18 листопада 2021 р. Справа № 520/6932/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П'янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними каргами ОСОБА_1 , Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/6932/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 05.12.2019р. № 0207615706.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 05.12.2019р. №0207615706.
Судові витрати покладено на позивача.
Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 29.08.2019р. контролюючим органом відносно заявника було складено акт камеральної перевірки з питання своєчасності оплати транспортного податку за податковим повідомленням-рішенням №985/С-17 від 28.12.2015р. у сумі 25.000,00 грн. (далі за текстом - Акт).
В акті контролюючий орган зазначив про вчинення особою податкового правопорушення, а саме: п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України за рахунок несвоєчасної оплати 25.000,00грн. грошового зобов'язання з транспортного податку за податковим повідомленням-рішенням №985/С-17 від 28.12.2015р., оскільки граничний строк оплати припадав на 25.04.2016р., а фактично оплата була проведена 01.11.2016р.
05.12.2019р. на підставі Акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0207615706 про застосування 5.000,00грн. штрафу.
Юридичною підставою для прийняття оскарженого правового акту індивідуальної дії контролюючий орган обрав приписи ст.126 та п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України, а фактичною підставою стала затримка у 190 днів виконання податкового обов'язку за податковим повідомленням-рішенням №985/С-17 від 28.12.2015р. у сумі 25.000,00грн.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи той факт, що відповідачем при складані спірних рішень не враховано норми 102.1 статті 102, статті 114 Податкового кодексу України, тобто, строк давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), податкове повідомлення - рішення №0207615706 про застосування штрафу є протиправним, винесеними з порушеннями норм чинного законодавства України та таким, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України (далі по тексту -ПКУ) визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За визначенням п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України (у редакції, станом на календарну дату винесення оскарженого рішення) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 16.01.2020р. №466-IX податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.109.3 ст.109 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 16.01.2020р. №466-IX у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 1251.2 - 1251.4 статті 1251 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Пунктом 113.1 ст.113 Податкового кодексу України визначено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
За приписами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення за несвоєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов'язання по транспортному податку, податковим органом застосовано до позивача штрафні санкції, передбачені п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.
У відповідності до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно абз.2 п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, відповідно до зазначених норм Податкового кодексу України, пеня та штрафні санкції нараховуються на податковий борг, яким є сума коштів, яку платник мав сплатити, але не сплатив своєчасно до відповідного бюджету як податок, що визначений в порядку та строки, встановлені Кодексом.
Крім того, колегія суддів зазначає, що нарахування контролюючим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених Податковим кодексом України.
Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) врегульовано статтею 114 Податкового кодексу України, відповідно до якої граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Із аналізу наведеної норми слідує, що строк у 1095 днів для проведення перевірки поставлено у залежність від:
- останнього дня граничного строку подання податкової декларації,
- та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом,
- якщо така податкова декларація була надана пізніше - дня її фактичного подання.
Згідно із п.114.1 ст.114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Отже, законодавцем установлено присікальний (преклюзивний) строк визначення грошових зобов'язань платника податків, а саме: 1095 днів від останнього дня граничного строку подання документу обов'язкової податкової звітності чи 1095 днів від останнього дня граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
У спірних правовідносинах строк у 1095 днів слід обчислювати від 25.04.2016р.
Оскаржуване рішення контролюючого органу датовано - 05.12.2019р., тобто винесено поза межами строку у 1095 від настання події останнього дня граничного строку сплати грошових зобов'язань за податковим повідомленням - рішенням №985/С-17 від 28.12.2015р.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що враховуючи той факт, що відповідачем при складані спірного рішення не враховано норми 102.1 статті 102, статті 114 Податкового кодексу України, тобто, строк давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), податкове повідомлення - рішення від 28.12.2015р. №985/С-17 є протиправним, винесеним з порушеннями норм чинного законодавства України та таким, що підлягає скасуванню.
Аналогічна позиція суду викладена у висновках Верховного Суду викладеними у постанові від 10.05.2018 по справі №820/3544/17.
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по те, що тягар несення витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід залишити за заявником на підставі ч.8 ст.139 КАС України та з огляду на явне та очевидне зловживання приватною особою правом на отримання компенсації судових витрат, виходячи з наступного.
Так, згідно з ч.3 ст.134, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.7 ст.134, ч.7 ст.139 КАС України, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини у справі ««Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), правового висновку постанови Верховного Суду від 16.03.2021р. у справі №520/12065/19 до кола критеріїв та юридично значимих факторів у питанні розподілу між учасниками справи витрат на професійну правничу допомогу належать: 1) документальне підтвердження реальності витрат (обсяг документально підтвердженої роботи адвоката); 2) вимушеність чи неминучість витрат; 3) складність справи; 4) ціна позову чи значення справи для учасника спору; 5) поведінка сторони; 6) причини виникнення спору; 7) своєчасність подання доказів понесення витрат; 8) наявність заперечень іншого учасника справи відносно розміру витрат; 9) результат вирішення спору.
Матеріалами справи встановлено, що спір первинно виник унаслідок вчинення заявником податкового правопорушення, а саме: затримки виконання податкового обов'язку за узгодженими грошовими зобов'язаннями.
Звільнення платника від відповідальності відбулось за рахунок збігу строку давності, що за своєю суттю не є реабілітуючою обставиною і не виправдовує протиправності діяння платника податків.
Крім того, за змістом договору від 19.04.2021р. про надання правової допомоги сума платежу у 8.000,00грн. включає підготовку позову, подачу позову, участь в засіданнях суду першої інстанції.
Між тим, розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб.
До того ж сума витрат на професійну правничу допомогу (8.000,00грн.) є очевидно завищеною та не співрозмірною порівняно з оскаржуваною сумою штрафу (5.000,00грн.).
Таким чином тягар несення витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід залишити за позивачем на підставі ч.8 ст.139 КАС України та з огляду на явне та очевидне зловживання приватною особою правом на отримання компенсації судових витрат.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Державної податкової служби у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 по справі № 520/6932/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін
Судді(підпис) (підпис) Я.В. П'янова Л.В. Любчич
Дата набрання законної сили 18.11.2021.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Помічник судді Сторож М.О. 18.11.2021.