17 листопада 2021 року справа №200/10343/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участі представника відповідача Штунько Р.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 р. у справі № 200/10343/20-а (головуючий І інстанції суддя Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області про визнання неправомірними дій відповідача при визначенні йому розміру надбавки і премії у заробітній платі на лютий 2008 року; зобов'язати відповідача виконати розрахунок надбавки і премії заробітної плати станом на лютий 2008 у відповідності до належної правової норми постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2020; вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 1-2).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2021 р. у справі № 200/10343/20-а позов задоволено.
Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області щодо визначення у довідці від 21.06.2018 року "на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі № 805/811/18-а" розмірів надбавки за високі досягнення у праці та премії.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області видати позивачу нову довідку про складові його заробітної плати для призначення пенсії станом на лютий 2008 року, з урахуванням правових висновків суду про те, що розміри надбавки за високі досягнення у праці та премії позивача мають бути розраховані на підставі п.1 постанови КМУ від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" - за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд (т. 2 а.с. 54-60).
Додатковим рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 вирішено питання судових витрат (т. 2 а.с. 94-95).
25.09.2021 до суду звернувся головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) та просив роз'яснити рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/10343/20-а в частині зобов'язання відповідача видати позивачу нову довідку про складові його заробітної плати для призначення пенсії, станом на лютий 2008, з урахуванням правових висновків суду про те, що розміри надбавки за високі досягнення у праці та премії позивачу мають бути розраховані на підставі п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 № 865 за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає прав на даний вид пенсії підряд, а саме: що повинна містити нова довідка про складові його заробітної плати для призначення пенсії станом на лютий 2008; які положення постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 200 № 865 повинен врахувати боржник при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/10900/19-а від 17.10.2019 (т. 2 а.с. 100-103).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2021 роз'яснено головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Буселу В.О., що під час видачі довідки на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2019 року у справі № 200/10900/19-а боржник має розрахувати середньомісячну суму розмірів надбавки за високі досягнення у праці та премії стягувача за 24 календарних місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням стягувача за пенсією.
Вказана сума визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією на 24.
Сумою премії, яку відповідачу належить вказати у новій довідці є - 50% від окладу стягувача, з урахуванням доплати за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, надбавки за високі досягнення, а сумою надбавки за високі досягнення у праці - 44,5% від окладу стягувача, з урахуванням доплати за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років (т. 2 а.с. 137-138).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2021 виправлено описки, допущені в ухвалі суду від 2 вересня 2021 в адміністративній справі № 200/10343/21, зазначивши, що вірною датою рішення, яке просив роз'яснити заявник та яке роз'яснено судом, є 01.02.2021, а вірним номером справі - 200/10343/21, а також вказавши, що вірними розмірами премії, що належить вказати у новій довідці є - 44, 5%, а вірною сумою надбавки за високі досягнення у праці - 50% (т. 2 а.с. 149).
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду про роз'яснення судового рішення від 02.09.2021.
В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції при роз'ясненні рішення у справі № 200/10343/20-а було внесено зміни в існуюче рішення.
Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, позивач у судове засідання не з'явися про розгляд справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги, доводи заяви про роз'яснення судового рішення, матеріали справи, і вважає, що зазначена заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правосуддя - це діяльність органів судової влади в розв'язанні конфліктів у суспільстві, що мають правовий зміст. Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 наголошував: “Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст. 2) і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 13)”.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Специфіка діяльності судів полягає в тому, що застосування ними закону в розгляді конкретних справ здійснюється у певних процесуальних формах, визначених законодавчо, а саме: у формі адміністративного судочинства.
У процесі відправлення правосуддя суди розв'язують суперечності, що виникають у суспільстві, і тому їх діяльність виконує інтегруючу і стабілізаційну функції.
Покладена в основу Конституції України концепція правосуддя визначає судову владу не просто інструментом у розв'язанні названих суперечностей, хоча й дуже важливим, а й рівноправним партнером законодавчої і виконавчої влади у врегулюванні суспільних процесів.
Для забезпечення судового захисту Конституція України у ч. 1 статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Ніякий інший орган держави, крім суду, утвореного законом не в праві взяти на себе функцію правосуддя. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України).
Принцип, за яким правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, створює найважливішу гарантію громадянського миру, додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина. Лише за умови чинності цього організаційно - правового принципу суд здатний виконувати свої повноваження щодо захисту таких прав і свобод, а також забезпечувати в межах своїх повноважень реалізацію засад верховенства права та непохитність конституційного ладу в Україні. Отже, поділ державної влади з певного автономією органів відправлення правосуддя є дуже важливою ознакою демократичної, правової держави.
Частиною 2 ст. 124 Конституції визначено: юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що в демократичній, правовій державі суд вирішує практично всі соціально значущі конфлікти між суб'єктами права, а також вирішення питань, які мають правовий, а не політичний, характер. До певної міри аксіомою є теза про те, що чим більша кількість конфліктів у суспільстві вирішується судом, а не органами виконавчої чи законодавчої влади, тим більше є підстав вважати це суспільство демократичним, а державу - правовою. Тому в Конституції України цілком обґрунтовано визначено обсяг повноважень судової влади щодо розв'язання усього спектру соціальних конфліктів, в основі яких є спір про право або існує інша проблема в застосуванні права.
Із змісту ч. 2 ст. 124 Конституції України вбачається, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин.
Судовий розгляд згідно з Конституцією України має стати обов'язковим і універсальним методом розв'язання таких конфліктів.
Правове поле діяльності судової влади дозволяє з максимальною точністю визначити її роль у системі координат “стримувань і противаг” державної влади в Україні. Судовий контроль з широкого кола питань суспільного життя є невід'ємним елементом рівноваги політико-правового механізму, оскільки він закріплює оптимальний баланс розподілу повноважень між гілками триєдиної системи державної влади.
Порядок роз'яснення судового рішення передбачено статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 цієї статті встановлено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (ч. 2 ст. 254 КАС України).
Так, роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Також роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для таких, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Механізм, визначений цією статтею, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
В заяві про роз'яснення рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/10343/20-а державний виконавець просить роз'яснити рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/10343/20-а в частині зобов'язання відповідача видати позивачу нову довідку про складові його заробітної плати для призначення пенсії, станом на лютий 2008, з урахуванням правових висновків суду про те, що розміри надбавки за високі досягнення у праці та премії позивачу мають бути розраховані на підставі п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 № 865 за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії підряд, а саме: що повинна містити нова довідка про складові його заробітної плати для призначення пенсії станом на лютий 2008; які положення постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 200 № 865 повинен врахувати боржник при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/10900/19-а від 17.10.2019.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Положеннями статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2021 р. у справі № 200/10343/20-а вбачається, що рішенням зобов'язано Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області видати позивачу нову довідку про складові його заробітної плати для призначення пенсії станом на лютий 2008 року, з урахуванням правових висновків суду про те, що розміри надбавки за високі досягнення у праці та премії позивача мають бути розраховані на підставі п.1 постанови КМУ від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" - підряд за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії.
Таким чином суд апеляційної інстанції зауважує, що суд, приймаючи ухвалу від 2 вересня 2021 про роз'яснення рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2021 р. у справі № 200/10343/20-а, фактично змінив резолютивну частину рішення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі 805/811/18-а УСЗН ВЦА м. Авдіївки Донецької області було зобов'язано видати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії непрацюючого пенсіонера на лютий 2008 року для перерахунку пенсії з надбавкою за високі досягнення у праці та премією у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31 травня 2000 року, та з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. Це рішення не було оскаржено і набрало законної сили (т.1 а.с. 66-73).
Крім того, позивач 24.07.2018 року звертався до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати довідку про заробітну плату від 21.06.2018 року № К-018-5-1-6г станом на лютий 2008 року не у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000; зобов'язати УСЗН ВЦА надати довідку про заробітну плату непрацюючого пенсіонера станом на лютий 2008 року для перерахунку пенсії у відповідності до п. 1, п. 4, п.п. 2, абз. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 року у редакції на лютий 2008 року з надбавкою та премією розміром 50 та 40 відсотків відповідно. Однією з підстав цього позову позивач позначив невиконання постанови Селидівського міського суду Донецької області від 27 листопада 2017 року
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 0540/6067/18-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено. Мотивацією такої відмови був встановлений факт відображення у довідці саме тих складових заробітної плати і в тому розмірі, які позивач безпосередньо отримував під час роботи за період 24 місяці перед звільненням (т.1 а.с. 53-65).
Відтак, доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження та спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Таким чином суд апеляційної інстанції вказує на те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви про роз'яснення рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2021 р. у справі № 200/10343/20-а, оскільки рішення є зрозумілим за змістом і не викликає неоднозначного тлумачення.
За унормуванням ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 254, 310, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 р. - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 р. у справі № 200/10343/20-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про роз'яснення рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі № 200/10900/19-а - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2021 року.
Головуючий суддя: Г.М. Міронова
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко