12 листопада 2021 року Справа № 915/1219/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570, адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800)
представник позивача: Савіхіна Анастасія Миколаївна (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, адреса ел. пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до відповідача: Глухмана Павла Павловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про: стягнення 48027,68 грн.
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 13.07.2021 (вх. № 12086/21 від 05.08.2021), в якій просить стягнути з Глухмана Павла Павловича заборгованість за договором б/н від 14.05.2013 в розмірі 48027,68 грн., з яких: 6994,38 грн. - заборгованість за кредитом, 16465,86 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 24567,44 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також витрати по сплаті судового збору.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1219/21 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
У відповідності з приписами ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) 09.08.2021 судом надіслано запит до Новоодеської міської ради щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному демографічному реєстрі відносно відповідача - Глухмана Павла Павловича .
30.08.2021 на адресу суду надійшло повідомлення виконавчого комітету Новоодеської міської ради від 19.08.2021 № 2309/06-19 (вх. № 13021/21) про те, що за відомостями виконкому адресою місця проживання відповідача - Глухмана Павла Павловича є: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 13.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1219/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами та повідомлено сторін, що у разі наявності у них заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, вони мають подати суду відповідне обґрунтоване клопотання в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Так, ухвалою суду від 13.09.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Від відповідача в указаний строк відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою від 13.09.2021 про відкриття провадження у справі отримане відповідачем 18.09.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, з урахуванням вихідних днів, мав тривати до 04.10.2021 включно.
Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
14.05.2013 Глухман Павло Павлович , як фізична особа-підприємець, підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до вказаної заяви відповідач висловив свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг (що знаходяться на сайті банку www.pb.ua), Тарифами банку, які разом складають Договір банківського обслуговування.
Відповідно до Статуту Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (нова редакція), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №549 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №712), Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк".
Згідно довідки Банку №31202NKG0S07K від 13.07.2021 про розміри встановлених кредитних лімітів, Глухману П.П. надані такі кредитні ліміти встановлені на поточний рахунок № НОМЕР_2 : з 02.12.2013 - 3000,00 грн.; з 12.12.2013 - 15000,00 грн.; з 03.03.2014 - 15000,00 грн.; з 22.05.2014 - 6994,38 грн.; з 27.08.2015 та 26.06.2019 - кредитний ліміт скасовано (обнулено) (а.с. 24).
Позивач вказує, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором б/н від 14.05.2013 відповідач має заборгованість в сумі 48027,68 грн., із яких: 6994,38 грн. - заборгованість за кредитним договором, 16465,86 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 24567,44 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Позивач зазначає, що 02.03.2017 відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати (а.с. 37).
Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Оскільки зобов'язання за договором б/н від 14.05.2013 позичальником належним чином не виконуються, позивач, враховуючи приписи ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 48027,68 грн. заборгованості за кредитом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 02.03.2017 Фізичною особою-підприємцем Глухманом Павлом Павловичем було припинено підприємницьку діяльність за його рішенням, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України та ст. ст. 202-208 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати, Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 по справі №910/8729/18 роз'яснила, що відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
Відтак, оскільки спірні правовідносини виникли з господарського договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, то вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і після втрати особою статусу підприємця.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Матеріали справи містять заявки Глухмана П.П. на гарантований платіж (доручення на договірне списання), що є дорученнями на списання коштів в оплату за господарським договором та/або по рахунку: "возвратно-материальная помощь":
- Заявка №5 від 20.12.2013 на суму 5000,00 грн. з терміном повернення 25.12.2013 (а.с. 25);
- Заявка №11 від 27.01.2014 на суму 15000,00 грн. з терміном повернення 03.02.2014 (а.с. 26);
- Заявка №7 від 25.12.2013 на суму 9500,00 грн. з терміном повернення 30.12.2013 (а.с. 27);
- Заявка №4 від 02.12.2013 на суму 500,00 грн. з терміном повернення 09.12.2013 (а.с. 28);
- Заявка №22 від 03.03.2014 на суму 15000,00 грн. з терміном повернення 13.03.2014 (а.с. 29).
Із витягу з особового рахунку відповідача випливає, що відповідачем використано надані Банком кредитні кошти, проте повернуто їх на банківський рахунок не в повному обсязі, а тому з 29.04.2014 обліковується заборгованість у сумі 6994,38 грн. Така ж сума заборгованості визначена у поданому Банком розрахунку, з яким суд погоджується.
Із поданих розрахунків заборгованості випливає, що Банком нараховані заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 16465,86 грн. та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 24567,44 грн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилається на Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" як невід'ємної частини спірного договору.
До позовної заяви позивачем долучено копію Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с. 15-23), а саме розділу 3.1.1 "Умови та правила надання послуг "Розрахунково-касове обслуговування", зміст яких позивач викладає у позовній заяві. Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з "Умов та правил надання банківських послуг" відповідач ознайомився та погодився з ним, підписуючи заяву від 14.05.2013 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем взагалі містили умови, зокрема щодо строків повернення отриманих кредитних коштів.
Подана до суду позивачем роздруківка з сайту Банку не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 у справі №6-16цс15, постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №704/1023/16-ц, від 02.10.2019 у справі №322/1220/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Наданий позивачем Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт має свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", який містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді строки повернення наданих Банком позичальнику коштів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем не надано належних і допустимих доказів погодження між сторонами у письмовому вигляді строків повернення кредитних коштів або вжиття ним заходів в порядку, встановленому ч. 1 ст. 1049 ЦК України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, належить відмовити.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Позивачем оплачено позов у даній справі судовим збором у сумі 2270,00 грн., згідно платіжного доручення №ІНВ98В3ОК9 від 08.07.2021, виходячи з суми позову 48027,68 грн.
Оскільки позов задоволено на 15%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 340,50 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Глухмана Павла Павловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570, адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800) грошові кошти в сумі 6994,38 грн. - заборгованість за кредитним договором б/н від 14.05.2013, а також 340,50 грн. - судовий збір.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення суду складено та підписано 17.11.2021 (після тимчасової непрацездатності судді).
Суддя В.С. Адаховська