Справа № 560/12201/21
іменем України
16 листопада 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. ,
за участю:секретаря судового засідання Голуб О.Р. представника відповідача: Віртюка Д.Д.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області , Державної судової адміністрації України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області. в якому просить:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ:
- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 (за винятком днів відпустки та лікарняних) на підставі частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ.
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач працює на посаді голови суду Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області. Починаючи з 18.04.2020 по 28.08.2020 суддівську винагороду нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а не статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення прав та гарантій позивача. Позивач звернувся до суду за захистом порушених прав, просить позов задовольнити.
В судове засідання позивач не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області проти заявлених позовних вимог заперечив, надав відзив на позов, в якому зазначав, зокрема, що Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 з часу набрання законної сили - 18.04.2020 і до визнання його неконституційним - 28.08.2020 був чинним і підлягав виконанню всіма органами та посадовими особами. Територіальне управління Державної судової адміністрації України у вказаний період здійснювало нарахування та виплату суддівської винагороди відповідно до норм чинного законодавства.
Представник Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області зазначив на брак коштів місячного фонду суддівської винагороди за травень-серпень 2020, що унеможливлювало здійснити виплату суддівської винагороди всім суддям в повному розмірі. У разі надходження коштів на зазначені цілі, компенсація виплати суддівської винагороди позивачу та всім суддя місцевих загальних суддів області буде негайно проведена. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представник Державної судової адміністрації України в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним, чином, надав суду відзив на позов, в якому вказав, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог Закону України "Про державний бюджет" в межах річної суми видатків. В період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (під час дії статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"), здійснювалося нарахування та виплата суддівської винагороди відповідно до її вимог. Зазначає, що Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 по 28.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення. Просить відмовити у задоволенні позову.
Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області до суду пояснення не надало.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 24.09.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання та залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державну судову адміністрацію України, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.
Ухвалою від 05.10.2021 суд змінив правовий статус Державної судової адміністрації України з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на статус другого відповідача по справі №560/12201/21.
Ухвалою від 19.10.2021 суд витребував у відповідачів необхідні для розгляду справи докази.
Ухвалою від 26.10.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що згідно Указу Президента України №482/96 від 27.06.1996 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Городоцького районного суду Хмельницької області.
З 31.03.2011 позивач є головою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
За період з 18.04.2020 по 28.08.2020 суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.
Вказані обставини підтверджуються розрахунковими листами за квітень-серпень 2020 року, та не заперечується відповідачем.
Вважаючи, що зазначене призвело до зменшення розміру суддівської винагороди і, відповідно, порушення його прав та гарантій, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частиною 9 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
18.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині 1 цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини 2 цієї статті).
Аналізуючи вищезазначені норми права, суд дійшов висновку, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з огляду на таке.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України в пункту 4.1 рішення від 11.03.2020 в справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що: "Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 18.06.2007 №4-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 19.11.2013 №10-рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016, від 04.12.2018 №11-р/2018, від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24.06.1999 №6-рп/99, перше речення абзацу 6 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 03.06.2013 №3-рп/2013, друге речення абзацу 6 підпункту 3.2., абзаци 27, 33, 34 підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 04.12.2018 №11-р/2018).
Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01.01.2001 №1(2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства [України], яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 09.12.2019 №969/2019 (далі - Висновок).
Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (частина 1 статті 124 Основного Закону України).
Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу" через інші законодавчі акти.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Відповідно до частин 1-4 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що стаття 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частин 1, 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ зі змінами;
- абзацу 9 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ.
Отже положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ зі змінами, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд наголошує на тому, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що в свою чергу виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.
За період з 18.04.2020 по 31.05.2020 суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено не відповідно до положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а в обмеженому розмірі згідно зі статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.
Вказані обставини підтверджуються довідкою-розрахунком за квітень, травень 2020.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Крім того, суд зауважує, що судовим рішенням може бути лише відновлено порушене право позивача, без жодних застережень щодо майбутніх правовідносин, оскільки судове рішення не може стосуватись періодів та правовідносин, які можуть виникнути в майбутньому та не може містити застережень чи умов, як "до завершення карантину".
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 до 28.08.2020 із застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13.04.2020 є протиправними.
Разом з тим, суд встановив, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.
Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Надаючи оцінку правовідносинам, які стосуються питання розпорядження коштів, з врахуванням доказів, які є в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби.
Крім того, суд зазначає, що у розрізі обставин цієї справи Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня нараховує і виплачує суддівську винагороду суддям Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, у зв'язку із чим Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області необхідно зобов'язати провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 до 28.08.2020 без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Разом з тим, пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати суддівської винагороди позивачу у межах суми за один місяць.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Державної судової адміністрації України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 (за винятком днів відпустки та лікарняних) на підставі частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 18 листопада 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (вул. Соборна, 75, м.Хмельницький, Хмельницька область, , код ЄДРПОУ - 26293548) Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5,Мсп601, Центральна Частина Києва, м.Київ, 01601 , код ЄДРПОУ - 26255795)
Третя особа:Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (вул. Свободи, 70, м. Хмельницький, 29000 , код ЄДРПОУ - 37971775)
Головуючий суддя В.В. Матущак