18 листопада 2021 р. Справа № 2002/2-а-464/11
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 10.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Коптєв Ю.А., вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Барвінково, Барнівський, Харківська, 64701, повний текст складено 10.09.21 по справі № 2002/2-а-464/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області , Міністерства соціальної політики України
про визнання дій неправомірними та зобов'язання до надання гарантованих державою компенсацій та пільг,
Згідно розпорядження Барвінківського районного суду Харківської області № 01-05/07 від 06 вересня 2021 року, до Близнюківського районного суду Харківської області, надійшла заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просив:
- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України щодо невиконання постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі № 2002/2-а-464/11, де залишок нарахованої заборгованості компенсації вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання, станом на 09 січня 2019 року склала -78568, 76 грн., яка до цього часу не виплачена, тобто вказане рішення суду не виконане;
- встановити судовий контроль за виконанням постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі № 2002/2-а-464/11 та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 10.09.2021 року заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто заявнику.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що заява подана ще 01 грудня 2020 року і на той час належним відповідачем було саме Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області. Крім того, у справі №2002/2-а-464/11 є ще один належний відповідач, а саме: Міністерство соціальної політики України, яке на даний час не ліквідовано та не реорганізовано.
Позивач вважає, що доводи суду першої інстанції, щодо неможливості розгляду та вирішення судом сумісно заяв за ст. 382, 383 КАС України, оскільки такі види процесуаль них питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, мають розглядатися та вирішуватися останнім окремо, з ухваленням окремих судових рішень за наслідками розгляду таких заяв, у зв'язку з чим заява не відповідає вимогам ч.І ст.383 КАС України та підлягає поверненню, є такими, що суперечать правовій позиції Верховного Суду із цього питан ня, що викладена у Постанові від 28 квітня 2020 року у справі №611/26/17, якою касаційну скаргу задоволено частково.
Представник відповідача, Міністерства соціальної політики України, скориставшись своїм правом подав до Другого апеляційного апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 у справі № 2002/2-а-464/11 на відповідачів у справі не було покладено обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Представник відповідача зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
До того ж нормами передбаченими статтею 382 та статтею 383 Кодексу передбачені різні порядки розгляду заяв.
Мінсодполітики відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423 ( зі змінами) , є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері соціального захисту населення.
Згідно з Переліком районних державних адміністрацій, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, утворених .як нові юридичні особи публічного права Баршвківська районна, державна адміністрація входить до Переліку райдержадміністрацій, які, реорганізуються шляхом приєднання до Ізюмської рандержадміністрадії.
На думку Мінсоцполітики, Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області є неналежним: відповідачем у справі.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позивачу заяву про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з того, що у поданій заяві звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо застосування заходів, передбачених ст.ст. 382, 383 КАС України. Проте, законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них. Отже, заява в порядку ст. 383 КАС України не відповідає вимогам, встановленим вказаною статтею, а отже відповідно до положень ч. 5 ст. 383 КАС України підлягає поверненню заявнику.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що зазначений у заяві відповідач, а саме: Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, на даний час не є належним відповідачем.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно з положеннями ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як установлено ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною четвертою ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 382- 383 КАС України визначено такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Колегія суддів акцентує увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.
При цьому колегія суддів зазначає, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому в КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Судове рішення виконується безпосередньо, та для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень і винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити ст. 129-1 Конституції України.
Частиною 6 ст. 172 КАС України унормовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдань адміністративного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
За приписами ч. 4 ст. 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, у даному випадку - вимоги заяви ОСОБА_1 , виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом питань судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.
При цьому таке роз'єднання можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав вимоги.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 , суд не розглянув та не вирішив питання щодо можливості роз'єднання вимог заяви ОСОБА_1 у самостійні провадження.
Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженні у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яки призвели до неправильного вирішення питання (п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України).
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 10.09.2021 по справі № 2002/2-а-464/11 - скасувати.
Адміністративну справу № 2002/2-а-464/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання дій неправомірними та зобов'язання до надання гарантованих державою компенсацій та пільг направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський