05 листопада 2021 року Справа № 160/15274/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртехпром" до Відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення №2453027/25019733 від 09.03.2021р., зобов'язання вчинити певні дії, -
01.09.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртехпром" звернулось з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Державної податкової служби України та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2453027/25019733 від 09.03.2021р.;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 25.11.2020р. №145 до податкової накладної від 25.11.2020р. №92 поданий позивачем фактичним днем подання.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що по взаємовідносинах із ТОВ “Преміорі”, за результатом надання послуг харчування позивачем була складена та направлена для реєстрації у ЄРПН податкова накладна №92 від 25.11.2020р., проте, у зв'язку з допущенням помилки при поданні податкової накладної №92 від 25.11.2020 року, а саме: помилка у даті складання, оскільки перша подія - реалізація була 26.11.2020 року, позивачем було складено та направлено розрахунок коригування №145 від 25.11.2020р. Зазначений розрахунок коригування було прийнято контролюючим органом, однак, його реєстрацію було зупинено з підстав того, сума компенсації вартості товару/послуги 4011, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов'язань, перевищує величину залишку такого товару (різниця обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/послуги), що відповідає п. 5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та було запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Позивачем було подано контролюючому органу пояснення та копії документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції по зупиненому розрахунку коригування, проте, контролюючим органом було прийнято оскаржуване рішення №2453027/25019733 від 09.03.2021р., яким відмовлено у реєстрації розрахунку коригування №145 від 25.11.2020р. з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити); документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором таабо законодавством (документи, які не надано, підкреслити); Додаткова інформація: “відсутні первинні документи щодо зберігання, транспортування ТМЦ (ТТН, договори оренди та акти приймання передачі до них), не надано регістри бухгалтерського обліку щодо оприбуткування та списання ТМЦ”. Позивач вказує на те, що долучені до позовної заяви документи, у повній мірі підтверджують реальність вищевказаної господарської операції, за наслідками якої складено та направлено для реєстрації розрахунок коригування №145 від 25.11.2020р. до податкової накладної №92 від 25.11.2020р. Позивач вважає прийняте рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН необґрунтованим, протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки в порушення вимог законодавства, оскаржуване рішення містить лише абстрактне твердження про ненадання документів, без конкретизації конкретного переліку документів, яких з урахуванням особливостей, характеру та обсягу господарської операції, критерію що слугував підставою для зупинення реєстрації податкової накладної, на думку Комісії, не надано. А також просить врахувати аналогічний правовий висновок Верховного Суду, у справах, які наведені у позові.
Ухвалою суду від 06.09.2021р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідачів-1, 2 надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с. 84).
08.10.2021р., на виконання вимог вказаної ухвали суду, відповідачем-1 (Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області) подано до суду відзив на позов, у якому відповідач-1 просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що підстави для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а також порядок та умови для прийняття рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації ПН/РК у ЄРПН визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Наказом Мінфіну України від 12.12.2019 року №520 Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідач-1 вказує на те, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН прийнято у зв'язку із ненаданням повного пакету первинних документів, а саме: “відсутні первинні документи щодо зберігання, транспортування ТМЦ (ТТН, договори оренди та акти приймання передачі до них), не надано регістри бухгалтерського обліку щодо оприбуткування та списання ТМЦ”, на підставі чого відповідно до пункту 10 та пункту 11 Наказу Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019р. за №1245/34216 за результатами розгляду вищевказаних документів Комісією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було прийняте рішення №2453027/25019733 від 09.03.2021р. щодо відмови у реєстрації розрахунку коригування №145 від 25.11.2021р. до податкової накладної №92 від 25.11.2021р. Окрім того, представник відповідача - 1 у своєму відзиві посилається на те, що, зобов'язавши податковий орган зареєструвати розрахунок коригування, суд фактично перебирає на себе повноваження суб'єкта владних повноважень до компетенції якого, у даному випадку віднесено розгляд пояснень, що є дискреційними повноваженнями відповідача - 1 у які не може втручатися адміністративний суд та їх підміняти з приводу чого висловлювався Верховний Суд у своїх постановах, які наведені у відзиві. Також, відповідач-1 у відзиві вказує про те, що відповідно до п. 12, п. 13 Порядку №1246 податкова накладна в обов'язковому порядку повинна пройти перевірку у разі її надходження до ЄРПН, така перевірка здійснюється автоматично і судом проведена бути не може, оскільки такі повноваження віднесені до повноважень відповідача-1, а тому вважає, що суд не може зобов'язати ДПС зареєструвати таку податкову накладну поза межами такої перевірки. У зв'язку із наведеним, відповідач-1 вважає вимоги позивача безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 88-92).
08.10.2021р. на виконання вимог вказаної ухвали, відповідачем - 2 (Державною податковою службою України), подано до суду відзив на позов, у якому відповідач-2 просив у задоволенні позовної заяви відмовити посилаючись на те, що порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. №569 (далі - Порядок №569) та Порядком №1246 за приписами яких передбачено скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування у ЄДПН за рішенням суду, яке набрало законної сили, проте, такі ПН та / або РК реєструються в ЄРПН після проведення перевірок, визначених п. 12 Порядку №1246, такі перевірки здійснюються автоматично, віднесення до компетенції податкового органу, є дискреційними повноваженнями такого податкового органу, в які адміністративний суд не може втручатися та підміняти їх, а, відповідно, суд і не може зобов'язувати податковий орган зареєструвати податкову накладну поза межами такої перевірки про що також зазначено і у постановах Верховного Суду, які наведені у відзиві. Також відповідач - 2 вказує на те, що суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питання, яке належить до компетенції такого суб'єкта владних повноважень про що зазначено і у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006р. у справі «Волохи проти України», тому вважає, що реєстрацію ПН/РК в ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу. Окрім того, представник відповідача - 2 у відзиві посилається на ті ж підстави та обґрунтування, що і відповідач - 1 у своєму відзиві, вказані відзиви практично є ідентичними, оскільки складені однією особою - представником відповідача -1, 2 - Віталією Матяш, яка вважає, що зобов'язання зареєструвати розрахунок коригування за судовим рішенням є втручання у дискреційні повноваження відповідача - 2 (а.с. 96-101).
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За викладеного, рішення у цій справі приймається судом 05.11.2021р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Укртехпром” з 16.01.1998р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т Гагаріна, буд. 115, є платником єдиного податку та податку на додану вартість, основним видом діяльності господарства є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, що підтверджується змістом копії витягу з ЄДРПОУ та витягом з реєстру платників ПДВ (а.с. 78, 79-80).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміорі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртехпром" був укладений Дилерський договір №423 від 07.02.2019 року та Додаткові угоди №11 від 11.03.2020 року і №90 від 31.12.2020 року до Дилерського договору №423 від 07.02.2019р. (а.с. 13-29, 30, 31).
В рамках провадження господарської діяльності згідно з умовами Договору постачання №0105/Н-КП від 02.05.2019 року та Додаткових угод: №1 від 31.12.2019 року, №2 від 11.03.2020 року, №3 від 28.12.2020 року до Договору постачання №0105/П-КП від 02.05.2019 року позивачем продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртехнопром-Восток" товар (шини 12.00К20(320К508) ИД-304 У-4, 16 нс з камерою та обідною стрічкою (УКТЗЕД: 4011209000) (а.с. 32-33, 34, 35, 36).
На замовлену продукцію ТОВ ''Преміорі" виписано накладні №7487 від 01.11.2020 року та №8226 від 26.11.2020 року на відвантаження готової продукції, а також товарно -транспортні накладні №7487 від 01.11.2020р., №8226 від 26.11.2020р на відвантажений/відпущений товар (а.с. 37, 38-39, 40, 41-42).
В подальшому, а саме 26.11.2020 року товар був відвантажений покупцю, що підтверджується видатковою накладною №1274 від 26.11.2020 року та довіреністю №146 від 02.11.2020 року (а.с. 43, 44).
У зв'язку з чим складено податкову накладну №92 від 25.11.2020 на суму 121290,00 грн., у тому числі ПДВ 24 258,00 грн. та подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 45).
Через допущення помилки при поданні податкової накладної №92 від 25.11.2020 року, а саме: помилка у даті складання, оскільки перша подія - реалізація була 26.11.2020 року згідно до вимог ст. 192, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, було складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників 25.11.2020р. з порядковим №145 до податкової накладної від 25.11.2020 №92, що підтверджується його копією (а.с. 46).
Вказаний вище розрахунок коригування було надіслано позивачем для реєстрації у встановленому законодавством порядку у ЄРПН та згідно копії Квитанції від 14.12.2020р. відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрацію розрахунку коригування було зупинено з підстав того, сума компенсації вартості товару/послуги 4011, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов'язань, перевищує величину залишку такого товару (різниця обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/послуги), що відповідає п. 5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та було запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, що підтверджується копією відповідної квитанції (а.с. 53-54).
З метою проведення реєстрації вищевказаного розрахунку коригування, позивачем було надіслано контролюючому органу повідомлення №1 від 03.03.2021р. про надання пояснень та копій документів, які необхідні для проведення реєстрації розрахунку коригування №145 від 25.11.2020р. що підтверджується копією відповідного повідомлення та, наявною в матеріалах справи (а.с. 55).
Відповідачем-1 (Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області) було прийнято рішення №2453027/25019733 від 09.03.2021р., яким відмовлено у реєстрації розрахунку коригування №145 від 25.11.2020р. з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити); документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором таабо законодавством (документи, які не надано, підкреслити); Додаткова інформація: “відсутні первинні документи щодо зберігання, транспортування ТМЦ (ТТН, договори оренди та акти приймання передачі до них), не надано регістри бухгалтерського обліку щодо оприбуткування та списання ТМЦ”, що підтверджується копією відповідного рішення (а.с. 59-60).
В подальшому, позивачем вживалися заходи щодо адміністративного оскарження оспорюваного рішення №2453027/25019733 від 09.03.2021р., проте, рішенням Комісії з питань розгляду скарг №12850/25019733/2 від 24.03.2021р., скарга позивача була залишена без задоволення, а рішення без змін, що підтверджується копіями відповідних рішення, скарги, наявних в матеріалах справи (а.с. 61, 62).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача із рішенням контролюючого органу про відмову у реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування №145 від 25.11.2020р., у зв'язку з чим позивач просить визнати протиправним і скасувати наведене вище рішення, а також і зобов'язати зареєструвати наведений розрахунок коригування в ЄРПН фактичним днем подання посилаючись на те, що обґрунтовані підстави для прийняття оспорюваного рішення у відповідача-1 були відсутні через надання позивачем усіх документів, на вимогу податкового органу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
За приписами п.74.3 ст.74 ПК України визначено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010р. (далі - Порядок №1246) податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно до п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДПС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.
Пунктом 201.16 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, порядок зупинення реєстрації ПН/РК визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 “Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних”, а також Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 “Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних”.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
Пунктом 6 Порядку №1165 встановлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Пунктом 7 Порядку №1165 встановлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Відповідно до п.11 Порядку №1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Пунктами 25, 26 Порядку №1165 визначено, що комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.
Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник | податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п.п. 1 п. 201.1 ст. 201).
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, і передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (п.п. 10 п. 201.1 ст. 201).
Відповідно до пункту 4 Наказу Мінфіну №520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 5 Наказу Мінфіну №520 визначено, що Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Так, позивачем у спосіб, визначений п.5 Порядку №1165 за повідомленням №1 від 03.03.2021р. були надані пояснення по зупиненому розрахунку коригуванні, що підтверджується копією відповідного повідомлення, наявною в матеріалах справи (а.с. 55).
Разом з тим, комісією регіонального рівня, 09.03.2021р. було прийнято оспорюване рішення про відмову у реєстрації у ЄРПН розрахунку коригування №145 від 25.11.2020р. з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити); документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором таабо законодавством (документи, які не надано, підкреслити); Додаткова інформація: “відсутні первинні документи щодо зберігання, транспортування ТМЦ (ТТН, договори оренди та акти приймання передачі до них), не надано регістри бухгалтерського обліку щодо оприбуткування та списання ТМЦ”, що підтверджується копією відповідного рішення (а.с. 59-60).
Вивчивши зміст вказаного оспорюваного рішення, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, проаналізувавши і зміст Порядку №1165, який був підставою для прийняття вказаного вище рішення, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення не відповідає вимогам вказаного Порядку №1165, є протиправним та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 6 та 7 Наказу Мінфіну №520, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронні довірчі послуги” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що на момент прийняття оспорюваного рішення було встановлено, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПН ПН/РК контролюючий орган у відповідному рішенні повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити, зокрема, які саме копії документів, надані платником податків, складені з порушенням законодавства, а які копії документів не надані, а також з яких підстав та причин не прийняті подані позивачем копії первинних бухгалтерських документів.
Разом з тим, зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що вказане оспорюване рішення контролюючого органу є необґрунтованим, оскільки воно не містить чітких посилань на підстави, які слугували причинами для прийняття оспорюваного рішення про відмову контролюючого органу ДПС зареєструвати розрахунок коригування у ЄРПН з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та документів, а також наведене рішення і не містить доводів та обґрунтувань відносно того, які саме документи не були надані позивачем з урахуванням того, що форма рішення передбачає конкретне визначення контролюючим органом, які саме документи не надані платником податків та не зазначено з яких підстав подані позивачем пояснення та додаткові документи за наслідками зупинення реєстрації розрахунку коригування не були враховані контролюючим органом.
Окрім того, задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення, суд також виходить із того, що оспорюване рішення є актом індивідуальної дії, який породжує у позивача обов'язкові до виконання вимоги суб'єкта владних повноважень.
Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозахисний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме: індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Натомість, як свідчить зміст оспорюваного рішення, вказане рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не відповідає критеріям чіткості, обґрунтованості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідачем-1 (Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області) не надано суду жодних доказів правомірності прийняття оспорюваного рішення з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем та аналізу наведених норм податкового законодавства.
При цьому, судом критично надається оцінка доводам відповідача -1 у відзиві, про те, що реєстрація податкової накладної та/або розрахунку коригування у ЄРПН є дискреційними повноваженнями віднесеними до компетенції податкового органу та суд не може у них втручатися, з огляду на те, що позовні вимоги про зобов'язання ДПС України (відповідача-2) зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування заявлені до ДПС України, а не до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а, відповідно, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (відповідач-1) не надано повноважень захищати права та інтереси у даному випадку відповідача - 2 (ДПС України).
Також, слід зазначити, що є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача - 1 на правові позиції Верховного Суду, які наведені у відзиві, оскільки наведені у них позиції застосовані не у подібних відносинах, що є предметом у даній справі, а відповідно, не підлягають застосуванню судом у відповідності до вимог п. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що обставини та підстави, які слугували прийняттю оспорюваного рішення є неправомірними та необґрунтованими, порушують права позивача та спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване рішення є таким, що прийнято не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено, що Відповідачем-1, при прийнятті вищенаведеного оспорюваного рішення, порушені права та інтереси позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №2453027/25019733 від 09.03.2021р. підлягають задоволенню виходячи з вимог ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 25.11.2020р. №145 до податкової накладної від 25.11.2020р. №92 поданий позивачем фактичним днем подання з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваного рішення та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Також і згідно п.19, п.20 постанови Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (далі Порядок №1246), у редакції постанови Кабінету Міністрів України №204 від 21.02.2018р., які набрали чинності з 24.03.2018р., податкова накладна, реєстрація якої зупинена, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).
При цьому, у разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже, повноваження щодо реєстрації податкової накладної у ЄРПН згідно Порядку №1246 залишилися за Державною податковою службою України і з 24.03.2018р., та суд наділений повноваженнями зазначати у судових рішеннях дату, з якої необхідно провести реєстрацію податкової накладної в ЄРПН згідно до приписів ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, судом не приймаються до уваги і посилання відповідача-2 на його дискреційні повноваження під час прийняття управлінських рішень суб'єктом владних повноважень у даному випадку, оскільки повноваження суду направлені на усунення порушеного права позивача, визначені не лише ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, а ще й п.19, п.20 Порядку №1246, які наведені вище.
Судом також відхиляються, як необґрунтовані аргументи відповідача-2 у відзиві про те, що суд не може зобов'язати відповідача-2 зареєструвати ПН та/або РК у ЄРПН поза межами перевірки, передбаченої п. 12, п. 13 Порядку №1246 про що зазначено у постановах Верховного Суду, які наведені у відзиві, оскільки, по - перше, податковий орган провів уже таку перевірку та направив позивачеві не тільки квитанцію про зупинення реєстрації, спірного розрахунку коригування, а ще й прийняв оспорюване рішення про відмову у такій реєстрації, яке є предметом спору у даній справі та суд, виходячи із критеріїв встановлених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України наділений повноваженнями щодо перевірки його правомірності прийняття, встановив його протиправність, а отже, наділений повноваженнями щодо усунення виявленого порушення шляхом зобов'язання відповідача-2 вчинити певні дії виходячи з вимог ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України; по - друге, наведені у відзиві постанови Верховного Суду не є подібними до даних відносин, тому не підлягають застосуванню у даній справі у відповідності до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також є і безпідставними посилання відповідача-2 у відзиві на рішення Європейсього суду з прав людини у справі «Волохи проти України», оскільки воно не стосується захисту прав та інтересів суб'єкта владних повноважень, а рішення Європейського суду з прав людини як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод направлені на захист прав та інтересів лише фізичних та юридичних осіб, а не суб'єкта владних повноважень.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 25.11.2020р. №145 до податкової накладної від 25.11.2020р. №92, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Окрім того, при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень - Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжного доручення №794 від 31.08.2021р. у розмірі 2270,00 грн. (а.с. 12).
Керуючись 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртехпром" до Відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення №2453027/25019733 від 09.03.2021р., зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2453027/25019733 від 09.03.2021р.;
Зобов'язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 25.11.2020р. №145 до податкової накладної від 25.11.2020р. №92 поданий Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укртехпром” (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т Гагаріна, буд. 115, код ЄДРПОУ 25019733) фактичним днем подання його на реєстрацію.
Стягнути солідарно з бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 43005393) та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Укртехпром” (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр-т Гагаріна, буд. 115, код ЄДРПОУ 25019733) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва