29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"16" листопада 2021 р. Справа № 924/851/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі судового засідання Тлуста У.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАНТ УКРАЇНА", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТОЛІТ", м. Кам'янець - Подільський, Хмельницька обл.
про стягнення грошей
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Фурман В.В.
встановив:
Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача 690 000 грн., набутих останнім за рахунок позивача без достатніх правових підстав.
Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що він перерахував відповідачу заявлену до стягнення суму згідно семи платіжних доручень у період з січня по грудень 2019 року. Вищевказаному перерахуванню грошей передувало направлення позивачем підписаних ним договорів: № 23-01/19-01 від 23.01.19, № 11-19-05 від 11.05.19 та № 02/26/12/2019, як підстави спірної оплати, на адресу відповідача. Не дивлячись на численні звернення, відповідач не надав позивачу своїх підписаних примірників вищевказаних договорів. Таким чином, враховуючи законодавчо встановлений порядок укладення правочинів, договори на перерахування спірних коштів між сторонами не укладено. Тому, заявлена до стягнення сума перерахована відповідачу без достатньої правової підстави, що в силу ст. ст. 1212 ЦКУ є підставою для її повернення. Станом на час звернення з позовом вимоги позивача щодо повернення наданих грошей відповідач не виконав.
Також вказано, що заперечення відповідача, надані у відзиві, жодним чином не підтверджені. Відповідач не надав до суду жодного документа, який би підтверджував листування відповідача до позивача з приводу наявності договорів. Навпаки, позивач звертався до відповідача щодо надання договорів та повернення безпідставно отриманих коштів, яке (звернення), однак жодного результату не принесло.
Щодо тривалих відносин між сторонами, позивач зазначає, що такі відносини спонукали до надання поворотної фінансової допомоги з послідуючим обміном документів. Проте відповідач умисно скористався такою ситуацією та своїми діями призвів до виникнення спору.
Щодо твердження відповідача про об'єднання декількох позовних вимог за даним позовом, спільний розгляд яких перешкоджає вирішенню спору, позивач вказав, що: по перше - позовні вимоги пред'являються до одного і того ж відповідача, по друге - позовні вимоги ґрунтуються на одних і тих же доказах. Також, за відсутності укладених між сторонами договорів, перераховані гроші слід вважати єдиним траншем.
Представник позивача до суду не з'явився, будь-яких клопотань (на час ухвалення рішення) не подав. У наявній у справі відповіді на відзив позивач просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у наявних у справі письмових поясненнях проти позову заперечують, вказують таке. Заявлені до стягнення 690 000 грн. не можуть вважатися перерахованими відповідачу безпідставно, оскільки таке перерахування здійснено на підставі укладених між сторонами договорів відносно надання поворотної фінансової допомоги.
Позивач, з дати укладення договорів та під час перерахування чергових траншів, не заявляв жодних вимог до відповідача та, в подальшому, виконував такі договори. Позика, на виконання вищевказаних договорів, надавалась позивачем з січня по грудень 2019 року. Тобто, впродовж року здійснювалось декілька платежів за кожним договором, що свідчить про наявність договірних відносин між сторонами. Крім того, між сторонами укладено також і інші договори, які належним чином виконувались.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти наявності договорів, що укладені між позивачем і відповідачем. Зокрема, позивач зазначає про їх (договорів) наявність у позові та у листі № С/СУ/ВП/21-5/001 від 27.05.21.
Отже, відносини між сторонами є договірними, що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦКУ.
Також, відповідач зазначає, що позивач у даному позові порушив правила об'єднання позовних вимог, оскільки в одній позовній заяві об'єднані вимоги, які не пов'язані між собою підставою їх виникнення, не є похідними один від одного та підтверджуються різними доказами (виникли з різних договорів).
Матеріалами справи встановлено.
Платник - ТОВ „Слант Україна" перерахував на користь отримувача - ТОВ „Фітоліт" 690 000 грн., що вбачається з платіжних доручень:
- № 6772 від 23.01.19 на суму 100 000 грн., за призначенням платежу - надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 23-01/19-01 від 23.01.19;
- № 6855 від 11.05.19 на суму 140 000 грн., за призначенням платежу - надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 11-19-05 від 11.05.19;
- № 6856 від 11.05.19 на суму 60 000 грн., за призначенням платежу - надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 11-19-05 від 11.05.19;
- № 6930 від 30.08.19 на суму 160 000 грн., за призначенням платежу - надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 11-19-05 від 11.05.19;
- № 6937 від 11.09.19 на суму 130 000 грн., за призначенням платежу - надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 11-19-05 від 11.05.19;
- № 10 від 26.12.19 на суму 50 000 грн. за призначенням платежу - надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 02/26/12/2019;
- № 11 від 26.12.19 на суму 50 000 грн., за призначенням платежу - надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 02/26/12/2019.
31.05.21 позивач направив відповідачу лист-вимогу від 27.05.21 № С/СУ/ВП/21-5/001 де просить у строк до семи банківських днів з часу отримання даного листа, який вважати також вимогою, здійснити перерахування коштів в сумі 720 000 грн. на рахунок позивача та надати оригінали договорів про надання поворотної фінансової допомоги.
Докази направлення листа: опис вкладення кореспонденції з штампом пошти, відміткою адресата - ТОВ „Фітоліт" та найменування кореспонденції - лист № С/СУ/ВП/21-5/001 від 27.05.21; поштова накладна з відміткою відправника - ТОВ „Слант Україна" та одержувача - ТОВ „Фітоліт"; фіскальний чек від 31.05.21.
Також до справи подано підписані обома сторонами та скріплені їх печатками договори про надання поворотної фінансової допомоги: № 23-01/19-01 від 23.01.19, № 10-12/2 від 10.12.18, № 18-12/1 від 18.12.18, № 21-12/2 від 22.12.18, № 28-12/4 від 28.12.18, № 18-01/19-01 від 18.01.19, № 21-01/19-01 від 21.01.19.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі письмові заяви по суті спору та додані докази, давши їм оцінку в сукупності, при аналізі норм чинного законодавства, що регулює спірні відносини, суд врахував таке.
Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно перерахованих коштів в розмірі 690 000 грн., заявлена на підставі статті 1212 ЦК України.
Згідно із частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, і набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Як вбачається з матеріалів справи (платіжні доручення: № 6772 від 23.01.19 на суму 100 000 грн., № 6855 від 11.05.19 на суму 140 000 грн., № 6856 від 11.05.19 на суму 60 000 грн., № 6930 від 30.08.19 на суму 160 000 грн., № 6937 від 11.09.19 на суму 130 000 грн., № 10 від 26.12.19 на суму 50 000 грн., № 11 від 26.12.19 на суму 50 000 грн.) оплата позивачем (платник за платіжними дорученнями - позивач) 690 000 грн. на рахунок відповідача (отримувач за платіжними дорученнями - відповідач) здійснена за призначеннями платежів - надання поворотної фінансової допомоги згідно договорів: № 23-01/19-01 від 23.01.19; № 11-19-05 від 11.05.19; № 02/26/12/2019.
Тобто, здійснюючи вказані оплати, позивач мав на меті провести їх на підставі саме вищевказаних трьох договорів. Саме зазначені договори, враховуючи призначення платежів вищевказаних платіжних доручень, можуть бути єдиною правовою підставою проведення оплат за зазначеними платіжними дорученнями.
Однак, матеріали справи містять докази укладення лише одного з вищевказаних договорів, а саме договору № 23-01/19-01 від 23.01.19 на суму 100 000 грн. (арк. справи №, № 32-34), копія якого наявна у справі та містить підписи і печатки сторін. При цьому, даний договір вказаний у призначенні платежу в платіжному дорученні від 23.01.19 № 6772 на суму 100 000 грн., що відповідає умовам договору.
Доказів існування (укладення) договорів № 11-19-05 від 11.05.19 та № 02/26/12/2019 у справі немає. Зокрема, серед наданих відповідачем договорів, окрім договору № 23-01/19-01 від 23.01.19 (один з договорів вказаних у платіжних дорученнях) наявні договори: № 10-12/2 від 10.12.18, № 18-12/1 від 18.12.18, № 21-12/2 від 22.12.18, № 28-12/4 від 28.12.18, № 18-01/19-01 від 18.01.19, № 21-01/19-01 від 21.01.19, які, однак не входять в предмет дослідження у справі, виходячи з підстав та предмету позову (посилання у позові на ці договори відсутнє, а також дані договори не зазначені у платіжних дорученнях по сплаті спірної суми).
Таким чином, враховуючи вищезазначене, докази наявності підстав для проведення оплати за платіжними дорученнями: № 6855 від 11.05.19 на суму 140 000 грн., № 6856 від 11.05.19 на суму 60 000 грн., № 6930 від 30.08.19 на суму 160 000 грн., № 6937 від 11.09.19 на суму 130 000 грн., № 10 від 26.12.19 на суму 50 000 грн., № 11 від 26.12.19 на суму 50 000 грн. (разом 590 000 грн.) - відсутні.
Враховуючи вищевказані обставини справи, зокрема щодо відсутності між сторонами у даній справі договірних відносин на перерахування 590 000 грн. та фактичного проведення позивачем перерахування грошей на зазначену суму в рахунок майбутніх договорів, які в подальшому не укладено, суд дійшов висновку про те, що спірні кошти на суму 590 000 грн. набуто відповідачем за відсутності відповідної правової підстави, а тому вони мають бути повернуті позивачеві на підставі ст. 1212 ЦК України.
І лише оплата, проведена за платіжним дорученням № 6772 від 23.01.19 на суму 100 000 грн., за наявності доказів укладення договору № 23-01/19-01 від 23.01.19, є такою, що проведена за наявності правової підстави - договору.
При цьому належить зазначити, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання. Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Так, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.11.19 у справі № 904/3074/18.
Таким чином, отримання відповідачем 100 000 грн. за платіжним дорученням від 23.01.19 № 6772 не є безпідставним.
Однак, судом враховується, що навіть при наявності договору № 23-01/19-01 від 23.01.19, враховуючи умови останнього (п. 2.4. - поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем), а також надіслання позивачем відповідачу відповідної вимоги (лист № С/СУ/ВП/21-5/001 від 27.05.21 з доказами її направлення, де вказано, що даний лист слід вважати також вимогою здійснити перерахування коштів) щодо повернення фінансової допомоги, у відповідача, станом на час вирішення спору, виник обов'язок щодо повернення грошей, перерахованих також і за платіжним дорученням від 23.01.19 № 6772 в розмірі 100 000 грн. на підставі умов договору.
Тобто, суд встановив наявність обов'язку у відповідача щодо повернення позивачу сплачених спірних грошей у розмірі 690 000 грн., однак, підстави такого повернення щодо 590 000 грн. та 100 000 грн. - різні. Так, 590 000 грн. підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦКУ, а решта 100 000 грн. - в силу договору, термін виконання якого (щодо повернення грошей) пропущено.
Суд зазначає, що завданням господарського судочинства, за ст. 2 ГПК України є ефективний захист порушених прав і законних інтересів позивача. При цьому, відповідно ст. 5 ГПКУ здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Враховуючи наведене, тобто виникнення у відповідача обов'язку щодо повернення 100000 грн. перерахованих на підставі договору суд, в цій частині позову, застосовує до спірних відносин ті норми, якими дані відносини регулюються, а саме ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, за ст. 129 ГПКУ, покладаються на відповідача. Однак, слід зазначити, що при поданні позову у даній справі, при сумі позову в 690 000 грн., позивач оплатив 10 800 грн. судового збору за платіжним дорученням від 29.07.21 № 18. При цьому, згідно ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору дорівнює 1, 5% ціни позову, що з урахуванням ціни позову у даній справі, вимагає оплати судового збору в розмірі (690 000 х 1. 5%) 10 350 грн. Тобто, переплата судового збору за даним позовом складає 450 грн., яка за п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону „Про судовий збір", підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фітоліт" (Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, вул. Лесі Українки, 31) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Слант Україна" (м. Київ, вул. Предслов'янська, будинок 37) 690 000 грн. (шістсот дев'яносто тисяч грн. 00 коп.) боргу та 10 350 грн. (десять тисяч триста п'ятдесят грн. 00 коп.) судових витрат.
Судовий збір у розмірі 450 грн., сплачений згідно платіжного доручення від 29.07.21 № 18 (платник - ТОВ "Слант Україна", код - 39588631, банк платника - АТ "ПУМБ", отримувач - ГУК у Хмел.обл/Хмельниц мтг/22030101, код - 37971775, банк отримувача - Казначейство України) повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Слант Україна" (м. Київ, вул. Предслов'янська, будинок 37) з Державного бюджету України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 18.11.21.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук/направ 3 прим:
1 - до справи
2 - ТОВ „Слант Україна" (ІНФОРМАЦІЯ_1)
3 - ТОВ „Фітоліт" (ІНФОРМАЦІЯ_2)