Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3777/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11)
до Фізичної особи-підприємця Соляник Тетяни Корніївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 20611,48 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до відповідача - Фізичної особи-підприємця Соляник Тетяни Корніївни про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язань по оплаті теплової енергії у розмірі 20611,48 грн., з яких: спожита теплова енергія у розмірі 19281,32 грн. за період з жовтня 2020 р. по квітень 2021 р., перерахунок заборгованості у травні 2021 р. за березень та квітень 2021 р. у розмірі 1330,16 грн.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2021, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.09.2021, яку було надіслано на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була вручена відповідачу, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №026045/1.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.
Із обставин справи вбачається, що відповідачу на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень орендованих фізичною особою - підприємцем Соляник Тетяною Корніївною №5453-В-С від 16.02.2017 на праві власності належать нежитлові приміщення 1-го поверху №1-6, загальною площею 87,0 кв.м. у житловому будинку літ. А-5 за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 20-А (а.с. 7-9).
Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів.
Позивачем у позові наголошено, що на підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах 2020-2021 років КП "Харківські теплові мережі" здійснювало постачання теплової енергії у приміщення відповідача. Однак в порушення статті 24 Закону України "Про теплопостачання" відповідач не уклав договір з КП "Харківські теплові мережі" та отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору.
Як вбачається з матеріалів справи, факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень з жовтня 2020 року по квітень 2021 року підтверджується актом про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актом про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів: №178/10932 від 18.10.2020 та №178/11530 від 12.04.2021 до житлового будинку, де розташовані приміщення відповідача, які підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку (а.с. 16-17).
Крім того, із матеріалів справи слідує, що факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об'єкту №178/3759 від 10.03.2020 та №178/4066 від 18.01.2021 та відомостями про облік спожитої теплової енергії (а.с. 18-25).
З огляду на вказане, позивачем було оформлено та направлено на адресу відповідача рахунки-фактури за спожиту теплову енергію №17800-9201 від 09.11.2020; №17800-9201 від 04.12.2020; №17800-9201 від 11.01.2021; №17800-9201 від 08.02.2021; №17800-9201 від 09.03.2021; №17800-9201 від 07.04.2021; №17800-9201 від 20.05.2021; №17800-9201 від 08.06.2021 (а.с. 26-35)
Таким чином, позивачем в обґрунтування своїх вимог наголошено на тому, що за відповідачем обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 20611,48 грн., яка залишається з боку відповідача не сплаченою.
Вказана обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями, зокрема, може бути споживання теплової енергії без відповідного договору.
Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
З матеріалів справи вбачається, що договору постачання теплової енергії до зазначених приміщень між позивачем та відповідачем не укладалося, як і не надано доказів укладення відповідачем відповідного договору на відшкодування витрат теплопостачання балансоутримувачу.
Суд зазначає, що відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17 та постанові від 21.05.2019 року у справі №922/4239/16.
Відповідно до положень статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. При цьому, вказана норма права покладає на споживача обов'язок щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Тобто, Закон не передбачає безоплатного споживання теплової енергії та зобов'язує споживачів здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Суд зазначає, що оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що поставлена відповідачеві теплова енергія на зазначену позивачем суму є безпідставно набутою, а отже, до даних правовідносин повинні застосовуватись положення ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Вказані правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Суд зазначає, що визначена законом необхідність укладення такого договору як обов'язкова умова поставки теплової енергії в даному випадку не має визначального значення для їх кваліфікації. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №917/1739/17.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення відповідача з жовтня 2020 року по квітень 2021 року підтверджується належним чином засвідченими копіями акта про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та акта про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів: №178/10932 від 18.10.2020 та №178/11530 від 12.04.2021, які підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку.
З наведеного слідує, що підключення та відключення споживачів, що мають єдину з житловими будинками систему опалення, здійснюється одночасно з підключенням та відключенням внутрішньої системи опалення та гарячого водопостачання житлових будинків в цілому. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує усі приміщення в житловому будинку.
Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об'єкту №178/3759 від 10.03.2020 та №178/4066 від 18.01.2021 та відомостями про облік спожитої теплової енергії по особовому рахунку відповідача №17800-9201.
Оскільки система опалення належних відповідачу приміщень загальною площею 87,0 кв.м. у житловому будинку літ. А-5 за адресою: м. Харків, Мереф'янське шосе, 20-А є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за цією ж адресою, суд констатує, що відповідачем в період: жовтень 2020 р. - квітень 2021 р. безпідставно споживалась теплова енергія.
Водночас, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, такий обґрунтовано здійснений виходячи з суми споживання тепла на опалення (показання ПУ) помноженої на тариф та здійснено нарахування за спірний період, що становить 20611,48 грн. При цьому, матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо порядку нарахування та методики розрахунку суми заборгованості за теплову енергію.
Згідно з вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Разом з тим, з'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Окрім того, суд зауважує, що зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Однак всупереч вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування доводів позивача відносно наявного зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості з оплати спожитої теплової енергії у розмірі 20611,48 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Соляник Тетяни Корніївни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість у розмірі 20611,48 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.
Повне рішення складено "18" листопада 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова