"12" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2556/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2556/21
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, № 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дузь Станіслава Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про виселення,
1. Суть спору та короткий зміст аргументів учасників справи.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Дузь Станіслава Леонідовича, в якій просить суд виселити ФОП Дузь С.Л. з окремого індивідуально визначеного майна, загальною площею 40 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, Новощіпний ряд, 25, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради (надалі - ДКВ ОМР) зазначає, що термін дії договору оренди від 30.04.2014р. №14, укладений між КУ «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення» та ФОП Дузь С.Л., закінчився 01.11.2020р. Проте, в порушення умов Договору, Відповідачем не повернуто орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди від 30.04.2014р. №14.
Також, ДКВ ОМР зауважує, що Позивач, листом від 12.03.2020р. № 01-13/917, повідомив Орендаря про те, що на виконання рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.06.2012 р. № 257 «Про призначення управління капітального будівництва Одеської міської ради замовником з проектування та виконання реконструкції об'єктів та інженерних мереж комунальної установи «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення», на території Одеського зоологічного парку заплановане проведення реконструкції, у зв'язку з чим, запропоновано прибути до Департаменту комунальної власності для підписання додаткового договору про розірвання договору оренди з подальшою передачею об'єкту оренди Орендодавцю за актом приймання-передачі.
Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.06.2012р. є обов'язковим до виконання.
Так, 22.01.2021р. зі сторони Орендаря на адресу Департаменту надійшла заява про продовження договору оренди, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-14/845. Однак, Позивач звертає увагу суду на те, що Орендарем не було подано відповідної заяви у встановлені нормами чинного законодавства строки, а також не було надано ДКВ ОМР належно оформленого та складеного звіту про оцінку майна. Н підставі вказаного, Позивач дійшов висновку про те, що договір оренди припинив свою дію у зв'язку з закінченням його строку, на який його було укладено, а саме 01.11.2020р.
Так, Позивач зауважує, що у разі закінчення строку дії договору оренди Орендар зобов'язаний повернути орендоване майно за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті до суду не надходили.
2. Процесуальні питання вирішені судом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2021р. позовну заяву (вх.№2646/21 від 20.08.2021р.) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.
20.08.2021р., разом з позовною заявою, до суду надійшло клопотання ДКВ ОМР (вх.№22244/21 від 20.08.2021р.) про витребування доказів.
25.08.2021р. ухвалою суду позовну заяву ДКВ ОМР (вх.№ 2646/21 від 20.08.2021р.) залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
07.09.2021р. від Позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків (вх № 23557/21), разом із якою були надані докази усунення виявлених судом недоліків позовної заяви - докази направлення позовної заяви Відповідачу.
13.09.2021р. ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№2646/21) до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу №916/2556/21 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 30 вересня 2021 р. о 12:20 год.
30.09.2021р. ухвалою Господарського суду Одеської області, у зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання, відкладено судове засідання по справі №916/2556/21 на 11 жовтня 2021 року о 10:20год.
11.10.2021р. до суду надійшло клопотання ДКВ ОМР (вх.№26687/21) про перенесення розгляду справи №916/2556/21, у зв'язку з зайнятістю уповноважених представників Позивача в інших судових засіданнях.
11.10.2021р. ухвалою Господарського суду Одеської області, у зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання, відкладено судове засідання по справі №916/2556/21 на 02 листопада 2021 року о 12:40 год.
02.11.2021р. у судовому засіданні проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 12.11.2021р. о 12:00 год., про що представник Позивача був повідомлений під підпис.
03.11.2021 ухвалою суду, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, повідомлено Відповідача про дату, час та місце судового засідання.
В судове засідання, призначене на 12.11.2021р., учасники справи не з'явились, повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідач, ФОП Дузь С.Л., про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Ухвали Господарського суду Одеської області неодноразово направлялись відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштові відправлення повернуті об'єктом поштового зв'язку з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду повернулись на адресу Господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Також, Відповідач був повідомлений судом про проведення судового засідання суду у даній справі шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України (ухвали суду від 11.10.2021), оскільки до суду повернута без вручення адресату зазначена кореспонденція суду. З опублікуванням оголошення за змістом ст. 122 ГПК України Відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень Відповідача, суд вважає, що Відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка Відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
В судовому засіданні, 12.11.2021р. Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України постановлена вступна та резолютивна частини рішення в нарадчій кімнаті.
3.Фактичні обставини, встановлені судом.
Відповідно до Свідоцтва про право власності від 02.07.2009р., виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, об'єкт, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, в цілому, належить територіальній громаді міста Одеси, в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності.
30.04.2021р. між Комунальною установою «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Дузь Станіславом Леонідовичем (Орендар) укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного майна №14.
Відповідно до п.1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування комунальне майно загальною площею 40,0 кв.м., розміщене за адресою: вул. Новощепний ряд, 25, м. Одеса
Пунктом 2.4. Договору встановлено, що Орендар повертає Орендодавцеві майно у стані не гіршому, ніж воно було одержане, на підставі акту приймання-передавання, який підписується обома сторонами. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця.
Згідно пункту 2.5. Договору, у разі припинення цього Договору Орендар повинен повернути Орендодавцеві орендоване майно в 15-денний термін з дня отримання повідомлення або з дати закінчення строку Договору за актом приймання - передавання Майна, включаючи день здачі.
Пунктом 5.6. Договору сторони погодили, що у разі припинення договору оренди чи дострокового його розірвання орендар зобов'язаний у п'ятнадцятиденний термін повернути орендодавцеві об'єкт оренди в тому технічному стані і тій комплектації, в якому він був переданий згідно з актом приймання-передавання, з урахуванням фізичного зносу, про що складається відповідний акт.
Пунктом 10.1 Договору встановлено строк дії Договору, а саме з 01 травня 2014 року до 30 вересня 2014 р. включно.
Відповідно до пункту 10.2. Договору, зміни до умов цього Договору або його розірвання за взаємною згодою Сторін оформлюються шляхом підписання додаткової угоди.
Пунктом 10.6 Договору встановлено, що чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди (за участю орендаря); загибелі (знищення) орендованого Майна; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; достроково на вимогу Орендодавця у випадах передбачених цим Договором та чинним законодавством; ліквідації Орендаря - юридичної особи; банкрутства Орендаря та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
01.05.2014р. комісією у складі представників Орендодавця та Відповідачем складено Акт приймання-передавання орендованого майна до договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №14 від 30.04.2014р., відповідно до якого Орендареві було передано окреме індивідуально визначене майно - тверде покриття за адресою м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25 згідно умов Договору.
10.02.2015р. додатковим договором №1 продовжено термін дії Договору до 01.12.2017р. та внесено зміни до договору оренди у частині розрахунку орендної плати за місяць.
01.12.2017р. додатковим договором №2 внесено зміни щодо терміну дії Договору, який був встановлений з 01.12.2017р. до 01.11.2020р.
Додатковим договором від 03.12.2018 р. № 3, керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017р. № 1962-VІІ, внесено зміни до договору оренди у частині назви Орендодавця з «Комунальна установа «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення» на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради».
12.03.2020р. за вих. №01-13/917 ДКВ ОМР направлено лист - повідомлення ФОП Дузь С.Л., в якому Відповідач повідомлявся про те, що на виконання п.1 протокольного доручення від 20.01.2020р. №02.2-15мг/07 та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.06.2012р. № 257 «Про призначення управління капітального будівництва Одеської міської ради замовником з проектування та виконання реконструкції об'єктів та інженерних мереж комунальної установи «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, 06.03.2020р. було проведено нараду щодо початку реконструкції на території КУ «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення».
В даному листі, ДКВ ОМР повідомив Відповідача, як фізичну особу-підприємця, що веде свою підприємницьку діяльність на території Одеського зоологічного парку, про проведення запланованої реконструкції парку. У зв'язку з чим останньому було запропоновано у термін до 20 березня 2020р. прибути до Департаменту для підписання додаткового договору про розірвання договору оренди № 14 від 30.04.2014р. індивідуально визначеного майна, загальною площею 40,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, з подальшою передачею його Орендодавцю за актом приймання-передачі.
22.01.2021р. на адресу ДКВ ОМР надійшла заява ФОП Дузь С.Л. від 21.01.2021р. (вх. № 01-14/845 від 22.01.2021р.), у якій Відповідач просить ДКВ ОМР продовжити строк дії договору.
4. Норми права застосовані судом.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у частинах 1, 7 ст.193 ГК України.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За положеннями ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно з ч.1 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 764 ЦК України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
За змістом статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За умовами статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
03.10.2019 Верховною Радою України прийнято закон "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, яким визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 з дня введення в дію цього Закону (з 01.02.2020 року).
Вказаний Закон є спеціальним та таким, що регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим. Дія цього Закону не поширюється на відносини концесії державного та комунального майна.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на час закінчення дії договору оренди) передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.
Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" регламентовано, що у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
5. Висновки суду за результатами вирішення спору.
Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, Позивач вказує в позові в чому саме полягає порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, наводить докази порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд має з'ясувати наявність або відсутність порушеного права чи законного інтересу Позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права та законного інтересу способам, визначеним у законодавстві і на підставі цього зробити висновок щодо відмови або задоволення позову.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписи ч.4 ст.74 ГПК України визначають, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (ч.5 ст.13 ГПК України).
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено, що 30.04.2014р. між Комунальною установою «Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення» та Фізичною особою-підприємцем Дузь Станіславом Леонідовичем укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного майна №14.
Відповідно до акту прийому-передачі до договору №б/н від 01.05.2014р. окреме індивідуально визначене майно - тверде покриття за адресою м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, загальною площею 40,0 кв.м. передане Фізичній особі-підприємцю Дузь С.Л.
Умови Договору оренди від 30.04.2014р. №14 узгоджено сторонами та скріплено підписами Генерального директора І.В. Білякова та Фізичною особою-підприємцем Дузь С.Л.
Додаткові договори №1 від 10.05.2015р. та №2 від 01.12.2017р. узгоджено сторонами та скріплено підписами Генерального директора І.В. Білякова та Фізичною особою-підприємцем Дузь С.Л.
Додатковий договір №3 від 03.12.2018р. узгоджено сторонами та скріплено підписами заступника директора департаменту - начальником управління орендних відносин та відчуження комунального майна департаменту комунальної власності Одеської міської ради В.М. Радіоновим та Фізичною особою-підприємцем С.Л. Дузь.
Отже, Позивачем були виконані свої зобов'язання за договором належним чином.
Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про виселення відповідача з окремого індивідуально визначеного майна загальною площею 40,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25.
Так, Договір оренди (найму) укладається на строк, встановлений договором.
Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №14 закінчився 01.11.2020р.
Сторонами по даній справі додаткової угоди щодо продовження строку дії договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №14 у 2020-2021рр. не укладено.
Статтею 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відтак, встановивши факт припинення дії договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його укладено, та враховуючи те, що у Відповідача відсутні правові підстави займати спірне окремо індивідуально визначене майно, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про виселення ФОП Дузь С.Л. зі спірного майна, а, отже, про задоволення позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Дузь Станіслава Леонідовича про виселення з окремо індивідуально визначеного майна, загальною площею 40,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25.
Відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його «ефективність» з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Норми ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів. До таких способів віднесено, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, присудження до виконання обов'язку в натурі. Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після розірвання договору оренди, позовна вимога орендодавця про його виселення як примусове виконання обов'язку в натурі відповідає приписам ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
За таких обставин, вимога позивача про виселення в контексті зазначених норм відповідає способу судового захисту, передбаченого ст.16 Цивільного кодексу України, що полягає у спонуканні відповідача до виконання зобов'язання з повернення орендованого майна (аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 19.06.2018р. у справі №914/296/17)..
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2,13,76,79,86,129,202,235,237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Виселити Фізичну особу-підприємця Дузь Станіслава Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з окремого індивідуально визначеного майна, загальною площею 40,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, № 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дузь Станіслава Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, № 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) судовий збір в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України.
Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 17 листопада 2021 р.
Суддя О.В. Цісельський