18 листопада 2021 року Справа № 160/21930/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії, -
10.11.2021р. (через систему "Електронний суд") ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просять:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії за віком як державному службовцю позивачеві;
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком як державному службовцю позивачеві, в розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу, із застосуванням всіх надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру, починаючи з дати звернення - 07.12.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником за довіреністю.
Вивчивши зміст адміністративного позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Пунктом 1 ч.1, ч.2, ч.9 ст.59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Враховуючи викладене, сторона у справі має право на звернення до суду через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.43 Закону України "Про нотаріат" визначено, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи).
Процедура встановлення особи передбачає ознайомлення нотаріуса з відповідними документами в присутності осіб, які беруть участь у вчиненні нотаріальних дій, та надання їм правової оцінки щодо відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, вимогам постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон” постанови Кабінету Міністрів України від 15.03.2015 №302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України”, якою, на виконання вимог частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”, затверджено: Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України; та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" встановлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється, зокрема, особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років.
Аналізуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що повноваження представника фізичної особи можуть підтверджуватися, зокрема, довіреністю фізичної особи посвідченою нотаріально, при цьому, при вчиненні нотаріальної дії, нотаріус повинен встановити особи учасників цивільних відносин на підставі, зокрема, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що є чинним на момент здійснення такої нотаріальної дії, окрім того, довіреність, яка підтверджують повноваження представника і була посвідчена в іншій державі, повинна бути легалізована в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, як вбачається зі змісту позовної заяви, її підписано від імені позивача - ОСОБА_1 представником за довіреністю б/н від 08.10.2018р. ОСОБА_2 за допомогою електронного цифрового підпису.
Зі змісту копії довіреності б/н від 08.10.2018р., доданої до матеріалів адміністративного позову на підтвердження повноваження представника позивача Акермана О.М. щодо підписання позову від імені позивача, видно, що особу позивача - ОСОБА_1 було встановлено на підставі закордонного паспорта громадянина України НОМЕР_1 від 26.03.2001р.
Разом з тим, з урахуванням положень ч.3 ст.22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" термін дії закордонного паспорта громадянина України НОМЕР_1 від 26.03.2001р. встановлений до 26.03.2011р., тобто станом на 08.10.2018р. (дата вчинення нотаріальної дії щодо засвідчення довіреності), вказаний паспорт уже був недійсним, а тому не є належним документом, що посвідчує особу позивача при вчиненні нотаріальної дії, а відповідно і не може бути належним доказом на підтвердження повноважень представника позивача Акермана О.М., який підписав позов, оскільки додана до позову копія довіреності була видана 08.10.2018р. на підставі закордонного паспорта особи строк дії якого скінчився на момент оформлення такої довіреності - 08.10.2018р.
Згідно із положеннями п.3 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов підписано особою, яка не має права її підписувати.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підписано особою, яка не мала права його підписувати в порушення вимог п.3 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладених обставин, даний адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві на підставі п.3 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись п.3 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва