ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2021Справа № 910/8275/21
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач»
до 1. Державного підприємства «Сетам»
2. Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень
про стягнення 7241198,57 грн.
Представники сторін:
від позивача: Тютюник Р.В.;
від відповідача 1: Якимчук Н.М.;
від відповідача 2: не з'явився.
24.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач» з вимогами до Державного підприємства «Сетам» та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення 7241198,57 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачі зберігають грошові кошти позивача без достатньої правової підстави, так як договору купівлі-продажу між сторонами не укладено, придбане позивачем на торгах майно позивачу не передано. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача 1 суму основного боргу у розмірі 280000,00 грн, 3% річних у розмірі 22553,42 грн за період з 12.09.2018 по 19.05.2021 та інфляційні втрати у розмірі 59506,50 грн за період з вересня 2018 року по квітень 2021 року; з відповідача 2 - суму основного боргу у розмірі 5320000,00 грн, 3% річних у розмірі 428515,07 грн за період з 12.09.2018 по 19.05.2021 та інфляційні втрати у розмірі 1130623,58 грн за період з вересня 2018 року по квітень 2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 відкрито провадження у справі №910/8275/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.06.2021, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
22.06.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив щодо відсутності підстав повертати позивачу грошові кошти у розмірі 280000,00 грн (винагорода організатора) на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу Укрїни.
У підготовчому засіданні 30.06.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 28.07.2021.
06.07.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 28.07.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.09.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 постановлено повернутись до розгляду справи у підготовчому провадженні, підготовче засідання призначено на 15.09.2021.
10.09.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просив суд замінити відповідача 2 - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на належного відповідача 2 - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 замінено у справі №910/8275/21 первісного відповідача 2 - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на належного відповідача 2 - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54000, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. 8 Березня, буд. 107; ідентифікаційний код: 43315529) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень.
У підготовчому засіданні 15.09.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про призначення підготовчого засідання на 05.10.2021.
04.10.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що кошти у розмірі 5320000,00 грн наразі перебувають на депозитному рахунку відділу, а у позивача відсутні правові підстави їх стягувати у зв'язку з об'єктивною неможливістю вчиняти виконавчі дії.
У підготовчому засіданні 05.10.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.11.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2021 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 03.11.2021 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
Представник відповідача 2 у судове засідання 03.11.2021 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду 18.10.2021 була отримана відповідачем 2 (за ідентифікатором пошуку 0105478367127).
У судовому засіданні 03.11.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.08.2018 Державним підприємством «Сетам» (організатор) були проведені електронні торги з продажу лоту 288947 «Рухоме майно, мала архітектурна форма, торговельні павільйони у кількості 79 одиниць, розташовані у м. Одеса, були у використанні»; організатор торгів - Державне підприємство «Сетам»; продавець - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Переможцем вказаних торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач».
У Протоколі №352687 проведення електронних торгів від 17.08.2018 зазначено, що ціна продажу майна становить 5600000,00 грн, саму гарантійного внеску - 62517,52 грн; розмір додаткової винагороди організатору - 217482,48 грн; сума, яку необхідно перерахувати на рахунок продавця - 5320000,00 грн.
Відповідно до платіжного доручення №272 від 01.08.2018 позивач сплатив на користь Державного підприємства «Сетам» грошові кошти у розмірі 62517,52 грн (призначення платежу - гарантійний внесок за участь у торгах).
За платіжним дорученням №287 від 31.08.2018 позивач сплатив на користь Державного підприємства «Сетам» грошові кошти у розмірі 217482,48 грн (призначення платежу - додаткова винагорода організатора).
Згідно з платіжним дорученням №288 від 31.08.2018 позивач сплатив на користь продавця (Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області) грошові кошти у сумі 5320000,00 грн (призначення платежу - кошти за придбання на СЕТАМ протокол №352687 від 17.08.2018 лот №288947; переможець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач»).
Листом вих. №1-22110 від 22.10.2018 позивач звернувся до відповідача 2 та повідомив, що він належним чином здійснив всі платежі, передбачені умовами торгів, але станом на 22.10.2018 державним виконавцем не було складено та направлено позивачу Акт про проведені електронні торги, який підтверджує виникнення права власності у позивача на придбане майно.
У відповідь на вказаний лист відповідач 2 листом від 09.11.2018 повідомив позивача, що станом на 07.11.2018 Акт про проведені електронні торги не може бути направлений позивачу, оскільки зведене виконавче провадження в межах якого проводилася реалізація майна, було вилучено правоохоронними органами 06.08.2018; у зв'язку з відсутністю матеріалів виконавчого провадження державний виконавець не має права проводити будь-які виконавчі дії по вказаному виконавчому провадженню. Внесена сума у розмірі 5320000,00 грн знаходиться на депозитному рахунку відділу до закінчення вказаних обставин.
Так, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.08.2018 у справі № 520/9962/18 (провадження №1-кс/520/3279/18) надано дозвіл слідчому СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області на тимчасовий доступ до виконавчого провадження № 56039745, яке в подальшому було вилучено, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 06.08.2018.
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Сетам» та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області грошових коштів у розмірі 6024748,49 грн (стягнення з відповідача-1 - 301237,42 грн., з яких: 62517,52 грн. - гарантійний внесок; 217482,48 грн. - додаткова винагорода; 4073,42 грн. - 3 % річних; 17164,00 - інфляційні втрати. Стягнення з відповідача-2 - 5723.511,07 грн., з яких: 5320000,00 грн. - основна заборгованість; 77395,07 грн. - 3 % річних; 326116,00 грн. - інфляційні втрати) (справа №910/3013/19).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/3013/19 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач».
Відмовляю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач», суд у справі №910/3013/19 зазначив, що приписами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Проте, заявлені позивачем до стягнення з відповідачів суми гарантійного внеску, додаткової винагороди, платежу за примусову реалізацію майна не є сумами попередньої оплати в розумінні частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
Відтак, приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України в даному випадку застосовані бути не можуть.
Водночас, положення частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України визначають, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Проте, таким правом позивач не скористався.
03.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач» (первісний кредитор) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Надія» (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого певний кредитор передає новому кредитору свої права за правочином, укладеним між первісним кредитором, як переможцем електронних торгів, проведених 02.08.2018 з продажу лоту №288947 (Протокол №352687 від 17.08.2018) та Державним підприємством «Сетам», а також Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Відповідно до п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги від 03.02.2020 предметом правочину як особливого виду договору купівлі-продажу є набуття первісним кредитором майна за результатами електронних торгів, а саме рухомого майна, малих архітектурних форм, торговельних павільйонів у кількості 79 одиниць, які розташовані у м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14.
Права за правочином вважаються відступленими з моменту укладення сторонами останнього. До нового кредитора відповідно до цього договору переходять права первісного кредитора відповідно до укладеного правочину в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 1.4 Договору про відступлення права вимоги від 03.02.2020).
Відповідно до п. 1.5 Договору про відступлення права вимоги від 03.02.2020 результаті передачі права вимоги за цим договором зобов'язання первісного кредитора перед новим кредитором за Договором позики №1 від 07.02.2019 у сумі 5600000,00 грн вважаються погашеними.
У травні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Сетам» та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання недійсним договору та стягнення збитків у розмірі 11200000,00 грн. (справа №910/5790/20).
Позовні вимоги у справі №910/5790/20 обґрунтовані тим, що між СТОВ «Надія» та ТОВ «Укрграндпостач» (первісний кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги від 03.02.2020, за яким СТОВ «Надія» стало новим кредитором за правочином, укладеним між первісним кредитором, як переможцем електронних торгів, проведених 02.08.2018 з продажу лоту №28947 (Протокол № 352687 від 17.08.2018), та ДП «Сетам», а також Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Однак, всупереч умовам договору СТОВ «Надія» не може отримати та використовувати придбане на електронних торгах майно, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним договору та стягнення збитків у розмірі 11200000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 у справі №910/5790/20 відмовлено у позові.
Відмовляючи у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач», суд у справі №910/5790/20 зазначив, що станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом, Акт про проведені електронні торги, який би засвідчував факт укладення між відповідачами (продавці) та третьою особою (покупець) договору купівлі-продажу майна на публічних торгах, органом ДВС не складено, відтак посилання позивача на укладення такого договору, в порядку статті 638 Цивільного кодексу України, є безпідставним.
При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №910/5790/20 було замінено Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на правонаступника - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Додатковою угодою від 12.02.2021 до Договору про відступлення права вимоги від 03.02.2020 сторони дійшли згоди розірвати вказаний договір з дати укладення додаткової угоди.
Листом вих. №53 від 15.02.2021 позивач звернувся до відповідача 2 та повідомив, що у зв'язку з тривалим строком ненадання ДВС Акту про проведені електронні торги позивач втратив зацікавленість в укладенні договору купівлі-продажу. За таких обставин позивач просив відповідача 2 повернути сплачені грошові кошти у розмірі 5320000,00 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачі зберігають грошові кошти позивача без достатньої правової підстави, так як договору купівлі-продажу між сторонами не укладено, придбане позивачем на торгах майно позивачу не передано. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача 1 суму основного боргу у розмірі 280000,00 грн, 3% річних у розмірі 22553,42 грн за період з 12.09.2018 по 19.05.2021 та інфляційні втрати у розмірі 59506,50 грн за період з вересня 2018 року по квітень 2021 року; з відповідача 2 - суму основного боргу у розмірі 5320000,00 грн, 3% річних у розмірі 428515,07 грн за період з 12.09.2018 по 19.05.2021 та інфляційні втрати у розмірі 1130623,58 грн за період з вересня 2018 року по квітень 2021 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.
Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 № 2831/5 (далі - Порядок реалізації арештованого майна), визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18) та від 23 січня 2019 у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
Відповідно до статті 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною четвертою статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Стаття 650 Цивільного кодексу України закріплює такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, якими повинні встановлюватись особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і норма ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, згідно з якою до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Порядок і особливості продажу арештованого майна на електронних торгах визначений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016.
Згідно з п. 4 розділу Х Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
Підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження.
Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством (п. 8 розділу Х Порядку).
Отже, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, тобто є правочином.
Як встановлено судом, 02.08.2018 Державним підприємством «Сетам» (організатор) були проведені електронні торги з продажу лоту 288947 «Рухоме майно, мала архітектурна форма, торговельні павільйони у кількості 79 одиниць, розташовані у м. Одеса, були у використанні»; організатор торгів - Державне підприємство «Сетам»; продавець - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Переможцем вказаних торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач».
Як встановлено судом, позивачем у визначений строк було виконані зобов'язання щодо сплати винагороди та вартості придбаного майна, що підтверджується платіжним дорученням №272 від 01.08.2018 на суму 62517,52 грн (призначення платежу - гарантійний внесок за участь у торгах), платіжним дорученням №287 від 31.08.2018 на суму 217482,48 грн (призначення платежу - додаткова винагорода організатора) та платіжним дорученням №288 від 31.08.2018 на суму 5320000,00 грн (призначення платежу - кошти за придбання на СЕТАМ протокол №352687 від 17.08.2018 лот №288947; переможець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач»).
Однак, як встановлено судами у справі №910/3013/19 та у справі №910/5790/20, державним виконавцем не було складено Акт про проведені електронні торги, який підтверджує виникнення права власності у позивача на придбане майно.
Доказів складення державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вказаного Акту також не міститься в матеріалах даної справи.
Таким чином, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів складення державним виконавцем Акту проведення торгів у строки, встановлені п. 4 розділу Х Порядку, суд дійшов висновку, що договірні відносини купівлі-продажу майна на торгах 02.08.2018 не були оформлені, а отже такий правочин купівлі-продажу є неукладеним.
З неукладеного правочину не виникає договірних зобов'язань і він не породжує жодних цивільних правовідносин, в той час, коли недійсний правочин не породжує тих правових наслідків, які притаманні правочинам цього виду, але він породжує правові наслідки, які випливають з його недійсності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №910/8052/17.
Таким чином, за фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов'язків, а тому тут необхідно застосовувати загальні положення про повернення майна у зв?язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України)
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Як встановлено судом, згідно з платіжним дорученням №288 від 31.08.2018 позивач сплатив на користь продавця (Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області) грошові кошти у сумі 5320000,00 грн (призначення платежу - кошти за придбання на СЕТАМ протокол №352687 від 17.08.2018 лот №288947; переможець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач»).
З вказаного платіжного доручення вбачається, що отримувачем платежу є юридична особа за ідентифікаційним кодом 34929741 - Головне територіальне управління юстиції в Одеській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано Головне територіальне управління юстиції в Одеській області та визначено, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного управління юстиції у м. Севастополі, Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.
Суд зазначає, що оскільки позивачем було сплачено (шляхом попередньої оплати) на користь відповідача 2 грошові кошти у розмірі 5320000,00 грн як оплату вартості придбаного на торгах лоту, в той час як протягом тривалого часу відповідного за результатами торгів договору купівлі-продажу між сторонами укладено не було, а позивач повідомив відповідача 2 про втрату зацікавленості та потреби у придбанні товару та просив повернути сплачену суму грошових коштів, яка зберігається на депозитному рахунку у відділі, грошові кошти у розмірі 5320000,00 грн є такими, що утримуються відповідачем 2 без достатньої правової підстави (з огляду на відсутність укладеного договору купівлі-продажу протягом більш ніж трьох років від дати торгів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач» в частині стягнення з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень грошових коштів у сумі 5320000,00 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 3% річних у розмірі 428515,07 грн за період з 12.09.2018 по 19.05.2021 та інфляційній втрати у розмірі 1130623,58 грн за період з вересня 2018 року по квітень 2021 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Таким чином, нарахування 3% річних та інфляційних втрат можливо за період прострочення повернення відповідачем 2 грошових коштів у сумі 5320000,00 грн.
Оскільки вказаний строк повернення не встановлений законом, суд дійшов висновку щодо доцільності його визначення відповідно до претензії про повернення грошових коштів, яка надсилалась позивачем на адресу відповідача 2.
Так, листом вих. №53 від 15.02.2021 позивач звернувся до відповідача 2 та повідомив, що у зв'язку з тривалим строком ненадання ДВС Акту про проведені електронні торги позивач втратив зацікавленість в укладенні договору купівлі-продажу. За таких обставин позивач просив відповідача 2 повернути сплачені грошові кошти у розмірі 5320000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та накладної №2500101055825, вказана претензія була направлена позивачем 15.02.2021.
Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Таким чином, оскільки пересилання претензії позивача здійснювалось між обласними центрами та рекомендованою кореспонденцією, суд дійшов висновку, що датою отримання відповідачем 2 претензії позивач про повернення грошових коштів у сумі 5320000,00 грн є 19.02.2021.
Отже, враховуючи норми ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, прострочення у відповідача 2 з повернення позивачу грошових коштів у розмірі 5320000,00 грн виникло з 27.02.2021.
Таким чином, розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, викладені позивачем у позовній заяві, є необгрунтованими, у зв'язку з чим суд здійснив власні розрахунки, відповідно до яких з відповідача 2 на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 35855,34 грн та інфляційні втрати у розмірі 128313,08 грн.
Крім того, як встановлено судом, відповідно до платіжного доручення №272 від 01.08.2018 позивач сплатив на користь Державного підприємства «Сетам» грошові кошти у розмірі 62517,52 грн (призначення платежу - гарантійний внесок за участь у торгах).
За платіжним дорученням №287 від 31.08.2018 позивач сплатив на користь Державного підприємства «Сетам» грошові кошти у розмірі 217482,48 грн (призначення платежу - додаткова винагорода організатора).
Відповідно до у п. 1 розділу 1 Порядку реалізації арештованого майна гарантійний внесок - грошова сума, що зарахована на рахунок організатора електронних торгів, яку за одним лотом сплачує учасник електронних торгів, крім випадків, передбачених цим Порядком, у розмірі 5%, виходячи зі стартової ціни лота, та є завдатком зі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів.
Зважаючи на встановлені судом обставини щодо неукладення договору купівлі-продажу майна, яке було предметом торгів, проведених 02.08.2018 (номер лота №288947), суд дійшов висновку щодо задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач» в частині стягнення з Державного підприємства «Сетам» грошових коштів у розмірі 280000,00 грн, так як у відповідача 1 відсутні правові підстави їх утримувати.
Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 1 3% річних у розмірі 22553,42 грн за період з 12.09.2018 по 19.05.2021 та інфляційних втрат у розмірі 59506,50 грн за період з вересня 2018 року по квітень 2021 року, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки з претензією про повернення вказаних грошових коштів позивач звернувся до відповідача 1 лише 14.09.2021 (тобто, під час розгляду судом даної справи), що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною №2500101183670, у зв'язку з чим підстави нараховувати 3% річних та інфляційні втрати у заявленому позивачем періоді відсутні.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов до Державного підприємства «Сетам» задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Сетам» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6; ідентифікаційний код: 39958500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач» (25015, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, шосе Олександрійське, буд. 1; ідентифікаційний код: 39026230) грошові кошти у розмірі 280000 (двісті вісімдесят тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) грн 00 коп.
3. В іншій частині позову до Державного підприємства «Сетам» відмовити.
4. Позов до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень задовольнити частково.
5. Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54000, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. 8 Березня, буд. 107; ідентифікаційний код: 43315529) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндпостач» (25015, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, шосе Олександрійське, буд. 1; ідентифікаційний код: 39026230) суму основного боргу у розмірі 5320000 (п'ять мільйонів триста двадцять тисяч) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 35855 (тридцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 128313 (сто двадцять вісім тисяч триста тринадцять) грн 08 коп. та судовий збір у розмірі 82262 (вісімдесят дві тисячі двісті шістдесят дві) грн 53 коп.
6. В іншій частині позову до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень відмовити.
7 Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 15.11.2021.
Суддя О.М. Спичак