ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.11.2021Справа № 910/6283/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТЕПОВЕ"
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОТРЕЙДКОМ"
про стягнення 87 663,29 грн.
без виклику учасників справи.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТЕПОВЕ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОТРЕЙДКОМ" про стягнення заборгованості за договором поставки №18/0103-2 від 01.03.2018 у розмірі 87 663,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки №18/0103-2 від 01.03.2018 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив своїх зобов'язань щодо сплати грошових коштів за поставлений товар позивачу, внаслідок чого у відповідачів утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105480122697 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПИРОГОВА, будинок 10-Г, офіс 14.
Повідомленням про вручення поштового відправлення №0105480122697 повернулося на адресу суду 11.05.2021 з відміткою: «Відправлення вручено 06.05.2021».
Разом з цим, відзиву або будь-яких інших заяв станом на момент ухвалення даного рішення відповідач до суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, тоді як відповідачем не подано жодної заяви по суті спору, а також не надано клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій, справа підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень по суті спору, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 15.11.2021.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
01.03.2018 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОТРЕЙДКОМ» (далі - покупець, відповідач ) та СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТЕПОВЕ" (далі - продавець, позивач) укладено договір поставки №18/0103-2 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого, продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплати зерно українського походження врожаю 2017 року. Культура та клас товару, його кількість та якість, строки поставки та ціна визначаються додатковими угодами до Договору.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, кількість Товару зазначається в додаткових угодах до цього Договору, які є його невід'ємними частинами. Одиницею виміру Товару, що поставляється на умовах даного Договору, є метрична тонна. Якість Товару, що поставляється Продавцем, зазначається в додаткових угодах до цього Договору, і які є його невід'ємними частинами. Інші показники, що не зазначені в Додатковій угоді, мають відповідати вимогам державних стандартів України.
Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору, ціна Товару за одиницю виміру Товару зазначається в додаткових угодах до цього Договору, які с його невід'ємними частинами. Загальна вартість цього Договору становить суму вартості Товару, зазначеного у видаткових накладних та/або актах приймання-передачі до даного Договору.
Сторонами у п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору узгоджено, що поставка Товару здійснюється на умовах FСА (у редакції Інкотермс 2010), за виключенням умов, які можуть бути обумовлені в цьому Договорі. Місце поставки Товару зазначається в додаткових угодах до цього Договору, які є його невід'ємними частинами. Строк поставки Товару зазначається в додаткових угодах до цього Договору, які є його невід'ємними частинами. Товар може поставлятися партіями в межах загального обсягу, зазначеного у додаткових угодах до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Поставка Товару підтверджується та супроводжується наступними документами: а) видатковою накладною, що оформлена на підставі довіреності Покупця на отримання товарно - матеріальних цінностей; б) рахунком - фактурою Продавця із зазначенням точної кількості та ціни Товару та номеру і дати додаткової угоди до цього Договору згідно якої здійснюється поставка Товару; в) товарно - транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками обох Сторін і Зерновим складом; г) податковою накладною (п. 4.4. договору).
У пункті 4.5. договору сторони дійшли згоди, що у випадку ненадання продавцем всіх вищезазначених документів покупець має право, на власний вибір, або оплатити товар без таких документів, або відмовитись від приймання та оплати Товару з покладанням всіх понесених витрат на Продавця.
Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту навантаження на транспортний засіб Покупця, оформлення товаросупровідних документів та видаткової накладної. Датою переходу права власності від Продавця до Покупця є дата підписання вищевказаних документів. (п.4.6. договору).
Сторонами у п.п. 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. договору узгоджено, що Покупець сплачує грошову суму в розмірі 80% вартості Товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Покупець сплачує грошову суму залишку в розмірі 20% вартості Товару, протягом 2 (двох) банківських днів з дати реєстрації податкової накладної. Продавець протягом 3 (трьох) банківських днів з дати оплати передає оригінали документів зазначених в п.п. 4.4. та у п., 10.3, копії документів зазначених у п. 10.3,5. цього Договору. Продавець який є платником ПДВ, зобов'язується зареєструвати податкову накладну на Товар в єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України протягом 3-х днів.
Відповідно до п.5.5 договору, оплата за Товар вважається здійсненою в момент списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця.
Згідно з п.7.1. договору, покупець зобов'язується вчасно прийняти і оплатити Товар відповідно до умов цього Договору.
Продавець зобов'язується вчасно поставити і передати Товар та надати Покупцю протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати поставки Товару повний пакет оригіналів документів, які підтверджують та супроводжують поставку Товару відповідно до розділу 4 цього Договору (п.7.2. договору).
Сторони дійшли згоди у п.10.2., що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін та скріплення печатками обох Сторін і діє до 15 червня 2018. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками (п.10.11. договору).
Позивач зазначає, що протягом строку дії Договору поставки №18/0103-2 від 01.03.2018 між сторонами було укладено 3 додаткові угоди, а саме:
- Додаткова угода №1 від 01.03.2018 про поставку кукурудзи 3го класу в кількості 600т (+/- 10%) за ціною 3875,00 грн. за тонну;
- Додаткова угода №2 від 20.03.2018 про поставку кукурудзи 3го класу в кількості 15т (+/-10%) за ціною 4083,33 грн. за тонну.
- Додаткова угода №3 від 20.03.2018 про поставку пшениці 6го класу в кількості 500т (+/-10%) за ціною 4208,33 грн. за тонну.
На виконання вимог Додаткової угоди №1 від 01.03.2018 до договору №18/0103-2 від 01.03.2018 позивачем було відвантажено перевізнику покупця з оформленням всіх супроводжуючих документів (відповідно до п. 4.4 Договору) наступну кількість товару: кукурудза 3го класу в кількості 131,42т на суму 611 103,00грн (видаткова накладна №55 від 02.03.2018); кукурудза 3го класу в кількості 57,98т на суму 269 607,00грн (видаткова накладна №58 від 05.03.2018); кукурудза 3го класу в кількості 263,36т на суму 1 224 624,00грн (видаткова накладна №63 від 12.03.2018); кукурудза 3го класу в кількості 131,2т на суму 610 080,00грн (видаткова накладна №64 від 02.03.2018); кукурудза 3го класу в кількості 16,04т на суму 74 586,00грн (видаткова накладна №94 від 17.04.2018).
Позивач зазначає, що відповідно до додаткової угоди №1 від 01.03.2018 всього останнім було відвантажено 600т кукурудзи 3го класу за ціною 3875,00 грн. за тонну, на загальну суму 2 790 000,00 грн. Оплату за цей товар отримано Продавцем в повному обсязі платежами від 02.03.2018 на суму 2 232 000,00 грн. та від 12.03.2018 на суму 558 000,00 грн., на підтвердження чого позивач надає банківську виписку з рахунку.
За твердженням позивача, відповідно до додаткової угоди №2 від 20.03.2018 Продавцем було відвантажено 14,22т кукурудзи 3го класу за ціною 4083,33 грн. за тонну, на загальну суму 69 677,94 грн. (видаткова накладна №95 від 17.04.2018). Однак, як зазначає позивач, оплату за цей товар Продавцем не отримано.
При цьому, позивач вказує, що за додатковою угодою №3 від 20.03.2018 Продавцем всього було відвантажено 500т пшениці 6го класу за ціною 4208,33 грн. за тонну, на загальну суму 2 524 998,00 грн. (пшениця 6го класу в кількості 220,22т на суму 1 112 110,12 грн. - видаткова накладна №77 від 23.03.2018; пшениця 6го класу в кількості 279,78т на суму 1 412 887,88 грн. - видаткова накладна №78 від 26.03.2018). Оплату за цей товар Продавцем отримано в повному обсязі платежем від 22.03.2018 на суму 2 524 998,00 грн., на підтвердження чого позивач надає банківську виписку з рахунку.
Таким чином, позивач стверджує, що заборгованість Покупця за договором складає 69 677,94 грн.
Посилаючись на п.п. 5.1., 5.2. договору, позивач вказує, що згідно з податковим законодавством України було зареєстровано податкову накладну в день передачі товару Покупцю - 17.04.2018. Таким чином, Покупець був зобов'язаний до 20.04.2018 сплатити 100% вартості поставленого товару на суму 69 677,94 грн.
Разом з цим, позивач звертає увагу суду на тому, що відповідно до товарно-транспортної накладної №091465 від 17.04.2018 кукурудза в кількості 14,22т за ціною 4083,33 грн. була завантажена на один й той самий автомобіль, що і остання партія кукурудзи в кількості 16,040т за ціною 3875,00 грн., що поставлялась згідно додаткової угоди до Договору №1 від 01.03.2018.
Позивач вказує, що в день поставки товару 17.04.2018 Продавцем було виписано дві видаткові накладні - №94 на кукурудзу в кількості 16,04т та №95 на кукурудзу в кількості 14,22т. При цьому, видаткову накладну №94 було підписано повноважним представником Покупця - директором ТОВ «АГРОТРЕЙДКОМ» Ніколаєнком О.А. та повернуто Продавцю, а видаткову накладну №95 Покупцем не підписано та не повернуто.
Посилаючись на умови поставки FCA (правил Інкотермс в ред. 2010 року), відповідно до яких, зобов'язання Продавця вважаються виконаними в момент відвантаження товару на транспорт Покупця, позивач вказує, що тримання кукурудзи в кількості 14,22т за ціною 4083,33 грн. підтверджується тим, що Покупцем підписана видаткова накладна на кукурудзу в кількості 16,040т, оскільки ці партії товару перевозились одночасно. Таки чином, непідписання видаткової накладної на товар та не здійснення оплати за нього є грубим порушенням умов Договору.
Позивач зазначає, що направив Відповідачу претензію вих. №13 від 23.01.2019 (повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.01.2019 №6420705247014), в якій вказав на порушення Відповідачем умов Договору та вимагав назволікаючи виконати зобов'язання за Договором, сплативши заборгованість в розмірі 69 677,94 грн. Проте, як стверджує позивач, на претензію Відповідач відповіді не надав, заборгованість не погасив.
Враховуючи викладене, даний спір виник у зв'язку з тим, що позивач поставив товар на загальну суму 69 677,94 грн. (відповідно до доданих документів). Натомість, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач оплати Товару не здійснив. Таким чином, за доводами позивача, станом на момент звернення з позовом, основна заборгованість ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОТРЕЙДКОМ" складає 69 677,94 грн. Крім цього, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 11 754,51 грн. та три відсотка річних у розмірі 6 230,84 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.
Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами у п.п. 4.1., 4.2. договору узгоджено, що поставка Товару здійснюється на умовах FСА (у редакції Інкотермс 2010), за виключенням умов, які можуть бути обумовлені в цьому Договорі. Місце поставки Товару зазначається в додаткових угодах до цього Договору, які є його невід'ємними частинами. Строк поставки Товару зазначається в додаткових угодах до цього Договору, які є його невід'ємними частинами.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов'язань по зазначеному Договору та додаткової угоди №2 від 20.03.2018 позивачем було поставлено товар - 14,22т кукурудзи 3го класу за ціною 4083,33 грн. за тонну, на загальну суму 69 677,94 грн., що підтверджується видатковою накладною №95 від 17.04.2018.
Сторонами у п.п. 5.1., 5.2. договору узгоджено, що Покупець сплачує грошову суму в розмірі 80% вартості Товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Покупець сплачує грошову суму залишку в розмірі 20% вартості Товару, протягом 2 (двох) банківських днів з дати реєстрації податкової накладної.
На виконання вимог п. 5.3. договору поставки, яким сторони погодили, що Продавець який є платником ПДВ, зобов'язується зареєструвати податкову накладну на Товар в єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України протягом 3-х днів, продавцем було зареєстровано податкову накладну №11 в день передачі товару Покупцю - 17.04.2018, копія якої наявна в матеріалах справи.
Разом з цим, відповідно до товарно-транспортної накладної №091465 від 17.04.2018 кукурудза в кількості 14,22т за ціною 4083,33 грн., згідно з додатковою угодою №2 від 20.03.2018 до Договору, була завантажена на один й той самий автомобіль, що і партія кукурудзи в кількості 16,040т за ціною 3875,00 грн., що поставлялась згідно додаткової угоди №1 від 01.03.2018 до Договору.
З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2018 Продавцем було виписано дві видаткові накладні - №94 на кукурудзу в кількості 16,04т та №95 на кукурудзу в кількості 14,22т.
При цьому, видаткову накладну №94 від 17.04.2018 було підписано повноважним представником Покупця - директором ТОВ «АГРОТРЕЙДКОМ» Ніколаєнком О.А., повернуто Продавцю та здійснено оплату за поставлений товар.
Однак, видаткову накладну №95 від 17.04.2018 Покупцем не підписано та не повернуто Продавцю, оплату не здійснено.
Будь-яких заперечень щодо здійснення позивачем поставки товару матеріали справи не містять. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати відповідачем товару в розмірі 69 677,94 грн.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заперечувався факт здійснення вищенаведеної поставки товару позивачем за укладеним договором та додатковою угодою №2 від 20.03.2018, в свою чергу, доказів оплати грошового зобов'язання на загальну суму 69 677,94 грн. відповідачем не надано. З огляду на це, суд дійшов висновку про те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором поставки в сумі 69 677,94 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 69 677,94 грн.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 11 754,51 грн. та три відсотка річних у розмірі 6 230,84 грн.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Зважаючи на обов'язок суду з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку в межах заявлених періодів та дійшов висновку про те, що сума 3% річних у розмірі 6 230,84 грн., а також сума інфляційних втрат у розмірі 11 754,51 грн., є арифметично вірною, обґрунтованою та здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних доказів своєчасного виконання свого зобов'язання щодо оплати заборгованості за договором поставки №18/0103-2 від 01.03.2018 та не спростував заявлених позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу за поставлений позивачем товар, а також позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОТРЕЙДКОМ" (Україна, 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПИРОГОВА, будинок 10-Г, офіс 14, ідентифікаційний код 40067076) на користь СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТЕПОВЕ" (Україна, 64262, Харківська обл., Балаклійський р-н, селище Слобожанське, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 20; ідентифікаційний код 14063903) основну заборгованість в розмірі 69 677,94 грн., інфляційні збитки в розмірі 11 754,51 грн., 3% річних в розмірі 6 230,84 грн. та 2 270,00 грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2021.
Суддя І.В. Приходько