ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.11.2021 м. КиївСправа № 910/11903/21
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ";
до: "МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ";
про: стягнення 25.899,53 грн.
Суддя Балац С.В.
в.о. секретаря судового засідання Просов В.М.
Представники:
позивача: не з'явилися;
відповідача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до "МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ" (далі - відповідач) про стягнення 25.899,53 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за договором обов'язкового страхування № АІ/5569700, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача 25.899,53 грн., з яких: 3.813,95 грн. - 3 % річних та 22.085,58 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду від 01.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11903/21 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначене на 06.10.2021.
В судовому засіданні 06.10.2021 суд на місці ухвалив: відкласти судове засідання на 08.11.2021.
До господарського суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі останнього.
Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні 08.11.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,
25.04.2015 о 21 год. 00 хв. у м. Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. аркова від 10.06.2015 у справі № 638/8122/15-п (провадження № 3/638/1404/15) ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3
Відповідно до наявного в матеріалах справи полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5569700 (далі - Поліс) цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП, була застрахована приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНА" (далі - ПрАТ "СК "УКРАЇНА").
Згідно звіту від 30.04.2015 № 593, матеріальний збиток, завданий автомобілю "Toyota", реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 54.661,37 грн.
ОСОБА_2 , як первісним кредитором, та фізичною особою-підприємцем Шиян Д.С., як новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування від 20.11.2015, за умовами пунктів 1.1, 1.3 якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв і зобов'язався оплатити первісному кредитору всі права вимоги, що виникли у первісного кредитора у зв'язку з фактом настання вказаного вище ДТП, за участю автомобіля автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ "СК "УКРАЇНА", на підставі Полісу. Загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається новому кредиторові первісним кредитором складає 49.000,00 грн.
Між позивачем, як фактором та фізичною особою-підприємцем Шиян Д.С., як клієнтом, укладено договір про надання фінансових послуг факторингу від 30.11.2015 № 5/30-11/2015 (далі - Договір факторингу), згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку № 1 до цього договору. В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
За умовами пунктів 1.3, 1.4 Договору факторингу загальна сума боргу, яка передана фактору клієнтом за цим договором, складає 1.226.167,76 грн. Зобов'язана особа (боржник): відповідно до Додатку № 1 до цього договору (пункт 28 вказаного додатку - Бережна В.І.); ПрАТ "СК "УКРАЇНА"; відповідач) в порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Позивач стверджує, що починаючи з 30.11.2015 він є кредитором у договірному зобов'язанні за Полісом, яке виникло в результаті вищевказаного ДТП, а ПрАТ "СК "УКРАЇНА", порушуючи умови договору обов'язкового страхування (Полісу), не здійснило виплату страхового відшкодування до 29.07.2015 потерпілій особі та, в подальшому, позивачу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "УКРАЇНА".
30.03.2018 позивач звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ "СК "УКРАЇНА".
24.04.2018 позивачем було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ "СК "УКРАЇНА" у справі № 910/842/18, які стосувались детального розрахунку заборгованості ПрАТ "СК "УКРАЇНА" перед позивачем.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 позивача визнано кредитором ПрАТ "СК "УКРАЇНА" першої черги на суму 9.547.674,57 грн., четвертої черги на суму 3.916.198,78 грн. та шостої черги на суму 1.835.120,95 грн. (загальна сума грошових вимог - 15.298.994,30 грн.).
Позивач стверджує, що грошові вимоги останнього до ПрАТ "СК "УКРАЇНА" у зобов'язанні, яке виникло на підставі Полісу, були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "УКРАЇНА", у зв'язку з неможливістю виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
Так позивач, 21.08.2019, у зв'язку з ліквідацією ПрАТ "СК "УКРАЇНА" звернувся до відповідача із заявою про виплату боргу.
Відповідачем прийняте рішення про часткову виплату суми страхового відшкодування за Полісом, а саме: в сумі 46.070,24 грн., яке виконане відповідачем 06.09.2019.
Враховуючи викладені вище обставини позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача грошових сум в порядку приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме: 3.813,95 грн. - 3 % річних та 22.085,58 грн. - інфляційних втрат.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням наступного.
Приписами пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Положеннями пункту 22.1 статті 22 Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).
З огляду на викладене, існує стала судова практика, що у разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов'язана, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, сплатити суму боргу, з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.
Відтак, встановлений в ухвалі господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 розмір грошових вимог, а також обґрунтованість таких вимог мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування при розгляді цієї справи.
За загальним правилом, викладеним в пункті 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Норми статті 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "УКРАЇНА") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п'ятої статті 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість, спеціальні норми Закону встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність його майна.
Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов'язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
При цьому, преамбула статті 41 Закону щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв'язку з положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1 цієї статті та з положеннями пункту 20.3 статті 20 Закону, пункту 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику (або особі, яка набула право його отримати), відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Отже, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України) є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство (№ 910/842/18) кредиторських вимог позивача до ПрАТ "СК "УКРАЇНА", як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у даній справі суми 3 % річних та інфляційних втрат, а також з умовами пункту 1.2 Договору факторингу щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі.
Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку, про покладення на МТСБУ, відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону, обов'язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також суми 3 % річних та інфляційних втрат, нараховані відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
У контексті спірних правовідносин та з наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду слідує, що потерпіла внаслідок ДТП особа (інша особа, яка має/набула відповідне право), у випадку наявності договору страхування та за умови виникнення у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування має захищати своє право у процедурі банкрутства страховика цієї особи (завдавача шкоди), а у випадку ліквідації такого страховика у вказаній процедурі - отримати право вимоги відшкодування до МТСБУ, з огляду на приписи підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону.
З метою належного захисту права потерпілого на своєчасне та належне отримання гарантованих законом виплат (відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди), керуючись принципом верховенства права та враховуючи визначений Великою Палатою Верховного Суду спосіб захисту (щодо звернення з позовом не до завдавача шкоди, а до його страховика) правомірним та справедливим, у даному випадку, є покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання (страхового відшкодування) на МТСБУ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19.
Підсумовуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових сум в порядку приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме: 3.813,95 грн. - 3 % річних та 22.085,58 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В матеріалах справи наявний договір про надання професійної правничої допомоги від 26.10.2020 № 11/2020, укладений між позивачем та адвокатом Терзі О.С.
Так позивачем, в підтвердження здійснення оплати наданих послуг за вказаним договором подані до суду: акт надання послуг від 12.07.2021 № б/н на суму 5.000,00 грн. та детальний опис наданих послуг на суму 5.000,00 грн.
Так, об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 містяться наступні висновки: "Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.".
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 та пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати у вигляді витрат позивача на правову допомогу покладаються на відповідача, а витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з "МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ" (Україна, 02154, місто Київ, РУСАНІВСЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 8, ідентифікаційний код: 21647131) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (Україна, 36023, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ КОЛЕКТИВНА, будинок 10, ідентифікаційний код: 37686922) 3 % річних в сумі 3.813 (три тисячі вісімсот тринадцять) грн. 95 коп., інфляційні втрати в сумі 22.085 (двадцять дві тисячі вісімдесят п'ять) грн. 58 коп., витрати на правову допомогу в сумі 5.000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 17 листопада 2021 року
Суддя С.В. Балац