ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти,
що належать особі, яка має заборгованість перед боржником
12.11.2021Справа № 910/17385/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс"
про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником
у справі № 910/17385/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс"
до Державного підприємства "Держвуглепостач"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного підприємства "Мирноградвугілля"
про стягнення 254 583 996,12 грн
представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" (далі - позивач, стягувач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Держвуглепостач" (далі - відповідач, боржник) про стягнення 254 583 996,12 грн, з яких 222 330 943,65 грн заборгованості, 22 612 161,84 грн відшкодування витрат на доставку вугілля, 8 151 950,12 грн пені та 1 488 940,51 грн 3 % річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Павленко Є.В.) від 24.12.2020 у справі № 910/17385/19 позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 222 330 943,65 грн вартості вугілля, 22 612 161,84 грн вартості витрат на доставку вугілля, 8 151 950,12 грн пені, 1 488 940,51 грн 3 % річних та 672 350,00 грн судового збору.
26.01.2021 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
18.10.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Публічному акціонерному товариству "Центренерго", яке має заборгованість перед боржником, на користь стягувача в рахунок погашення заборгованості боржника за судовим рішенням у цій справі на загальну суму 222 330 943,65 грн.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021, у зв'язку з перебуванням судді Павленка Є.В. у відпустці, справу № 910/17385/19 передано судді Нечаю О.В. для розгляду заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 справу № 910/17385/19 було прийнято до свого провадження суддею Нечаєм О.В. для розгляду заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, розгляд вказаної заяви призначено на 29.10.2021.
29.10.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ПАТ "Центренерго" надійшло заперечення на заяву стягувача про звернення стягнення на грошові кошти.
У судове засідання 29.10.2021 з'явились представники стягувача, боржника та ПАТ "Центренерго", представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце судового засідання третя особа повідомлялась належним чином.
У судовому засіданні 29.10.2021 судом було оголошено перерву до 05.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, третю особу було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 05.11.2021.
04.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від стягувача надійшло доповнення до заяви про звернення стягнення на грошові кошти, відповідно до якої стягувач просить звернути стягнення на грошові кошти, що належать ПАТ "Центренерго", на користь стягувача в рахунок погашення заборгованості боржника за судовим рішенням у цій справі на загальну суму 254 583 996,12 грн.
Також, 04.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від стягувача надійшла відповідь на заперечення ПАТ "Центренерго" на заяву про звернення стягнення на грошові кошти.
05.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від боржника надійшло заперечення на заяву стягувача про звернення стягнення на грошові кошти.
У судове засідання 05.11.2021 з'явились представники стягувача, боржника та ПАТ "Центренерго", представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце судового засідання третя особа повідомлялась належним чином.
У судовому засіданні 05.11.2021 судом було оголошено перерву до 12.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, третю особу було повідомлено про те, що судове засідання призначено на 12.11.2021.
09.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ПАТ "Центренерго" надійшло заперечення на заяву стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, з урахуванням поданого стягувачем доповнення до вказаної заяви.
У судове засідання 12.11.2021 з'явились представники стягувача, боржника та ПАТ "Центренерго", представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце судового засідання третя особа повідомлялась належним чином.
Згідно з ч. 4 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Розглянувши заяву стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, заслухавши пояснення представників стягувача, боржника та ПАТ "Центренерго", суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 1 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Статтею 53 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.
Частиною десятою статті 56 Закону України "При виконавче провадження" передбачено, що у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Системний аналіз норм статей 53, 56 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.
При цьому, за своєю правовою природою положення вказаних статей не є імперативними, судова дискреція, в даному випадку, передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників судового процесу.
З огляду на положення вказаних норм, під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України, предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, які відповідають вимогам статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду, або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення. При цьому, сам по собі факт наявності судового рішення про стягнення заборгованості без доказів невиконання такого рішення не свідчить про факт наявності заборгованості.
Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у даній категорії справ щодо застосування положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України висловлена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 11.09.2019 у справі №902/1260/15, від 01.08.2019 у справі №927/313/18, від 06.02.2020 у справі №913/381/18 та від 12.05.2021 у справі №910/8613/19.
Як на підставу для звернення стягнення на грошові кошти, що належать ПАТ "Центренерго", стягувач посилається на ту обставину, що заборгованість ПАТ "Центренерго" перед боржником підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, яким стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь боржника заборгованість в розмірі 231 905 419 грн 57 коп., пеню в розмірі 11 669 858 грн 71 коп., 3% річних у розмірі 2 134 765 грн 65 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 728 658 грн 51 коп. та судовий збір у розмірі 672 282 грн 77 коп.
Крім того, в обґрунтування вказаної заяви стягувач також посилається на лист боржника № 0076/01 від 18.03.2021, наданий у відповідь на адвокатський запит від 09.03.2021 № 01-03/21, відповідно до якого дебіторська заборгованість ПАТ "Центренерго" перед боржником складає 469 820 368,42 грн.
У той же час, заперечуючи проти заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, ПАТ "Центренерго" зазначає, що у нього відсутня заборгованість перед боржником, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/13278/20 було задоволено позов ПАТ "Центренерго" та стягнуто з ДП "Держвуглепостач" на користь ПАТ "Центренерго" 517 096 079 грн. 50 коп. пені та 735 700 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 постановлено апеляційну скаргу ДП "Держвуглепостач" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/13278/20 вважати неподаною та повернуто її разом з доданими до неї документами скаржнику.
За доводами ПАТ "Центренерго", оскільки у нього та ДП "Держвуглепостач" існували один до одного грошові вимоги, строк виконання яких настав, заявою № 08/3435 від 28.10.2021, на підставі статті 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, ним було проведено припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог між ПАТ "Центренерго" та ДП "Держвуглепостач" на загальну суму 487 038 948,60 грн.
З огляду на вищенаведене, ПАТ "Центренерго" зазначає, що за наслідком зарахування зустрічних однорідних вимог у нього відсутня заборгованість перед ДП "Держвуглепостач", відтак правові підстави для застосування положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України та звернення стягнення на грошові кошти ПАТ "Центренерго" в рахунок погашення заборгованості боржника перед стягувачем відсутні.
Частинами 3, 5 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, за змістом наведених норм заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
У матеріалах справи міститься лист Фонду державного майна України №10-17-25317 від 27.10.2021, за змістом якого орган управління ПАТ "Центренерго" надав згоду на вчинення ним значного правочину, а саме зарахування зустрічних однорідних вимог з ДП "Держвуглепостач" на загальну суму 487 038 948,60 грн.
Суд звертає увагу, що зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому, правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;
- безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.
З огляду на викладене, зобов'язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17.
У свою чергу, боржник, заперечуючи проти заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать ПАТ "Центренерго", підтвердив, що 02.11.2021 на його адресу надійшла заява ПАТ "Центренерго" № 08/3435 від 28.10.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 487 038 948,60 грн і на даний час відсутні судові рішення про визнання вказаного одностороннього правочину недійсним, у зв'язку з чим боржник зазначає, що стягувачем не доведено факту безспірності заборгованості ПАТ "Центренерго" перед ДП "Держвуглепостач".
Зі змісту заяви ПАТ "Центренерго" № 08/3435 від 28.10.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог вбачається, що в рахунок заборгованості ДП "Держвуглепостач" перед ПАТ "Центренерго" в розмірі 517 831 779,50 грн, яка підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі №910/13278/20, з яких 517 096 079,50 грн пені за Договором № 111/31 від 11.07.2019 та 735 700,00 грн витрат по сплаті судового збору, було зараховано зустрічні однорідні вимоги в розмірі 487 038 948,60 грн, які включають в себе, зокрема, 249 110 985,21 грн, які присуджені до стягнення з ПАТ "Центренерго" на користь ДП "Держвуглепостач" судовим рішенням у справі № 910/16418/19, з яких 231 905 419,57 грн заборгованості за Договором №111/25 від 18.06.2019, 11 669 858,71 грн неустойки, 2 134 765,65 грн 3% річних, 2 728 658,51 грн інфляційних втрат та 672 282,77 грн судового збору.
З огляду на вищевикладене, в силу положень статей 202 та 601 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, заява ПАТ "Центренерго" № 08/3435 від 28.10.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана на адресу ДП "Держвуглепостач", є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань ПАТ "Центренерго" та ДП "Держвуглепостач".
Відтак, станом на час розгляду судом заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, у ПАТ "Центренерго" відсутня заборгованість перед ДП "Держвуглепостач", яка присуджена до стягнення на користь боржника в цій справі судовим рішенням у справі №910/16418/19.
Посилання стягувача на неналежне засвідчення копій документів, які долучені ПАТ "Центренерго" до заперечень на заяву про звернення стягнення на грошові кошти, та, відповідно, відсутність, на думку стягувача, в матеріалах справи належним чином засвідчених копій доказів, на підтвердження викладених у запереченні доводів, судом відхиляються як необґрунтовані та безпідставні, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами справи.
Більше того, у матеріалах справи міститься примірник заяви ПАТ "Центренерго" №08/3435 від 28.10.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог, наданий боржником, який підтвердив факт отримання ним вказаної заяви.
З урахуванням вищевказаних положень законодавства щодо правової природи заяви ПАТ "Центренерго" про зарахування зустрічних однорідних вимог як одностороннього правочину, доводи стягувача стосовно того, що для зарахування вказаних вимог має бути спільна згода обох сторін є безпідставними.
З цих же підстав суд також відхиляє як необґрунтовані доводи стягувача щодо неоднорідності зарахованих ПАТ "Центренерго" вимог, оскільки, відповідно до вищевказаних положень законодавства, однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог.
У будь-якому разі вказані обставини не входять до предмету доказування при розгляді заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти та можуть бути предметом окремого спору.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що аргументи стягувача щодо наявності заборгованості перед боржником в особи, на грошові кошти якої заявник просить звернути стягнення (ПАТ "Центренерго"), не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання ПАТ "Центренерго" на ту обставину, що, на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "При виконавче провадження", будь-які виконавчі дії відносно ПАТ "Центренерго" підлягають зупиненню, суд вважає безпідставними при розгляді цієї заяви, оскільки ПАТ "Центренерго" не надано суду доказів (постанови виконавця), які б свідчили про зупинення вчинення виконавчих дій відносно ПАТ "Центренерго".
Доводи боржника стосовно того, що у разі задоволення заяви стягувача буде порушено принцип черговості, визначений статтею 46 Закону України "При виконавче провадження", що призведе до порушення прав колишніх працівників боржника, перед якими існує заборгованість, податкових органів, інших стягувачів, які знаходяться в одній черзі з ТОВ "Шахтарськтранс", також є необґрунтованими, оскільки, як було вказано вище, положення статі 53 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України допускають звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, з метою фактичного виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, з огляду на відсутність у ПАТ "Центренерго" станом на поточну дату заборгованості перед боржником, яка присуджена до стягнення з ПАТ "Центренерго" на користь ДП "Держвуглепостач" судовим рішенням у справі №910/16418/19.
Керуючись статтями 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі № 910/17385/19 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.11.2021
Суддя О.В. Нечай