Дата документу 17.11.2021
ЄУ № 942/1231/21
Провадження №2-а/942/26/21
17 листопада 2021 року Новопсковський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді Проньки В.В.,
за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Сурінова Івана Юрійовича, Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції,
Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕАН №4316267 від 07.06.2021 та закрити провадження у справі на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.05.2021 він був протиправно та безпідставно зупинений інспектором патрульної поліції Суріновим І.Ю., який звинуватив його у порушенні швидкісного режиму та почав необґрунтовано вимагати у нього водійське посвідчення та технічний паспорт на транспортний засіб. Позивач вказує, що заявив інспектору про своє право на юридичну допомогу та про надання часу на підготовку до розгляду справи, на що відповідач надав йому повідомлення про запрошення до підрозділу поліції на 11.00 год. 07.06.2021. 04.06.2021 позивач надіслав клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення. Позивач посилається на те, що 26.08.2021 в додатку Дія він віднайшов постанову головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №66413009 від 17.08.2021, з якої йому стало відомо про те, що відповідач прийняв постанову серії ЕАН №4316267 від 07.06.2021, якою наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Позивач стверджує, що не вчиняв жодного адміністративного правопорушення 29.05.2021, в його діях відсутній та недоведений склад адміністративного правопорушення.
Позивач посилається на порушення відповідачем норм процесуального права, а саме вказує, що відповідач не роз'яснив йому права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, не склав протокол про адміністративне правопорушення, не повідомив його про розгляд справи про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку, не провів підготовку до розгляду справи, не здійснив розгляд справи, не розглянув його клопотання про закриття провадження, не оголосив йому постанову і не вручив її копію, що призвело до незаконного притягнення його до відповідальності за адміністративне правопорушення, якого він не вчиняв.
Таким чином, позивач посилається на те, що був притягнутий до адміністративної відповідальності незаконно, всупереч порядку, встановленому законом, за адміністративне правопорушення, яке не вчиняв, що має наслідком скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 13.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 20.09.2021.
20.09.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Судове засідання призначено на 06.10.2021.
06.10.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні. Судове засідання призначено на 11.10.2021.
11.10.2021 до участі у справі залучено співвідповідача Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції. Розгляд справи відкладено до 25.10.2021.
25.10.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із доданими документами, в тому числі диском відеофіксації адміністративного порушення та розгляду справи, засвідчений ЕЦП.
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що 29.05.2021 позивач, керуючи транспортним засобом Skoda Super, номерний знак НОМЕР_1 , рухався в межах населеного пункту, позначеного дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», в с.Смолянинове Т13-06 20 км, зі швидкістю 111 км/год при дозволеній швидкості руху 50 км/год. Швидкість зафіксована за допомогою технічного приладу TruCam LTI 20/20 ТС000670 похибка - 2 км/год, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.
З приводу використання приладу TruCam представник відповідача зазначив, що він правомірно використовується працівниками поліції для забезпечення контролю за дотриманням швидкісних обмежень в межах населених пунктів. Точність вимірювань цього приладу підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, виданого Мінекономрозвитку ДП «Укрметртестстандарт».
Представник відповідача посилається на те, що при перегляді відео з лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam відображаються цифрові показники, які фіксує прилад, причому похибка в ±2 км/год вже врахована, і поліцейський не може вплинути на показник швидкості. Вищезазначена адреса відноситься до меж населеного пункту, позначеного дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту» та позначена дорожнім знаком 5.70 «Фото - відеофіксування порушень Правил дорожнього руху».
Із відео з нагрудних камер поліцейських вбачається, що позивачу було повідомлено про причини зупинки, особу поліцейського, роз'яснено права та надано можливість скористатися правами відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Під час розгляду справи позивач виявив бажання перенести розгляд, оскільки бажав скористуватися юридичною допомогою, клопотання було задоволено та надано достатньо часу для користування своїми правами.
Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
25.10.2021 задоволено клопотання співвідповідача про витребування доказів, судовий розгляд відкладено до 09.11.2021.
09.11.2021 судове засідання відкладено до 17.11.2021.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду повідомлені належним чином.
Позивач надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача у відзиві на позов просив розглядати справу за його відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 КАС України не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до такого.
Суд встановив, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4316267 від 07.06.2021, винесеною інспектором Управління патрульної поліції в Луганській області молодшим лейтенантом поліції Суріновим І.Ю. на позивача ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП.
Зі змісту вказаної постанови слідує, що 29 травня 2021 року о 17:53:40 на автодорозі Т 13-06 20 км в населеному пункті с. Смолянинове водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Skoda Super В, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 111 км/год в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту» при дозволеній швидкості руху 50 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam ТС000670.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункти 1.3, 1.9).
У п. 1.5 ПДР України встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 «Населений пункт», 5.46 «Кінець населеного пункту».
Відповідно до п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Пунктом 12.9 ПДР України водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
За ч.4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Статтею 31 цього Закону передбачено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідачем на підтвердження правомірності дій щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності надано фото автомобіля позивача із автоматично зафіксованими показаннями приладу TruCam перевищення швидкості на 61 км/год; свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/20301 чинне до 14.12.2021 лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCАМ LTI 20/20 № ТС 000670 із максимально допустимою похибкою при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі ±2 км/год в діапазоні від 2 км /год до 200 км/год, ±1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год; сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 на цей прилад; експертний висновок за вих.№ 04/02/03-3008 від 27.09.2018 Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на TruCАМ LTI20/20 із терміном дії до 27.09.2021 з додатком; відеозапис з технічного пристрою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 №ТС000670 від 29.05.2021; відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції та відеозапис розгляду справи.
Судом досліджено наданий відповідачем оптичний диск, на якому мається відеозапис, здійснений приладом TruCam LTІ 20/20 № ТС 000670, на якому зафіксовано, що саме автомобіль позивача Skoda Super В, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 111 км/год о 17 год. 53 хв. 29.05.2021 в населеному пункті с.Смолянинове Т-13-06 20 км, що свідчить про порушення позивачем правил дорожнього руху щодо швидкісного обмеження.
Крім того, факт порушення позивачем п. 12.4 ПДР підтверджується фото з приладу TruCam LTІ 20/20 № ТС000670.
Щодо правомірності застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTІ 20/20 №ТС000670 суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджується, що лазерний вимірювач швидкості TruCАМ LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 №UA-MI/1-2903-2012.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/20301, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 14.12.2020 та чинного до 14.12.2021 лазерний вимірювач швидкості руху TruCAM LTI 20/20 №ТС000670 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач.
Крім того, можливість використання засобу TruCAM LTI 20/20 ТС 000670 підтверджується наявним в матеріалах справи експертним висновком, виданим державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України від 27.09.2018 за вих. №04/02/03-3008.
Зі змісту листа Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» №22-38/49 від 01.10.2019 вбачається, що вимірювач швидкості TruCАМ LTI 20/20 повністю відповідає вимогам стандарту. Лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі.
Таким чином, лазерний вимірювач швидкості руху TruCAM LTI 20/20 №ТС000670, який використовувався поліцейським для фіксації вчиненого позивачем правопорушення, є законним сертифікованим приладом.
При цьому, оскаржувана постанова містить посилання на технічний засіб, яким було зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме, сертифікований вимірювальний прилад TruCAM ТС 000670, на який надано відповідачем відповідні документи щодо його сертифікації.
Рух транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку «5.45» «Населений пункт» та 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» підтверджується наданою Службою автомобільних доріг у Луганській області інформацією щодо встановлених на автомобільній дорозі загального користування державного значення Т-13-06 Сєвєродонецьк-Новоайдар вказаних дорожніх знаків.
Таким чином, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами, які оформлені у встановленому законом порядку та враховані судом.
При вирішенні клопотання позивача про визнання недопустимими доказів, поданих ОСОБА_2 до відзиву, а також листа Служби автомобільних доріг у Луганській області, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Позивач посилається на те, що відзив та додані до нього документи подані з порушенням правил самопредставництва УПП в Луганській області. Так, позивач зазначає, що представництво органів державної влади в судах з 1 січня 2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Однак ОСОБА_2 , який підписав відзив та клопотання, а також посвідчив долучені до відзиву докази, не є адвокатом і не є особою, яка відповідно до статуту, положення чи іншого акта діє у порядку самопредставництва Управління, і тому не має права вчиняти будь-які дії в даній справі, а відтак надані ним докази мають бути визнані недопустимими.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року №1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2, у якій передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Вказаним законом Розділ XV «Перехідні положення» Конституції України було доповнено пунктом 16-1, у підпункті 11 якого визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Відповідно до ч.2 ст. 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
З аналізу положень статті 131-2 у взаємозв'язку з пунктом 16-1 розділ XV «Перехідні положення» Конституції України випливає, що з 1 січня 2020 року представництво інтересів органів державної влади в адміністративному процесі здійснюється адвокатом.
Винятком з цього правила є окремі категорії справ, зокрема справи, які, у розумінні КАС України, є справами незначної складності.
Визначення справи незначної складності міститься в п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідно до якого адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У ч.6 ст. 12 КАС України визначено, що для цілей цього кодексу справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є, справою незначної складності.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Положеннями ч.4 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ці ж категорії справ зазначено і в ч. 4 ст. 12 КАС України, згідно з якою вони розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
Предметом цієї справи є постанова, прийнята інспектором Суріновим О.В., про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №4316267 від 07.06.2021, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Особливості провадження у справах щодо рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст.286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Повноваження старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Луганській області ДПП Шаблі Д.С., який підписав відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів, залучення третьої особи та посвідчив долучені до відзиву копії доказів, підтверджується належним чином посвідченою копією довіреністю №10930/41/3/01-2021, яка дійсна до 31.12.2021, зі змісту якої вбачається, що Департамент патрульної поліції уповноважує старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Луганській області ДПП Шаблю Д.С. представляти та/або захищати права та законні інтереси довірителя і його структурних підрозділів, територіальних (відокремлених) підрозділів, у тому числі управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, зокрема, в судах, подавати та отримувати будь-які документи, вести справи з усіма правами, які надані законом відповідачу, третій особі.
За таких підстав, враховуючи, що дана категорія справ не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження, натомість вона відноситься до термінових справ, у яких не вимагається проведення підготовчого засідання, а кількість заяв по суті справи є обмеженою, що вказує на її малозначність, суд приходить до висновку, що Шабля Д.С. має право представляти інтереси відповідача УПП в Луганській області ДПП, а тому відзив та клопотання підписані уповноваженою особою, долучені до відзиву докази засвідчені уповноваженою особою.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема, від 3 грудня 2020 року у справі №536/1633/19, від 18 лютого 2021 року у справі №426/13269/19, від 12 березня 2021 у справі № 233/9004/19.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про визнання доказів недопустимими, оскільки останні одержані у порядку, встановленому законом, а відтак є допустимими.
За таких підстав, повністю спростовуються посилання позивача на те, що він не вчиняв правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, оскільки вина позивача у вчиненні правопорушення, яким є перевищення встановленого обмеження швидкості руху більш як на 50 км/год, доводиться належними та допустимими доказами.
Доводи позивача про те, що поліцейський безпідставно зупинив його та не повідомив йому причину зупинки спростовуються дослідженим судом відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що інспектор поліції після зупинки транспортного засобу представився, роз'яснив позивачу причину зупинки, суть скоєного ним адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Разом з тим, частиною 5 цієї норми передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Положеннями п. 4 розділу I «Загальні положення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395, визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема й ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи наведені норми, суд відхиляє доводи позивача про неправомірне нескладення поліцейським на місці події протоколу про адміністративне правопорушення.
З приводу посилання позивача щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття рішення про накладення стягнення на відповідача суд зазначає таке.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП, інспектором було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.
Як вбачається з матеріалів справи 29.05.2021 позивачем ОСОБА_1 поліцейському Сурінову І.Ю., який розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення, подано усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою скористатися правовою допомогою.
Вказане клопотання поліцейським було задоволено та розгляд справи перенесено на 07.06.2021 об 11 год. 00 хв. за адресою: вул. Штейгерська, 8, м. Лисичанськ, про що вручено позивачу під розпис повідомлення.
У повідомленні позивачу роз'яснено наслідки неявки відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.
Стаття 277-2 КУпАП (Повідомлення про розгляд справи) передбачає що, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Тобто імперативними нормами вказаного законодавчого акту передбачено обов'язкове повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату і місце розгляду справи.
Вручене позивачу повідомлення містить вказівку на час, дату і місце розгляду справи.
Таким чином, позивач був належним чином і у спосіб, передбачений процесуальним законодавством, повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
З відеозапису, наданого відповідачем, вбачається, що 07.06.2021 до УПП в Луганській області за адресою: вул. Штейгерська, 8, м. Лисичанськ, позивач не прибув.
У відповідності до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 122 КУпАП, не входять до переліку справ, які розглядаються з обов'язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Переконавшись, що позивачем 29.05.2021 було отримано повідомлення про запрошення на розгляд справи, тобто останній був належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, розуміючи, що позивач мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи, подання доказів та звернення за юридичною допомогою та мав можливість навіть не прибуваючи до УПП в Луганській області надати письмові пояснення, в яких висловити свою думку, однак таким правом не скористався, відповідачем було прийнято рішення про проведення розгляду справи за відсутності належним чином повідомленої особи.
Отже, посадова особа працівник поліції діяв добросовісно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно, протягом розумного строку.
Тому в цій частині доводи позивача також є необґрунтованими.
Всі інші доводи позивача, які мають, на його думку, слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови, висновків суду не спростовують, та є такими, що свідчать про те, що позивач бажає уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, досліджена судом постанова повністю відповідає вимогам КУпАП, ухвалена компетентною особою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а вина позивача у вчиненні правопорушення, яким є перевищення встановленого обмеження швидкості руху більш як на 50 км/год, доводиться належними та допустимими доказами.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
На підставі встановлених обставин справи та аналізу вищенаведених норм КУпАП та ПДР в їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність спірної постанови, внаслідок чого у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то сплачена сума судового збору не підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 8, 9, 72-79, 139, 241-244, 268-272, 286, 293, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Сурінова Івана Юрійовича, Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції, відмовити повністю.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Штейгерська, 8, м.Лисичанськ Луганської області.
Відповідач: інспектор Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Сурінов Іван Юрійович, місцезнаходження: вул.Штейгерська, 8, м.Лисичанськ Луганської області.
Третя особа: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Ф. Ернста, 3, м. Київ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В.В. Пронька