Справа № 462/6585/21
11 листопада 2021 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого-судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря судового засідання Борисюк В.О.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21.11.2002 року і від спільного подружнього життя мають повнолітніх дітей.
ОСОБА_1 09.09.2021 року звернувся з позовом в суд про розірвання шлюбу між ним та відповідачем, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що на даний час у нього відсутні спільні інтереси з дружиною, різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, у зв?язку з чим вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Зазначив, що їхня сім'я остаточно розпалася, шлюб носить формальний характер, а тому вважає, що подальше сумісне життя та збереження сім'ї є неможливим та недоцільним.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13.10.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У вказаний строк відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 зазначила, що в 1981 році вона з позивачем одружилися, а в 1994 році юридично розлучилися, проте продовжували жити в цивільному шлюбі. В 2002 році вони повторно одружилися, та проживали з дітьми та внуками у будинку в с.Холодновідка. Відносини у сім?ї почали погіршуватися 6 років тому, коли позивач почав вести розгульний спосіб житті, а 5 років тому він пішов жити до іншої жінки.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на мотиви такого, який просить задовольнити та доповнив, що з 2014 року сторони проживають окремо і вже протягом 7 років він має відносини з іншою жінкою.
Відповідач у судовому засіданні проти розірвання шлюбу заперечила, просила в задоволенні позову відмовити, оскільки їй не байдужі сімейні цінності і вона хоче зберегти сім?ю.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно зі ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як встановлено судом та доведено матеріалами справи, сторони уклали шлюб 21.11.2002 року у Залізничному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №342 (а.с.5).
Також встановлено, що між сторонами вже тривалий час відсутнє взаєморозуміння та виникають конфлікти, вони проживають окремо один від одного, не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, а відтак фактично не підтримують жодних відносин.
Враховуючи те, що позов поданий ще у вересні 2021 року, проте з того часу подружжя не примирилося, не налагодило свої сімейні відносини, з огляду на позицію позивача, який категорично наполягає на розірванні шлюбу, оскільки вже тривалий час живе в цивільному шлюбі з іншою жінкою, суд не вбачає підстав для надання сторонам строку на примирення.
З урахуванням фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову, наведене свідчить про те, що розлад у відносинах сторін носить стійкий характер і продовжується тривалий час, що призвело до втрати почуття любові та перспектив налагодження стосунків немає.
Наведене дає підстави для висновку про те, що подальше проживання та збереження сім'ї сторін неможливе, тому суд дійшов переконання, що їх шлюб слід розірвати.
З огляду на те, що позивач просив усі судові витрати залишити за ним, суд, виходячи з принципу диспозитивності, закріпленого ст.13 ЦПК України, вважає за можливе не стягувати при задоволенні позову з відповідача судові витрати.
Керуючись ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований на АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована на АДРЕСА_2 , що був зареєстрований 21.11.2002 року у Залізничному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 342.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16.11.2021 року.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний