Справа № 428/10289/21
Провадження №3/428/2377/2021
12 листопада 2021 року м. Сєвєродонецьк
Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Олійник В.М., за участю секретаря Ляленка М.В., прокурора Гуртового Б.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Луганській області Департаменту стратегічних розслідувань про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючу, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
Згідно протоколу № 242 від 30.10.2021 року, про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, ОСОБА_1 , будучи особою, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування та будучи відповідно до вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону), примітки до статті 172-6 КУпАП суб'єктом декларування та відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону, суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, несвоєчасно, 29.09.2021 року о 18-02 годині, без поважних причин, подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (перед звільненням), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, згідно протоколу № 243 від 30.10.2021 року, про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, ОСОБА_1 , будучи особою, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування та будучи відповідно до вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону), примітки до статті 172-6 КУпАП суб'єктом декларування та відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону, суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, несвоєчасно, 03.07.2021 року о 16-26 годині, без поважних причин, подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік (після звільнення), чим вчинила адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Прокурор Гуртовий Б.І. в судовому засіданні пояснив, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Крім того, з урахуванням обставин справи, повним визнанням ОСОБА_1 своєї провини, просив визнати її винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції статті - 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.
ОСОБА_1 у судовому засіданні провину у вчинених правопорушеннях визнала повністю, розкаялася, підтвердила доводи викладені в протоколах про адміністративні правопорушення. Просила призначити покарання у мінімальному розмірі.
Заслухавши прокурора, ОСОБА_1 , всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали провадження, суд відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 3 цього Закону, за яке Законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Частиною 1 статті 172-6 КУпАП визначено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
У примітці до ст. 172-6 КУпАП зазначено, що суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
В судовому засіданні встановлено, що 16 травня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду спеціаліста групи морально-психологічного забезпечення та зв'язків з громадськістю ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до наказу ЛОВК № 37-ДС від 14.05.2019 року.
Наказом т.в.о. військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.10.2020 року № 79-ДС, ОСОБА_1 було звільнено з посади спеціаліста групи морально-психологічного забезпечення та зв'язків з громадськістю ІНФОРМАЦІЯ_2 з 31.10.2020 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (скорочення численності або штату державних службовців).
Відповідно до посадової інструкції державного службовця категорій «В», з якою ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 21.04.2020 року, посада спеціаліста групи морально-психологічного забезпечення та зв'язків з громадськістю ІНФОРМАЦІЯ_2 відноситься до категорії посади державної служби «В».
Таким чином згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особа, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування є суб'єктом декларування.
Виходячи з положень абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону особи, у ОСОБА_1 , яка будучи особою, яка у 2020 році працювала спеціалістом групи морально-психологічного забезпечення та зв'язків з громадськістю ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже виконувала діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, виник обов'язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями протягом 20 робочих днів починаючи з 00-00 годин 31.10.2020 до 23-59 години 27.11.2020 (включно), а також подати декларацію за минулий рік (Декларацію після звільнення, за 2020 рік) до 01.04.2021 року.
Таким чином згідно з підпунктом «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 , яка у 2020 році працювала спеціалістом групи морально-психологічного забезпечення та зв'язків з громадськістю ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже виконувала діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, виник обов'язок подати декларацію перед звільненням за період, не охоплений раніше поданими деклараціями протягом 20 робочих днів починаючи з 00-00 годин 31.10.2020 до 23-59 години 27.11.2020 (включно) та після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік до 01.04.2021 року.
Відповідно до підпункту 2 п. 5 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.06.2016 № 3 (у редакції наказу Національного агентства від 12.12.2019 № 168/19, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2019 за № 1300/34271), декларація перед звільненням - декларація, яка подається відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону.
Отже, ОСОБА_1 була зобов'язана подати декларацію перед звільненням за період, не охоплений раніше поданими деклараціями протягом 20 робочих днів, починаючи з 00-00 годин 31.10.2020 до 23-59 години 27.11.2020 (включно).
Однак, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування встановлено, що ОСОБА_1 подала декларацію особи перед звільненням лише 29.09.2021 року, тобто несвоєчасно, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Поважних причин щодо несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 не надала.
Відповідно до підпункту 3 п. 5 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.06.2016 № 3 (у редакції наказу Національного агентства від 12.12.2019 № 168/19, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2019 за № 1300/34271), декларація після звільнення - декларація, яка подається відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Інформація про місце роботи (проходження служби) та займану посаду суб'єкта декларування у такій декларації зазначається відповідно до місця роботи (проходження служби) та займаної посади, перебування (проходження) на яких зумовили обов'язок подання такої декларації.
Отже, ОСОБА_1 була зобов'язана подати щорічну електронну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування до 01.04.2021 року.
Однак, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування встановлено, що ОСОБА_1 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після припинення діяльності, за 2020 рік, 03.07.2021 року, тобто несвоєчасно, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Поважних причин щодо несвоєчасного подання декларацій ОСОБА_1 не надала.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи спеціалістом групи морально-психологічного забезпечення та зв'язків з громадськістю ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно (03.07.2021 року), без поважних причин, подала на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, після звільнення, а також несвоєчасно (29.09.2021 року), без поважних причин, подала на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, перед звільненням, чим вчинила адміністративні правопорушення пов'язані з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП знайшла своє повне підтвердження в суді, і її дії органом поліції кваліфіковані правильно, оскільки вона будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, несвоєчасного подала декларацію перед звільненням за період, не охоплений раніше поданими деклараціями та щорічну декларацію за минулий рік після звільнення.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан: ОСОБА_1 не працює, не є особою з інвалідністю.
Обставиною, що згідно зі ст. 34 КУпАП, пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 суд визнає щире розкаяння.
Обставин, що згідно ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, так у даному випадку стягнення необхідно накласти в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу та майновий стан правопорушника, наявність обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують її відповідальність, а також - характеру та суспільної небезпеки вчиненого нею правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити мінімальне стягнення у виді штрафу в дохід держави, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою її виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 23, 26, 33-35, 36, 40-1, ст. 172-6, 278, 280-287 КУпАП
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та призначити стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. (Отримувач ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ): 37991110; Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN): UА468999980313010106000012499; код класифікації доходів бюджету: 21081100).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 (суд.збір) у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на неї штрафу у передбачений законом строк, до неї можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.
Суддя В. М. Олійник