18 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 904/5743/20
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з доданими до неї матеріалами
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 року
та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2021 року
у справі № 904/5743/20
за заявою Компанії з обмеженою відповідальністю "Арчімбольдо Лімітед" (ARCHIMBOLDO LIMITED), Кіпр
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009"
про визнання банкрутом,-
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 року клопотання №б/н від б/д Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання учасником по даній справі та зобов'язання надати документи для проведення перевірки, відхилено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 у справі №904/5743/20, залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 у справі № 904/5743/20, залишено без змін.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з доданими до неї матеріалами на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2021 року у справі № 904/5743/20, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області про зобов'язання надати документи для проведення перевірки задовольнити.
08.02.2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Розглянувши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів скарги, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не погоджується з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2021 року, якою ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 року у справі №904/5743/20 про відхилення клопотання визнання учасником у справі та зобов'язання надати документи для проведення перевірки, залишено без змін.
Відхилення судом першої інстанції клопотання про визнання учасником у справі та зобов'язання надати документи для проведення перевірки, з яким погодилась колегія суддів апеляційної інстанції мотивоване судами тим, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області є кредитором та учасником провадження по даній справі в силу норм Кодексу України з процедур банкрутства, та окреме визнання ГУ ДПС у Дніпропетровській області чинним кодексом не передбачено. Судами встановлено, що 20.05.2021 року ухвалою місцевого господарського суду визнані грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ТОВ "Продекспорт-2009" (4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 27 431,70 грн. - 3 черга задоволення вимог кредиторів; 20 564,66 грн. (штрафні санкції в сумі 2 210,00 грн. та пеня в сумі 18 354,66 грн.) - 6 черга задоволення вимог кредиторів). Стосовно вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надати документи для проведення перевірки, судами попередніх інстанцій було зазначено, що суд може зобов'язати надати докази вчинення певних дій, проте відповідно до частин 1,2 ст.74 ГПК України не встановлено право суду зобов'язувати вчиняти певні дії.
Частиною 1 ст. 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, окремо від рішення суду першої інстанції.
Згідно з п. 2 частини першої ст.287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Ухвала суду про відхилення клопотання про визнання учасником у справі та зобов'язання надати документи для проведення перевірки, відповідно до частини першої ст. 255 ГПК України, касаційному оскарженню не підлягає .
Крім того, частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Наведений в частині 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на вказані судові рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.
У зв'язку з вищевикладеним, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2021 року, яка прийнята за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 року у справі № 904/5743/20, яка відповідно до вимог ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, 255, 287, 293 ГПК України, частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2021 року у справі № 904/5743/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Ткаченко Н.Г.