"16" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3000/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., за участю секретаря судового засідання Рибки Ю. Е., розглянувши матеріали справи № 916/3000/21
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ОВІС ТРЕЙД” (код - 34392042; 61022, м. Харків, вул. Клочківська, 98-А)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “НП ПЛЮС” (код - 42119136; 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 79)
про стягнення 563441,1 грн.
з підстав заборгованості за договором купівлі-продажу товарів
Представники сторін:
від позивача: Бевзюк О. О.
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: 04.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ОВІС ТРЕЙД” (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НП ПЛЮС” (далі - Відповідач) про стягнення 563441,1 грн., з яких: сума боргу за Договором купівлі-продажу товарів №818 від 12.05.2021р. - 487000,00 грн.; сума, що складає пеню за Договором в розмірі 22892,10 грн. сума, що складає штраф за Договором в розмірі 49400,00 грн.; суму, що складає три відсотки річних за договором 4149,00 грн.
06.10.2021 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України та ч.1 ст.251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, призначив судове засідання.
Копії Ухвал по справі вчасно направлялись Відповідачу за адресою місцезнаходження юридичної особи згідно витягу з ЄДР та повертались не врученими до суду з відміткою поштового відділення: „адресат відсутній за вказаною адресою”. Тому, за приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України Відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження по справі.
На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв'язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
12.05.2021р. між Позивачем (продавець) та Відповідачем (покупець), було укладено Договір купівлі-продажу товарів № 818, надалі - Договір. Відповідно до умов вказаного Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти, надалі за текстом - «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти та повністю оплатити вартість.
Пунктом 3.5, 3.6. Договору сторони узгодили проведення оплати безготівковим розрахунком на банківський рахунок Продавця протягом дня виставлення рахунку.
Позов ґрунтується на тому, що свої зобов'язання Позивач виконав належним чином, а саме своєчасно, відповідно до умов даного Договору передавав у власність Відповідача Товар належної якості, але Відповідач свої зобов'язання за вказаним Договором не виконав, внаслідок чого грубо порушив свої зобов'язання за вказаним Договором.
Тому, посилаючись на умови Договору та ст.ст. 257, 526, 610, 611, 612, 614, 629, 692 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 224-229, 231 ГК України Позивач просить суд стягнути з Відповідача: 563441,1 грн., з яких: сума боргу за Договором купівлі-продажу товарів №818 від 12.05.2021р. - 487000,00,00 грн.; сума, що складає пеню за Договором в розмірі 22892,10 грн. сума, що складає штраф за Договором в розмірі 49400,00 грн.; суму, що складає три відсотки річних за договором 4149,00 грн.
Суд враховує, що матеріали справи не містять будь-яких заперечень з боку Відповідача щодо прийняття Товару або щодо кількості та/або якості Товару.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.
Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.
Аналогічні положення містить і ГК України.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це положення кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежним виконанням).
Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, за відсутності в матеріалах справи доказів оплати з боку Відповідача за поставлений Позивачем Товар, на умовах Договору від 12.05.2021р. № 818 - суд вважає доведеним наявність боргу Відповідача перед Позивачем на суму 487000,00 грн.
Позов в цій частині слід задовольнити.
Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог пункту 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Крім того, пунктом 5.3. Договору передбачено, що Покупець, який неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема несвоєчасно розраховується за поставлений Товар) повинен на вимогу і на користь Постачальника сплатити пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожний день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми). У випадку непогашення грошової заборгованості більш як ЗО календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості Покупець зобов'язаний додатково (окрім пені) сплатити на користь Продавця штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого Товару.
Перевіривши надані до позову розрахунки, суд вважає, що Позивач правомірно заявив про стягнення з Відповідача, крім суми основного боргу, також і пеню в розмірі 22892,10 грн., штраф в розмірі 49400,00 грн. та 3% річних в розмірі 4149,00 грн.
Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НП ПЛЮС” (код - 42119136; 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 79) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОВІС ТРЕЙД” (код - 34392042; 61022, м. Харків, вул. Клочківська, 98-А): 487 000 гривень боргу; 22892 гривні 10 коп. пені; 49 400 гривень штрафу; 4149 гривень сплати 3% річних та 8451 гривню 62 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст..ст.253-259 ГПК України.
Повний текст складено 18 листопада 2021 р.
Суддя О.А. Демешин