Справа № 560/5862/21
іменем України
18 листопада 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Кам'янець - Подільської районної державної адміністрації, в якому просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Управління соціального захисту населення Кам'янець - Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області у відношенні до ОСОБА_1 щодо виконання вимог статей 22 та 46 Конституції України, статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо відмови у перерахунку, та виплати щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Кам'янець - Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області поновити права ОСОБА_1 отримувати як інваліду - ліквідатору ЧАЕС 2 групи, на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, виконати вимоги статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2020 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, та в подальшому проводити ці виплати.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно визначив розмір грошової допомоги у сумі 120 грн на підставі приписів постанови КМУ без врахування ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, відповідно до яких йому належала до виплати допомога у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.05.2021 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.
Відповідач подав відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що діяв у межах та у спосіб, передбачені законодавством, виплатив позивачу допомогу з урахуванням редакції ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діє з 01.01.2015 та передбачає, що допомога, передбачена цією статтею, виплачується в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1) у 1986 році, має інвалідність 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 26.04.2019.
10.02.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити щорічну одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Листом від 07.05.2021 №04.02-С/539 Управління соціального захисту населення Кам'янець - Подільської районної державної адміністрації (відповідач) повідомило позивача про виплату йому у 2020 році щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 120 грн, визначеному на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ).
Стаття 48 цього Закону у редакції Закону України №230/96-ВР від 06.06.96 передбачала, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам I і II групи в розмірі п'ять мінімальних заробітних плат.
Правове регулювання щодо розміру цієї виплати зазнало неодноразових змін.
Пунктом 28 розділу II Закону України від28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.48 Закону №796-XII викладено у такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 таке звуження права осіб на одержання щорічної допомоги на оздоровлення і положення Закону №107-V від28.12.2007 про внесення таких змін до ст.48 Закону №796-ХІІ визнано неконституційними, та зазначено, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в попередній редакції.
У подальшому, пп.8 п. 4 розділу I Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» ст.48 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у новій редакції, зокрема: «Стаття 48. Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» передбачено, що він у зазначеній частині набирає чинності з 01.01.2015.
Рішеннями Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 та від 17.07.2018 №6-р/2018 окремі положення Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними.
Так, рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): п.п.2, абз.1-2 п.п.3, п.4, абз.1-2, п.п.5, абз.1-4 п.п.6, п.п.7 п. 4 розділу I Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України»; ч.3 ст.22, ч.2 ст.24, ч.7 ст.30 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; ст.53 (крім її назви), ст.60 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».
Суд зазначає, що пп.8 п.4 розділу I Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», ні рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, ні жодним іншим рішенням Конституційного Суду України неконституційним не визнавався.
Відповідно до статті 48 Закону №796-ХІІ у редакції Законів України від 21.04.2016 №1339-VIII та від 06.06.2017 №2082-VIII, одноразова компенсація виплачується, зокрема особам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання вимог ст.48 Закону №796-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 26.10.2016 №760 затвердив Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок №760).
Пунктом 2 Порядку №760 передбачено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
Відповідно до п.10 Порядку №760 щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За приписами п.4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 №936 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №759), щорічна допомога на оздоровлення деяким категоріям постраждалих громадян відповідно до ч.2 ст.48 Закону здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до положень постанови КМ України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, складає: інвалідам I і II групи - 120 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень; інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 гривень.
На час судового розгляду справи вказана постанова КМУ від 12.07.2005 №562 не скасована та не змінена.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 у справі №3-рп/2012, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Оскільки Закони України від 21.04.2016 №1339-VIII та від 06.06.2017 №2082-VIII, якими ст.48 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, за змістом якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру щорічної допомоги на оздоровлення були делеговані Кабінету Міністрів України неконституційними не визнавались, відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства мала здійснюватися виплата позивачу одноразової щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 120 грн як особі з інвалідністю ІI групи, особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на положення ст.48 Закону №796-ХІІ, які на його думку, встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, оскільки позивачем не було враховано, що правове регулювання розміру зазначеної соціальної виплати зазнало змін.
З даного приводу суд зазначає, що правове регулювання щодо розміру виплат зазнало змін. Суд не може застосувати ст. 48 названого Закону в редакції, наведеній позивачем, оскільки вона є нечинною.
Суд наголошує, що із 01.01.2015 ст.48 вказаного Закону діє в іншій редакції, згідно з якою компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Отже, посилання позивача на ст.48 Закону в редакції, що є нечинною, є помилковим, відтак ця норма застосуванню не підлягає.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 у справі №216/4125/16-а.
Таким чином, виплата щорічної допомоги на оздоровлення передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562, відповідно до якої відповідач і здійснив таку виплату позивачу у 2020 році. Іншого розміру допомоги на оздоровлення у 2020 році законодавством не встановлено, а ст.48 Закону №796-XII, починаючи з 01.01.2015 не визначає розміру такої допомоги.
Суд також зазначає, що Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, відповідач діяв в порядку та в межах повноважень визначених Законом та Конституцією України.
Зважаючи на таке, вимоги позивача, заявлені у поданому позові, задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кам'янець - Подільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації (вул. Троїцька, 2,Кам'янець-Подільський,Хмельницька область,32300 , код ЄДРПОУ - 03198439)
Головуючий суддя В.К. Блонський