Справа № 344/14840/20
Провадження № 2/344/1379/21
15 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Татарінової О.А.,
з участю секретаря: Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та скасування його реєстрації, -
Сільський голова Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та скасування його реєстрації. В обгрунтування позову зазначив, що до Крихівецької сільської ради 13 травня 2019 року поступив запит за № Л/257 на отримання публічної інформації від жительки м.Івано-Франківська ОСОБА_2 щодо передачі земельної ділянки в садовому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (колишнє «За Мир» сад № НОМЕР_1 ), яка належить її матері ОСОБА_1 . Для надання відповіді по вищевказаному запиту, було направлено листи до відділу Держгеокадастру та в міський архівний відділ Івано-Франківської міської ради, оскільки інформації про наявність Державного акту на право приватної власності на землю, чи його копії, у Крихівецькій сільській раді не було. З наданої в подальшому заявницею копії Державного акту на право приватної власності на землю IV-ІФ № 032114 вбачається, що вказаний акт виданий 04 листопада 1994 року ОСОБА_1 на земельну ділянку під АДРЕСА_1 , на підставі ухвали ІІ сесії Крихівецької сільської ради від 04 листопада 1994 року. Також з копії вказаного акту вбачається, що він зареєстрований в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за ІФ №150502-000424. 27.05.2019р. на адресу Крихівецької сільської ради надійшов лист-відповідь з міського архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 17.05.2019р. З наданих архівом копій документів вбачається що ухвалою II сесії Крихівецької сільської ради XXI скликання від 4 листопада 1994 року «Про передачу земель у приватну власність садівничому товариству «За Мир» сад № НОМЕР_1 , садову ділянку № НОМЕР_2 було надано ОСОБА_3 . 23.05.2019 р. на адресу Крихівецької сільської ради надійшов лист-відповідь з відділу Держгеокадастру від 17.05.2019 р. З наданих відділом Держгеокадастру копій документів вбачається, що на земельну ділянку яка ухвалою ІІ сесії Крихівецької сільської ради XXI скликання від 04 листопада 1994 року була надана ОСОБА_3 , 04 вересня 1995 року Державний акт на право приватної власності на землю ІV-ІФ № 032114 - видано ОСОБА_1 . З копії книги записів Державних актів на право приватної власності на землю, яка надійшла до Крихівецької сільської ради з Держгеокадастру вбачається, що на підставі ухвали II сесії Крихівецької сільської ради XXI скликання від 04 листопада 1994 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю ІФ №150502-000424, зареєстрований в книзі записів державних актів під номером 425, дата видачі - 04.09.1996р. Відтак, з копії Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 , яка надійшла до Крихівецької сільської ради з Держгеокадастру вбачається, що дата видачі зазначеного Державного акту - 04.09.1995р., з копії реєстраційної книги Державних актів, яка надійшла до Крихівецької сільської ради з Держгеокадастру - 04.09.1996р., а з копії Державного акту на право приватної власності, яку надано ОСОБА_2 - 04.11.1994р. З наведеного вбачається що Крихівецька сільська рада рішення про надання земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 не приймала, в той же час у останньої наявний Державний акт на право приватної власності на землю. Державний акт на право приватної власності на землю ІV -ІФ № 032114, який видано ОСОБА_1 без рішення Крихівецької сільської ради підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. Враховуючи наведене просять визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю ІV-ІФ 032114 виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку під № НОМЕР_2 , площею 0,0312 га., в садівничому товариству «За Мир» сад № НОМЕР_1 , та скасувати його реєстрацію, а також стягнути судові витрати по справі.
22.01.2021 року ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області залучено до участі в справі за позовом Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та скасування його реєстрації, в якості правонаступника Івано-Франківську міську раду.
09.02.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що Ухвалою II сесії Крихівецької сільської Ради XXI скликання від 4 листопада 1994 року «Про передачу земель у приватну власність садівничому товариству «За мир» сад № 3, садову ділянку було надано ОСОБА_3 . ОСОБА_3 був членом садівничого товариства «За мир», що підтверджується книжкою садовода виданою 21.09.1984 року, згідно якої йому належала земельна ділянка № НОМЕР_2 в садовому масиві № НОМЕР_1 . З цього моменту, сім'я ОСОБА_3 відкрито та безперешкодно володіла земельною ділянкою орієнтовною площею 0,312 га., постійно обробляла вказану земельну ділянку. Членом садівничого товариства був ОСОБА_3 якому земельна ділянка виділялась у зв'язку з роботою водієм таксомоторного парку. На момент виділення земельної ділянки для ведення садівництва у 1984 році не існувало приватної власності на землю у тодішньому СССР, а землі виділялись громадянам у користування для відповідного цільового використання. Надалі, з введенням в дію Земельного кодексу України в редакції 1992 року Крихівецькою сільською радою було прийнято рішення у формі Ухвали, якою Державний акт на право приватної власності на землю ІV-ІФ № 032114 був виданий ОСОБА_1 4 вересня 1995 року, що підтверджується відповідними документами а саме: лист-відповідь Держгеокадастру від 17.05.2019р. Також наявна завірена копія з книги записів Державних актів на право приватної власності на землю, де вказується, що Ухвалою II сесії Крихівецької сільської Ради XXI скликання від 4 листопада 1994 року, ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю ІФ № 150502-000424, зареєстрований в книзі записів державних актів під номером 425, де вказується дата видачі - 4 вересня 1996 року. Однак, при детальному вивченні книги обліку державних актів прослідковується, що записи в ній велися по порядку, відповідно до кожного власника земельної ділянки. Тобто, у хронологічній послідовності у книзі зареєстровано в один день декілька актів, при цьому, щодо дати видачу державного акту ОСОБА_1 допущено описку в році, замість 1995 рік помилково вказано 1996. Відповідальність за ведення книги видачі державних актів несе орган і відповідальна особа, що здійснює таку видачу, саме вона відповідає за достовірне внесення відомостей до книги. Позивач мав можливість виявити даний недолік завчасно при здійсненні перевірки записів і виправити його. Водночас, допущений недолік жодним чином не впливає на законність видачі Державного акту. Відповідно, причин для визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю ІV-ІФ 032114 який виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку під № НОМЕР_2 , площею 0,312 га, в садівничому товаристві «За Мир» сад № НОМЕР_1 немає. Позивач не вказує в чому полягає порушення його права. Адже ініційований позивачем спір має на меті усунути порушення що були допущені самим органом уповноваженим на розпорядження земельною ділянкою.
Відповідач добросовісно, відкрито та безперервно володіла спірною земельною ділянкою більше 30-ти років. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Відкритість володіння означає не приховування факту знаходження майна у володільця від інших осіб. Володілець не зобов'язаний спеціально вчиняти дії, які демонструють фактичне володіння майном, достатньо не приховування ним самого факту володіння майном від оточуючих. Окрім того, представником відповідача у відзиві зазначається, про те, що у даній справі відповідач заявляє про застосування позовної давності. Враховуючи наведене, просить суд у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, просив їх задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили, просили застосувати позовну давність до даного спору та в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши всі докази в їх сукупності, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.
Як вбачається з членської книжки садовода, ОСОБА_3 , як члену садівничого товариства «За мир» від 21.09.1984 року, видано зазначену книжку на садовий масив № НОМЕР_1 , участок № НОМЕР_2 , 321 га.
04 листопада 1994 року Крихівецькою сільською Радою народних депутатів Івано-Франківської міської ради народних депутатів, винесено ухвалу ІІ сесії XXI скликання про передачу земель у приватну колективну власність садівничому товариству «За мир» сад №3 відповідно до якої ухвалено передати у приватну колективну власність громадянина садівничому товариству «За мир» сад №3 земельні ділянки загальною площею - 12,09.
Як вбачається із додатку до рішення Криховецької сільської Ради народних депутатів 1994 року, в списку громадян, яким видаються державні акти на право приватної власності на землю садівничого товариства «За мир» сад №3, де в пункті 15 міститься запис про ОСОБА_3 , на 0,0312 га.
В подальшому на підставі ухвали ІІ сесії Крихівецької сільської ради від 04 листопада 1994 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю IV-ІФ № 032114, з якого вбачається, що вказаний акт виданий 4 листопада 1994 року на ділянку під № НОМЕР_2 , площею 0,0312га., в садівничому товаристві «За Мир» сад № НОМЕР_1 . Також з копії вказаного акту вбачається, що він зареєстрований в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за ІФ №150502-000424.
З копії книги записів Державних актів на право приватної власності на землю, вбачається, що на підставі ухвали II сесії Крихівецької сільської ради XXI скликання від 04 листопада 1995 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю ІФ №150502-000424, зареєстрований в книзі записів державних актів під номером 425, дата видачі - 04.09.1996 року.
Як вбачається з листа-відповіді начальника відділу Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 17.05.2019 року ОСОБА_1 видано державний акт IV-ІФ № 032114 від 4 вересня 1995 року, зареєстрований за номером 150502-000424 та долучено до відповіді копію вказаного державного акту.
Відповідно до квитанції № 141498 від 04.09.1995 року ОСОБА_1 оплачено 168 тис. крб за реєстрацію Державного акта.
Відтак, із зазначеного державного акту на право приватної власності на землю IV-ІФ № 032114 від 4 вересня 1995 року та квитанції вбачається, що вказаний акт виданий ОСОБА_1 4 вересня 1995 року на ділянку під № 15, площею 0,0312га., в садівничому товаристві «За Мир» сад № НОМЕР_1 . Також з копії вказаного акту вбачається, що він зареєстрований в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за ІФ №150502-000424.
15.10.2015 року ПП «Західземпроет» складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва на території с.Крихівці, Садівниче товариство «За Мир» Івано-Франківської міської ради.
З копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 26.05.2021 року вбачається, що 07.02.1970 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_1 .
Статтею 17 ЗК України (1990 року) передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї.
Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 даного Кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЗК України (1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно з підпунктом 34 пункту 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання регулювання земельних відносин.
Отже, вирішення питань щодо надання у власність земельних ділянок належить до виключної компетенції територіальної громади в особі місцевих рад.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду України (справа 6-57цс13 від 19.06.2013 року), державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 25.06.2014 року (справа № 6-67 цс 14), державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано і дотримання вимог, передбачених ст.ст. 116, 118 ЗК України.
Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується ухвалою II сесії Крихівецької сільської ради XXI скликання від 4 листопада 1994 року «Про передачу земель у приватну власність садівничому товариству «За Мир» сад № НОМЕР_1 , садову ділянку № НОМЕР_2 було надано ОСОБА_3 , а Державний акт на право приватної власності на землю на підставі ухвали II сесії Крихівецької сільської ради XXI скликання від 4 вересня 1995 року виданий ОСОБА_1 .
Даючи оцінку здобутим в судовому засіданні доказам, суд приходить до висновку, що оскаржуваний державний акт був виданий з порушенням норм чинного законодавства, оскільки сесія Крихівецької сільської ради XXI скликання від 4 листопада 1994 року рішення про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, № НОМЕР_2 , площею 0,0312га., в садівничому товаристві «За Мир» сад № НОМЕР_1 , не приймала. За таких обставин суд вважає, що державний акт про право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 032114, виданий на ім'я ОСОБА_1 , слід визнати недійсним. Крім того, оскільки суд прийшов до висновку про недійсність державного акту про право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 032114, тому реєстрацію такого державного акта слід скасувати.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
За нормами ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Представником відповідача подана заява про застосування строків позовної давності.
Позивач як юридична особа набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.
Таким чином, сільська рада могла дізнатися про порушення свого права (з причин, зазначених в позовній заяві) - в день видачі оспореного державного акту.
Представником позивача не надано доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, а тому суд вважає, що сільська рада при завіренні печаткою Державного акта на право приватної власності на землю, виданого у 1995 році ОСОБА_1 , достеменно знала про своє порушене право, але не вжила дій по захисту такого права, та з відповідним позовом до суду звернулася тільки в 2020 року, у зв'язку з чим приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через сплив строків позовної давності.
Керуючись ст.ст. 17,22,23,152 Земельного кодексу України, ст. 256,257,261,266,267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3,4,12,81,263-265 ЦПК України, -
В позові Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та скасування його реєстрації відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.А. Татарінова
Повний текст рішення складено 18 листопада 2021 року