18 листопада 2021 року справа №360/366/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гайдар А.В., Міронова Г.М., секретар судового засідання Сізонов Є.С., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Постельга І.В., представника відповідача Курганов В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Постельги Ірини Володимирівни на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року (повний текст складено 31 травня 2021 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/366/21 (суддя І інстанції - Чернявська Т.І.) за позовом адвоката Постельги Ірини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки, -
20 січня 2021 року адвокат Постельга Ірина Володимирівна (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - відповідач), в якому представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви від 01 лютого 2021 року б/н (арк. спр. 46-51) та заяви про зміну позовних вимог від 19 березня 2021 року б/н (арк. спр. 142-143) просив: визнати протиправною бездіяльність Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області (правонаступник - Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області) щодо неоформлення звільнення ОСОБА_1 ; зобов'язати Сєвєродонецьку міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області видати ОСОБА_1 трудову книжку, до якої внести запис про день звільнення, яким вказати день видачі трудової книжки; стягнути з Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки до 10 січня 2021 року у розмірі 214521,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника Сєвєродонецького міського голови з питань діяльності виконавчих органів та входив до персонального складу виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради.
Указом Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 “Про утворення військово-цивільної адміністрації”, який набирав чинності з дня його опублікування 29 липня 2020 року, утворено військово-цивільну адміністрацію міста Сєверодонецьк Луганської області.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 03 лютого 2015 року № 141-VIII “Про військово-цивільні адміністрації” у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження: сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів).
Тобто в день набрання чинності Указом Президента від 28 липня 2020 року № 297/2020 “Про утворення військово-цивільної адміністрації” 29 липня 2020 року припинились повноваження Сєвєродонецької міської ради, її виконавчого комітету, міського голови, а також інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють в органах місцевого самоврядування, в тому числі заступника Сєвєродонецького міського голови ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, цим та іншими законами України.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.
Припинення відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 03 лютого 2015 року № 141-VIII “Про військово-цивільні адміністрації” повноважень заступника Сєвєродонецького міського голови є підставою для внесення запису в його трудову книжку про звільнення позивача відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України та статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР “Про відпустки” у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Однак, після припинення повноважень позивача, з ним не проведено остаточний розрахунок при звільненні та не видано трудову книжку до даного часу.
Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області, правонаступником якої є Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, тимчасово здійснює повноваження Сєвєродонецької міської ради та її виконавчих органів, в тому числі фінансування видатків з місцевого бюджету, а відтак за твердженням представника позивача зобов'язана виплатити позивачу суму недоотриманої ним заробітної плати та грошових коштів, які належали йому при звільненні від Сєвєродонецької міської ради.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Частиною п'ятою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, резюмує представник позивача, положеннями статей 117, 235 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника для компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштуватись.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 686/20491/18 (провадження № 61-1879св20), за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 Кодексу законів про працю України, так і за статтею 235 Кодексу законів про працю України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.
З огляду на викладене, представник позивача просив стягнути з Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 360/366/21 у задоволенні позову - відмовлено.
Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
Крім того, судом першої інстанції залишено без розгляду клопотання позивача про допит свідків на підтвердження його доводів.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У судовому засіданні позивач і його представник підтримали доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник відповідача.
Ухвалою суду від 05 жовтня 2021 року задоволено клопотанням позивача і його представника про виклик свідків у судове засідання, по справі оголошено перерву.
У судове засіданні 18 листопада 2021 року позивач і його представник не з'явились. Представником позивача надано заяву про проведення судового засіданні 18 листопада 2021 року за її відсутності.
18 листопада 2021 року у судовому засіданні були допрошено у якості свідків; начальник відділу з юридичних та правових питань ВЦА м. Сєвєродонецьк ОСОБА_2 ; головний спеціаліст організаційного відділу ВЦА м. Сєвєродонецьк Зеленська Ю.С. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, позивача, представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19 грудня 2018 року № 3002 “Про поновлення на посаді заступника міського голови ОСОБА_1 ” та розпорядженням в.о. міського голови від 26 грудня 2018 року № 458-К “Про поновлення на посаді заступника міського голови ОСОБА_1 ” поновлений на посаді заступника Сєвєродонецького міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 01 лютого 2018 року, а рішенням Сєвєродонецької міської ради від 05 вересня 2019 року № 4089 “Про затвердження кількісного та персонального складу виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради” включений до персонального складу виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради (арк. спр. 9, 10, 88, 89-90, 91).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був посадовою особою місцевого самоврядування та проходив публічну службу в органах місцевого самоврядування.
Сєвєродонецька міська рада є органом місцевого самоврядування та в установленому законом порядку зареєстрована юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02 березня 2021 року (арк. спр. 95-100).
Розпорядженням в.о. міського голови від 28 липня 2020 року № 297-В “Про надання заступнику міського голови Пригебі Г.В. щорічної відпустки” ОСОБА_1 , заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, посадовій особі місцевого самоврядування 5 рангу, надано частину щорічної основної відпустки з 03 серпня 2020 року по 16 серпня 2020 року, щорічну додаткову відпустку з 17 серпня 2020 року по 01 вересня 2020 року, частину щорічної основної відпустки з 02 вересня 2020 року по 15 вересня 2020 року (арк. спр. 145, 176).
Згідно з табелем обліку робочого часу Сєвєродонецької міської ради за липень-серпень 2020 року щодо ОСОБА_1 , заступника міського голови, 29-31 липня 2020 року відмічені робочими днями, 03-14 серпня 2020 року відмічені як основна щорічна відпустка, 17-31 серпня 2020 року відмічені як щорічна додаткова відпустка (арк. спр. 178, 179).
Відповідно до листка непрацездатності серії АДР № 006301, виданого комунальним некомерційним підприємством “Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня” Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_1 у період з 07 вересня 2020 року по 21 вересня 2020 перебував на стаціонарному лікуванні, а у період з 22 вересня 2020 року по 06 жовтня 2020 року - на амбулаторному лікуванні (арк. спр. 144).
Указом Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 “Про утворення військово-цивільної адміністрації” утворено військово-цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецьк Луганської області. Указ набрав чинності з дня його опублікування - 29 липня 2020 року (арк. спр. 12).
Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області (ідентифікаційний код 43748368, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32) як юридична особа зареєстрована 04 серпня 2020 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02 березня 2021 року (арк. спр. 101-104).
05 серпня 2020 року керівником Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області до трудової книжки ОСОБА_1 від 29 грудня 1997 року серії НОМЕР_1 внесено запис про припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування, частина перша статті 3 Закону України “Про військово-цивільні адміністрації”, на підставі Указу Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 (арк. спр. 66-83).
Службовою запискою від 25 вересня 2020 року № 02 начальник відділу кадрової роботи управління кадрової роботи та питань зв'язків з громадськістю Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 відмовився отримувати трудову книжку, просила керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_4 дозволити зафіксувати цей факт відповідним актом із включенням до складу комісії осіб, які були при цьому присутні. Відповідно до накладеної резолюції керівник Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_5 дозволив скласти такий акт (арк. спр. 188).
Згідно з актом від 25 вересня 2020 року, складеним комісією у складі ОСОБА_6 - начальника відділу кадрової роботи управління кадрової роботи та питань зв'язків з громадськістю, ОСОБА_7 - головного спеціаліста відділу кадрової роботи управління кадрової роботи та питань зв'язків з громадськістю, ОСОБА_2 - начальника відділу з юридичних та правових питань, ОСОБА_8 - головного спеціаліста організаційного відділу, та затвердженим заступником керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області І. Степаненко, 25 вересня 2020 року головному спеціалісту організаційного відділу Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області Зеленській Ю.С., яка працює у приймальні керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, було передано трудову книжку ОСОБА_1 та Журнал обліку трудових книжок з метою вручення ОСОБА_1 трудової книжки та отримання від нього підпису в Журналі обліку трудових книжок. ОСОБА_1 25 вересня 2020 року був на особистому прийомі у керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_9 . Після закінчення зустрічі з керівником ОСОБА_8 запропонувала ОСОБА_1 отримати його трудову книжку та поставити про це особистий підпис в Журналі обліку трудових книжок, але ОСОБА_1 отримувати трудову книжку відмовився. Поштове повідомлення про зберігання у відділі кадрової роботи Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області трудової книжки ОСОБА_1 та можливість її отримання надіслано ОСОБА_1 на адресу проживання, яку він надав до відділу кадрової роботи та питань служби в органах місцевого самоврядування Сєвєродонецької міської ради (арк. спр. 87).
Листом від 25 вересня 2020 року № 670 Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області повідомила ОСОБА_10 про те, що відповідно до Указу Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 “Про утворення військово-цивільної адміністрації” та частини першої статті 3 Закону України “Про військово-цивільні адміністрації” повноваження Сєвєродонецької міської ради, її виконавчих органів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працювали в цих органах, припинені у зв'язку з утворенням Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, а також про те, що отримати трудову книжку можна у відділі кадрової роботи Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, де вона зберігається на теперішній час (арк. спр. 84).
Зазначений лист отримано ОСОБА_1 особисто 16 жовтня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 85).
Станом на час судового розгляду справи трудову книжку ОСОБА_1 від 29 грудня 1997 року серії НОМЕР_1 обліковано в Журналі обліку видачі трудових книжок Сєвєродонецької міської ради та позивачем не отримано (арк. спр. 187, 206-211, 212-215).
У судовому засіданні суду першої інстанції позивач повідомив суду про те, що за отриманням трудової книжки до відповідача він не звертався, оскільки до сих пір не має організаційно-розпорядчого документу про його звільнення, а для нього це принципово. Також позивач повідомив про те, що він купив собі нову трудову книжку і працевлаштувався на роботу, оскільки законодавством таке не заборонено.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус в відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі - Закон № 280/97-ВР у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулює Закон України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ “Про службу в органах місцевого самоврядування” (далі - Закон № 2493-ІІІ у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Згідно зі статтею 7 Закону № 2493-ІІІ правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про статус депутатів місцевих рад”, “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, цим та іншими законами України.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України “Про запобігання корупції” та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно з абзацом третім статті 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.
Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою (абзац четвертий частини першої статті 10 Закону № 2493-III).
Статтею 20 Закону № 2493-III визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). […] Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом. […].
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 78 Закону № 280/97-ВР повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених законами України “Про військово-цивільні адміністрації”, “Про правовий режим воєнного стану”.
Частиною п'ятою статті 78 Закону № 280/97-ВР визначено, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 03 лютого 2015 року № 141-VIII “Про військово-цивільні адміністрації” (далі - Закон № 141-VIII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.
Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження сільських, селищних, міських рад, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та голів та інші повноваження, визначені цим Законом.
Частиною другою статті 1 Закону № 141-VIII визначено, що військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов'язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до абзаців другого, п'ятого частини першої статті 3 Закону № 141-VIII у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів).
З вищевказаних положень законодавства слідує, що в день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації населеного пункту автоматично припиняються повноваження відповідної ради, її виконавчих органів, міського голови, а також інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування.
Указом Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 “Про утворення військово-цивільної адміністрації”, який набрав чинності з 29 липня 2020 року, утворено військово-цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецьк Луганської області.
Відповідно, з 29 липня 2020 року припинені повноваження Сєвєродонецької міської ради, її виконавчих органів, міського голови та всіх посадових осіб.
Судом встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 04 серпня 2020 року внесений запис про реєстрацію Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області (ідентифікаційний код 43748368), тому з цього дня вказана юридична особа набула правосуб'єктності та до неї перейшли повноваження Сєвєродонецької міської ради, її виконавчих органів, міського голови, а також інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування.
Закон № 141-VIII не містить механізму реалізації “припинення повноважень” органу місцевого самоврядування, його виконавчих органів та посадових осіб.
Повноваження посадових осіб органу місцевого самоврядування припиняються достроково в силу прямої норми Закону № 280/97-ВР - пункту 3 частини першої статті 78 та пункту 3-1 частини одинадцятої статті 79 цього Закону, тому не потребують та не залежать від видання будь-яких додаткових рішень (локальних актів) про їх припинення.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 805/4702/18 та постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 812/676/17.
В постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 812/676/17 Верховний Суд зазначив, що з аналізу положень частин одинадцятої, дванадцятої статті 3 Закону України “Про військово-цивільні адміністрації” вбачається, що з моменту утворення Військово-цивільної адміністрації (державної реєстрації як юридичної особи) до останніх переходять повноваження відповідних органів місцевого самоврядування, а відтак органи місцевого самоврядування припиняють виконувати свої повноваження, закріплені в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Суд встановив, що з 29 липня 2020 року повноваження ОСОБА_1 як посадової особи Сєвєродонецької міської ради припинені достроково з підстав, зазначених в абзацах другому, п'ятому частини першої статті 3 Закону № 141-VIII, що має наслідком звільнення позивача з посади без видання будь-яких додаткових рішень (локальних актів) про припинення повноважень заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (частина перша статті 48 Кодексу законів про працю України).
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (частина п'ята статті 48 Кодексу законів про працю України).
Абзацами другим, четвертим пункту 2.2 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58), передбачено, що до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом першим пункту 2.26 глави 2 Інструкції № 58 передбачено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Главою 4 Інструкції № 58 врегульовані питання щодо видачі трудової книжки у разі звільнення.
Згідно з пунктом 4.1 цієї глави у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 4.2 глави 4 Інструкції № 58 якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Відповідно до частини п'ятої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Стаття 235 Кодексу законів про працю України та пункту 4.1 Інструкції № 58 як на підставу для відповідальності роботодавця вказує саме на вину власника або уповноваженого ним органу щодо затримки в видачі трудової книжки звільненому працівникові.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не було внесено до трудової книжки запис про звільнення позивача та не було видано трудову книжку.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що 05 серпня 2020 року керівником Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області до трудової книжки ОСОБА_1 від 29 грудня 1997 року серії НОМЕР_1 внесено запис про припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування, частина перша статті 3 Закону України “Про військово-цивільні адміністрації”, на підставі Указу Президента України від 28 липня 2020 року № 297/202. Також судом встановлено, що трудову книжку після припинення повноважень позивача, як посадової особи органу місцевого самоврядування, йому не було видано.
Вирішуючи питання про наявність/відсутність вини відповідача щодо невидачі позивачеві трудової книжки, суд зазначає наступне.
Листом від 25 вересня 2020 року № 670, який отримано позивачем особисто, Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області повідомила ОСОБА_10 про те, що відповідно до Указу Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 “Про утворення військово-цивільної адміністрації” та частини першої статті 3 Закону України “Про військово-цивільні адміністрації” повноваження Сєвєродонецької міської ради, її виконавчих органів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працювали в цих органах, припинені у зв'язку з утворенням Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, а також про те, що отримати трудову книжку можна у відділі кадрової роботи Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, де вона зберігається на теперішній час.
Незважаючи на те, що такий лист було направлено позивачеві не в день припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування, вказані обставини, на думку суду, не свідчать про наявність умисних винних дій (бездіяльності) відповідача у невидачі позивачеві трудової книжки у розумінні положень частини п'ятої статті 235 Кодексу законів про працю України та, відповідно, необхідність стягнення середнього заробітку.
Указ Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 “Про утворення військово-цивільної адміністрації” офіційно опубліковано 29 липня 2020 року. Відтак, з цього дня Указ був загальнодоступним для ознайомлення, тому позивач був обізнаним про припинення своїх повноважень та міг звернутися до відповідача за отриманням трудової книжки. Судом встановлено, що ані після припинення своїх повноважень посадової особи місцевого самоврядування, ані до цього часу позивач принципово не хоче з власної ініціативи отримувати трудову книжку у відділі кадрової роботи Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, де вона зберігається на теперішній час, оскільки хибно вважає, що його звільнення має бути оформлено наказом / розпорядженням про звільнення з посади.
Суд зазначає, що пересилання трудової книжки поштою відповідно до Інструкції № 58 допускається тільки за письмовою згодою працівника. Така письмова згода позивача у відповідача була відсутня.
У постанові від 09 березня 2021 року у справі № 600/121/19 Верховний Суд наголосив, що трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов'язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов'язань, як і зловживання правами, не допускається. А право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов'язується не лише з обов'язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов'язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Разом з тим, обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов'язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Клопотання представника позивача, заявлене у судовому засіданні суду першої інстанції 20 травня 2021 року, про визнання судом службової записки від 25 вересня 2020 року № 02 начальника відділу кадрової роботи управління кадрової роботи та питань зв'язків з громадськістю Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області Ольги Якімової та акта від 25 вересня 2020 року про відмову ОСОБА_1 отримувати трудову книжку недопустимими доказами на підставі статті 74 КАС України через їх суперечності внаслідок не підтвердження факту видачі трудової книжки головному спеціалісту організаційного відділу Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області Зеленській Ю.С. для вручення ОСОБА_1 , а також внаслідок не підтвердження відповідачем факту перебування ОСОБА_1 на особистому прийомі у керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області 25 вересня 2020 року, судом першої інстанції відхилено з огляду на таке.
Статтею 74 КАС України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В ході судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що службова записка від 25 вересня 2020 року № 02 начальника відділу кадрової роботи управління кадрової роботи та питань зв'язків з громадськістю Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_11 та акт від 25 вересня 2020 року про відмову ОСОБА_1 отримувати трудову книжку одержані з порушенням порядку, встановленого законом, що виключає підстави вважати такі докази недопустимими.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_2 підтвердили обставини викладені акті від 25 вересня 2020 року про відмову ОСОБА_1 отримувати трудову книжку та наявність саме їх підписів у цьому акті.
Посилання представника позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог на те, що згідно з частиною третьою статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці, відхиляються судом як безпідставні та необґрунтовані, оскільки звільнення позивача не залежало від волевиявлення роботодавця, а відбулося в силу імперативних приписів закону.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача Постельги Ірини Володимирівни на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 360/366/21 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 360/366/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді А.В. Гайдар
Г.М. Міронова