ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.11.2021Справа № 910/11607/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Степов'юк С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків "Колос"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум"
про повернення попередньої оплати в розмірі 672 042,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Гурба М.В., довіреність б/н від 25.08.2021;
від відповідача: не з'явився.
Сільськогосподарський виробничий кооператив пайовиків «Колос» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» про повернення попередньої оплати в розмірі 672 042,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором постачання нафтопродуктів № 1120 від 19.10.2017, в частині поставки обумовленого договором товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.
06.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.09.2021.
31.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції позивач просить доручити Господарському суду Вінницької області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 задоволено клопотання Сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків "Колос" про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, постановлено судове засідання у справі № 910/11607/21 призначене на 13.09.2021 о 10 год. 30 хв., провести з використанням системи відеоконференцзв'язку та доручено Господарському суду Вінницької області забезпечити 13.09.2021 о 10 год. 30 хв. проведення в режимі відеоконференції судового засідання у справі № 910/11607/21 в приміщенні Господарського суду Вінницької області.
У судове засідання 13.09.2021 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 04.10.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
24.09.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції позивач просить доручити Господарському суду Вінницької області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у задоволенні клопотання Сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків "Колос" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Також, 24.09.2021 представником позивача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
30.09.2021 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.
01.10.2021 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
04.10.2021 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судове засідання 04.10.2021 представники сторін не з'явились.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 25.10.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
02.11.2021 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
У судове засідання 25.10.2021 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та відсутності будь-яких посилань на можливість надання нових доказів, в зв'язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.11.2021.
У судове засідання 08.11.2021 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 08.11.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
19 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» (далі - постачальник, відповідач) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом пайовиків «Колос» (далі - покупець, позивач) укладено Договір постачання нафтопродуктів № 1120 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти (далі - товар: бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо.
Покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору кількість, асортимент і ціна товару вказуються в накладних.
Згідно з п. 2.1 Договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам (ДСТу), діючим на території України, та підтверджуватись паспортом та/або сертифікатом якості виробника товару.
У відповідності до п. 2.2 Договору номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за спільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунка-фактурах) та в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього Договору.
Пунктом 3.1 Договору узгоджено, що товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо в ній зазначено найменування, кількість, ціна товару та якщо вона була надіслана постачальнику письмово (факсом або електронною поштою). У разі вивезення товару транспортними засобами покупця в заявці також зазначається графік подачі транспортних засобів в рамках строку поставки, передбаченому п. 3.6 даного Договору. В разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується пункт розвантаження транспортного засобу. Належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунки-фактури. Постачання товару підтверджується первинними документами (видатковою накладною), які підписані уповноваженими представниками обох сторін
Відповідно до п. 3.2 Договору постачання товару, в рамках цього Договору, здійснюється в рамках наступних базисів поставки: СРТ - пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження товару; EXW- резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником; FCA - станція або пункт відправлення/естакади наливу на території, вказаній у відповідному Додатку до даного Договору.
Базис постачання тої чи іншої партії товару, а також дата поставки товару визначається згідно заявки на постачання товару, поданої з боку покупця, в рамках дії цього Договору.
Згідно з п. 3.4 Договору на основі наданої покупцем заявки, постачальник до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки, оформлює і направляє покупцю рахунок-фактуру. Рахунок-фактура дійсний до сплати протягом трьох банківських днів, після його оформлення.
За умовами п. 3.5 Договору постачальник забезпечує поставку товару протягом п'яти робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару.
У випадку поставки товару за цим Договором на умовах 100% передплати, покупець зобов'язаний прийняти у своє розпорядження товар у строк не пізніше ніж через три робочі дні з дати зарахування грошових коштів на банківському рахунку постачальника, а у випадку порушення покупцем цього строку з будь-яких причин, постачальник має право повернути грошові кошти покупцю, отримані за такий товар, протягом трьох робочих днів з дати порушення вищезазначеного строку, якщо інше сторони не обумовлять у відповідній додатковій угоді до цього Договору (п. 3.6 Договору).
Згідно з п. 3.7 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі. Моментом передачі товару вважається дата фактичного переходу товару, що підтверджується підписанням накладних на отримання товару покупцем.
У відповідності до п. 3.8 Договору окремі зобов'язання постачальника, щодо поставки товару, виконуються третіми особами (вантажовідправником, вантажоперевізником та ін.).
Відповідно до пунктів 4.1 4.3, п. 4.5 Договору загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних.
Оплата покупцем вартості товару, може здійснюватись на умовах попередньої оплати вартості товару або фактичної оплати вартості поставленого товару. Порядок розрахунків по кожній партії товару вказується в додатковій угоді на отримання товару.
У випадку погодження сторонами попередньої оплати за товар, покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата здійснюється згідно рахунку-фактури постачальника.
Відповідно до п. 5.1 Договору товар вважається переданим постачальником та прийнятий покупцем: по якості - відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, або сертифікат заводу-виробника) (п. 5.1.1. Договору); по кількості - відповідно до товарно-транспортної та видаткової накладної на товар, у відповідності з вибраним базисом поставки товару (п. 5.1.2. Договору).
Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків до їх повного проведення. Якщо жодна із сторін не заявить про розірвання Договору, вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах (П. 10.1 Договору).
Пунктом 10.2 Договору узгоджено, що у випадку відсутності заяви однієї із сторін про розірвання або зміну Договору не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії даного Договору, Договір вважається продовженим на такий самий термін та на тих саме умовах, які були передбачені цим Договором.
10 лютого 2021 року сторонам укладено Додаткову угоду № 128 до Договору, за умовами якої, сторони вирішили змінити умови поставки товару, зокрема доповнити Розділ 3 Договору п.п. 3.9, 3.10 наступного змісту: у разі 100% попередньої оплати покупцем товару, постачальник зобов'язується зарезервувати за покупцем відповідну кількість/асортимент товару згідно з рахунок № 23 та на підставі наданої у майбутньому покупцем заявки - здійснити поставку. Ціна зарезервованого товару згідно з рахунок № 23 становить 21 грн. за 1 л. пального. Вартість майна на випадок підвищення ціни залишається незмінною. В разі зниження ціни на момент вивозу ціна буде переглянута та змінена на ринкову.
На виконання умов Договору відповідачем виставлено позивачу Рахунок на оплату № БР000000023 від 10.02.2021 на суму 672 042,00 грн., який позивачем оплачено згідно платіжного доручення № 951 від 10.02.2021 на суму 672 042,00 грн.
23.03.2021 позивач звернувся до відповідача із Заявкою вих. № 17, згідно якої просив здійснити поставку дизельного пального в кількості 32 002 л. згідно додаткової угоди № 128 від 10.02.2021 до Договору.
01.07.2021 позивач звернувся до відповідача із Заявкою вих. № 40, яка отримана відповідачем 05.07.2021, згідно якої позивач повторно просив здійснити поставку дизельного пального в кількості 32 002 л. згідно додаткової угоди № 128 від 10.02.2021 до Договору, а у випадку не здійснення поставки - повернути суму попередньої оплати в розмірі 672 042,00 грн.
Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині поставки товару на суму 672 042,00 грн. не виконав, попередню оплату не повернув, в зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись з позовом до суду.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.ст. 663, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до п. 2.2 Договору номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за спільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунка-фактурах) та в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього Договору.
Відповідно до пунктів 4.1 4.3, п. 4.5 Договору загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних.
Оплата покупцем вартості товару, може здійснюватись на умовах попередньої оплати вартості товару або фактичної оплати вартості поставленого товару. Порядок розрахунків по кожній партії товару вказується в додатковій угоді на отримання товару.
У випадку погодження сторонами попередньої оплати за товар, покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата здійснюється згідно рахунку-фактури постачальника.
На виконання умов Договору відповідачем виставлено позивачу Рахунок на оплату № БР000000023 від 10.02.2021 на суму 672 042,00 грн., який позивачем оплачено згідно платіжного доручення № 951 від 10.02.2021 на суму 672 042,00 грн.
За умовами п. 3.5 Договору постачальник забезпечує поставку товару протягом п'яти робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару.
23.03.2021 позивач звернувся до відповідача із Заявкою вих. № 17, згідно якої просив здійснити поставку дизельного пального в кількості 32 002 л. згідно додаткової угоди № 128 від 10.02.2021 до Договору.
01.07.2021 позивач звернувся до відповідача із Заявкою вих. № 40, яка отримана відповідачем 05.07.2021, згідно якої позивач повторно просив здійснити поставку дизельного пального в кількості 32 002 л. згідно додаткової угоди № 128 від 10.02.2021 до Договору, а у випадку не здійснення поставки - повернути суму попередньої оплати в розмірі 672 042,00 грн.
Доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки позивачу обумовленого товару за Договором у розмірі перерахованої попередньої оплати у сумі 672 042,00 грн., як і доказів повернення попередньої оплати у розмірі 672 042,00 грн., матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).
Таким чином, за відповідачем обліковується переплата за Договором на користь позивача у розмірі 672 042,00 грн., обов'язок з повернення якої настав, а відтак, відповідач є таким, що порушив зобов'язання з повернення попередньої оплати.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату за договором грошові кошти в сумі 672 042,00 грн. не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару та в порушення норм ст. 693 ЦК України не виконав вимогу, викладену позивачем в Заявці вих. № 40 від 01.07.2021, яку отримав 05.07.2021, щодо повернення перерахованих коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 672 042,00 грн. попередньої оплати за товар.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих ним на себе зобов'язань за Договором в частині поставки товару та відповідно відсутність обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму попередньої оплати.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» (02094, місто Київ, вул. Віскозна, будинок 15, офіс 9; ідентифікаційний код: 40028849) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу пайовиків «Колос» (24712, Вінницька обл., Піщанський р-н, село Болган, вул. Коцюбинського, будинок 3; ідентифікаційний код: 03731170) попередню оплату в розмірі 672 042 (шістсот сімдесят дві тисяч сорок дві) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 080 (десять тисяч вісімдесят) грн. 63 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 16.11.2021
Суддя О.А. Грєхова