Рішення від 16.11.2021 по справі 922/3654/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3654/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гадірову Туралу Рафіг огли

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м-н. Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх кімн 35)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 680000,00 грн

за участю

представників:

позивача - Баланська А.А., посвідчення №19 від 30.06.21;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ОСОБА_1 про стягнення 680000,00 грн., з яких: штраф у розмірі 340000,00 грн. та пеня у розмірі 340000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами розгляду справи №3/01-30-19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 15.08.2019 №98-р/к про накладення на Фізичну особу-підприємця Резнікову Світлану Юліївну штраф у розмірі 340000,00 грн., який залишився з боку відповідача не сплаченим, що стало підставою для нарахування пені у розмірі 340000,00 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом даної справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 10200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.10.2021 об 11:30.

18.10.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання про призначення експертизи та залишення позовної заяви без розгляду (вх. №24305).

За результатами розгляду клопотання відповідача про призначення експертизи та залишення позовної заяви без розгляду (вх. №24305 від 18.10.2021), дослідження матеріалів справи та заслуховування думки представника позивача, постановлено протокольну ухвалу господарського суду Харківської області від 19.10.2021 про відмову у його задоволенні та відкладено підготовче засідання на 02.11.2021 о 11:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2021 о 12:30.

15.11.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання про витребування доказів (вх. №26935). В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.08.2019 № 98-р/к по справі №3/01-30-19 є безпідставним, необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню. Таким чином, відповідач вважає, що у позивача відсутні оригінали доказів, що підтверджують наявність підстав для стягнення штрафів, зокрема, рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №98-р/к від 15.08.2019, поштовий чек та опис, що підтверджує направлення вказаного рішення, а тому ставить під сумнів дані докази, оригінали яких просить витребувати у позивача.

Позивач у судове засідання 16.11.2021 з'явився, проти клопотання відповідача про витребування доказів заперечив з огляду на необґрунтованість та просив суд відмовити у його задоволенні. Заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача штраф у розмірі 340000,00 грн. та пеню у розмірі 340000,00 грн.

Відповідач у судове засідання 16.11.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. При цьому, процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України на подання відзиву на позовну заяву у межах строку, встановленого частиною 8 статті 165 ГПК України не скористався.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів, суд зазначає таке.

Згідно статті 42 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до частини 1 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій (для відповідача - разом із поданням відзиву) статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами 1, 2, 5, 6 статті 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

По-перше, суд звертає увагу, що предметом розгляду даної справи є не рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.08.2019 № 98-р/к по справі №3/01-30-19, а стягнення штрафу та пені, накладеним цим рішенням. А відтак, доводи відповідача про те, що вказане рішення є безпідставним, необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню не входять до предмету доказування в межах розгляду даної справи та відхиляються судом.

По-друге, як убачається з матеріалів справи, клопотання відповідача про витребування доказів подано з пропуском встановленого частиною 1 статті 81 ГПК України строку.

По-третє, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія витягу з рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.08.2019 № 98-р/к по справі №3/01-30-19 та докази отримання відповідачем вказаного рішення (а.с. 8-48). При цьому судом враховано, що на виконання вимог пункту 8 частини 2 статті 162 ГПК України, позивачем при зверненні до суду з позовом вказано про наявність у позивача оригіналів зазначених доказів (а.с. 5).

Зважаючи на викладене, за наслідками розгляду клопотання відповідача про витребування доказів (вх. №26935 від 15.11.2021), дослідження матеріалів справи та заслуховування думки представника позивача, постановлено протокольну ухвалу господарського суду Харківської області віл 16.11.2021 про відмову в його задоволенні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було реалізовано право на подання до суду відзиву на позов у строк, встановлений частиною 8 статті 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, господарським судом встановлено наступне.

Щодо належності даного спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України.

Приписами частини 1 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього кодексу, зокрема, фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, визначені у ст. 20 цього кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

В процесі підготовки справи до розгляду судом було зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що 31.07.2020 державним реєстратором внесено запис №24800060006058973 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем Резніковою Світланою Юліївною за власним рішенням.

Приписами частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимоги позову стосуються спору, що виник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця, яким на момент подання позовної заяви припинено підприємницьку діяльність.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.

Суд зазначає, що відносини, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також спеціальних законів - Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За визначенням статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічною конкуренцією (конкуренцію) є змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Як передбачено частиною 1 статті 25 ГК України держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Частина 5 статті 13 ЦК України не допускає використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісної конкуренції.

Відповідно до положень частини 1 статті 40 ГК України та частини 4 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України відповідно до його повноважень.

Із обставин справи вбачається, що за результатами розгляду справи № 3/01-30-19 про порушення Фізичною особою-підприємцем Резніковою Світланою Юліївною законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 15.08.2019 № 98-р/к.

З зазначеного вище рішення від 15.08.2019 № 98-р/к вбачається, що Фізичну особу-підприємця Герасютенко В.О. та Фізичну особу-підприємця Резнікову С.Ю. визнано такими, що вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів відкритих торгів з використанням електронної системи закупівель "Рrozorro" на закупівлю "код ДК 021:2015 - 30230000-0 Комп'ютерне обладнання (комп'ютерне обладнання), проведених відділом освіти Харківскьої районної державної адміністрації (ідентифікатор закупівлі в системі "Рrozorro"- ЦА-2018-06-07-002955-а).