Справа №430/2289/21
Провадження №2/430/505/21
18 листопада 2021 року смт. Станиця Луганська
Суддя Станично-Луганського районного суду Луганської області Попова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, про визнання часток у праві сумісної власності -
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, в якому просить визнати частоки у справі спільної сумісної власності.
Статті 175-177 ЦПК України встановлюють вимоги до позовної заяви, визначають її зміст, а також документи, що додаються до позовної заяви.
Вивчивши матеріали позовної заяви, встановлено, що позовна заява, яка надійшла, не може бути прийнята судом, оскільки не в повному обсязі відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач зокрема повинен викласти зміст позовних вимог: спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Зі змісту позову вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , після її смерті відкрилася спадщина на Ѕ частину земельної ділянки. 22 вересня 2020 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частку земельної ділянки. З вище вказаними документами звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області для отримання Державного акту на право власності на вказану земельну ділянку позивачу було роз'яснено, що в реєстрі долі спірної ділянки між трьома співвласниками вказані правильно, але в Державному акті на спірну земельну ділянку долі вказані з помилкою, частка позивача у спірній земельній ділянці є 41/200 частина, а у Державному акті серія ЯД № 638271 помилково вказана 59/200 частин. Позивачу було відмовлено у видачі Державного акту на землю, де було вказано, що згідно Закону України « Про державний земельний кадастр» з 1 січня 2013 року спірний Державний акт є зіпсовано і що згідно вищевказаного Закону вони не мають право виправляти у державному акті орфографічні описки обо технічні помилки, виправляти і виправляти помилки не можливо в позасудовому порядку.
Діючим законодавством, а саме п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Так, пунктом 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
В разі існування спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, особа має право подати до суду позов про встановлення факту на загальних підставах.
В той же час, позивач звертається до суду з позовом, в якому просить суд визнати частки у справі спільної сумісної власності, у державному акті на спірну земельну ділянку частка позивача у спірній земельній ділянці зазначена «59/200» частин замість вірної «41/200», не зазначаючи при цьому ким і яким чином не визнаються, оспорюються, чи порушуються його права та інтереси і чому позивач обирає саме цей вид захисту своїх порушених прав.
Також, позивач просить зобов'язати Головне управління видати Державний акт на право власності на земельну ділянку, але не враховує те, що згідно наданої відповіді Держгеокадасту у Луганській області з 2013 року Державні акти не видаються, а отже отримати нові Державні акти в змін тих, в яких містяться помилки, не є можливим.
Таким чином позивачу необхідно належним чином викласти зміст своїх позовних вимог: обрати спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом, або інший спосіб захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; належним чином викласти обставини, яким він обґрунтовує.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач на виконання зазначених вимог надає суду квитанцію про сплату судового збору в сумі 454 грн. В той же час згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», - за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового розміру складає 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11 350 грн.), тобто в даному випадку судовий збір повинен складати 1% від ціни позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суддя звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
На підставі вищевикладеного, позовна заява в порядку ст. 185 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для виправлення недоліків.
Керуючись ст. ст. 175-176, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, про визнання часток у праві сумісної власності - залишити без руху.
Надати позивачці для усунення зазначених в цій ухвалі суду недоліків строк тривалістю десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачці, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява буде їм повернута.
Копію ухвали надіслати позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя О.М. Попова