Справа № 560/16042/21
іменем України
18 листопада 2021 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Петричкович А.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради про визнання незаконним та скасування пунктів рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом від 12.11.2021 в якому просить визнати незаконним та скасувати пункти 3 рішень одинадцятої сесії VIII Летичівської селищної ради від 31.05.2021 № 50 та № 51, і пункт 17 додатку рішення Летичівської селищної ради від 08.10.2021 № 25.
В обгрунтування позову вказує, що виготовив проект землеустрою, однак вказану технічну документацію так і не було завершено та передано на її затвердження через те, що пункт 5 Рішення № 49 відповідачем скасовано, а одноіменне рішення по даній земельній ділянці було прийнято щодо іншої особи. Зазначає, що 10.11.2021 стало відомо про те, що відповідачем 08.10.2021 прийнято рішення № 25, пунктом 1 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності із зміною виду цільового призначення до зміни “землі запасу" (16.00). "землі резервного фонду" (17.00) після зміни “для ведення особистого селянського господарства” (01.03), яка розташована за межами населених пунктів Летичівської селищної ради Хмельницької області та передано земельну ділянку у власність громадян (додаток 1). За номером 17 додатку 1 - ОСОБА_2 , земельна ділянка з кадастровим номером 6823086200:04:012:0010, площа 1.0000 га. код КВЦПЗ 01.03. Тобто, спірна земельна ділянка. На підставі наведеного, цілком аргументована безпідставність оспорюваних пунктів рішень Летичівської селищної ради від 31.05.2021 №№ 50, 51 та № 25.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 1-2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; 2) публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У зв'язку з наведеним, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від адміністративної є наявність у них спору про права, що виникають, зокрема, із земельних правовідносин (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право приватної власності та речові права на земельну ділянку від 18.11.2021, земельна ділянка площею 1 га з кадастровим номером 6823086200:04:012:0010 (яку бажає отримати позивач) є приватною власністю, дата державної реєстрації права 26.10.2021, номер запису про право 44723110.
Отже, заявлені в позовній заяві вимоги стосуються земельної ділянки, яка є приватною власністю, що відповідно вказує на приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного Кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Отже, виник спір про цивільне право і подальше оспорювання дій відповідача щодо спірної земельної ділянки не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (користування) на земельні ділянки.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 816/2137/18.
У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також потрібно враховувати, що згідно з ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Таким чином, з урахуванням факту перебування з 26.10.2021 у приватній власності ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 6823086200:04:012:0010 та висновків, вказаних у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 816/2137/18, суд вважає, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, тому наступає наслідок визначений п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КАС України, про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради про визнання незаконним та скасування пунктів рішень - відмовити.
Копію ухвали разом з позовною заявою та додатками до неї направити позивачу.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що його позовна заява не є адміністративним позовом, як визначив позивач, який є цивільно-правовим, тому він підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами ЦПК України.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Повне судове рішення складене 18 листопада 2021 року
Головуючий суддяА.І. Петричкович