ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.11.2021Справа № 910/11395/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянув господарську справу
За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі:
1) Міністерства освіти і науки України
до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Інвест»
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Державна наукова установа «Інститут інноваційних технологій і змісту освіти»
2) Державне підприємство «Інфоресурс»
3) Київський національний лінгвістичний університет
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Фонд державного майна України
про визнання недійсним договору оренди , визнання незаконними та скасування наказів, повернення нежитлових приміщень загальною площею 471,1 кв м
Представники сторін:
Від прокуратури: Красножон О.М.
Від позивача: Шилан Д.О.
Від відповідача 1: Артеменко П.М.
Від відповідача 2: не з'явились
Від третьої особи 1: не з'явились
Від третьої особи 2: не з'явились
Від третьої особи 3: не з'явились
Від третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: не з'явились
Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про визнання незаконним та скасування, з моменту видання, наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 12.05.2011 № 693 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна, за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 а»; визнання незаконним та скасування, з моменту видання, наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 15.05.2014 №555 "Про прийняття рішення щодо продовження строку дії договору оренди державного нерухомого майна від 12.05.2011 № 5848»; визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.05.2011 № 5848 (зі змінами від 29.07.2011, 07.10.2011, 27.06.2011, 11.02.2013 та 16.05.2014), укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву та ТОВ «Гранд-Інвест»; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" повернути нежитлові приміщення загальною площею 471,1 кв. м, розташовані у будівлі за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 27-А, м. Київ, загальною вартістю 5 410 356 гривень, державі в особі Міністерства освіти і науки України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що передачу майна в оренду здійснено в порушення вимог ст. 63 Закону України «Про освіту», оскільки на момент передачі нежитлових приміщень в оренду відповідачу 2 будівля перебувала в користуванні та на балансі Київського національного лінгвістичного університету, який включений до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 24.12.2010 № 1282 адміністративну будівлю на бульварі Тараса Шевченка, 27-А у м. Києві передано на баланс державної наукової установи «Інститут інноваційних технологій і змісту освіти». Наказом Міністерства освіти і науки України від 16.03.2010 за №215 «Про включення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави» та наказом Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації від 04.04.2013 №77 «Про включення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави» цю установу включено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, а тому спірне майно як майно державної установи системи освіти та науки, що фінансується з бюджету, не могло бути об'єктом оренди для цілей, не пов'язаних з освітньою та науковою діяльністю.
Крім того, прокурор посилається на те, що Київський національний лінгвістичний університет та державна наукова установа «Інститут інноваційних технологій і змісту освіти» підпадають під категорію об'єктів, що мають загальнодержавне значення, а тому відповідно до ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об'єктом оренди. Вказує, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.05.2011 № 5848, повинен бути визнаний недійсним як такий, що суперечить законодавству та інтересам держави.
Ухвалою від 17.07.2017 за вказаними вимогами судом порушено провадження у справі № 910/11395/17 та призначено судове засідання.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 за клопотанням відповідача 2 призначено економічну експертизу по справі № 910/11395/17, зупинено провадження у справі № 910/11395/17 до повернення матеріалів справи з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
28.11.2019 з експертної установи повернулись матеріали господарської справи разом з висновком експерта.
Ухвалою від 02.12.2019 суд поновив провадження у справі, призначив підготовче засідання.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.02.2020 відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду, зупинив провадження у справі № 910/11395/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
28.07.2020 Заступник Генерального прокурора подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку із прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Господарський суд міста Києва від 30.07.2020 поновив провадження у справі № 910/11395/17, призначив підготовче засідання на 01.09.2020.
01.09.2020 через канцелярію суду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву подано до суду заяву про закриття провадження у справі з огляду на те, що 28.02.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ТОВ «ГРІНД-ІНВЕСТ» було підписано Акт приймання-передавання (повернення) орендованого майна за адресою: 01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А, тобто майно за договором оренди №5848 від 12.05.2011 повернено із орендного користування.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.09.2020 у задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про закриття провадження у справі відмовив; позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України залишив без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 скасовано в частині залишення позову прокурора без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 13.04.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 року призначено підготовче засідання на 01.06.2021.
У підготовчих засіданнях 01.06.2021, 13.07.2021 оголошувались перерви до 13.07.2021, 03.08.2021.
Міністерство освіти і науки України позовні вимоги підтримало та просило задовольнити в повному обсязі.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву у поданих суду поясненнях заперечило проти задоволення позову посилаючись на неможливість визнати недійсним правочин, який припинено.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-Інвест» проти позову заперечило посилаючись на те, що законом забороняється оренда та використання не за призначенням не будь-яких об'єктів освіти і науки, а тільки тих, які фінансуються з бюджету або безпосередньо пов'язані з навчальним та науковим процесом. Спірне нерухоме майно не фінансувалося з державного бюджету і не було підрозділом, пов'язаним з навчальним та науковим процесом, станом на момент передачі в оренду ТОВ «Гранд-Інвест» та на момент продовження дії договору оренди, тому на нього не поширювались обмеження, встановлені Законом України «Про світу».
03.08.2021 за відсутності підстав для відкладення підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті спору на 07.09.2021.
Судове засідання 07.09.2021 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному.
Ухвалою суду від 14.09.2021 призначено розгляд справи по суті спору на 12.10.2021.
12.10.2021 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 02.11.2021.
У судовому засіданні 02.11.2021 представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача 1 проти позову заперечував. Представники відповідача 2 та третіх осіб не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином відповідно до ст. 120 ГПК України.
Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
12.05.2011 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву прийнято наказ № 693 "Про прийняття рішення щодо укладання договору оренди державного нерухомого майна, за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-а, яким відповідно до статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.20 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом ФДМУ від 13.10.2004 року № 2149, та згідно з протоколом від 15.04.2011 року № 3 засідання конкурсної комісії щодо розгляду матеріалів і пропозиції учасника конкурсу, вирішено укласти договір оренди державного нерухомого майна з ТОВ «Гранд-інвест», назва об'єкта, площа, адреса: нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 425,90 кв. м за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А, балансоутримувач: Київський національний лінгвістичний університет, орган, до сфери управління якого належить орендоване майно: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України", строк дії договору оренди: 2 роки 11 місяців.
12.05.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" (орендар) укладено договір оренди №5848 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 425,90 кв. м розміщене на цокольному-третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А, що перебуває на балансі Київського національного лінгвістичного університету, вартість якого визначена згідно із звітом про незалежну оцінку станом на 31 грудня 2010 року і становить 1 902 000,00 грн.
Пунктом 1.2 договору оренди № 5848 передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 із змінами і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2011 року - 24228,87 грн.
У пункті 10.1 договору встановлено, що цей договір складено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 12.05.2011 до 12.04.2014 включно.
12.05.2011 між сторонами за договором оренди №5848 підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що вказана будівля на бульварі Тараса Шевченка, 27-А у м. Києві, в якій розташовані зазначені нежитлові приміщення, була передана з балансу Київського національного лінгвістичного університету на баланс державної наукової установи Інститут інноваційних технологій і змісту освіти згідно з актом приймання-передачі від 05.04.2011 р. № 100.
Між сторонами договору оренди укладено договори № 5848/01 від 29.07.2011, № 5848/02 від 07.10.2011, № 5848/03 від 27.06.2012 року, № 5848/04 від 11.02.2013 року, № 5848/05 від 16.05.2014 року про внесення змін до договору № 5848 оренди нерухомого майна.
Зокрема, договором № 5848/01 від 29.07.2011 року в тексті договору та акті приймання-передачі від 12.05.2011 року змінено балансоутримувача майна з Київського національного лінгвістичного університету на Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України та зазначено, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, що виникли з 12.05.2011 року.
Договором № 5848/03 від 27.06.2012 року змінено площу орендованих приміщень та орендну плату.
Договором № 5848/04 від 11.02.2013 року в тексті договору та акті приймання-передачі від 12.05.2011 року змінено балансоутримувача майна з Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України на ДП «Інфоресурс», на баланс якого безоплатно з балансу ДНУ «Інститут інноваційних технологій і змісту освіти» був переданий об'єкт оренди згідно з актом приймання-передачі від 10.12.2012 року.
Договором 5848/05 від 16.05.2014 року договір оренди № 5848 від 12.05.2011 року продовжено строком на 2 роки 11 місяців, що діє до 12 березня 2017 року.
28.02.2020 року на підставі Акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна приміщення загальною площею 471,1 кв. м розміщене на цокольному-третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А, повернуто Регіональному відділенню ФДМ України по м.Києву.
Позовні вимоги про визнання недійсним наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву№ 693 від 12.05.2011, №555 від 15.05.2014 обгрунтовано тим, що передача майна в оренду відповідачу 2 здійснено з порушенням статті 63 Закону України «Про освіту».
Відповідно до положень статті 13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент видання наказу від 12.05.2011) об'єктами оренди за цим Законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств. Не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції станом на 12.05.2011 р.), загальнодержавне значення мають об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.
Відповідно до ч. 1, 8 ст. 61 Закону «Про освіту» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням
Відповідно до абз. 5 ч. 4 вказаної статті, додатковими джерелами фінансування є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Частиною першою статті 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону «Про освіту» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Отже, матеріально-технічна база навчальних закладів не тотожна об'єктам освіти та підрозділам, технологічно пов'язаним з навчальним та науковим процесом.
Частиною 2 пункту 8 Постанови КМ України від 27.08.2010 року № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" до переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, віднесено надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
З аналізу зазначених норм вбачається, що законом забороняється передача в оренду та/або використання не за призначенням не будь-яких об'єктів освіти і науки, а лише тих, що фінансуються з державного бюджету, або технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом.
Крім того, фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти може здійснюватися за рахунок додаткових джерел фінансування, зокрема, з доходів, одержаних від надання в оренду окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Аналогічний правовий висновок про те, що обмеження встановлені ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» відносяться не до усього майна, яке знаходиться на балансі об'єкта освіти, а виключно до тієї його частини, яка використовується в навчальному та науковому процесі, неодноразово висловлювався Верховним судом, зокрема у постановах від 26.06.2018 № 910/22867/15, від 29.03.2018 у справі № 922/2648/16, від 26.09.2019 № 911/2531/17, від 24.01.2019 у справі № 904/8479/17, від 30.05.2018 у справі № 910/6088/17, від 18.04.2018 у справі № 925/1141/17, від 29.03.2018 у справі № 922/2648/16, від 07.03.2018 № 904/3956/17 та інших.
Таким чином, для застосування заборони, передбаченої ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» насамперед необхідно встановити, що нерухоме майно є або 1) об'єктом освіти, що фінансуються з бюджету, або 2) підрозділом, технологічно пов'язаним з навчальним та науковим процесом.
Матеріали справи не містять доказів того, що нежитлові приміщення загальною площею 425,90 кв. м (471,1 кв.м. після уточнення) розміщені на цокольному-третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А, на момент укладення договору оренди та його продовження були об'єктом освіти, що фінансується з бюджету, або підрозділом, технологічно пов'язаним з навчальним та науковим процесом.
З наказу Міністерства освіти і науки України від 24.12.2010 р. № 1282 «Про передачу адміністративної будівлі з балансу Київського національного лінгвістичного університету на баланс Інституту інноваційних технологій і змісту освіти», вбачається, що будівля, розташована за адресою: м. Київ, бул.Т.Шевченка, 27-А, була передана на баланс ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", з огляду на використання зазначеного майна Київським національним лінгвістичним університетом не в повній мірі за призначенням.
З Витягу з Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, вбачається, що Київський національний лінгвістичний університет станом на 2011 р. не був включений до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.
Згідно відповіді Київського національного лінгвістичного університету № 177/08 від 22.01.2020 адвокату Бережному Д.С. (т.4 а.с. 91) Київський національний лінгвістичний університет за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно або у певний проміжок часу протягом зазначеного періоду не отримував фінансування з державного бюджету на утримання нежилих приміщень, що розміщені на цокольному, першому, другому, тертьому поверхах будівлі взагалі за адресою: м. Київ, бул.Т.Шевченка, 27А.
В подальшому адміністративна будівля за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А, передана з балансу Київського національного лінгвістичного університету на баланс державної наукової установи «Інститут інноваційних технологій і змісту освіти» з метою зміцнення матеріально-технічної бази Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, в зв'язку з чим в договір оренди були внесені зміни в частині балансоутримувача майна.
Доказів щодо передачі цього майна ДНУ "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" саме з метою забезпечення навчального або наукового процесу матеріали справи не містять.
Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ДНУ «Інститут інноваційних технологій і змісту освіти» за КВЕД були 18.12 Друкування іншої продукції (основний); КВЕД 58.19 Інші види видавничої діяльності; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук.
Як вбачається з листа Інституту інноваційних технологій і змісту освіти № 14.1/10-3123 від 12.11.12 р., спірне нерухоме майно на момент його передачі в оренду не використовувалося за призначенням Державною науковою установою "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти", оскільки з 2011 року для здійснення основної діяльності Інститутом використовується нежитлова будівля, що розташована за іншою адресою, площі якої достатньо для здійснення діяльності Інституту.
З листів Міністерства освіти і науки України № 1/11-441 від 20.01.11, №1/11-1853 від 10.03.11, № 1/12-1548 від 19.03.12 та Державної наукової установи "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" № 14.1/10-899 від 19.03.12 вбачається, що і Міністерство освіти і науки України, і балансоутримувач підтвердили відсутність обмежень для передачі вказаного майна в оренду та підтвердили факт невикористання вказаних приміщень у освітній та науковій діяльності.
На момент продовження договору оренди в 2014 році, будівля, в якій знаходяться спірні приміщення, перебувала на балансі Державного підприємства «Інфоресурс» згідно з актом приймання-передачі від 10.12.2012.
Відповідно до статуту Державного підприємства «Інфоресурс», останнє засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та є правонаступником майна, прав та обов'язків Державного підприємства «Державний центр прикладних інформаційних технологій».
Як встановлено пунктом 3.1 статуту ДП «Інфоресурс», підприємство утворене з метою забезпечення:
- формування та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, внесення змін, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, передачі), оброблення та захисту даних, що містяться у зазначеній Єдиній базі;
- організації замовлення, видачі та обліку документів (із можливим залученням спеціалізованих виробничих підприємств) про освіту державного зразка та інших документів у сфері освіти у встановленому порядку, моніторингу якості карток студентських (учнівських) квитків та процесу їх виготовлення.
Тобто ДП «Інфоресурс» не проводило науковий чи навчальний процес, не було установою освіти чи науки в розумінні Закону «Про освіту». Сам факт перебування ДП «Інфоресурс» у сфері управління Міносвіти не може свідчити про те, що він є об'єктом освіти та науки.
Доказів віднесення спірного майна до об'єктів освіти після передачі його на баланс ДП «Інфоресурс» суду під час судового розгляду справи не надано.
Згідно із статутом ДП «Інфоресурс» та його правовим статусом як державного підприємства це підприємство є господарюючим суб'єктом та фінансується за рахунок коштів, отриманих від власної господарської діяльності, а не за рахунок бюджетних коштів.
Крім того, як вбачається з пошуку інформації щодо ДП "Інфоресурс" у Державному реєстрі наукових установ, яким надається підтримка держави, ДП "Інфоресурс" не було включено до вказаного реєстру.
Ухвалою Господарского суду м. Києва від 03.10.2017 р. по справі було призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: "Чи підтверджується документально в 2011 році фактичне фінансування з бюджету нежитлового приміщення, загальною площею 425,9 кв. м (після уточнення площі - 471,1 кв. м), які розташовані на цокольному, першому, другому та третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бул.Т.Шевченка, 27-А?".
Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення судової економічної експертизи від 21.11.2019 р. № 7876/18-45, відповідно до наявних документів, Київський національний лінгвістичний університет та Державна наукова установа "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" , які були балансоутримувачами нежитлових приміщень загальною площею 425,9 кв. м (після уточнення площі - 471,1 кв. м), які розташовані на цокольному, першому, другому та третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бул.Т.Шевченка, 27-А, мали бюджетне фінансування. Видатки Київському національному лінгвістичному університету протягом 2011 здійснювались за кодами КЕКВ 1172 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку» та КЕКВ 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)». Документально підтвердити, за якими кодами бюджетної класифікації здійснювались видатки з бюджету Державній установі "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" в травні-грудні 2011 року не видається за можливе, оскільки на дослідження документи були надані не в повному обсязі. Для документального підтвердження або спростування здійснення Київським національним лінгвістичним університетом та/або Державною установою "Інститут інноваційних технологій і змісту освіти" фінансування за рахунок бюджетних коштів саме нежитлових приміщень, загальною площею 425,9 кв.м. (після уточнення площі - 471,1 кв. м.), які розташовані на цокольному, першому, другому та третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бул. Т.Шевченка, 27-А, необхідно проведення ревізій, що відповідно до розділу ІІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, не відноситься до завдань економічної експертизи.
Отже, з огляду на наявні матеріали справи, не вбачається, що б спірне нерухоме майно на момент передачі в оренду ТОВ «Гранд - Інвест» та на момент пролонгації в 2014 році договору оренди було об'єктом освіти і науки, який фінансується з бюджету, чи безпосередньо використовувалось в навчальному та науковому процесі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що під час передання такого майна в оренду ТОВ «Гранд - Інвест» та під час пролонгації в 2014 році договору оренди державного нерухомого майна від 12.05.2011 р. були відсутні порушення ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Що стосується посилання позивача на порушення ст.ст.15-1, 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», слід зазначити наступне..
Відповідно до ст. ст. 15-1, 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" обмеження шкідливого впливу споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється шляхом реалізації правових (законодавчих), економічних, медичних та адміністративних заходів, а саме: включення до загальноосвітніх програм та професійних освітніх програм усіх навчальних закладів України незалежно від форми власності положень про шкідливий вплив споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів на організм людини, а також про переваги здорового способу життя. Забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: особам, які не досягли 18 років, та у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв, а також у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій.
З аналізу вказаної норми вбачається заборона на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів на території навчальних закладів.
В той же час, позивачем не було доведено, що спірні нежитлові приміщення, розташовані в будівлі по бул. Шевченка, 27А в м. Києві, відносились до території навчального закладу.
Знаходження спірного майна на балансі Київського національного лінгвістичного університету не може свідчити про те, що такі приміщення відносилися до території навчального закладу.
З огляду на зазначене, передання спірного майна в оренду ТОВ «Гранд - Інвест» з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи, не може свідчити про порушення заборони, визначеної Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Під час дослідження обставин справи судом враховано, що за змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі „Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.
У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) у рішенні Європейського суду з прав людини Суд підкреслив, що потреба виправити «минулу помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Крім цього, за змістом пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року, майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
Зазначеним вище рішенням Європейського суду з прав людини також встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2. 4. 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
На підставі викладеного можна зробити висновок про те, що самі по собі допущені органом публічної влади порушення при вирішенні питання про передачу державного майна у користування особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна, якщо вони не були допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача.
Позовні вимоги обґрунтовані виключно порушеннями чинного законодавства допущеними з боку держави, а саме органами та установами, що здійснювали передачу майна в оренду. При цьому фактів винної та протиправної поведінки ТОВ «Гранд - Інвест» позивачем не наведено.
Тому задоволення позовних вимог у даній справі буде свідчити про непропорційне втручання у право ТОВ «Гранд - Інвест» на мирне володіння своїм майном та відповідно порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 12.05.2011 № 693 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна, за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 а»; наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 15.05.2014 №555 "Про прийняття рішення щодо продовження строку дії договору оренди державного нерухомого майна від 12.05.2011 № 5848» видано без порушень Закону України «Про освіту», Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", так сам і оспорюваний договір оренди №5848 від 12.05.2011 (зі змінами від 29.07.2011, 07.10.2011, 27.06.2011, 11.02.2013 та 16.05.2014) укладено з дотриманням чинного на той час законодавства, тому у задоволенні позовних вимог про визнання зазначених наказів і договору слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Суд також враховує правовий висновок Верховного суду в постанові від 05 вересня 2019 року, справа № 638/2304/17, відповідно до якого недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.
Як встановлено судом, на даний момент договір оренди № 5848 припинено, а приміщення загальною площею 471,1 кв. м розміщені на цокольному-третьому поверхах адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А, повернуто орендодавцю на підставі Акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 28.02.2020 року.
Зважаючи на вище викладене, оскільки накази, що є предметом спору вичерпали свою дію, договір оренди припинено і між сторонами відсутні неврегульовані питання щодо спірного майна, задоволення позову не призведе до поновлення прав позивача, які на даний момент не є порушеними, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В той же час, відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Дійшовши висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним та скасування з моменту видання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 12.05.2011 № 693 "Про прийняття рішення щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна, за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 а»; визнання незаконним та скасування, з моменту видання, наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 15.05.2014 №555 "Про прийняття рішення щодо продовження строку дії договору оренди державного нерухомого майна від 12.05.2011 № 5848»; визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.05.2011 № 5848 (зі змінами від 29.07.2011, 07.10.2011, 27.06.2011, 11.02.2013 та 16.05.2014), укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву та ТОВ «Гранд-Інвест», та відмовивши у позові у цій частині, суд зазначає, що наслідки спливу позовної давності у даному випадку не застосовуються.
Щодо вимог прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" повернути нежитлові приміщення загальною площею 471,1 кв. м, розташовані у будівлі за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 27-А, м. Київ, загальною вартістю 5 410 356 гривень, державі в особі Міністерства освіти і науки України, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 28.02.2020 (т.4 а.с. 170) Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест", як орендарем, повернено орендодавцю - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києва орендоване майно по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.05.2011 № 5848 у задовільному стані без будь-яких претензій. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" (код 24922744) , як юридичну особу, припинено 23.04.2021.
За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог прокурора, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на прокурора.
Керуючись ст. 86, 123, 129, 231, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву відмовити у повному обсязі.
2. В частині вимог Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інвест" провадження у справі закрити.
3. Судові витрати покласти на прокурора.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбачені ст 255-256 ГПК України.
Повне рішення складено 16.11.2021.
Суддя О.М.Ярмак