17 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/22113/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 липня 2021 року (головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді: Кропивна Л.В., Буравльов С.І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 28 квітня 2021 року (суддя Трофименко Т.Ю.) у справі
за позовом Віер Глобал Партнерс, Л.П.
до Акціонерного товариства "Українська залізниця",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця",
про стягнення грошових коштів.
(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Невмержицький В.П.; Відповідача - Кузьміна Г.А., Ємець О.А.; Третьої особи - Гаркавенко І.Г.)
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
1. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі "Позивач", "Промінвестбанк", банк) звернулося у Господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі "Відповідач", АТ "Укрзалізниця") про стягнення з останнього заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011 (далі "Кредитний договір") в сумі 12 936 354, 17 доларів США та 115 123 501, 23 грн, з яких:
- заборгованість по кредиту - 12 500 000 доларів США;
- заборгованість по процентам - 436 354, 17 доларів США;
- пеня по кредиту - 87 445 058, 13 грн;
- пеня по процентам - 347 687, 03 грн;
- 3% річних по тілу кредиту - 26 897 297, 13 грн;
- 3% річних по процентам - 123 458, 94 грн;
- штраф - 310 000 грн.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідач належним чином не виконав взяті не себе зобов'язання за Кредитним договором в частині вчасного погашення кредиту та сплати процентів за користування ним у визначені договором строки.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 замінено Позивача у справі № 910/22113/17 - Промінвестбанк на його правонаступника - Віер Глобал Партнерс, Л.П.
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021, позовні вимоги задоволено частково.
4.1. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь Віер Глобал Партнерс, Л.П. 12 500 000 доларів США заборгованості по кредиту, 3 182 650, 16 грн - 3% річних, нарахованих на тіло кредиту за період з 01.08.2017 по 26.11.2017 та 84 737 165, 75 грн пені, нарахованої на тіло кредиту за період з 08.12.2016 по 26.11.2017. В іншій частині позову відмовлено.
5. Рішення судів мотивовані такими обставинами та аргументами:
- матеріалами справи підтверджується, що Відповідач в порушення покладеного на нього Кредитним договором обов'язку, своє зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати процентів у визначені вказаним договором строки не виконав, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цілому є обґрунтованими;
- в той же час, враховуючи правову позицію викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц і постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 902/5/19, від 02.07.2020 у справі № 910/18618/17 та з огляду на те, що умовами Кредитного договору не передбачено інший розмір процентів річних після прострочення грошового зобов'язання, відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з Відповідача підлягають стягненню 3 %, а не 10,65 % річних, а тому вимоги про стягнення з АТ "Укрзалізниця" заборгованості по процентам у розмірі 436 354, 17 доларів США є необґрунтованими;
- разом з тим, оскільки в період з 23.12.2014 по 31.07.2017 проценти із розрахунку 10,65 % річних Відповідачем сплачувалися у добровільному порядку, підставним є стягнення з АТ "Укрзалізниця" 3 % річних по тілу кредиту лише за період з 01.08.2017 по 26.11.2017 у розмірі 3 182 650,16 грн;
- доводи Відповідача про необхідність зменшення тіла кредиту (за рахунок надмірно сплачених боржником коштів в рахунок погашення процентів), яке є базою нарахування для інших заявлених вимог є помилковими, адже останній до 31.07.2017 самостійно та в добровільному порядку здійснював платежі в рахунок погашення процентів, а не в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту; на момент звернення до суду та на момент відступлення права вимоги на користь ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. кошти, сплачені на погашення процентів за користування кредитом не були зараховані на погашення суми тіла кредиту; в матеріалах справи відсутні докази, що позичальник звертався до банку (первісного кредитора) з вимогою зарахувати кошти, сплачені як погашення процентів, в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту; з умов договору не вбачається положень про автоматичне здійснення зарахування коштів, сплачених позичальником як процентів за користування кредитом;
- у зв'язку з неправомірністю нарахування процентів за користування кредитом після 22.12.2014 (закінчення строку кредитування), безпідставними є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за прострочення сплати таких процентів з 05.07.2017 по 09.07.2017 та з 05.09.2017 по 26.11.2017 у розмірі 347 687,03 грн і 3 % річних по таким процентам у розмірі 123 331, 77 грн;
- Позивач має право на стягнення 3 % річних, нарахованих 05.11.2014 на суму прострочених до сплати процентів у розмірі 127, 17 грн, але у зв'язку із застосуванням позовної давності, у стягненні зазначеної суми належить відмовити;
- в свою чергу, внаслідок застосування спеціальних строків позовної давності для стягнення неустойки у стягненні заявленої пені також частково належить відмовити;
- не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення з Відповідача штрафу, адже Позивачем у цій частині не надано належних та допустимих доказів правомірності його нарахування.
Узагальнені доводи і вимоги касаційної скарги
6. Не погодившись із судовими рішеннями, АТ "Укрзалізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог повністю відмовити.
7. У касаційній скарзі Відповідач стверджує, що оскаржувані рішення прийнято з неправильним застосуванням приписів статей 526, 534, 599, 613, 616, 629 ЦК України, без дослідження усіх наявних у матеріалах справи доказів та без надання повної оцінки фактичним обставинами справи.
7.1. Обґрунтовуючи вказане АТ "Укрзалізниця" зазначає таке:
- умовами Кредитного договору не було передбачено інший розмір процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами за прострочення виконання грошового зобов'язання, а проценти у розмірі 10,65 % визначені як плата за правомірне користування кредитом, тому після настання терміну повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум, права Промінвестбанку захищалися виключно положеннями статті 625 ЦК України;
- з викладеного слідує, що нарахування Промінвестбанком процентів у розмірі 10,65 % після 22.12.2014 (кінцевий строк кредитування) було неправомірним, а обов'язок Відповідача зі сплати таких коштів відсутній;
- відповідно до приписів статей 526, 534 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору; встановлена цим Кодексом черговість зарахування кредитором грошових коштів, які надходять від боржника застосовується тільки тому випадку, якщо інше не встановлено договором;
- отже, відповідно до встановленої Кредитним договором черговості (пункт 3.5., яким надано право банку самостійно приймати рішення щодо зміни черговості), сума коштів, направлених на обслуговування кредитної лінії, за відсутності у банка права на нарахування процентів за кредитом у розмірі 10,65 % після 22.12.2014 та у звязку з не нарахуванням жодних комісій згідно умов Кредитного договору - повинна була направлятися кредитором саме на погашення суми отриманого кредиту; у випадку дотримання/виконання банком умов пункту 3.5. Кредитного договору та вказаних вище положень ЦК України, зарахування останнім коштів, сплачених Відповідачем у встановленому порядку, станом на 04.08.2017 заборгованість по тілу кредиту становила б замість заявлених 12 500 000 доларів США - 8 979 583, 32 доларів США;
- суди попередніх інстанцій не врахували, що зарахування Промінвестбанком сум, які були сплачені АТ "Укрзалізниця" у розмірі 10,65 % після 22.12.2014 на погашення неправомірно нарахованих банком процентів, свідчить про те, що банк вийшов за межі наданих Кредитним договором прав, не скориставшись при цьому правом зміни черговості направлення платежів в рахунок зменшення основної суми боргу; у цій частині судами не застосовано до спірних правовідносин положень статей 613, 616 ЦК України відповідно до яких банк, за наведених обставин, вважається кредитором, що прострочив і в такому випадку у судів були наявні обґрунтовані підстави для зменшення заявлених штрафних санкцій, однак вони вказане проігнорували; вказані порушення вилинули також і на суму пені та 3 % річних, які могли бути меншими ніж ті, що неправомірно стягнуто з Відповідача;
- крім цього, в силу принципу процесуального законодавства "суд знає закони" під час розгляду цієї справи суди мали самостійно перевірити доводи щодо неможливості банком здійснювати зарахування коштів, сплачених як проценти за користування кредитом, на погашення тіла кредиту, однак цього не зробили;
- отже судами попередніх інстанцій не було здійснено належної перевірки розрахунку позовних вимог щодо стягнення основної кредитної заборгованості та штрафних санкцій, що на неї нараховуються, в системному аналізі з умовами Кредитного договору та висновками, проведеної у цій справі судово - економічної експертизи, не здійснено перерахунок суми основного боргу на суму коштів, прийнятих банком на погашення процентів після 22.12.2014 у розмірі 10, 65 %; крім цього, в оскаржуваних рішеннях не надано жодної правової оцінки діям банку щодо направлення коштів, сплачених Відповідачем після 22.12.2014 на предмет відповідності умовам Кредитного договору та приписам чинного ЦК України, зокрема, в частині наявного "прострочення кредитора";
- Відповідач підкреслює, що наразі висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутні, а тому просить суд касаційної інстанції такі висновки надати;
- окремо АТ "Укрзалізниця" звертає увагу також на тому, що ним до апеляційного господарського суду подавалося клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення господарської справи № 910/5617/21 (за позовом АТ "Укрзалізниця" до Промінвестбанка та Віер Глобал Партнерс, Л.П. про визнання недійсним, укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019, який став підставою для заміни Позивача у даній справі), однак апеляційним господарським судом у його задоволенні було необґрунтовано відмовлено.
Узагальнені доводи і вимоги відзиву на касаційну скаргу
8. У відзиві на касаційну скаргу Віер Глобал Партнерс, Л.П. заперечує проти доводів, які наводить Відповідач. Позивач стверджує, що суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статей 526, 534, 599 та 629 ЦК України, а також підставно зазначили, що саме скаржник належним чином не виконав умови Кредитного договору та у визначені договором строки не повернув отримані кредитні кошти, що і стало підставою для стягнення з АТ "Укрзалізниця" заявлених у цій справі сум. Акцентує Позивач також на тому, що приписи статей 613, 616 ЦК України взагалі не підлягають застосовуванню у спірних правовідносин, а тому посилання Відповідача на них є беззмістовними. Підкреслює Позивач, зокрема, і те, що у подібних даній справі правовідносинах Верховний Суд вже неодноразово надавав висновок про те, що питання щодо зарахування коштів, сплачених на погашення процентів в рахунок погашення суми тіла кредиту, не може розглядатися в рамках даного судового процесу. За викладеного у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Фактичні обставини справи
9. 29.12.2011 між Промінвестбанком (банк) та Державним територіально - галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" (позичальник) було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 12 500 000 доларів США, на умовах, встановлених цим договором, (далі кредит або кредитна лінія), а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором.
9.1. Відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 22.12.2014.
9.2. Згідно з пунктом 3.1 Кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку (відповідний номер), відкритого у банку, код банку 300012, на поточний рахунок позичальника (відповідний номер), відкритий у банку, код банку 300012, згідно наданого позичальником письмового звернення відповідно до цільового призначення кредиту. Після надання кредиту на суму, що вказана у пункті 2.1 цього договору, подальше кредитування в межах строку, встановленого пунктом 2.2 цього договору та в межах суми ліміту кредитної лінії може здійснюватися лише після погашення позичальником частини або всієї суми наданого кредиту, у розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення.
9.3. У пункті 3.2 Кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 11.00% річних.
9.4. Нарахування банком процентів здійснюється з дати перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод "факт/360", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.
Проценти нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі по день, що передує останньому робочому дню місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з дати попереднього нарахування по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного пунктом 2.2 цього договору. Проценти сплачуються позичальником щомісячно в день їх нарахування з поточного рахунку позичальника (відповідний номер) у банку, код банку 300012 (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника) на рахунок (відповідний номер), відкритий у банку, код банку 300012.
Проценти за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з дати попереднього нарахування по останній календарний день грудня місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.
9.5. Пунктом 3.5 Кредитного договору передбачено, що за наявності заборгованості по кредиту та/або плати за кредит, сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості:
- в першу чергу сплаті підлягає нарахована, але не сплачена в строк плата за кредит;
- в другу чергу сплаті підлягає нарахована плата за кредит, строк сплати якої ще не сплинув;
- в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;
- в четверту чергу сплаті підлягає неустойка, передбачена цим Договором.
Заборгованість за кредитом, строк сплати якої ще не настав, погашається позичальником в строк, передбачений пунктом 2.2 цього договору.
Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинна відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.
Сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.
З підписанням цього договору, у відповідності з чинним законодавством України, позичальник надає банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим договором. Банк інформує позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості.
9.6. Пунктом 5.3 Кредитного договору встановлено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит позичальник сплачує за кожен день прострочення сплати банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.
9.7. Згідно з пунктом 5.5 Кредитного договору за кожен випадок невиконання прийнятих на себе зобов'язань, передбачених пунктами 4.2.3.-4.2.5, 6.11 цього договору позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 000 грн. Сплата штрафу не звільняє позичальника від належного виконання зобов'язань за цим договором.
9.8. Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженим представниками сторін, отримання погодження Міністерства інфраструктури України і Міністерства фінансів України, скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. (пункт 6.1 Кредитного договору).
10. В подальшому банком та позичальником було внесено зміни до Кредитного договору шляхом укладення договору про внесення змін № 20-3765/2-1 від 29.12.2011, договору про внесення змін № 20-3782/2-1 від 29.12.2011, договору про внесення змін та доповнень № 20-3390/2-1 від 28.09.2012.
10.1. Так, відповідно до пункту 3.9. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 20-3782/2-1 від 29.12.2011) позичальник зобов'язується забезпечити щомісячні надходження грошових коштів на поточні рахунки у банку у розмірі не менше 300 000 000, 00 (триста мільйонів) гривень.
10.2. Відповідно до пункту 2.2. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-3390/2-1 від 28.09.2012) кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 22.12.2014.
10.3. Пунктом 3.2. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень №20-3390/2-1 від 28.09.2012) передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 10,65% (десять цілих шістдесят п'ять) річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в іноземній валюті використовується метод "факт/360", виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів році.
Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.
Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.
Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця.
Проценти нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів.
При цьому сторони встановлюють, що зобов'язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 (п'ятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів).
У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов'язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні.
Проценти за грудень місяць сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця. Якщо перша видача кредиту була здійснена у грудні місяці, то нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати першої видачі кредиту по останній календарний день грудня місяця в порядку, визначеному у цьому пункті договору.
10.4. Разом з тим, у договорі про внесення змін та доповнень № 20-3390/2-1 від 28.09.2012 пункт 3.5 Кредитного договору викладено в новій редакції та встановлено наступну черговість погашення позичальником заборгованості (згідно встановленого пріоритету - зверху вниз):
на погашення прострочених до сплати понад 31 день проценти за користування кредитом;
на погашення простроченої до сплати понад 31 день суми комісійної винагороди;
на погашення прострочених до сплати не більше ніж на 31 день процентів за користування кредитом;
на погашення простроченої до сплати не більше ніж 31 день суми комісійної винагороди;
на погашення простроченої до сплати суми кредиту;
сплата нарахованих процентів за користування кредитом;
сплата нарахованої комісійної винагороди;
сплата суми кредиту;
сплата неустойки (пені, штрафів).
Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинна відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.
Сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно із встановленою черговістю.
З підписанням цього договору, у відповідності з чинним законодавством України, позичальник надає банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим договором. У випадку зміни порядку погашення заборгованості, банк інформує позичальника у письмовій формі про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості.
10.5. Пунктом 5.3 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-3390/2-1 від 28.09.2012) передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом факт/факт від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
10.6. Розрахунок неустойки (пені, штрафів), передбаченої цим договором, здійснюється у гривневому еквіваленті, з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого Національним банком України (пункт 6.9 Кредитного договору в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-3390/2-1 від 28.09.2012).
11. На виконання умов Кредитного договору Промінвестбанком було видано Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-західна залізниця" кредит у сумі 12 500 000 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 02 від 30.12.2011, виписками по рахунку Відповідача за період з 29.12.2011 по 26.11.2017.
12. 09.03.2017 банк надіслав на адресу Відповідача вимогу № 28-01-01/13 про сплату заборгованості за Кредитним договором, що підтверджується копіями рекомендованим повідомлень про вручення поштового відправлення 10.03.2017, списку згрупованих поштових відправлень.
13. Листом від 23.03.2017 № Ц-2/4-23/1209-17 АТ "Укрзалізниця" надало відповідь на зазначену вимогу банка з пропозицією продовження врегулювання простроченої заборгованості із зазначенням відомостей про вирішення на засіданні правління АТ "Укрзалізниця" 22.03.2017 питання щодо погашення заборгованості перед Промінвестбанком протягом квітня-червня 2017 року на загальну суму 62,25 млн. доларів США; по решті заборгованості (91 млн. доларів США) розглянуто терміни повернення протягом 2017 - 2018 років.
14. Позаяк у позасудовому порядку вказане питання вирішити не вдалося банк звернувся до місцевого господарського суду із позовом у даній справі у якому вказав, що у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань з погашення кредиту та сплати процентів за Кредитним договором станом на 27.11.2017 за ним рахується заборгованість по тілу кредиту у розмірі 12 500 000 доларів США та заборгованість по процентам у сумі 436 354, 17 доларів США. Крім того, банк наполягав також на стягненні з АТ "Українська залізниця" пені по кредиту у розмірі 87 445 058, 13 грн, пені по процентам у розмірі 347 687,03 грн, 3% річних по тілу кредиту у розмірі 26 897 297, 13 грн, 3% річних по процентам у розмірі 123 458,94 грн та штраф у розмірі 310 000,00 грн.
15. Розглядаючи заявлені позовні вимоги Господарський суд міста Києва вирішив, що для роз'яснення питань, які поставлено перед судом, необхідні спеціальні знання, а тому ухвалою від 21.02.2018 суд призначив у справі № 910/22113/17 судову економічну експертизу, на вирішення якої поставив наступні питання:
- У якому розмірі документально підтверджується отримання Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" кредитних коштів за Кредитним договором?
- Чи підтверджується документально наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості АТ "Укрзалізниця" перед банком відповідно до умов Кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за договором?
- Чи порушено банком порядок зарахування коштів направлених АТ "Укрзалізниця" на обслуговування кредиту, якщо так, то яка сума тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами підлягає сплаті позичальником, з врахуванням здійснених проплат на рахунки банку?
- У якому розмірі підтверджується документально заборгованість Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" зі сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором?
- Чи відповідає наявний в матеріалах справи наданий Позивачем розрахунок пені по тілу кредиту в сумі 87 445 058, 13 грн умовам Кредитного договору, а якщо ні, то яка сума пені по тілу кредиту має бути нарахована на суму документально підтвердженої заборгованості за Кредитним договором?
- Чи відповідає наявний в матеріалах справи наданий Позивачем розрахунок пені по процентам в сумі 347 687, 03 грн умовам Кредитного договору, а якщо ні, то яка сума пені по процентам має бути нарахована на суму документально підтвердженої заборгованості по процентам за Кредитним договором?
- Чи відповідає наявний в матеріалах справи наданий Позивачем розрахунок 3% річних по тілу кредиту в сумі 26 897 297,13 грн умовам Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011, а якщо ні, то яка сума 3% річних по тілу кредиту має бути нарахована на суму документально підтвердженої заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3765/2-1 від 29.12.2011?
- Чи відповідає наявний в матеріалах справи наданий Позивачем розрахунок 3% річних по процентам в сумі 123 458, 94 грн умовам Кредитного договору, а якщо ні, то яка сума 3% річних по процентам має бути нарахована на суму документально підтвердженої заборгованості по процентам за Кредитним договором?
- Чи підтверджуються документально оформлення операцій Промінвестбанком з надання кредиту, нарахування і сплати відсотків за користування кредитами позичальником за Кредитним договором?
- Чи підтверджується документально незабезпечення щомісячних надходжень грошових коштів в розмірі 300 000 000,00 грн АТ "Укрзалізниця" на поточні рахунки, що були відкриті в банку за період листопад 2016 - жовтень 2017?
- Чи відповідає метод нарахування банком процентів за Кредитним договором вимогам Положення про кредитування банку Положення про облікову політику Банку; Положення про кредитування юридичних осіб у доларах США?
15.1. За результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи експертами Маркіною О.О. та Зеленюк О.В. надано висновок від 28.09.2018 № 6811/6218/18-45 в якому, зокрема, зазначено, що:
- отримання Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" кредитних коштів за Кредитним договором документально підтверджується в сумі 12 500 000,00 доларів США;
- наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника по сплаті тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами відповідає умовам Кредитного договору та документам щодо видачі та сплати кредиту;
- порушень Промінвестбанком порядку зарахування коштів, направлених АТ "Укрзалізниця" на обслуговування кредиту, з наданих на дослідження документів не вбачається;
- згідно наданих документів, заборгованість позичальника перед банком по сплаті процентів за користування кредитними коштами по Кредитному договору станом на 27.11.2017 документально підтверджується у розмірі 436 354, 22 доларів США;
- розмір пені за прострочення сплати тіла кредиту по Кредитному договору станом на 27.11.2017 розрахунково складає 87 445 058, 11 грн;
- розмір пені за прострочення сплати процентів по Кредитному договору станом на 27.11.2017 розрахунково складає 347 687, 08 грн;
- розмір 3% річних за прострочення сплати тіла кредиту по Кредитному договору станом на 27.11.2017 розрахунково складає 26 897 297, 13 грн;
- розмір 3% річних за прострочення сплати процентів по кредиту за Кредитним договором розрахунково складає 123 458, 95 грн. При цьому згідно листа Верховного суду України "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" від 01.07.2014, 3% річних повинні нараховуватись лише на суму основного боргу, а не на суму непогашених процентів. Вирішення питання щодо обґрунтованості нарахування та сплати позичальником 3 % річних за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами за Кредитним договором не відноситься до компетенції судових експертів-економістів, і є прерогативою суду;
- оформлення господарських операцій Промінвестбанком з надання кредиту, нарахування і сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальником за Кредитним договором документально підтверджується;
- за даними виписок по поточних рахунках (відповідні номери та періоди) здійснення забезпечення щомісячних надходжень грошових коштів в розмірі 300 000 000,00 грн за листопад 2016 - жовтень 2017 не вбачається;
- метод нарахування банком процентів за Кредитним договором відповідає вимогам Облікової політики Промінвестбанка, затвердженої протоколом Правління банка від 22.12.2011 № 519.
16. За наслідками оцінки наведених обставин та поданих сторонами доказів, зокрема, і вказаного висновку судових експертів, з мотивів, що детально зазначені вище, господарським судом першої інстанції позов у даній справі задоволено частково. Вирішено стягнути з АТ "Укрзалізниця" на користь Віер Глобал Партнерс, Л.П. 12 500 000 доларів США заборгованості по кредиту за Кредитним договором, 3 182 650, 16 грн - 3 % річних, нарахованих на тіло кредиту за період з 01.08.2017 по 26.11.2017, а також 84 737 165, 75 грн пені, нарахованої на тіло кредиту за період з 08.12.2016 по 26.11.2017.
16.1. Перевіривши в апеляційному порядку правильність прийнятого місцевим господарським судом рішення, господарський суд апеляційної інстанції, залишив таке рішення без змін.
17. Зі змісту касаційної скарги АТ "Укрзалізниця" вбачається що Відповідач в основному не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині стягнення з нього основної заборгованості за Кредитним договором у розмірі 12 500 000 доларів США, а також пені по кредиту та 3% річних, що нараховані саме на такий розмір основної заборгованості за кредитом, посилаючись на те, що судами безпідставно не враховано необхідності зменшення тіла кредиту на суму сплачених після 22.12.2014 (закінчення строку кредитування) відсотків за користування ним; підкреслює також, що у даному випадку має місце прострочення кредитора, наслідком чого є можливість зменшення нарахованих штрафних санкцій, яка судами повністю проігнорована.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
18. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, які з'явились у судове засідання, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
19. Відповідно до приписів частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
19.1. За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
19.2. Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
19.3. Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
19.4. Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
19.5. Водночас за змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
20. У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.
20.1. Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
20.2. Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
20.3. У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
20.4. Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
20.5. У постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 Верховний Суд вказав наступне.
20.6. Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
20.7. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
20.8. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
20.9. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
20.10. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
20.11. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
20.12. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
21. Зі змісту оскаржуваних у даній справі судових рішень вбачається, що при визначенні розміру відсотків за користування кредитом, судами попередніх інстанцій було враховано вказані висновки Верховного Суду, та обґрунтовано зазначено, що після дати остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 22.12.2014, банк неправомірно продовжував нарахування відсотків по кредиту в розмірі 10,65% річних, в той час як у спірний період з 01.08.2017 по 26.11.2017 відсотки за користування кредитом підлягали обчисленню на підставі статті 625 ЦК України. За викладеного суди правомірно стягнули з Відповідача 3 % річних за період з 01.08.2017 по 26.11.2017 по тілу кредиту в розмірі 3 182 650, 16 грн. Перерахунок вказаної суми знаходиться поза компетенцією суду касаційної інстанції.
22. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
22.1. Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
22.3. Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
22.4. Згідно частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
22.5. Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
23. Як установлено судами попередніх інстанцій у пункті 5.3. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-3390/2-1 від 28.09.2012) сторонами було передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом "факт/факт" від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.
23.1. В свою чергу у пункті у пункті 6.16 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-3390/2-1 від 28.09.2012) сторони встановили, що розрахунок неустойки (пені, штрафів), передбаченої цим договором, здійснюється у гривневому еквіваленті, з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого Національним банком України.
23.2. Разом з тим, згідно з пунктом 3.3 Кредитного договору у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.
24. Враховуючи викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для нарахування та стягнення пені за прострочення сплати кредиту за період з 27.11.2016 по 26.11.2017 відповідно до умов Кредитного договору у сумі 84 737 165, 75 грн. Як і у випадку із 3 % річних, перерахунок стягнених сум до компетенції суду касаційної інстанції не належить.
25. АТ "Укрзалізниця" у касаційній скарзі зазначає, що з огляду на неправомірність нарахування кредитором процентів після закінчення визначеного Кредитним договором строку кредитування, проценти, сплачені після 22.12.2014, необхідно було направити на погашення тіла кредиту відповідно до встановленої пунктом 3.5. Кредитного договору черговості, яке є базою для нарахування всіх інших заявлених до стягнення сум заборгованості. У зв'язку з чим, на думку Відповідача, заборгованість по тілу кредиту склала б 8 979 583, 32 доларів США, замість заявлених 12 500 000 доларів США і відповідно, зменшився б розмір 3% річних та пені, нарахованих на основну заборгованість.
26. Але, Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказані доводи Відповідача вважає необґрунтованими та відхиляє з огляду на таке.
27. Із оскаржуваних у даній справі судових рішень убачається, що дослідивши умови Кредитного договору судами було установлено, що такий договір не містить жодних положень про автоматичне здійснення зарахування коштів, сплачених позичальником як проценти за користування кредитом, на погашення тіла кредиту.
27.1. Більше того, порядок черговості погашення позичальником заборгованості визначено пунктом 3.5 Кредитного договору, відповідно до якого банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно із встановленою черговістю. З підписанням договору, у відповідності з чинним законодавством України банку надано право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим договором.
27.2. Дослідивши наявні у справі платіжні доручення та меморіальні валютні ордери, судами було встановлено, що після настання строку повернення кредиту (22.12.2014) Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" та АТ "Укрзалізниця" самостійно та в добровільному порядку до 31.07.2017, включно (останній платіж від 04.08.2017), сплачувались проценти за користування кредитом у розмірі 10,65 % річних.
27.3. При цьому, у призначеннях платежу позичальником вказувалось: "погашення % за відповідний період, нарахованих на прострочену кредитну заборгованість за кредитним договором".
27.4. Таким чином, судами встановлено, що позичальник до 31.07.2017 самостійно та в добровільному порядку здійснював платежі в рахунок погашення процентів за користування кредитом, а не в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту.
27.5. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позичальник звертався до банку (первісного кредитора) з вимогою зарахувати кошти, сплачені як погашення процентів, в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту. Також матеріали справи не містять доказів, що банк самостійно здійснив зарахування коштів, сплачених як погашення процентів за користування кредитом, в рахунок погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту.
27.6. Отже, на момент звернення до суду та на момент відступлення права вимоги на користь ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. кошти, сплачені на погашення процентів за користування кредитом, не були зараховані на погашення суми тіла кредиту, а тому суди дійшли правомірного висновку про те, що заборгованість за тілом кредиту становила 12 500 000 доларів США і як наслідок правильно здійснили відповідні нарахування пені та 3 % річних саме на вказану суму.
27.7. Доводи касаційної скарги вказаного жодним чином не спростовують, позаяк питання щодо зарахування коштів, сплачених на погашення відсотків, в рахунок погашення суми тіла кредиту взагалі не може розглядатися в рамках даного судового процесу.
27.8. Аналогічний висновок вже викладався Верховним Судом у тотожних правовідносинах за участю цих же сторін у постановах від 20.04.2021 у справі № 910/21454/17 та від 20.04.2021 у справі № 910/20947/17, а тому усі посилання АТ "Укрзалізниця" на відсутність таких висновків є безпідставними.
27.9. Водночас, як раціонально відмічає Позивач у своєму відзиві щодо застосування судами положень статей 526, 534, 599 та 629 ЦК України, саме скаржник належним чином не виконав умови Кредитного договору та у визначені договором строки не повернув отримані кредитні кошти. Порушень з боку Позивача, як кредитора, своїх зобов'язань суди не установили, а тому посилання Відповідача на норми статей 613, 616 ЦК України є необґрунтованими.
28. За викладеного, доводи касаційної скарги АТ "Укрзалізниця" про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, не знайшли свого підтвердження, а тому Верховним Судом повністю відхиляються, як безпідставні та необґрунтовані.
29. Не знаходить Верховний Суд і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень внаслідок відмови Відповідачу у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарського справи № 910/5617/21.
29.1. Так, з матеріалів цієї справи убачається, що Відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/22113/17 до набрання законної сили судовим рішенням рішенням у справі № 910/5617/21 за позовом АТ "Укрзалізниця" до Віер Глобал Партнерс, Л.П. та Промінвестбанка про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019.
29.2. Відповідач стверджував, що існує об'єктивна неможливість розгляду справи № 910/22113/17 до розгляду справи № 910/5617/21, в межах якої вирішуватиметься питання щодо правомірності заміни кредитора за Кредитним договором, стягнення заборгованості за яким є предметом даної справи.
29.3. Апеляційний господарський суд з наведеним твердженням АТ "Укрзалізниця" не погодився та у задоволенні поданого клопотання відмовив. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав вважати вказану відмову необґрунтованою з огляду на таке.
29.4. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
29.5. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
29.6. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати, як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому, наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі.
29.7. Так, предметом розгляду у справі № 910/22113/17 є стягнення з Відповідача заборгованості за Кредитним договором, укладеним між AT "Укрзалізниця" та Промінвестбанком (правонаступником якого є ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019).
В свою чергу, предметом розгляду у справі № 910/5617/21 є вимога AT "Укрзалізниця" про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019, на підставі якого компанія ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. отримала право вимоги до AT "Українська залізниця", зокрема, за спірним Кредитним договором.
29.8. Варто враховувати, що закріплена статтею 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
29.9. Апеляційний господарський суд встановив, що наразі відсутнє судове рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019, тобто вказаний договір є чинним і підлягає виконанню. За таких обставин він правомірно відмовив Відповідачу у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у даній справі, позаяк визнання договору купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019 в подальшому недійсним може бути підставою для перегляду судових рішень у даній справі за нововиявленими обставинами, проте наявність спору про визнання його недійсним не є безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі.
29.10. Наведена вище позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 20.01.2021 у справі № 906/129/20 та від 01.04.2021 у справі № 902/1177/15 і колегія суддів, яка у касаційному порядку переглядає судові рішення у справі № 910/22113/17 її також поділяє.
29.11. За викладеного, доводи касаційної скарги АТ "Укрзалізниця" і у цій частині не підтвердилися, а тому подана скарга визнається необґрунтованою в цілому.
30. Посилання скаржника на те, що у справі № 910/6617/21 вже прийнято рішення, яким договір купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019 визнано недійсним, Верховний Суд відхиляє, оскільки в силу імперативних вимог статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції нових доказів не приймає, обставин справи не встановлює.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
31. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
32. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана АТ "Укрзалізниця" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
32.1. Верховний Суд у прийнятті даної постанови також керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
33. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за розгляд касаційної скарги несе скаржник.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 липня 2021 року і рішення Господарського суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі № 910/22113/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.