Справа №611/526/21
Провадження №2/611/151/1
05 листопада 2021 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коптєва Ю.А.,
за участю секретаря - Ведмідь І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
09 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову посилається на те, що її племінниця ОСОБА_2 має неповнолітню доньку ОСОБА_3 , яка проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на її повному утриманні. Натомість, відповідачка з лютого 2016 року долею дитини не цікавиться, не турбується про стан фізичного здоров'я, духовного, інтелектуального та культурного розвитку дитини, нехтує своїми батьківськими обов'язками та свідомо ухиляється від виховання своєї дитини, не виявляє бажання спілкуватися з донькою.
Крім того, позивачка вказує, що вона приймає активну участь у вихованні дитини, забезпечила їй відповідні сприятливі умови для проживання та нормального розвитку, дбає про її здоров'я, розвиток, матеріальне забезпечення. Сама позивачка має задовільний стан здоров'я, раніше не притягувалась до кримінальної та адміністративної відповідальності.
Посилаючись на викладе, просила позов задовольнити, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити опіку над малолітньою ОСОБА_3 та призначити її опікуном малолітньої ОСОБА_3 . Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 , на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 09 серпня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 11 серпня 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася. Судова повістка, відповідно до вимог п. 2 ч.7 ст.128 ЦПК України, надсилалися у встановленому законом порядку, відповідач повідомлена у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи, не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явилася у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивачки.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служби у справах дітей Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області в судовому засідані при винесенні рішення покладалася на розсуд суду.
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачки.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
У зв'язку з неявкою відповідачки та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивачки суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести розгляд справи у відсутності відповідачки та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивачки та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо позовних вимог, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Корабельним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області актовий запис № 8 від 05 січня 2016 року, матір'ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження №00021470781 від 17.11.2018 убачається, що у свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини зазначені за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 8-9).
Відповідно до довідки Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 07 вересня 2021 року, малолітня ОСОБА_4 проживає разом з позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на повному її утриманні (а.с.36).
Згідно статті 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХII від 27 грудня 1991 року (далі Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до вимог ст.164 ч.1 п.2 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлюючи вказані обставини щодо ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків по відношенню до своєї доньки, з наданих до суду доказів встановлено наступне.
З довідки, виданої Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 07 вересня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але за вказаною адресою фактично не проживає (а.с. 37).
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили той факт, що ОСОБА_1 дійсно з лютого 2016 року сама виховує ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини - ОСОБА_2 , залишила її в 2016 році, з того часу вихованням дитини не займається, не цікавиться її життям, дитина перебуває на утриманні позивачки.
Як вбачається із висновку Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області за даною адресою виходили представники служби у справах дітей та міського центру соціальних служб, з метою обстеження умов проживання родини, про що був складений акт, але на час відвідування вдома були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , мати дитини ОСОБА_2 була відсутня. Також Орган опіки та піклування Барвінківської міської ради, вважає питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_3 залишити на розгляд суду (а.с.30).
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Як роз'яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, судом встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 самоусунулась від виховання та утримання своєї доньки ОСОБА_3 , не надає жодної матеріальної допомоги на її утримання, не цікавиться її життям та розвитком, не піклується про фізичний, духовий і моральний розвиток.
Отже, відповідачка свідомо ухилилась від виховання дитини, що полягає у свідомому нездійсненні протягом тривалого часу її виховання, піклування про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створення належних умов для розвитку природних здібностей та готування дитини до самостійного життя та праці, що, в свою чергу, вказує на наявність законних підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Тому, оцінивши зібрані по справі докази, врахувавши встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про застосування крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , оскільки вона не виконує своїх батьківських обов'язків та свідомо відмовилась від такого права.
Що стосується вимог позивачки ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, вихованням та матеріальним забезпеченням дитини займається ОСОБА_1 .
Відповідно до характеристики, наданої 22 червня 2021 року Барвінківською міською радою Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, старанно виконує обов'язки як матері, так і бабусі ( а.с.11).
Згідно довідки Департаменту Інформаційних технологій МВС України серії ІІА №2246336, ОСОБА_1 станом на 10 липня 2021 року до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.12).
З повідомлення № 407 від 25.08.2021 директора КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» вбачається, що відповідно до записів у медичній формі «Історія розвитку дитини» ОСОБА_4 була оглянута вперше лікарем закладу 24.06.2021 під час профілактичного огляду перед школою. До цього спостерігалась у медичних закладах міст Миколаєв та Куп'янськ. У медичній документації відмова матері з особистих причин від щеплень дитини проти кашлюку, дифтерії, правцю (а.с. 28).
Відповідно до вимог ст. 243 Сімейного кодексу України, опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 244 Сімейного кодексу України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу
При прийнятті рішення по справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява N 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року у ст. 111 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Крім того діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст.114 наведеного вище Закону).
Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточені. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-учасниці дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
У відповідності до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частин 1, 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 167 Сімейного Кодексу України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.
Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Таким чином, враховуючи, що відповідачка відмовилась від виконання своїх батьківських обов'язків, а ОСОБА_1 фактично займається вихованням малолітньої ОСОБА_3 та має переважне право на передання їй дитини, вимога позивача в частині встановлення її опікуном також підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що згідно з вищевказаними встановленими обставинами вбачається, що відповідачка не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, а тому позовна вимога про стягнення аліментів з ОСОБА_2 також підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Згідно зі ст. 180, ч. 2 ст. 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 2, 3 ст. 166 СК України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
При визначенні розміру аліментів, судом враховується, що заявлений позивачкою розмір аліментів про стягнення з відповідачки дорівнює встановленому законом мінімальному розміру аліментів, який підлягає до стягнення, а саме в сумі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При викладених обставинах суд вважає за доцільне одночасно з позбавленням батьківських прав стягнути з відповідачки на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09 серпня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуном та стягнення аліментів, ґрунтуються на вимах закону є доведеними, а від так підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.1 ЦПК України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Згідно з ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно позовної заяви позовні вимоги містять чотири позовних вимог не майнового характеру.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» передбачені розміри ставок судового збору, так за подання до суду позовної заяви немайнового характеру передбачена сплата судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3178 грн.
Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 150, 155, 165, 167 Сімейного кодексу України, ст.10,58, 208, 212-215, 224-226, 232-233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,- задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку м. Миколаїв, місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , у відношенні її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити опіку над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Призначити опікуном малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер і серія паспорта НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку м. Миколаїв, місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер і серія паспорта НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 09 серпня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку м. Миколаїв, місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в сумі 3178 (три тисячі сто сімдесят вісім) гривень.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 15 листопада 2021 року.
Суддя Ю.А. Коптєв