ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
17 листопада 2021 року, м. Херсон, справа № 923/1255/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області
до Виробничого кооперативу «Дар'ївська пересувна механізована колона № 143»
про стягнення 72680,87 грн,
Дії та аргументи Позивача
20.09.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулося з позовом до Виробничого кооперативу «Дар'ївська пересувна механізована колона № 143» про стягнення 72680,87 грн шкоди, спричиненої надлишковою виплатою пенсії.
У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:
- на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області перебувала пенсіонер ОСОБА_1 та отримувала пенсію за віком,
- пенсію ОСОБА_1 було обчислено із заробітної плати за період з 01.01.1991 по 31.12.1995 за довідкою від 14.03.2008 № 346, виданою Відповідачем,
- у подальшому 12.04.2019 була проведена перевірка відповідності даних первинних документів із даними довідки про заробітну плату, в ході якої виявлено, що у грудні 1991 року, січні-грудні 1992, листопаді та грудні 1995 року загальні суми нарахованого доходу (заробітку) не відповідають сумам, зазначеним в довідці,
-на підставі довідки про заробітну плату від 14.03.2008 № 346, виданої Відповідачем для обчислення пенсії ОСОБА_1 , здійснено перерахунок пенсії з 16.03.2008 по 29.02.2020, а також установлено, що внаслідок подання недостовірних даних виникла переплата пенсії у сумі 76429,07 грн,
- на підставі рішення про утримання надміру сплачених сум пенсій від 21.07.2020 №79 з 01.08.2020 проводилось утримання переплати в розмірі 20% пенсії ОСОБА_1 щомісячно,
- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла (актовий запис № 222 від 24.03.2021),
- залишок невідшкодованої плати становить 72680, 87 грн,
- відповідно до частини 1 статті 50 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та статті 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” Відповідач зобов'язаний сплатити завдану шкоду.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 08.10.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін та установив Відповідачу та Позивачу строки для подачі процесуальних заяв. У даному контексті суд зазначає, що Відповідач відзив на позов не подав.
Установлені судом обставин
Відкрите акціонерне товариство «Дар'ївська пересувна механізована колона № 143» (на сьогодні - Виробничий кооператив «Дар'ївська пересувна механізована колона № 143»)видав ОСОБА_1 довідку про заробітну плату від 14.03.2008 № 346.
За змістом довідки заробітна плата ОСОБА_1 у грудні 1991 року складала 214293 крб, у січні-грудні 1992 року - 19479994 крб, у листопаді 1993 року - 1015883 крб, у грудні 1993 року - 193901 крб, у листопаді 1995 року - 6300000 крб та у грудні 1995 року - 717100 крб (а.с. 7).
12.04.2021 Головним управлінням пенсійного фонду України в Херсонській області проведено звірку та складено довідку № 184/1-01 про відповідність даних первинних документів даним довідки про заробітну плату, наданої для призначення (перерахунку) пенсії по пенсіонеру ОСОБА_1 , в якій серед іншого зазначено, що у грудні 1991, січні-грудні 1992, листопаді та грудні 1993, грудні 1995 загальні суми нарахованого доходу (заробітку) не відповідають сумам, зазначеним в довідці. Серед складових нарахованої заробітної плати в окремих місцях зазначено виплати, мовою документа, «шифр 07» та «дотация». Також в довідці, складеній Позивачем за результатами перевірки, зазначено, що згідно первинних документів (особові рахунки) наявні утримання в розмірі 1%, мовою документа, «шифр 32» та «шифр 38». На підставі наданих документів Позивач не мав можливості встановити тип утримань (а.с. 7 на звороті - 8).
20.11.2019Виробничим кооперативом «Дар'ївська пересувна механізована колона № 143» видано довідку № 1 про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 ,за змістом якої у грудні 1991 року складала 0,01234 грн, у січні-грудні 1992 року - 0,83174 грн, у листопаді 1993 року - 1,93901 грн, у грудні 1993 року - 10,15883 грн, у листопаді 1995 року - 63 грн та у грудні 1995 року - 175,21 грн (а.с. 9 на звороті).
Відповідно до протоколу індивідуального перерахунку за період з 01.01.2010-31.07.2020 по ОСОБА_1 переплата пенсії становить 76429,07 грн (а.с. 3-6).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 21.07.2020 № 79 встановлено, що сума переплати 76429,07 грн підлягає поверненню ОСОБА_1 . Ця сума може бути повернута добровільно. У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення вирішено утримувати переплату в розмірі 20% з пенсії щомісячно, починаючи з 1 серпня 2020 року до повного погашення (а.с. 9).
Як слідує з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть дата смерті ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).
За обліковим даними Позивача станом на день звернення до суду сума надмірно сплаченоъ пенсії у розмірі 72680,87 грн не повернута.
Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Отже, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином:
- відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю; при цьому відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких віднесені: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина; відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду;
- протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням; протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права; необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права; протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права;
- на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками; у свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків; при цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони; слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 по справі № 922/3413/17.
Отже, у даному випадку Позивач, з урахуванням положень частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, повинен довести обставини наявності всіх названих підстав для відшкодування спричиненої йому шкоди за рахунок Відповідача.
Оцінюючи доведеність відповідних обставин, суд зазначає, що відповідно положень статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
За статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Водночас, згідно з пунктом 38 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який діяв на момент звернення та призначення пенсії ОСОБА_1 , при прийманні документів орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, органи Пенсійного фонду контролюють і перевіряють правильність всіх документів, що подаються, та відповідно у разі обґрунтованих сумнівів мають право вимагати як від підприємств, установ та організацій, так і від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення та нарахування пенсії вимогам Закону приймається саме органами Пенсійного фонду. При цьому працівники цих органів законом зобов'язані перевірити такі документів та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі.
Аналогічне сприйняття наведених правових норм викладене у Постанові Верховного Суду від 14.11.2019 по справі № 917/1860/17.
Проте, відповідна перевірка працівниками Позивача при подачі ОСОБА_1 довідки № 346 від14.03.2008 не здійснювалася, про що свідчить сам факт явної помилковості даних, наведених у довідці, а саме невідповідність розміру заробітної плати сплаченої у попередні до грудня 1991 року місяці, а також заробітна плата за 1992 рік в 10 разів перевищує заробітну плату в 1993 році. Отже, явна помилковість даних довідки могла бути встановлена при її вивчені на момент подачі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріальна шкода щодо виплати ОСОБА_1 надмірної суми пенсії виникла внаслідок неправомірних дій самого Позивача, адже саме ним було прийнято рішення про призначення відповідної пенсії, встановлений її розмір та проведена безпосередня виплата грошових коштів. Безпосередньо його посадові особи не були позбавлені можливості перевірити обґрунтованість поданих документів, необхідних для обчислення пенсії, проте зазначеного не зробили. Так, перевірка даних довідки Позивачем здійснена, але після спливу 11 років.
За змістом частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях роз'яснював, що існує низка причин, за якими необхідно притримуватись прецеденту. Перш за все в інтересах правової стабільності і впорядкованого розвитку практики застосування Конвенції. Дотримання прецеденту не тільки прямо відповідає вимогам незалежності і безсторонності суду, але й відображає саму суть судової політики (рішення у справі «Коссі проти Сполученого Королівства» від 27.09.1990 року, п. 35).
Зокрема, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожнафізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Отже, наявний факт невиконання безпосередньо працівниками Позивача власних обов'язків зі своєчасної перевірки поданих ОСОБА_1 документів для перерахунку пенсії спричинив тривале (близько 11 років) використання неналежної довідки для такої виплати, у зв'язку з чим, суд не вбачає причинного зв'язку між фактом видачі Відповідачем довідки про заробіток для обчислення пенсії від 14.03.2008 № 346та надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 у розмірі 72680,87 грн.
При цьому суд не застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену в Постанові від 22.03.2018 по справі № 904/6742/17, на яку посилається Позивач, оскільки застосовує правову позицію, викладену в Постанові Верховного Суду від 14.11.2019 по справі № 917/1860/17, як пізнішу за часом.
Зокрема, за змістом частин 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм.
Отже, правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17 Суд надав правовий висновок стосовно застосування правових позицій при вирішенні спорів, а саме вказав, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Використовуючи аналогічний принцип та підхід до правозастосування і використання висновків Верховного Суду, які надані при розгляді конкретної справи, суд вважає, що при розгляді спорів зобов'язаний застосовувати останній зроблений Верховним Судом висновок щодо застосування норм права у тому випадку, коли він відрізняється від попереднього, зробленого в іншій справі.
У даному випадку висновок у справі № 904/6742/17 відрізняється від висновку, зробленого у справі № 917/1860/17, а тому за принципом «останнього висновку» він не підлягає застосуванню.
За таких обставин, Позивачем недоведена наявність всіх елементів, необхідних для застосування до Відповідача деліктної відповідальності, а тому суд висновує про відсутність правових підстав для стягнення спірної суми.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 2617 від 01.10.2021 у сумі 2270 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України відносяться на нього.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.К. Закурін