Справа №461/5377/21
/заочне/
17 листопада 2021 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Береза П.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, код ЄДРПОУ: 40966896), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Саксаганського, 118, оф. 5) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
позивач звернулася до суду із вказаним позовом. Обґрунтовуючи позов покликається на те, що 02.03.2019 між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «ДженесісФінанс» було укладено кредитний договір №1343326 на строк 30 днів на суму 3600 грн, відповідно до якого позивач повинна була сплатити відсотки в розмірі 1.90% (п.4.3.1. Заяви-приєднання) в сумі 1983,6 грн (п.4.6. Заяви-приєднання). Строк договору згідно п.4.5. встановлено до 30.03.2019. 28.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко С.М. за заявою ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" було вчинено виконавчий напис реєстровий номер 24273, згідно якого з позивача на користь відповідача стягнуто 25 280, 20 грн за період з 22.05.2019 по 28.04.2021, з яких сума заборгованості по тілу кредиту становить 3600 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами 1 983,60 грн, заборгованість за нарахованою пенею - 18 766,60 грн. Позивач вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Враховуючи наведене, просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №24273, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко С.М. 28.04.2021 за заявою ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ", згідно якого з позивача на користь відповідача стягнуто 25 280,20 грн за період з 22.05.2019 по 28.04.2021.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, відповідно до якої позов підтримала та просила розглядати справу без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, а тому згідно ст.223 ЦПК України, суд вважає, що справу можна слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повідомленнями. Пояснень на позов не подала. Суд постановив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Водночас, суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Суду також не подано будь-яких інших доказів, які доводять об'єктивну неможливість відповідача та представників третіх осіб прибути у судове засідання, прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференцзв'язку, а також неможливість забезпечить участь у судовому засіданні уповноваженого представника.
З врахуванням тривалості провадження у справі, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК).
На підставі наданих суду доказів встановлено, що 02.03.2019 між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «ДженесісФінанс» було укладено кредитний договір №1343326 на строк 30 днів на суму 3600 грн, відповідно до якого позивач повинна була сплатити відсотки в розмірі 1.90% (п.4.3.1. Заяви-приєднання) в сумі 1983,6 грн (п.4.6. Заяви-приєднання). Строк договору згідно п.4.5. встановлено до 30.03.2019 (а.с.10-12).
28.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко С.М. за заявою ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" було вчинено виконавчий напис, реєстровий номер 24273, згідно якого з позивача на користь відповідача стягнуто 25 280, 20 грн за період з 22.05.2019 по 28.04.2021, з яких сума заборгованості по тілу кредиту становить 3600 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами 1 983,60 грн, заборгованість за нарахованою пенею - 18 766,60 грн (а.с.8).
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Спірні правовідносини у цій справі регулюються ЦК України із застосуванням норм Закону України «Про нотаріат».
Відповідно ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» зі змінами та доповненнями (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.
Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відмовлено.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.
Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29 листопада 2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
- оригінал нотаріально посвідченої угоди;
- документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Як встановлено судом, договір кредиту було укладено в простій письмовій формі, що виключає можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса.
У постанові Верховного Суду від 21.09.2021 року, справа № 910/10374/17, зазначено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Дана позиція узгоджується також з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.
Отже, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів, вже не чинні.
Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правового висновку, викладеного у постановах Верховного суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 та від 29 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічний висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18).
Відповідно до ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року; якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
З позовної заяви вбачається, що позивач не згідна з наявністю у неї заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» і вказує на те, що не була письмово попереджена про заміну кредитора, а саме про здійснення відступлення права грошової вимоги за її кредитним договором від ТОВ "Дженесісфінанс" до ТОВ «Фінансова компанія «Верона» і про подальше відступлення від ТОВ «Фінансова компанія «Верона» до ТОВ " УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ".
Крім того, позивач не погоджується з розрахунком та сумою заборгованості, що визначена в оспорюваному виконавчому написі, вважає її штучно збільшеною, а отже такою, що не є безспірною.
З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису відповідачем надано нотаріусу письмову нотаріальну форму кредитного договору, що суперечить приписам пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Крім того, відповідачем не надано доказів інформування позивачки про намір звернення до нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису та про наявну суму заборгованості.
Вказані обставини свідчать про недотримання приватним нотаріусом вказаних вимог Порядку чим було порушено права позивача щодо можливості спростування розміру заборгованості.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вирішуючи питання по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з принципу змагальності сторін, закріпленому в статті 12 ЦПК України, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» та третя особа не скористалися своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, пояснень та доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
Оскільки відповідач не з'явився в судове засідання, не скористався своїм правом на подачу відзиву та спростування доводів позивача, не можна стверджувати про надання стягувачем нотаріусу оригіналу кредитного договору та усіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Та обставина, що відповідачем не надано жодного доказу направлення позивачці письмової вимоги про сплату заборгованості, вказує на існування спору щодо розміру заборгованості за вищевказаним кредитним договором, а нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було перевірено безспірності заявлених вимог. Таким чином, боргові зобов'язання, зазначені у виконавчому написі, не є безспірними.
Отже, відповідачем та приватним нотаріусом всупереч вимог ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду належних, допустимих, достовірних доказів існування безспірності заборгованості позивача, за наявності якої було б можливим вчинення оспорюваного виконавчого напису. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.
За таких обставин, визначена відповідачем заборгованість не може вважатися безспірною.
Оскільки судом не встановлено, що стягувачем надано нотаріусу всі необхідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного, оскільки встановлено наявність підстав для скасування виконавчого напису нотаріуса та наявність підстав, які свідчать, що борг не є безспірним, позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку з задоволенням позову, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 454 гривень.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №24273 від 28.04.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко С.М., про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованості в сумі 25 280,20 грн за період з 22.05.2019 по 28.04.2021.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, код ЄДРПОУ: 40966896) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 454 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Р. Волоско