ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.11.2021Справа № 910/14605/21
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Фурсик Ганни Яківни ( АДРЕСА_1 )
до проФізичної особи - підприємця Горбунова Євгена Костянтиновича ( АДРЕСА_2 ) розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 257 907 грн. 00 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Фізична особа - підприємець Фурсик Ганна Яківна (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Горбунова Євгена Костянтиновича (надалі також - «Відповідач») про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 257 907 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 року відкрито провадження у справі №910/14605/21, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.09.2021 року була розміщена на офіційному веб-сайті http://reestr.court.gov.ua у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також шляхом надсилання телефонограми на адресу Відповідача та надсилання на офіційну електронну адресу Позивача було повідомлено про відкриття провадження у даній справі, у зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень.
Після відновлення фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень з метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.09.2021 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 12.10.2021 року уповноваженій особі Позивача, поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв'язку з відсутністю адресату за вказаною адресою, надісланого на адресу Відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцем проживання Фізичної особи - підприємця Горбунова Євгена Костянтиновича є АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/14605/21 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Фізичної особи - підприємця Горбунова Євгена Костянтиновича, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.03.2021 року між Фізичною особою - підприємцем Фурсик Ганною Яківною (Покупець) та Фізичною особою - підприємцем Горбуновим Євгеном Костянтиновичем (Продавець) було укладено Договір поставки №2203/2021 Ф1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Товар Покупцеві, згідно рахунку-фактури або специфікації, а Покупець оплатити та прийняти передплачений частково Товар. (а.с. 5-9)
Згідно з п.1.3 Договору найменування, асортимент, сортамент та кількість Товару в партії визначається в заявці Покупця (рахунку) або специфікації, погодженій Сторонами. Продавець несе відповідальність за надання правильної інформації щодо поставки партії Товару Покупцеві.
Відповідно до п.1.4 Договору право власності на Товар переходить з моменту отримання Товару уповноваженим на те представником Покупця, що підтверджується видатковою накладною, підписаною повноважними Сторонами.
Вартість товару погоджується сторонами у кожному окремому випадку і вказується у рахунках або специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна вартість даного Договору визначається шляхом підсумку вартості поставленого Товару за цим Договором відповідно до підписаних Сторонами видаткових накладних. (п.п.2.1, 2.2 Договору)
Згідно з п.3.1 Договору Покупець направляє Постачальнику заявку на поставку Товару з посиланням на номер дату цього договору, із зазначенням найменування, асортименту, сортименту, кількості Товаре та строком (датою, часом) поставки.
Постачальник бере на себе зобов'язання після отримання заявки Покупця, поставити Товар Покупцю. Постачальник повідомляє Покупця про готовність Товару за 3 (три) календарні дні до моменту поставки шляхом направлення електронного повідомлення Покупцю. А Покупеиь зобов'язаний підтвердити в електронному вигляді про готовність до отримання Товару та надіслати Постачальнику сканкопію належним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. (п.п.3.2, 3.3 Договору)
У п.3.4 Договору встановлено, що датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін накладної (видаткової, товарно-транспортної або товарної), що засвідчує прийняття Товару Покупцем від Постачальника.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за прострочення терміну поставки або доставки товару вказаного в специфікації, а також невиконання чи/або неналежне виконання Постачальником обов'язків, передбачених п.4.2, п.4.3 даного Договору, Постачальник за вимогою Покупця зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 3% від вартості несвоєчасно поставленого/ не заміненого товару/ неповернутих коштів за кожний календарний день прострочення поставки/заміни товару/ повернення коштів.
Цей договір вступає в дію з моменту підписання Сторонами та діє на протязі одного року, але в будь - якому випадку залишатиметься чинним до моменту, коли сторонами будуть повністю виконані всі зобов'язання, що повинні бути виконані відповідно до умов даного Договору. (п.8.8 Договору)
Специфікацією до Договору поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року Сторони узгодили найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціну, суму - 66 300 грн. 00 коп. Згідно з п.2 Специфікації оплата: 50% передоплата, а саме 33150 грн. сплачується Покупцем на рахунок Продавця 22.03.2021 р., а залишок суми, а саме 33150 грн. 00 коп. сплачується Покупцем на рахунок Продавця в день відвантаження товару. У п.3 Специфікації зазначено, що строки поставки: Продавець зобов'язується поставити товар Покупцю до 04.05.2021 р., але не пізніше 10.05.2021 р. (а.с.10)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року Фізична особа - підприємець Фурсик Ганна Яківна перерахувала на рахунок Фізичної особи - підприємця Горбунова Євгена Костянтиновича грошові кошти у розмірі 33 150 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №67 від 22.03.2021 року із зазначенням призначення платежу: «згідно договору №№2203/2021 Ф1 від 22.03.2021». (а.с.11)
14.07.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію б/н з вимогою повернути грошові кошти та у зв'язку з істотним порушенням умов договору просила вважати розірваним договір поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року, що підтверджується копіями фіскального чеку від 14.07.2021 р., опису вкладення у цінний лист, рекомендованого повідомлення про вручення 07.08.2021. (а.с. 12-14)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо своєчасної поставки товару. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість у розмірі 33 150 грн. 00 коп. Крім того, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача пеню у розмірі 224 757 грн. 00 коп. За таких підстав, просить Суд розірвати Договір поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем Фурсик Ганною Яківною та Фізичною особою - підприємцем Горбуновим Євгеном Костянтиновичем.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Фурсик Ганни Яківни підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року Фізична особа - підприємець Фурсик Ганна Яківна перерахувала на рахунок Фізичної особи - підприємця Горбунова Євгена Костянтиновича грошові кошти у розмірі 33 150 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №67 від 22.03.2021 року із зазначенням призначення платежу: «згідно договору №№2203/2021 Ф1 від 22.03.2021». (а.с.11)
Відповідно до п.1.4 Договору право власності на Товар переходить з моменту отримання Товару уповноваженим на те представником Покупця, що підтверджується видатковою накладною, підписаною повноважними Сторонами.
Згідно з п.3.1 Договору Покупець направляє Постачальнику заявку на поставку Товару з посиланням на номер дату цього договору, із зазначенням найменування, асортименту, сортименту, кількості Товаре та строком (датою, часом) поставки.
Постачальник бере на себе зобов'язання після отримання заявки Покупця, поставити Товар Покупцю. Постачальник повідомляє Покупця про готовність Товару за 3 (три) календарні дні до моменту поставки шляхом направлення електронного повідомлення Покупцю. А Покупеиь зобов'язаний підтвердити в електронному вигляді про готовність до отримання Товару та надіслати Постачальнику сканкопію належним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. (п.п.3.2, 3.3 Договору)
У п.3.4 Договору встановлено, що датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін накладної (видаткової, товарно-транспортної або товарної), що засвідчує прийняття Товару Покупцем від Постачальника.
У п.3 Специфікації до Договору поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року зазначено, що строки поставки: Продавець зобов'язується поставити товар Покупцю до 04.05.2021 р., але не пізніше 10.05.2021 р. (а.с.10)
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, Фізична особа - підприємець Горбунов Євген Костянтинович на виконання умов Договору зобов'язаний був здійснити поставку товару Позивачу у строк по 10.05.2021 року.
Проте, як встановлено Судом, Відповідачем всупереч нормам чинного законодавства України не був поставлений Позивачу товар на суму в розмірі 66 300 грн. 00 коп.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
14.07.2021 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію б/н з вимогою повернути грошові кошти та у зв'язку з істотним порушенням умов договору просила вважати розірваним договір поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року, що підтверджується копіями фіскального чеку від 14.07.2021 р., опису вкладення у цінний лист, рекомендованого повідомлення про вручення 07.08.2021. (а.с. 12-14)
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення перерахованих Позивачем коштів у розмірі 33 150 грн. 00 коп.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Фізичній особі - підприємцю Фурсик Ганні Яківні в розмірі 33 150 грн. 00 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 33 150 грн. 00 коп.. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути з Відповідача неустойку за загальний період прострочення з 11.05.2021 р. по 02.09.2021 р. у розмірі 224 757 грн. 00 коп.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за прострочення терміну поставки або доставки товару вказаного в специфікації, а також невиконання чи/або неналежне виконання Постачальником обов'язків, передбачених п.4.2, п.4.3 даного Договору, Постачальник за вимогою Покупця зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 3% від вартості несвоєчасно поставленого/ не заміненого товару/ неповернутих коштів за кожний календарний день прострочення поставки/заміни товару/ повернення коштів.
Тобто розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю "пеня".
Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.
Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм, Суд приходить до висновку, що сторонами в п.5.2 Договору було передбачено стягнення пені за порушення строків поставки.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 11.05.2021 р. по 02.09.2021 р. у розмірі 224 757 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, проте за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 12.05.2021 р. по 02.09.2021 р., оскільки Позивачем невірно визначено початок прострочення Відповідача.
Що стосується заявлених позовних вимог в частині розірвання Договору поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Фурсик Ганною Яківною та Фізичною особою - підприємцем Горбуновим Євгеном Костянтиновичем, Суд зазначає.
Цей договір вступає в дію з моменту підписання Сторонами та діє на протязі одного року, але в будь - якому випадку залишатиметься чинним до моменту, коли сторонами будуть повністю виконані всі зобов'язання, що повинні бути виконані відповідно до умов даного Договору. (п.8.8 Договору)
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору
Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13.
Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.
Як встановлено Судом, Відповідач в порушення умов Договору поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року та норм Цивільного кодексу України не здійснив поставку товару в обумовлені договором строки та не здійснив повернення суми попередньої оплати, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим Суд прийшов висновку, що неотримання Позивачем очікуваного при укладенні договору у вигляді отримання товару встановлює істотність порушення Відповідачем умов договору.
Суд зазначає, що умовами Договору поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року не передбачено порядок, строки розірвання договору в односторонньому порядку, а тому враховуючи дотримання Позивачем досудового порядку розірвання договору вказаний договір підлягає розірванню в судовому порядку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань за Договором поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року, Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому позовні вимоги Позивача про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Фізичної особи - підприємця Фурсик Ганни Яківни - задовольнити у повному обсязі.
2. Розірвати Договір поставки №2203/2021 Ф1 від 22.03.2021 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем Фурсик Ганною Яківною ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) та Фізичною особою - підприємцем Горбуновим Євгеном Костянтиновичем ( АДРЕСА_2 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ).
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Горбунова Євгена Костянтиновича ( АДРЕСА_2 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Фурсик Ганни Яківни ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 33 150 (тридцять три тисячі сто п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 224 757 (двісті двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10 листопада 2021 року.
Суддя О.В. Чинчин