вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" серпня 2021 р. м. Київ Справа №911/589/21
За позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агропродукт» (09634, Київська обл., Рокитнянський район, с. Синява, вул. Заросянська, буд.12А)
про стягнення 2313889,72 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники:
від позивача: Лавринович В.О.
від відповідача: Войтенко С.В.
обставини справи:
Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, заявивши вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агропродукт» (далі - відповідач) про стягнення 2313889,72 грн, з яких 1769791,27 грн збитків, 480921,00 грн штрафу, 63177,45 грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №60427407 від 21.08.2020, а саме з поставки позивачу товару в повному обсязі в строк, встановлений договором, у зв'язку з чим позивач придбав товар у інших постачальників для заміщення нестачі товару за більш високою ціною, що призвело до реальних збитків позивача в розмірі 1769791,27 грн. Крім того, порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань зумовило настання для нього правових наслідків, передбачених договором, зокрема, п.7.3.1 договору, на підставі чого позивачем нараховано пеню та штраф в заявлених до стягнення розмірах.
Разом з позовною заявою Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» подало до суду заяву про забезпечення позову від 25.02.2021, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агропродукт» у розмірі 2313889,72 грн, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2021 №911/589/21 відмовлено Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сантрейд» у задоволенні заяви від 25.02.2021 про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агропродукт» про стягнення 2313889,72 грн.
Провадження у справі за вказаними вимогами відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2021 у справі №911/589/21, якою постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.04.2021, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій тощо.
30.03.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7387/21 від 30.03.2021) з запереченнями проти позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначає, що посуха на земельних ділянках, що були використані відповідачем у Вишгородському районі Київської області для посіву соняшника, поставка якого обумовлена договором поставки №60427407 від 21.08.2020, спричинена аномально високими температурами, які вплинули на врожайність соняшнику, тому наявні всі ознаки для застосування форс-мажору та припинення договору поставки №60427407. Також відповідач повідомив, що 17.03.2021 звернувся до Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин, та зазначив, що відповідна довідка буде надана в найкоротший час після її отримання. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
01.04.2021 суд без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.04.2021.
09.04.2021 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з доводами відповідача та надає свої пояснення та аргументи на відзив.
22.04.2021 суд без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання оголосив перерву у підготовчому засідання на 20.05.2021.
У підготовчому засіданні 20.05.2021, вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст. 182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд на місці без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.06.2021.
10.06.2021 суд без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про перерву у судовому засіданні на 24.06.2021.
22.06.2021 до Господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи, разом з яким останній долучає оригінал сертифікату Торгово-промислової палати України №3100-21-0324 від 29.03.2021 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
24.06.2021 суд без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про перерву у судовому засіданні на 01.07.2021.
01.07.2021 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення проти долучення до справи поданого відповідачем доказу.
Також 01.07.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказу, відповідно до якого позивач просить суд витребувати у відповідача розрахунок отриманого прибутку (понесених збитків) від вирощування соняшника сезону 2020, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агропродукт», який надавався відповідачем до Торгово-промислової палати України для отримання сертифікату, адже цей доказ є необхідним для встановлення обставин можливості або неможливості поставки відповідачем соняшнику врожаю 2020, а також для встановлення дійсного обсягу тих наслідків, яких відповідач нібито зазнав внаслідок несприятливих погодних умов (обставин непереборної сили).
01.07.2021 суд без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 05.08.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2021 задоволено клопотання позивача про витребування доказів, якою суд зобов'язав відповідача подати до Господарського суду Київської області належним чином засвідчену копію розрахунку отриманого прибутку (понесених збитків) від вирощування соняшника сезону 2020, складеного відповідачем, який надавався до Торгово-промислової палати України для отримання сертифікату №3100-21-0324 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.03.2021.
26.07.2021 до Господарського суду Київської області надійшов супровідний лист від відповідача, разом з яким останній, на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 05.07.2021 додає засвідчену копію розрахунку отриманого прибутку (понесених збитків) від вирощування соняшника сезону 2020 року.
30.07.2021 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення щодо поданого відповідачем доказу, який залучено судом, відповідно до яких позивач зазначає, що відповідач не навів доводів на користь того, що надані ним до суду документи свідчать про надзвичайність, непередбачуваність та невідворотність обставин непереборної сили, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із неможливістю виконання ним спірного договору. Також позивач наголошує, що Торгово-промислова палата України, видаючи відповідачу сертифікат №3100-21-0324 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.03.2021, грубо порушила вимоги Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44(5) від 12.05.2020, та законодавства і прийняла передчасне і помилкове рішення, а тому вищезазначений сертифікат не є достовірним доказом форс-мажору у даній справі.
05.08.2021 суд без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про перерву у судовому засіданні на 19.08.2021.
09.08.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач заперечує щодо позиції позивача, викладеної у письмових поясненнях позивача від 30.07.2021, та зазначає, що позивачем не надано до суду доказів того, що дії останнього по заміщенню виконавців договорів з поставки соняшнику, та як наслідок настання збитків, були зумовлені умовами, що не дозволяли уникнути таких збитків.
19.08.2021 суд після виходу з нарадчої кімнати проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників провадження, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з'ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 21.08.2020 між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» (покупець за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агропродукт» (продавець за умовами договору) укладено договір поставки №60427407 (далі - договір).
За умовами п.1.1 договору продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти товар - соняшник урожаю 2020 року (надалі - товар) насипом, у відповідності до умов цього договору.
Відповідно до п.1.2 договору продавець гарантує покупцю, що товар є його власністю і вільний від прав на нього третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.
Згідно з п.3.1 договору продавець зобов'язується поставити 250 (двісті п'ятдесят) метричних тон з опціоном +10,0/-10,0% за вибором продавця.
Базова ціна товару без ПДВ за цим договором складає 9618,42 грн за одну метричну тону. Базова ціна товару з ПДВ за цим договором складає 11542,10 грн за одну метричну тону (п.4.1. договору).
Загальна базова вартість товару по цьому договору складає: без ПДВ 2404605,00 грн, загальна базова вартість товару з ПДВ складає 2885526,00 грн +10,0/-10,0% згідно з п.3.1. (п.4.2. договору).
Відповідно до п.5.2. договору продавець зобов'язується поставити весь об'єм товару за реквізитами поставки у строк з 01.09.2020 до 30.11.2020, обидві дати включно.
Цей договір вступає в силу з дати підписання та діє до повного виконання своїх зобов'язань (п.11.1 договору).
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення договірних зобов'язань ні у строк, передбачений договором (з 01.09.2020 до 30.11.2020 включно), ні станом на дату подання позову, не поставив позивачу визначений договором об'єм товару - насіння соняшника, чим порушив свої зобов'язання за договором та завдав позивачу збитків. Об'єм непоставленого товару становить 250 метричних тон.
Позивач зазначає, що після початку періоду поставки він направляв відповідачу лист від 23.11.2020 з проханням підтвердити готовність поставки товару та надати графік поставок. На цей лист відповідач повідомив (лист від 25.11.2020 за вих. №135/12/25-11), що увесь наявний урожай соняшнику було поставлено іншим контрагентам і виконати умови договору з позивачем він не має можливості. Крім того, відповідач зазначив, що не в змозі виконати поставку соняшнику шляхом його закупівлі у третіх осіб для позивача, оскільки в такому випадку він зазнає збитків через збільшення цін на соняшник.
11.12.2020 позивач повідомив відповідача про право застосування передбачених договором заходів відповідальності (пені та штрафу) у разі невиконання зобов'язань за договором. Крім того, відповідача було попереджено про вимушене укладення позивачем договорів поставки з іншими продавцями на заміщення недопоставленого товару та понесення у зв'язку із цим збитків (за рахунок різниці у ціні), які також будуть пред'явлені відповідачу.
Лист позивача від 11.12.2020 за вих. №10-417 було отримано відповідачем 15.12.2020, однак жодних дій для виконання своїх зобов'язань або уникнення/зменшення збитків, відповідач не вчинив.
Позивач - Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» зазначає, що є підприємством, яке здійснює заготівлю соняшника для його подальшої переробки на олійно-екстракційному заводі, який працює безперебійно та виготовляє продукцію з насіння соняшника, яку в подальшому поставляє відповідно до договірних зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання. Тому позивач заздалегідь здійснює планування поставок для заготівлі соняшника та укладає відповідні договори.
Позивач стверджує, що укладаючи договір з відповідачем, він правомірно розраховував отримати весь об'єм товару за ціною та у строк, які погодили сторони. Однак різке підвищення ціни на соняшник спричинило ситуацію, коли контрагенти почали відмовлятися від здійснення поставок за раніше укладеними договорами. Недопоставка відповідачем насіння соняшника у строки, передбачені договором, змусила позивача терміново шукати товар на вільному ринку та закривати нестачу закупівлею товару у інших контрагентів за ринковими цінами на момент укладення договорів заміщення. При цьому, з моменту укладення договору (21.08.2020) ціна на насіння соняшнику урожаю 2020 постійно збільшувалась, а пропозиція цього товару на ринку зменшувалась. Оскільки ринкові ціни на дати укладення договорів заміщення є вищими за ціну на товар за умовами договору, позивач поніс додаткові витрати на закупівлю недопоставленого відповідачем товару з метою відновлення свого порушеного права на отримання товару та задоволення свого майнового (господарського) інтересу.
Таким чином, позивач зазначає, що з метою забезпечення виробничих потужностей та безперервного циклу виробництва, він протягом грудня 2020 вимушений був закупити насіння соняшника у інших контрагентів на заміщення недопоставленого відповідачем за договором товару.
При цьому, позивач наголошує, що оскільки відповідач своєчасно не повідомив позивача про неможливість поставки насіння соняшнику, позивач був вимушений закупити необхідну йому сировину у інших контрагентів аж в грудні 2020, коли вже всі поставки завершуються і насіння майже розкуплене.
Внаслідок того, що ціна на соняшник урожаю 2020 станом на грудень 2020 зросла у порівнянні з ціною, про яку сторони домовлялись у договорі і яка була актуальною і реальною на момент збору врожаю та насиченості ринку товаром, позивач зазнав збитків у вигляді різниці вартості товару, докуповуючи об'єм товару, поставки якого були зірвані відповідачем.
Зокрема, позивач зазначає, що задля заміщення недопоставлених відповідачем 250 метричних тон товару, позивач вимушено укладав договори поставки з іншими контрагентами за ринковими цінами:
- з ПСП «Заповіт» укладено договір поставки №60452725 від 14.12.2020 на 23,50 метричних тон (ціна за 1 метричну тону без ПДВ - 15938,00 грн) загальною вартістю товару без ПДВ - 374543,00 грн;
- з ФГ «Рідний край-В» укладено договір поставки №60453559 від 18.12.2020 на 98,34 метричних тон (ціна за 1 метричну тону без ПДВ - 16958,33 грн) загальною вартістю товару без ПДВ - 1667682,17 грн;
- з ФГ «Періжка Василя Васильовича» укладено договір поставки №60453536 від 18.12.2020 на 80,08 метричних тон (ціна за 1 метричну тону - 16587,21 грн) загальною вартістю товару без ПДВ - 1328304,13 грн та на 24,46 метричних тон (ціна за 1 метричну тону 16715,50 грн) загальною вартістю товару без ПДВ - 408861,13 грн;
- з ТОВ «Піщабрідське+» укладено договір поставки №60453937 від 21.12.2020 на 26,64 метричних тон (ціна за 1 метричну тону 16750,00 грн) загальною вартістю товару без ПДВ - 446220,00 грн.
Отже, в грудні 2020 позивач здійснив заміщення непоставленого відповідачем товару шляхом придбання на вільному ринку 253,02 метричних тон товару на загальну суму 4225610,43 грн (без ПДВ). Оскільки заміщено було 253,02 метричних тон замість 250 метричних тон, як замовлялось у відповідача, позивачем при розрахунку віднято від наведеної суми вартість 3,02 метричних тон за договором заміщення (з найвищою ціною): 4225610,43 грн - 3,02х16958,33 грн = 4174396,27 грн.
Таким чином, на заміщення непоставленого відповідачем товару позивачем придбано товар у інших контрагентів на суму 4174396,27 грн.
Враховуючи, що вартість однієї метричної тони товару за договором з відповідачем складає 9618,42 грн, відповідно в разі належного виконання відповідачем умов договору позивач придбав би 250 метричних тон насіння соняшника за ціною 2404605,00 грн, однак у зв'язку з порушенням умов договору відповідачем та невжиття ним заходів щодо своєчасного повідомлення позивача про неможливість поставки, позивач вимушений був придбавати недостатні об'єми товару у інших контрагентів за контрактами заміщення, що склало його витрати в 4174396,27 грн. Таким чином, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору та непоставкою обумовленого сторонами об'єму товару позивач поніс збитки у вигляді різниці вартості товару, що складає 1769791,27 грн.
На підтвердження позовних вимог, позивач додає до позовної заяви: копію договору поставки №60427407 від 21.08.2020 з додатками, укладеного між позивачем та відповідачем; копію листа позивача від 23.11.2020 із проханням підтвердити відповідачем у письмовій формі про готовність поставити товар за договором; лист-пропозицію відповідача від 05.11.2020 №127/12/05-11 з додатками; копію листа позивача №10-417 від 11.12.2020 з доказами направлення із попередженням про нарахування пені та штрафу на суму вартості непоставленого товару; копію довідки ТОВ «УкрАгроКонсалт-Девелопмент» від 02.02.2021 №07/6/2 із зазначенням ринкової ціни соняшнику українського походження; копію договору поставки (заміщення) №60452725 від 14.12.2020, укладеного позивачем з ПСП «Заповіт»; копію договору поставки (заміщення) №60453559 від 18.12.2020 між позивачем та ФГ «Рідний край-В»; копію договору поставки (заміщення) №60453536 від 18.12.2020, укладеного між позивачем та ФГ «Періжка Василя Васильовича»; копію договору поставки (заміщення) №60453937 від 21.12.2020, укладеного між позивачем та ТОВ «Піщанобрідське+»; копію рахунку №91 від 20.12.2020 від постачальника ПСП «Заповіт» на суму 449451,60 грн; копію платіжного доручення №20128823 від 21.12.2020, відповідно до якого позивач перерахував на рахунок ПСП «Заповіт» кошти у сумі 359561,28 грн; копію платіжного доручення №20004503 від 19.01.2021, відповідно до якого позивач перерахував на рахунок ПСП «Заповіт» кошти у сумі 89890,32 грн; копію рахунку на оплату №181 від 19.12.2020 від постачальника ФГ «Періжка Василя Васильовича» на суму 490633,36 грн; копію рахунку на оплату №182 від 20.12.2020 від постачальника ФГ «Періжка Василя Васильовича» на суму 1593964,96 грн; копію платіжного доручення №20129956 від 23.12.2020, відповідно до якого позивач перерахував на рахунок ФГ «Періжка Василя Васильовича» кошти у сумі 392506,68 грн; копію платіжного доручення №20003582 від 15.01.2021, відповідно до якого позивач перерахував на рахунок ФГ «Періжка Василя Васильовича» кошти у сумі 98126,68 грн; копію платіжного доручення №20000553 від 05.01.2021, відповідно до якого позивач перерахував на рахунок ФГ «Періжка Василя Васильовича» кошти у сумі 318793,00 грн; копію платіжного доручення №20130019 від 23.12.2020, відповідно до якого позивач перерахував на рахунок ФГ «Періжка Василя Васильовича» кошти у сумі 1275171,96 грн; копію рахунку-фактури №70 від 20.12.2020 від постачальника ФГ «Рідний край-В» на суму 2001218,60 грн; копію платіжного доручення №20129964 від 23.12.2020, відповідно до якого позивач перерахував на рахунок ФГ «Рідний край-В» кошти у сумі 1600974,88 грн; копію платіжного доручення №20130491 від 24.12.2020, відповідно до якого позивач перерахував на рахунок ФГ «Рідний край-В» кошти у сумі 400243,72 грн; копію рахунку-фактури №-000000053 від 24.12.2020 від постачальника ТОВ «Піщанобрідське+» на суму 535464,00 грн; копію платіжного доручення №20131158 від 28.12.2020, відповідно до якого позивач перерахував на рахунок ТОВ «Піщанобрідське+» кошти у сумі 428371,20 грн; копію платіжного доручення №20131779 від 29.12.2020, відповідно до якого позивач перерахував на рахунок ТОВ «Піщанобрідське+» кошти у розмірі 107092,80 грн; копію електронного листа щодо внутрішньої переписки по заміщенню.
Крім того, оскільки у строк, передбачений договором, відповідач не поставив позивачу весь об'єм товару, позивач також просить застосувати до відповідача заходи відповідальності, передбачені договором, а саме стягнути пеню і штраф за порушення господарського зобов'язання.
Зокрема, п.7.3.1 договору передбачено, що за не поставку (недопоставку) товару в строк вказаний в п. 5.2 договору, Продавець зобов'язується сплатити Покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів Продавець, крім пені (додатково) зобов'язується також сплатити Покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).
Згідно з п.7.5 договору до вимог про стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) застосовується трирічний строк нарахування починаючи з першого дня прострочення.
За розрахунком позивача пеня нарахована на суму вартості непоставленого товару за договором 2404605,00 грн починаючи з 01.12.2020, тобто з дня, який слідує за останнім днем строку поставки 30.11.2020, по день, що передував зверненню до суду, 18.02.2021 в сумі 63177,45 грн.
Оскільки, як в строк до 30.11.2020, так і взагалі товар відповідачем не поставлено позивачу і прострочення складає більше 10 календарних днів, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 20% від суми непоставленого товару, що складає 480921,00 грн.
З огляду на викладене, позивач в позові просить стягнути з відповідача за порушення умов договору поставки насіння соняшника 1769791,27 грн збитків у вигляді різниці вартості товару, 63177,45 грн пені та 480921,00 грн штрафу за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.
В ході розгляду спору відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечував. Відповідач зазначає, що укладаючи вищевказаний договір поставки, він розрахував, що на орендованих земельних ділянках, що були використані під посів соняшнику (загальна площа 618,3 га), буде отримано врожай 3-3,5 т/га, що в загальній кількості складе від 1855 до 2164 тон врожаю соняшника.
Однак, у зв'язку зі складними погодними умовами (посухою), що призвела до неврожаю, 21.09.2020 відповідачем за участю представників органу місцевого самоврядування було проведено обстеження та складено Акт обстеження посівів соняшнику. За результатами огляду було встановлено, що у зв'язку зі стійкою посухою у літній період на полях сформувалися посіви соняшнику з недорозвинутими сім'янками (плодами) у 30-40% рослин. Посуха на земельних ділянках, що були використані відповідачем у Вишгородському районі Київської області для посіву соняшника, спричинена аномально високими температурами.
Відповідач зазначає, що вбачаючи неможливість виконання у строк своїх зобов'язань за договором, 05.11.2020 направив на розгляд позивачу лист-пропозицію, за яким пропонував розглянути наступні пропозиції: 1) перенести строки виконання зобов'язання ТОВ «Капітал-Агропродукт» щодо поставки соняшнику 2020 врожаю на інший період, а саме встановити строк поставки з 01.09.2021 до 30.11.2021, та встановити, що поставці підлягає соняшник врожаю 2021; 2) розірвати договір поставки №60427407 від 21.08.2020, укладений між ТОВ «Капітал-Агропродукт» та ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд», у зв'язку зі зміною істотної обставини, а саме неотримання ТОВ «Капітал-Агропродукт» запланованого врожаю соняшнику, у зв'язку з кліматичними умовами, що призвели до втрати 30-40% посівів.
Також відповідач зазначає, що 17.03.2021 звертався до Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин. На підтвердження обставин, зазначених у відзиві на позовну заяву, відповідач подав лист Торгово-промислової палати України №177/05-5.4 від 19.03.2021, наданий у відповідь на звернення відповідача, копію листа відповідача №127/12/05-11 від 05.11.2020, направленого позивачу із вищевказаними пропозиціями, копію акту від 21.09.2020 про обстеження посівів соняшнику на земельних ділянках, які перебувають в орендованому користуванні відповідача, копію довідки Українського гідрометеорологічного центру, надану відповідачу у відповідь на запит про середньодобову температуру повітря та кількість опадів на території с.Синяк Вишгородського району Київської області, копію звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур Державного статичного спостереження станом на 01.12.2020, а також копію звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020.
У відповіді на відзив позивач заперечував доводи відповідача, наголошував на їх необґрунтованості та суперечливості.
Щодо тверджень відповідача, що укладаючи договір поставки він розраховував на отримання врожаю 3-3,5 т/га, що в загальній кількості складе від 1855 до 2164 тон врожаю соняшника, натомість, загальна врожайність насіння соняшнику склала 1335 тон або 2,2 т/га, позивач зауважив, що отриманої кількості врожаю було достатньо для поставки позивачу 250 тон насіння, тобто відповідач мав можливість виконати умови договору. Таким чином, позивач наголошує, що відповідач не довів наявності форс-мажорних обставин, які б свідчили про неможливість виконання умов договору поставки перед позивачем.
Також, позивач стверджує, що відповідач, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, міг і мав враховувати похибку внаслідок погодних явищ, що знаходиться в межах нормального господарського ризику відповідача.
Крім того, позивач звертає увагу суду на ту обставину, що відповідач сам визнає, що виконання умов договору поставки шляхом закупівлі необхідної кількості товару у третіх осіб є економічно невигідним, оскільки ціна соняшника у третіх осіб в листопаді 2020 виросла та складала суму в діапазоні 14850,00 грн - 15600,00 грн за метричну тону. Відповідач відмовився здійснювати заміщення, оскільки переплата становила б від 3345,00 грн до 4095,00 грн за метричну тону (збільшення вартості більш ніж на 30%).
У зв'язку з чим позивач наголошує, що будучи винною стороною у господарському зобов'язанні, відповідач свідомо переклав усі негативні наслідки та ризики на позивача. Такі дії відповідача не відповідають принципам добросовісності, розумності та справедливості, якими повинні керуватись сторони при виконанні господарських зобов'язань.
У поданому відповідачем до суду сертифікаті Торгово-промислової палати України №3100-21-0324 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) зазначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови, зокрема дефіцит опадів, високі температури повітря, ґрунтова засуха, суховії в період квітень-серпень 2020 на території Вишгородського району Київської області. До того ж, у вищевказаному сертифікаті вказаний період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 30.08.2020, дата закінчення - 21.09.2020.
У запереченнях проти долучення доказу позивач наголошує, що відповідачем не обґрунтовано причинно-наслідкового зв'язку між наведеними в сертифікаті Торгово-промислової палати України №3100-21-0324 обставинами та неможливістю виконання спірного договору.
Враховуючи подання відповідачем нового доказу - сертифікату Торгово-промислової палати України, необхідним у даній справі є з'ясування того, чи містять зазначені у сертифікаті обставини непереборної сили ознаки надзвичайності та невідворотності, що об'єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого обов'язку за договором поставки.
Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути (зазначена правова позиція міститься у висновку Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18).
Сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.
Однак, відповідачем не обґрунтовано пов'язаності наведених у сертифікаті Торгово-промислової палати України форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) з неможливістю виконання зобов'язання саме перед позивачем у період з 01.09.2020 до 30.11.2020.
Саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Також, суд звертає увагу, що поданий відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати України містить суперечливі висновки, адже на початку тексту вказано, що цей орган засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в період квітень-серпень 2020 на території Вишгородського району Київської області, а в підсумку зазначено, що період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 10.08.2020 до 21.09.2020.
При цьому, суд зауважує, що наведеним сертифікатом Торгово-промислової палати України визнано форс-мажорними певні обставини - явища навколишнього світу, які відповідач міг спостерігати під час їх існування та передбачати наслідки відповідних погодних умов незалежно від отримання сертифікату Торгово-промислової палати.
Щодо наведених в сертифікаті Торгово-промислової палати України періодів суд зазначає, що відповідним сертифікатом повністю не охоплюється узгоджений в договорі період поставки з 01.09.2020 до 30.11.2020, протягом якого відповідач міг і мав вжити належних заходів задля дотримання своїх зобов'язань та попередження значних збитків позивача.
Наведені відповідачем причини неможливості виконання зобов'язання спростовуються іншими, наявними у справі доказами та поясненнями, зокрема, за свідченнями самого відповідача, ним урожай було зібрано в кількості, достатній для виконання зобов'язання перед позивачем, про неврожай відповідач знав в момент його достигання та збору, однак не вжив необхідних та залежних від нього заходів для попередження виникнення збитків - своєчасного повідомлення позивача про неможливість поставки.
Крім того, як зауважує позивач та вбачається з наявних у справі доказів, договір поставки між позивачем та відповідачем було укладено 21.08.2020, тобто в той період, коли відповідачу було відомо про несприятливі погодні умови (дефіцит опадів, високі температури повітря, ґрунтова засуха, суховії в період квітень-серпень 2020 на території Вишгородського району Київської області), і на кінець серпня відповідач міг передбачити обсяги погіршення врожаю. Також, як зазначає відповідач у додаткових поясненнях, несприятливі погодні умови припадали на період розвитку та дозрівання врожаю. Однак, відповідач уклав з позивачем договір в період, коли йому могли бути відомі відповідні погодні умови та відповідно вірогідність низьких обсягів врожаю, не дивлячись на що, відповідач в договорі свідомо зобов'язався поставити 250 тон насіння соняшника в період з 01.09.2020 до 30.11.2020.
Акт про обстеження посівів соняшника складено 21.09.2020, і з цього моменту відповідачу було достовірно відомо про погіршення врожайності, однак відповідачем не вжито необхідних та залежних від нього заходів щодо своєчасного повідомлення позивача про обставини, які ставлять під загрозу поставку передбаченого договором товару. В разі добросовісної поведінки відповідача та своєчасного повідомлення позивача про неврожай, у сторін була б можливість своєчасно виправити ситуацію та уникнути значних збитків, які також зумовлені необхідністю укладення договорів заміщення невиконаних (зірваних) відповідачем поставок аж в кінці листопада 2020, коли запаси зібраного врожаю закінчувались.
Щодо факту направлення відповідачем позивачу листа-пропозиції від 05.11.2020 №127/12/05-11 позивач зазначає, що пунктом 10.3 договору передбачено обов'язок сторони, на чиє виконання впливає подія форс-мажору, повідомити про настання такого форс-мажору протягом 7 календарних днів. Однак, такого повідомлення протягом 7 календарних днів після настання обставин, які відповідач вважає форс-мажорними в період квітня - вересня 2020, останнім своєчасно не здійснено.
З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд критично ставиться до зауважень відповідача щодо штучного створення позивачем умов для стягнення додаткових коштів. Зокрема, саме з вини відповідача позивач був змушений шукати можливості для заміщення недопоставленого товару і за такий товар позивач сплатив за цінами, які існували на момент фактичного заміщення, тобто поніс витрати, яких можна було б уникнути в разі належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, своєчасного повідомлення про неможливість виконання чи своєчасної закупівлі товару для поставки позивачу, хоч і по вищим цінам, але не настільки, як позивачу довелось придбавати в грудні 2020.
Посилання відповідача на тенденцію щорічного збільшення врожайності соняшника, обставини не спростовують необачливості відповідача, виходячи з погодних умов протягом квітня-серпня 2020, про які йому було відомо.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2021 задоволено клопотання позивача про витребування доказів, якою зобов'язано відповідача подати до суду належним чином засвідчену копію розрахунку отриманого прибутку (понесених збитків) від вирощування соняшника сезону 2020, який надавався відповідачем до Торгово-промислової палати України для отримання сертифікату №3100-21-0324 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 29.03.2021 №140/05-4.
На вимогу вищезазначеної ухвали суду від відповідача 26.07.2021 до Господарського суду Київської області надійшов супровідний лист (вх. суду №17746/21 від 26.07.2021), додатком до якого відповідач надав засвідчену копію розрахунку отриманого прибутку (понесених збитків) від вирощування соняшника сезону 2020, з якого вбачається отримання відповідачем прибутку від реалізації вирощеного в 2020 році насіння соняшнику двом контрагентам ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ «Кернел-Трейд» в обсязі 1334,63 тон, якого не вистачило для покриття витрат.
З наведених в поясненнях відповідача від 03.08.2021 обставин вбачається здійснення відповідачем поставки насіння соняшника іншим двом контрагентам ТОВ «Кернел-Трейд» та ТОВ «Катеринопільський елеватор». Як свідчать обставини поставки, з ТОВ «Кернел-Трейд» договір поставки укладався заздалегідь і був виконаний в повному обсязі. В той же час, з ТОВ «Катеринопільський елеватор» договори поставки укладалися 19.08.2020 та 25.09.2020. Як вбачається з наданої позивачем відповіді ТОВ «Катеринопільський елеватор» на адвокатський запит, що також не заперечено та не спростовано відповідачем, останнім здійснювалась поставка за договором від 19.08.2020 в обсязі 242,26 тон та за договором від 25.09.2020 в обсязі 239,60 тон. Тобто, відповідач здійснював поставку іншому контрагенту за договором від 25.09.2020, тобто укладеним після укладення договору з позивачем, що свідчить про суперечливість аргументів відповідача про послідовність виконання зобов'язань. Крім того, знаючи про недостатність врожаю насіння соняшника, відповідач виконував зобов'язання перед іншими контрагентами, ігноруючи потреби позивача, якого також своєчасно не повідомив про неможливість виконання договірних зобов'язань, та не вжив всіх можливих та належних заходів для попередження порушення прав позивача чи зменшення негативних наслідків.
Суд критично ставиться й до пояснень відповідача, що 25.09.2020 ним з ТОВ «Катеринопільський елеватор» було переукладено саме договір від 19.08.2020, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів підтвердження таких обставин, а зі змісту договорів зазначене не можливо встановити. Водночас, твердження про переукладення 25.09.2020 з контрагентом - ТОВ «Катеринопільський елеватор» договору від 19.08.2020, може свідчити про своєчасне вжиття відповідачем заходів щодо врегулювання з відповідним контрагентом нових умов поставки з врахуванням низької врожайності.
Про неможливість виконання зобов'язання відповідач знав принаймні з 21.09.2020, однак повідомив позивача лише листом від 05.11.2020. Викладені в листі відповідача від 05.11.2020 пропозиції не відповідають вимогам чинного законодавства та правилам господарської діяльності, оскільки в разі своєчасного повідомлення позивача про неможливість виконання зобов'язання, ще існувала ймовірність уникнути значних збитків, і саме недобросовісна поведінка відповідача унеможливила належне та своєчасне попередження негативних наслідків та врегулювання спірної ситуації.
Посилання відповідача на обставини, що позивачу з другої половини вересня 2020 було відомо про неврожай та неможливість поставки за договором, не підтверджені жодними доказами. При цьому, навіть якби позивач знав про неврожай, до отримання письмового повідомлення відповідача у нього були відсутні підстави вважати поставку товару неможливою. Крім того, повідомлення відповідача 05.11.2020 було надано позивачу з запізненням більш ніж на місяць, в той же час перекладання в такому повідомленні відповідачем негативних наслідків його господарської діяльності на позивача є неправомірним.
Як визначено ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Також, ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ході розгляду спору судом встановлено факт порушення відповідачем, як постачальником, умов договору, а саме невиконання зобов'язань з поставки товару - насіння соняшника в кількості 250 тон.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.2 ст.216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.1 ст.226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.226 Господарського кодексу України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Згідно з ч.3 ст.226 Господарського кодексу України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Згідно з ч.4 ст.226 Господарського кодексу України не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Частиною 5 ст.226 Господарського кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
Таким чином, саме відповідач має довести відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання з поставки товару за договором, в тому числі довести, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення чи що неможливість виконання зобов'язання сталась внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Однак, як вбачається зі встановлених в ході розгляду спору обставин, відповідачем не вжито всіх необхідних і залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення чи принаймні зменшення збитків, оскільки відповідач зі значним запізненням повідомив позивача про неможливість поставки лише в листі від 05.11.2020, при цьому перекладаючи на позивача негативні наслідки своєї господарської діяльності. Натомість, відповідач мав невідкладно, принаймні 21.09.2020 повідомити позивача та вжити заходів щодо заміщення недостатнього товару і самостійно виконати зобов'язання в строк до 30.11.2020. Саме зволікання відповідача з належним вжиттям заходів щодо усунення негативних наслідків його господарської діяльності спричинили ситуацію, за якої позивач мав самостійно придбавати товар в пізній період за завищеними цінами.
Відповідачем не обґрунтовано та не доведено існування надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, які унеможливили належне виконання зобов'язань за договором. Зокрема, зібраного відповідачем врожаю 2020 було достатньо для виконання зобов'язань перед позивачем, відповідач мав підстави передбачати обсяги неврожаю на момент укладення договору з позивачем в кінці серпня 2020, відповідач міг самостійно усунути недоліки своєї господарської діяльності та своєчасно замістити товар з меншими збитками.
Згідно зі ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Також, відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Згідно зі ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.3 ст. 225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у строк, передбачений договором, не поставив позивачу весь об'єм товару, відмовився здійснювати заміщення, з причин економічної невигідності, а отже, будучи винною стороною у порушенні господарського зобов'язання, відповідач свідомо переклав усі негативні наслідки на позивача.
Таким чином, враховуючи, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань з поставки обумовленої договором партії товару та несвоєчасним повідомленням про неможливість виконання зобов'язання, позивач був змушений понести додаткові витрати на придбання відповідного товару у інших контрагентів, відповідні додаткові витрати у вигляді різниці вартості товару, яка підтверджена матеріалами справи в сумі 1769791,27 грн, відповідна сума є реальними збитками, які підлягають стягненню з відповідача.
Згідно зі ст.624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Як вбачається з умов договору, пеня та штраф сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 7.3.1 договору передбачено, що за не поставку (недопоставку) товару в строк вказаний в п. 5.2 договору, Продавець зобов'язується сплатити Покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів Продавець, крім пені (додатково) зобов'язується також сплатити Покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.
Згідно з п. 7.5 договору сторони погодили, що до вимог про стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) застосовується трирічний строк нарахування починаючи з першого дня прострочення.
Згідно з розрахунком позивача пеня нарахована на суму вартості непоставленого товару за договором 2404605,00 грн починаючи з 01.12.2020, тобто з дня, який слідує за останнім днем строку поставки, 30.11.2020, по день, що передував зверненню до суду, 18.02.2021 в сумі 63177,45 грн.
Оскільки, як в строк до 30.11.2020, так і взагалі товар відповідачем не поставлено позивачу і прострочення складає більше 10 календарних днів, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 20% від суми непоставленого товару, що складає 480921,00 грн.
Перевіривши проведений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 480921,00 грн та розрахунок пені у розмірі 63177,45 грн, судом встановлено, що нарахування проведено за період з 01.12.2020 по 18.02.2021, що відповідає фактичному періоду прострочення на суму непоставленого відповідачем товару в розмірах, передбачених п. 7.3.1 договору. Таким чином, суд вважає відповідні позовні вимоги такими, що відповідають нормам законодавства та умовам укладеного між позивачем та відповідачем договору, а тому вимоги про стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню.
Також позивач у прохальній частині позову просить суд зазначити в рішенні органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення по справі №911/589/21 нарахувати пеню за період з 19.02.2021 і до моменту виконання цього рішення, але не більше ніж три роки (починаючи з 01.12.2020), і стягнути отриману суму пені з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агропродукт» на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд».
Як визначено п.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Однак, у справі заявлено про нарахування пені та штрафу не на суму боргу, а у зв'язку з порушенням зобов'язання щодо поставки товару, яке вичерпано і право позивача за яким остаточно захищено.
За змістом ст.15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст.16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.
Таким чином, враховуючи, що позивач самостійно замістив недопоставлений товар і йому відшкодовано завдані цим збитки, порушення прав позивача припинилось і відсутні підстави для подальшого нарахування відповідальності за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення у справі №911/589/21 пені за наступні період до моменту виконання цього рішення.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Крім того, суд вважає за доцільне послатися на норми процесуального законодавства, які, серед іншого, передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1769791,27 грн збитків, 63177,45 грн пені та 480921,00 грн штрафу є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, отже такими, що підлягають задоволенню. В решті позов задоволенню не підлягає.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 34708,35 грн відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агропродукт» у справі №911/589/21 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агропродукт» (09634, Київська область, Рокитнянський район, с. Синява, вул. Заросянська, буд. 12-А, ідентифікаційний код 40929922) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21, ідентифікаційний код 25394566) 1769791 (один мільйон сімсот шістдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто одну) грн 27 коп. збитків, 63177 (шістдесят три тисячі сто сімдесят сім) грн 45 коп. пені, 480921 (чотириста вісімдесят тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп. штрафу та 34708 (тридцять чотири тисячі сімсот вісім) грн 35 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Відмовити Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сантрейд» у задоволенні вимоги про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення, Товариству з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агропродукт» пені з 19.02.2021 до моменту виконання рішення у справі №911/589/21 з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування та стягнення нарахованої суми пені з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-Агропродукт» на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд».
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.11.2021.
Суддя О.О. Третьякова