03 листопада 2021 року Справа № 915/1230/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
за участю сторін:
від позивача (представника позивача) - Гавловська Ю.В,
від відповідача (представника відповідача) в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Сепової Анжели Олександрівни,
АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ;
представник позивача: адвокат Гавловська Юлія Вікторівна (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 );
до відповідача: Миколаївської міської ради,
54027, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 26565573;
про: визнання додаткової угоди укладеною
Фізична особа-підприємець Сепова Анжела Олександрівна звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 11.08.2021, в якій просить суд визнати укладеною додаткову угоду до Договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 05.08.2011 за №8297.
В обґрунтування позовних вимог зазначає наступне.
05.08.2011 на підставі рішення Миколаївської міської ради №6/24 від 09.06.2011 між Миколаївською міською радою та фізичною особою-підприємцем Сеповою Анжелою Олександрівною було укладено договір оренди землі №8297 строком на 10 років, термін дії якого сплинув 05.08.2021. 15.01.2021, а саме більше ніж за 6 місяців, позивач звернувся до Миколаївської міської ради щодо поновлення договору оренди землі для подальшого обслуговування торгівельного павільйону засобом Укрпошта враховуючи карантинні обмеження, що підтверджується копією фіскального чека від 15.01.2021 за трек номером 5400400009739 та роздруківкою з сайту Укрпошта, яка підтверджує отримання Миколаївською міською радою відправлення саме 16.01.2021. За твердженнями позивача, додаткова угода до договору оренди землі залишена Миколаївською міською радою без реагування.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1230/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.10.2021, запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.
31.08.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, в якому відповідач просить суд визнати поважною причину пропуску строку на подання відзиву та продовжити строк на подання відзиву з додатками до матеріалів справи.
08.09.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про визнання додаткової угоди укладеною, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що юридичним департаментом Миколаївської міської ради було направлено запит до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради щодо стану розгляду звернення ФОП Сепової А.О. від 15.01.2021. Однак, на теперішній час управлінням не надано відповідь на вищезазначену інформацію. Таким чином, вирішення та врегулювання земельних ресурсів є виключними повноваженнями міської ради. Наразі міська рада здійснює відповідні дії щодо розгляду заяви про поновлення договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим задоволення заявлених позовних вимог є передчасним та буде наслідком порушених прав Миколаївської міської ради на врегулювання даних питань, передбачених ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України".
18.10.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач зазначає, що підтримує відзив на позовну заяву та просить розглядати справу за відсутності її представника.
18.10.2021 до суду від позивача надійшла заява б/н від 18.10.2021, в якій позивач просить суд закрити підготовчий розгляд справи та призначити дату засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 18.10.2021, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2021.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
05.08.2011 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Сеповою Анжелою Олександрівною (орендар) було укладено Договір оренди землі №8297 (далі - Договір), що зареєстрований в управлінні Держкомзему України у м. Миколаїв, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.08.2011 за №481013694000333.
У відповідності до п. 1.1 Договору, Миколаївська міська рада на підставі рішення №6/24 від 09.06.2011 передала, а ФОП Сепова А.О. прийняла в оренду земельну ділянку для обслуговування торговельного павільйону по вул. Космонавтів, 142/5 /Ленінський район/.
Згідно п.п. 2.1-2.2 Договору, в оренду із співвласниками передається земельна ділянка загальною площею 145 кв.м., у тому числі 89 кв.м. під капітальною забудовою, 56 кв.м. під проходами, проїздами та площадками, без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходяться приміщення торговельного павільйону, які належать ФОП Сеповій А.О.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 05.07.11 за №757 у 2011 році становить 81894,55 грн. (п. 2.4 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору, Договір діє протягом 10 років з дати його державної реєстрації. Орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.
Згідно п.п. 4.1-4.2 Договору, за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку (145 кв.м.) встановлюється у розмірі 5 % від її нормативної грошової оцінки, де нормативно грошова оцінка земельної ділянки (145 кв.м.) у 2011 році становить 81894,55 грн. Виходячи з цього, розмір річної орендної плати за цим Договором у 2011 році складає 4094,74 грн.
Орендна плата сплачується орендарем за період з 09.06.2011 до 01 числа, наступного місяця за звітнім одноразовим внеском, а далі щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітнім (п. 4.4 Договору).
У відповідності до п. 5.2 Договору, цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання.
Відповідно до п. 9.2 Договору, орендодавець зобов'язаний, зокрема, передати у користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовами Договору оренди, для використання за цільовим призначенням.
Згідно п. 9.4 Договору, орендар зобов'язаний, зокрема, виконувати зобов'язання щодо об'єкта оренди; приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим Договором, зареєстрованим і установленому законом порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату; не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку Договору оренди, звернутися до міської ради з клопотанням про продовження строку оренди або з повідомленням про подальший намір її використання, при цьому орендна плата за землю вносить по день фактичного використання земельної ділянки або до укладення нового договору оренди землі (закінчення строку дії Договору не звільняє орендаря від обов'язку сплати заборгованості з орендною платою в повному обсязі).
Всі зміни та/або доповнення до цього Договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід'ємною частиною цього Договору. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору на вимогу орендаря є рішення орендодавця, прийняте в установленому законодавством порядку (п. 12.1 Договору).
Згідно п. 12.6 Договору, поновлення Договору:
- орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію;
- у разі подовження строку оренди (поновлення договору) його умови можуть бути змінені, з урахуванням змін у законодавстві на дату подовження цього Договору.
Маючи намір подовжити договір оренди, фізичною особою-підприємцем Сеповою Анжелою Олександрівною 15.01.2021 надіслано засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" на адресу відповідача, заяву, в якій остання просить видати рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки для обслуговування будівлі торгівельного павільйону №8297 від 05.08.2011; до заяви, згідно зазначених в описі дозвільної справи додатків, додано такі документи: "1. Копія статуту/паспорту. 2. Копія раніше укладеного договору оренди земельної ділянки. 3. Копія витягу з рішення міської ради. 4. Копія технічного паспорту. 5. Копія право власності. 6. Проект (паспорт опорядження фасаду, фото 10*15, топоплан М1*500). 7. Висновок (+ довідка) проектної організації щодо необхідних термінів завершення будівництва з нормативним обґрунтуванням і зазначенням відсотка вже виконаних будівельних робіт (у разі надання оренди під будівництво). 8. Витяг з державного земельного кадастру. 9. Додаткова угода.
За твердженнями позивача, указане звернення відповідачем залишене без реагування, а поданий підприємцем Сеповою А.О. проект додаткової угоди відповідачем не підписано.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно до вимог ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією міських рад є вирішення питань регулювання земельних відносин.
У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 3 ст. 792 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 1 та 9 ст. 93 Земельного кодексу України).
Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").
Предметом даного спору є вимога позивача про визнання додаткової угоди до договору оренди укладеною в редакції, запропонованій позивачем.
Порядок поновлення договору оренди земельної ділянки на момент виникнення спірних правовідносин визначався ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Так, згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 зазначеного Закону).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 цього Закону).
Згідно ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 зазначеного Закону).
При цьому ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 8, 9 ст. 33 вказаного Закону).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець на той час ототожнював поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої ч. 1-5, так і для підстави, передбаченої ч. 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проєкт додаткової угоди.
Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).
Необхідно також наголосити, що таке звернення повинно бути вчинене у строк встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.
Така конструкція цієї статті передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі, оскільки відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами
Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі №915/1003/20.
Орендодавець, розглянувши у місячний строк таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення такого договору шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або надсиланню листа-повідомлення про наявність заперечень щодо такого поновлення договору має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проєкт додаткової угоди.
Факт порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справах №159/5756/18 та №313/350/16-ц.
Вказану позицію підтримала і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19.
Так, у п.п. 28, 29 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що " 28. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважаючи за потрібне відступити від її висновків, викладених у постановах від 22.09.2020 року у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18. Підставою для відступу вважав те, що поновлення договору оренди землі згідно з ч. 6 ст. 33 Закону № 161-XIV є автоматичним продовженням вказаного договору на той самий строк і на тих самих умовах, які сторони погодили під час його укладення, без необхідності повідомляти орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі, а також надсилати проєкт додаткової угоди; таке поновлення не вимагає прийняття орендодавцем відповідного рішення, оскільки земельні правовідносини сторони вже врегулювали під час передання земельної ділянки й укладення договору оренди землі, а подальше регулювання закон передбачив у вигляді поновлення цього договору.
29. Велика Палата Верховного Суду, враховуючи, зокрема, внесені згідно із Законом №340-IX зміни до Закону №161-XIV (доповнення його ст. 32-2 "Поновлення договорів оренди землі" та викладення ст. 33 у новій редакції з назвою "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк") і до Земельного кодексу України, доповнення його ст. 126-1 "Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови"), вважає, що відсутні вагомі підстави для відступу від її висновку стосовно застосування ч. 6 ст. 33 Закону №161-XIV у редакції, яка існувала до її зміни згідно із Законом №340-IX. Процедура поновлення договору оренди землі та процедура укладення такого договору на новий строк справді мали би відрізнятися, причому у разі поновлення договору мав би існувати спеціальний порядок державної реєстрації права оренди на новий строк. Але ст. 33 Закону №161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX вимагала від орендаря саме для поновлення договору оренди землі завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проєктом відповідної додаткової угоди, а спеціального порядку державної реєстрації права оренди на новий строк законодавство не передбачало".
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв'язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар (п. 34 постанови).
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов'язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов'язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі (п. 35 постанови).
У постанові Великої Палата Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19 також було роз'яснено, що ч. 5 та ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлювали загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:
- за загальним правилом, викладеним у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду;
- спеціальне правило, викладене у ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.
Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов'язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов'язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов'язує виникнення права оренди (ст. 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів:
- Орендар належно виконує його обов'язки за договором;
-Орендар повідомив орендодавця в установлені законом строки (у строк, встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі) про намір поновити договірні відносини на новий строк;
- До листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі;
- Орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди його не розглянув;
- Орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;
- Орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні договору.
У відповідності до п. 3.1 Договору, Договір діє протягом 10 років з дати його державної реєстрації. Орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про подовження строку оренди. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.
Згідно пункту 12.6 Договору, поновлення Договору, зокрема, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших річних умов переважне право на подовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію.
З вказаних приписів договору вбачається, що орендар мав переважне право на поновлення договору на новий строк у разі звернення до орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору з письмовим повідомленням про намір подовжити його дію, а саме до 05.02.2021, з огляду на те, що договір оренди було укладено строком до 05.08.2021.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що позивачка 15.01.2021 звернулась із відповідною письмовою заявою про поновлення договору оренди, до якої було додано додаткову угоду. Вказана заява з додатками була направлена поштою, що підтверджується фіскальним чеком від 15.01.2021 (трек номер 5400400009739) та отримана відповідачем 16.01.2021, що підтверджено поштовим витягом ( а.с.20).
Тобто, позивачка дотрималась вимог, встановлених ст. 33 Закону України «Про оренди землі», а саме: - орендар належно виконує його обов'язки за договором, що не спростовано відповідачем; - орендар 15.01.2021 звернулась із відповідною письмовою заявою про поновлення договору оренди в установлений договором строк та до заяви орендар додала проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди його не розглянув; - орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, що не спростовано відповідачем; - орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні договору.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачка у повному обсязі дотрималась передбаченого законодавством алгоритму дій орендаря з метою поновлення договору оренди землі.
Одночасно згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ
Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії» встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях статті 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» суд постановив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного 1 строку.
При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення позовних вимог, а тому позов слід задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).
Судовий збір у сумі 2270,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати додаткову угоду до договору оренди укладеною в наступній редакції:
до договору оренди землі, який зареєстровано
у Миколаївській міській раді 05.08.2011 р. за № 8297
м. Миколаїв "____" ___________2021 року
Миколаївська міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи 26565573, що надалі іменується Орендодавець, в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України з однієї сторони, та фізична особа підприємець Сепова Анжела Олександрівна, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , що надалі іменується Орендар, з другої сторони, (далі разом іменуються Сторони, а кожна окрема - Сторона), відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", п. 3.1. Договору оренди землі № 8297, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 05.08.2011 (далі -Договір оренди), уклали цю Додаткову угоду про нижченаведене:
1. Поновити термін дії Договору оренди на 10 (десять) років, до 05.08.2031 на тих самих умовах.
2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.
3. Цю додаткову угоду укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Орендодавця, другий у Орендаря.
4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.
Реквізити та підписи сторін:
Орендодавець: Орендар:
Миколаївська міська рада Фізична особа -підприємець
54001, м. Миколаїв, Сепова Анжела Олександрівна
вул. Адміральська, 20 код РНОКПП НОМЕР_1 ,
код ЄДРПОУ 26565573 Адреса: АДРЕСА_2
тел. НОМЕР_2 АДРЕСА_2
тел: НОМЕР_3
__________________ Міський голова ________________ФОП Сепова А.О.
О.Ф. Сєнкевич
3. Стягнути з Миколаївської міської ради (через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612) на користь Фізичної особи - підприємця Сепової Анжели Олександрівни ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 2270,00 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.11.2021.
Суддя Н.О. Семенчук