18 листопада 2021 р. Справа № 440/5835/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2021, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.07.21 по справі № 440/5835/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
04 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення №916080124744 від 2 квітня 2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладене в листі без № та дати та додатку до цього листа від 12 травня 2021 року в частині здіснення перерахунку пенсії в розмірі 60% (замість 90%) від суми місячної заробітної плати, і застосування, при здійсненні перерахунку пенсії, обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 , перерахунок і виплату з урахуванням раніше проведених виплат, призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII в первинній редакції та довідки Полтавської обласної прокуратури за №21-133 вих21 від 15 березня 2021 року, починаючи з 22 березня 2021 року та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримував пенсію за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плат и з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження максимальним розміром. Після прийняття Консти;туційним Судом України рішення № 7-р (ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року та № 6-р/2020 позивач 22.03.2021 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 15.03.2021 № 21-133вих21, однак рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 02.04.2021 № 916080124744 йому перераховано пенсію з урахуванням положень Закону № 1697 в розмірі 60 % від заробітної плати, з обмеженням суми пенсії до виплати десятьма розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, що становить 17690 грн. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, вказуючи, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги положення статей 22, 58 Конституції України, позивач вважає, що має право на перерахунок пенсії у розмірі 90 % від місячного заробітку. Також позивач наголошує, що пенсія йому призначена з 2010 року, тому дія положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» № 1774 від 06.12.2016 щодо визначення максимального розміру пенсії, до нього не застосовується.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916080124744 від 02.04.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від загальної суми складових місячного заробітку з 01.04.2021 року на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 15.03.2021 № 21-133вих21, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскільки на даний час змінено нормативно-правове врегулювання питання здійснення перерахунку пенсії працівникам прокуратури, то немає підстав для обчислення такого перерахунку у більшому розмірі, ніж передбачено нормою закону.
Відповідач зазначає, що звернення позивача було розглянуто та 12.05.2021 року за № 4267-4102/Б-02/8-1600/21 була надана відповідь, що згідно заяви від 22.03.2021 року управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати (72800.00) на підставі довідки про заробітну плату від 15.03.2021р. № 21-133вих.21 та застосоване законодавчо встановлене обмеження пенсії максимальним розміром, яке передбачене статтею 86 Закону № 1697 та пунктом 13-2 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Розмір пенсії позивача з 01.04.2021 року становить 17 690.00 грн.
На думку відповідача, що відповідно до зазначеного вище підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 на даний час немає. Рішенням від 02.04.2021 року управлінням здійснено перерахунок пенсії на заяву ОСОБА_1 від 22.03.2021 року за чинною на час перерахунки редакцією Закону № 1697, тобто у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати , а отже аргументованим та в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства, а тому підстав дай його скасування немає.
Відповідач наголошує, що аналіз наведених норм свідчить, що вони не стосуються пенсій, розмір яких перевищив максимальний розмір після призначення та перерахунку пенсії, а запроваджують обмеження щодо пенсій, які на момент їх призначення перевищують максимальний розмір пенсії, встановивши, що до моменту, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без індексації, підвищень, доплат та інших перерахунків.
З огляду на те, що пенсія позивача до набрання чинності цим Законом № 3668 (тобто станом на 01.01.2016 року) не перевищувала максимальний розмір пенсії та може перевищити визначений законом максимальний розмір пенсії лише після її перерахунку, то норма пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “ Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” на позивача не поширюється.
На думку відповідача, вказане рішення не містить в собі ознак ані нормативного акту, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших правовідносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури, якому у квітні 2010 року призначена пенсія за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та перебуває на обліку в ГУПФУ в Полтавській області, що відповідачем не заперечується.
Прокуратурою Полтавської області видано довідку від 02.06.2020 № 18-441/вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами чинними на 06.09.2017 за відповідною посадою, що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)2019.
09.06.2020 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 10 червня 2020 року № 3 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії з підстав, що на час звернення заявника за перерахунком зміни до Закону України "Про прокуратуру" щодо порядку проведення перерахунку на підставі Рішення №7-(ІІ)/2019 не внесені, додаткового нормативно-правового акту, яким визначено умови та порядок проведення перерахунку пенсій працівникам прокуратури Верховною Радою не прийнято, та враховуючи відсутність в чинному пенсійному законодавстві правових норм щодо проведення перерахунку пенсій працівникам прокуратури у зв'язку з Рішенням №7-(ІІ)/2019.
Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні перерахунку пенсії має використовуватись її відсотковий розмір від розміру заробітної плати, встановлений при її призначенні за Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, а не за Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, так як новий закон встановлює відсотковий розмір пенсій для їхнього призначення, а не перерахунку.
Враховуючи те, що позивачу пенсія призначена з 13.04.2010, тобто до набрання чинності Законом № 1697-VII, а також Законами № 3668-VI від 08.07.2011 року, № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016, до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).
Частиною 1 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
За змістом частини дванадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).
До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів, статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року).
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей цього Закону, в тому числі стаття 86, набрали чинності з 15 липня 2015 року.
Так, частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру».
Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України.
Водночас Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII ухвалив Рішення № 7-р(II)/2019, яким:
- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
- положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII до 13 грудня 2019 року (дата ухвалення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 1 січня 2015 року було викладено в новій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», - тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону № 1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15 липня 2015 року).
Тому частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати.
Отже, після тривалої перерви (1 січня 2015 року - 12 грудня 2019 року) в Україні з'явилася/набрала чинності норма закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру».
Колегія суддів звертає увагу, що складові і розмір заробітної плати прокурорів визначені статтею 81 Закону № 1697-VII. Так, за змістом частини 2 статті 81 Закону № 1697-VII (в редакції Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX) заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Відповідно до положень частин 3, 4 статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України було встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами (далі - Закон) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також, слід зазначити, що частиною 2 статті 86 Закону № 1697-VII, чинною на час прийняття спірного рішення, передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
За змістом абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII (із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Колегія суддів, аналізуючи наведене нормативне регулювання, дійшла висновку, що з 13.12.2019 - дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019, особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам і такі пенсії перераховуються з 13.12.2019.
Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.
Враховуючи викладене, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури № 21-133вих21 від 15.03.2021. Зважаючи на те, що довідка видана ОСОБА_1 щодо розміру заробітної плати станом на 15.03.2021, перерахунок пенсії підлягає здійсненню з 01.04.2021 (першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).
Так, право позивача на перерахунок пенсії на підставі зазначеної довідки від 02.04.2021 не заперечується ГУ ПФУ в Полтавській області.
Проте, спірним є відсотковий розмірі пенсії та обмеження її максимальним розміром.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та йому вперше було призначено пенсію за вислугу років з 13.04.2010 згідно із Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати.
Чинною частиною 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Беручи до уваги те, що позивачу пенсія призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати до набрання чинності Законом №1697-VІІ, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України.
Таким чином, застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ, що стосуються призначення пенсії є безпідставним оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Слід зазначити, що частина 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ регулює питання саме призначення пенсії, а не її перерахунку. При цьому процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Отже, при здійсненні перерахунку пенсії має використовуватись її відсотковий розмір від розміру заробітної плати, встановлений при її призначенні за Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, а не за Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, так як новий закон встановлює відсотковий розмір пенсій для їхнього призначення, а не перерахунку.
За таких обставин доводи відповідача про те, що пенсія за вислугу років ОСОБА_1 підлягає перерахунку з 01.04.2021 в розмірі 60 % від заробітної плати, зазначеної в довідці органу прокуратури, є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916080124744 від 02.04.2021 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від загальної суми складових місячного заробітку з 01.04.2021 року на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 15.03.2021 № 21-133вих21, з урахуванням виплачених сум.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог, в частині виплати оспорюваних сум перерахованої пенсії без обмеження її максимального розміру, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами 1 та 2 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч.2 ст.55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Колегія суддів зазначає, що гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30 жовтня 2019 року по справі №316/2721/15-а (2-а/316/90/15).
Вказані вище положення законодавства не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище, і такий вплив має той чи інший суб'єкт владних повноважень.
При цьому, колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року по справі №826/4406/16, від 19.01.2021 року по справі №816/723/16, 31 жовтня 2019 року по справі №826/4802/17.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, є передчасними та такими, що заявлені на майбутнє, оскільки пенсійні виплати, щодо яких заявлено позовні вимоги, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на час звернення позивача до суду нараховані та виплачені не були.
Доводи апеляційної скарги про те, що при проведенні перерахунку пенсії відповідач завжди обмежує її максимальним розміром, якщо немає відповідної вказівки в рішенні суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані припущення не дають підстав для висновку, що в спірних правовідносинах позивача з пенсійним органом останній під час перерахунку пенсії буде її обмежувати максимальним розміром.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
З огляду на наведене, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача, необхідно зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від загальної суми складових місячного заробітку з 01.04.2021 року на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 15.03.2021 № 21-133вих21, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням виплачених сум.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, зробив помилкові висновки.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 року по справі № 440/5835/21, в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 по справі № 440/5835/21 - скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру.
Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 року по справі № 440/5835/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва