ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 листопада 2021 року м. Київ № 640/11926/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді-доповідача Келеберди В.І., суддів Амельохіна В.В., Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про скасування Розпорядження №452-Р від 26.06.2019 року,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач та/або КМ України) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року №452-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державного агентства резерву України»;
- стягнути з Кабінету Міністрів України сплачений позивачем судовий збір.
Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого посилається на порушення Кабінетом Міністрів України порядку проведення дисциплінарного провадження, який визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року №1087 «Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження стосовно міністрів та їх заступників, керівників інших центральних органів виконавчої влади та їх заступників, керівників місцевих органів виконавчої влади та їх заступників, на яких не поширюється законодавство про державну службу». Також позивач зазначає, що спірне Розпорядження прийнято відповідачем коли будь-яка фіксація у залі Уряду не проводилась. На переконання ОСОБА_1 , наведене у своїй сукупності вказує на безпідставність, не аргументованість та протиправність прийнятого відповідачем Розпорядження.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення, посилається на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року №1087 «Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження стосовно міністрів та їх заступників, керівників інших центральних органів виконавчої влади та їх заступників, керівників місцевих органів виконавчої влади та їх заступників, на яких не поширюється законодавство про державну службу» та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 24.09.2019 року судом протокольною ухвалою ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року №661-р «Про призначення ОСОБА_1 Головою Державного агентства резерву України» призначено Мосійчука Вадима Адамовича Головою Державного агентства резерву України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року №452-р «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державного агентства резерву України» відсторонено ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державного агентства резерву України на час здійснення дисциплінарного провадження (далі - оскаржуване та/або спірне рішення, розпорядження).
ОСОБА_1 категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
У відповідності до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає Закон України «Про Кабінет Міністрів України» 27.02.2014 року № 794-VII (далі - Закон № 794-VII).
Згідно статті 1 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
Статтею 117 Конституції України регламентовано, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
За правилами частини 3 статті 49 Закону № 794-VII акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Між тим принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 2 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.
Згідно із частиною 1 статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення (ч. 1 ст. 68 Закону № 889-VIII).
Пунктом 1 частини 2 статті 68 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії.
В свою чергу частина 1 статті 66 Закону № 889-VIII передбачає, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII).
Дисциплінарними проступками, в контексті частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Згідно із положеннями частин 1-3 статті 72 Закону № 889-VIII на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків.
Невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків приймається відповідно керівником державної служби або суб'єктом призначення.
Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.
Аналіз наведеного дає суду дійти до висновку, що у разі коли державний службовець здійснив, за попередньою оцінкою, дисциплінарний проступок, що виражається у невиконанні або неналежному виконанні посадових обов'язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді він підлягає відстороненню від виконання посадових (службових) обов'язків за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення.
Судом встановлено, що листом від 07.06.2019 року вих. №2715-01/24002-01 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, за наслідком отримання матеріалів Рахункової палати щодо результатів аудиту ефективності управління матеріальними цінностями державного матеріального резерву в період 2017-2018 років (рішення від26.02.2019 року №4-4) порушило перед Кабінетом Міністрів України питання щодо притягнення Голови Держрезерву ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та просило доручити Комісії з питань вищого корпусу державної служби НАДС провести дисциплінарне провадження (службове розслідування) за фактами, виявленими Рахунковою палатою.
У доповнення до вказаного листа Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом від 25.06.2019 року вих. 2715-01/26391-01 надіслало Кабінету Міністрів України проекти розпоряджень Кабінету Міністрів України «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державного агентства резерву України» та «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державного агентства резерву України на ОСОБА_2 ».
Надалі на засіданні Кабінету Міністрів України 26.06.2019 року вирішено прийняти розпорядження Кабінету Міністрів України «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень за посадою Голови Державного агентства резерву України», ініціювати за пропозицією Мінекономрозвитку дисциплінарне провадження стосовно Голови Держрезерву ОСОБА_1 . Зазначене оформлено протоколом №24 засідання Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року.
Відповідно до пункту 1 параграфу 30 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №950 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 року №1156 (далі - Регламент)) акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.
Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру (п. 2 параграф 30 Регламенту).
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, беручи до уваги наведене в сукупності суд дійшов до висновку, що відповідач при прийнятті спірного розпорядження діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.
Разом з цим суд при вирішення спору відхиляє посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року №1087 «Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження стосовно міністрів та їх заступників, керівників інших центральних органів виконавчої влади та їх заступників, керівників місцевих органів виконавчої влади та їх заступників, на яких не поширюється законодавство про державну службу» (далі - Порядок №1087), оскільки останній визначає механізм здійснення дисциплінарного провадження стосовно міністрів та їх заступників, керівників інших центральних органів виконавчої влади та їх заступників, керівників місцевих органів виконавчої влади та їх заступників, на яких не поширюється законодавство про державну службу (далі - керівники органів виконавчої влади).
Тобто Порядок №1087 визначає механізм здійснення дисциплінарного провадження щодо певної категорії осіб на яких не поширюється законодавства про державну службу. Суд звертає увагу, що позивач є особою на яку поширюється дія Закону України «Про державну службу», а тому Порядок №1087 не може бути застосований до спірних правовідносин.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, б. 12/2, код ЄДРПОУ 00019442) про скасування Розпорядження №452-Р від 26.06.2019 року відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.І. Келеберда
Судді В.В. Амельохін
І.А. Качур