вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"17" листопада 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/749/19
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ
до відповідача Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Закарпатгаз, м. Ужгород
про стягнення 162 163 824,69 гривень.
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
За участю представників сторін:
від позивача- Мельник О.С. предст. за дов. (в режимі відеоконференції);
від відповідача - не з'вився;
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз", м. Київ звернулося з позовом до відповідача - Акціонерного товариства "Закарпатгаз", м. Ужгород про стягнення 162163824,69 грн. Заявлена до стягнення сума складається з 152801787,31 грн. боргу за добові небаланси за період березень-червень 2019 року по Договору №1512000735 транспортування природного газу від 17.12.2015, а також 8621209,76 грн. пені та 740 736,62 грн. три проценти річних, за порушення грошових зобов'язань. Позивач обґрунтовує свої ст. ст. 536, 625 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України та пунктами 2,6, 13.1, 13.5 Договору.
Ухвалою суду від 15 червня 2020 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
В ході підготовчого провадження, строк якого судом продовжувався як на підставі ст. 177 ГПК України, так і з посиланням на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, сторонами подано: відзив на позов, відповідь на відзив на позов, заперечення і ряд додаткових пояснень. Також відповідачем подавалось клопотання про витребування доказів, а позивачем-заперечення на нього, однак, в подальшому відповідач не підтримав заявлене клопотання, відтак, таке судом не розглядалося.
Ухвалою суду від 03 грудня 2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 21 січня 2021 р. провадження у справі №907/749/19 було зупинено до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3987/19 та виготовлення повного тексту постанови.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2021 р. провадження у справі - поновлено, призначено розгляд справи по суті на 17 листопада 2021 р. Запропоновано учасникам процесу надати вичерпні письмові документально обґрунтовані пояснення по суті спору.
16.11.2021 позивач подав клопотання про повернення справи на стадію підготовчого провадження та та просив долучити докази до матеріалів справи.
16.11.2021 від Відповідача надійшли додаткові пояснення з долученою судовою практикою.
17.11.2021 від позивачо надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
Правова позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17 грудня 2015 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» укладено договір транспортування природного газу № 1512000735, що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2497.
На думку позивача, відповідач має виконувати вимоги визначені в Кодексі газотранспортної системи, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2493, з урахуванням особливостей передбачених цим Договором (п. 2.6 Договору).
Позивач також посилається на положення п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, яким передбачено порядок встановлення та оплати добових небалансів.
Позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за березень, квітень, травень, червень 2019 року виявив наявність у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу Відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме: за березень 2019 року - у розмірі 49 985,84 м. куб. (51735,344 кВтхгод) на загальну вартість 48 234 256,20 грн; за квітень 2019 року - у розмірі 600 220,70 м. куб. (62 122 842 кВтхгод) на загальну вартість 52572923,00 грн; за травень 2019 року - у розмірі 4387418,67 м. куб. (45409783 кВтхгод) на загальну вартість 36074767,00 грн; за червень 2019 року - у розмірі 1835317,60 м. куб. 18995537 кВтхгод) на загальну вартість 15919932,11 грн.
Обсяги добових небалансів за березень-червень 2019 позивач підтверджує актом Позивача №03-2019-1512000735 та коригуючим актом №03-2019-1512000735-05 за березень 2019 року, а також актами № 04-2019-1512000735 за квітень 2019 року, №05-2019-1512000735 за травень 2019 року, №06-2019-1512000735 за червень 2019 року, Довідками Позивача №1, №2 та №3 про добові небаланси, актами приймання-передачі природного газу, оформленими між Позивачем та відповідачем за березень, квітень, травень, червень 2019 року, а також Реєстрами файлів завантажених до Інформаційної платформи.
Вказані добові небаланси відповідача, на думку позивача, виникли внаслідок: безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи у відповідні періоди природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи; несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами, у яких в спірні періоди не було жодного постачальника природного газу (відповідно до абз.2 п. 7 глави 6 розділу ХІІ Кодексу ГТС передбачено, що у разі несанкціонованого відбору природного газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію відповідного оператора газорозподільної системи, а по прямому споживачу - оператора газотранспортної системи).
Як стверджує позивач, на підставі наведеного у Відповідача виникли зобов'язання, передбачені п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, вимоги якого є обов'язковими для Відповідача згідно з п. 2.6 Договору, а саме Відповідач зобов'язаний оплатити наступні рахунки за добові небаланси:
- рахунок № 03-2019-1512000735 від 31.03.2019 на оплату за добові небаланси за березень 2019 року на загальну вартість 48 234 256,20 грн (з урахуванням коригуючого акту № 03-2019-1512000735-05 за березень 2019 року від 30.05.2019 року, згідно з яким скориговано (зменшено) розмір заборгованості на 26 001,38 грн, з 48 260 257,58 грн до 48 234 256,20 грн), належний строк оплати такого рахунку з врахуванням строків, передбачених п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, на думку позивача - до 20.04.2019;
- рахунок № 04-2019-1512000735 від 30.04.2019 на оплату за добові небаланси за квітень 2019 року на загальну вартість 52 572 923,00 грн, належний строк оплати такого рахунку з врахуванням строків, передбачених п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, на думку позивача - до 20.05.2019;
- рахунок № 05-2019-1512000735 від 31.05.2019 на оплату за добові небаланси за травень 2019 року на загальну вартість 36 074 767,00 грн, належний строк оплати такого рахунку з врахуванням строків, передбачених п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, на думку позивача - до 20.06.2019;
- рахунок № 06-2019-1512000735 від 30.06.2019 на оплату за добові небаланси за червень 2019 року на загальну вартість 15 919 932,11 грн, належний строк оплати такого рахунку з врахуванням строків, передбачених п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, на думку позивача - до 20.07.2019.
Однак, як зазначає позивач, Відповідач свої зобов'язання з оплати вказаних рахунків на оплату за добові небаланси за березень, квітень, травень, червень 2019 року на загальну суму 152 801 878,31 грн не виконав, чим порушив умови п.2.6 Договору та п.19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, що стало причиною звернення позивача з позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача 152 801 878,31 грн заборгованості за добові небаланси, а також нарахованих на суму заборгованості пені у розмірі 8 621 209,76 грн та 3% річних у розмірі 740 736,62 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» задоволити у повному обсязі.
Заперечення відповідача
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов, запереченні та у додаткових поясненнях по справі; вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що сторони договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000735 не домовлялися про придбання/продаж природного газу, що відповідно до п. 6 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС могло б стати підставою плати за добовий небаланс.
Вважає, що перелік послуг, які зазначені в п. 2.3. Договору транспортування природного газу є вичерпним і вчинення дій щодо врегулювання щодобових небалансів не передбачає, а договору, який би врегульовував відносини між сторонами щодо врегулювання щодобових небалансів немає.
Відповідач зауважує, що згідно з пунктом 2.4 Договору транспортування природного газу, обсяг послуг, що надаються за цим Договором визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього Договору. В порушення зазначеного пункту, сторони не підписали додатки 1 та 2 до договору, що призвело до неузгодженості істотних договірних умов щодо надання послуг балансування, і така неузгодженість при вирішенні судом спору про стягнення заборгованості за надання відповідних послуг має тлумачитися проти АТ «Укртрансгаз».
Заперечуючи проти позову відповідач наголошує, що позивачем не надано жодних первинних документів, які б свідчили про реальність вчинення балансуючих дій кожної доби відповідно до положень Кодексу ГТС.
Відповідач зазначає, що документи, на підставі яких позивач обґрунтовує позовні вимоги, є односторонніми та підписані самим позивачем, не відповідають вимогам, які встановлені законом до первинних документів, які фіксують факт надання господарської операції та складені без участі відповідача. При цьому складаючи односторонні акти, АТ «Укртрансгаз» в односторонньому порядку здійснює їх корегування, що не передбачено кодексом ГТС та є неправомірними діями з боку позивача. Інших первинних документів на підтвердження даних про обсяги добових небалансів, які зазначені в позовній заяві немає.
Заперечуючи факт отримання послуги добового балансування, відповідач зазначає, що для вчинення балансуючих дій, оператору газотранспортної системи - АТ «Укртрансгаз» необхідна наявність існування загрози цілісності газотранспортної системи (п. 3 розділу XIII Кодексу ГТС).
Втім, на підтвердження необхідності підтримання рівня функціонування газотранспортної системи та підстав для здійснення фізичного та комерційного балансування позивач не надав: документів щодо технічних параметрів звичайного рівня функціонування газотранспортної системи; доказів існування загрози цілісності газотранспортної системи у спірний період; доказів вчинення оператором газотранспортної системи дій з врегулювання небалансу АТ «Закарпатгаз» у спірний період; доказів регулювання обсягу надходження газу в газотранспортну систему (точки входу та/або виходу); доказів регулювання обсягу природного газу, який знаходиться в газотранспортній системі тощо.
Відповідач також зазначає, що Оператором ГРМ не вчинена жодна із наступних дій: купівля-продаж природного газу за короткостроковими договорами; використання послуг балансування; укладення технічної угоди; резервування частини діючої ємності газосховища; оцінку попиту на природний газ.
А отже, в порушення ст.35 Закону України «Про ринок природного газу», відповідач не надав доказів обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування.
Розрахунок вартості щодобових небалансів, на думку відповідача, проведено всупереч вимогам Кодексу ГТС щодо визначення ціни.
Відповідач також наголошує, що інформаційна платформа Оператора ГТС, на якій учасники ринку мали б вчиняти щодобові балансуючі дії, не виконувала своїх функцій належним чином по відношенню до Оператора ГРМ, внаслідок чого в Оператора ГТС в цей період не було передбаченого законодавством інструменту/можливості для вчинення щодобових балансуючих дій по відношенню до Оператора ГРМ.
Крім того, як зазначає відповідач, АТ «Укртрансгаз» неправомірно в односторонньому порядку включено до обсягу небалансу у травні 2019 року 27828,35 куб.м. природного газу, які були спожиті споживачем ДВНЗ «УжНУ» на підставі укладеного з його постачальником договору.
З огляду на наведне, відповідач стверджує, що АТ «Закарпатгаз» не замовляв послуги добового балансування у АТ «Укртрансгаз», а в останнього були відсутні підстави для надання такої послуги. Відтак, позивач не довів належними та допустимими доказами сам факт надання відповідачу послуг балансування.
17.12.2015 року між АТ «Закарпатгаз» та АТ «Укртрансгаз» укладено договір на транспортування природного газу №1512000735.
Між сторонами також підписано Додаткову угоду № 1 від 29.11.2017 року до договору, якою внесено зміни в п.п. 8.2, 8.4, 9.4, 10.4 Договору та викладено їх у новій редакції.
Згідно п.2.1 Договору за цим Договором Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг.
Пунктом 2.3. Договору врегульовано вичерпний перелік послуг, які Позивач може надавати, а відповідач отримувати та сплачувати встановлену Договором вартість таких послуг, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (надалі - балансування).
Прелік послуг, які зазначені в пункті 2.3 Договору є вичерпним і вчинення дій щодо врегулювання дій саме відносно щодобових небалансів не передбачає.
Згідно з пунктом 2.4 Договору, обсяг послуг, що надаються за цим Договором визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього Договору.
Додатки 1, 2 до Договору сторонами не укладалися, доказів укладання зазначених додатків сторонами до матеріалів справи не надано.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п.2.5 Договору).
За умовами п.2.6 Договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів (п.2.7 Договору).
Відповідно до п.2.8 Договору Додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.
У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що оператор має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; повідомляти оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього договору; забезпечити можливість цілодобового зв'язку оператора з представниками замовника, зазначеними в цьому договорі; здійснювати додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
За змістом п. 5.1 Договору порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються Сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору.
Окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/ газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника (п.5.4 Договору).
Пунктом 5.5 Договору передбачено, що на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (ЗВТ).
Вартість Послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом (п. 7.1 Договору).
Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua. (п. 7.2 Договору).
Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору (п. 7.3 Договору).
Відповідно п. 9.1 Договору у разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. Замовник зобов'язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс Замовника визначається відповідно до Кодексу.
Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника за формулою
В балансування = БЦГ х К х QБГ де БЦГ - базова ціна газу;
QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування;
К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (п. 9.2 Договору).
Базова ціна газу визначається Оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує п на своєму веб-сайті (п. 9.2 Договору).
Враховуючи умови укладеного між сторонами договору на позивача покладено обов'язок з визначення у відповідача (як замовника послуги) наявності негативного місячного небалансу та надання останньому у зв'язку з цим послуг балансування у разі неврегулювання відповідачем негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно п. 9.3 Договору Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.
Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок - фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів (п. 9.4. Договору).
Додатковою угодою №1 до договору транспортування природного газу від 17.12.2015 року №1512000735 від 29.11.2017 року, умови якої застосовуються до відносин сторін з 29 грудня 2016 року, передбачено, що Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг вказаних у абзаці другому даного пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ від 11.01.2005р. за №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
Згідно з п. 11.4. Договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу IX цього договору.
У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором (п. 13.1 Договору).
У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 13.5 Договору).
Відповідно п. 17.1 Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року.
У пункті 17.1 Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору, жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Пунктом 17.2 Договору передбачено, що усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через десять днів після настання таких змін.
Згідно з пунктом 17.3 Договору, у разі внесення та затвердження Регулятором змін до типового договору транспортування природного газу сторони зобов'язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору.
Позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за березень, квітень, травень, червень 2019 року виявив наявність у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць.
На підтвердження наявності у відповідача небалансів позивачем складені односторонні акти: №03-2019-1512000735 та коригуючий акт №03-2019-1512000735-05 за березень 2019 року, № 04-2019-1512000735 за квітень 2019 року, №05-2019-1512000735 за травень 2019 року, №06-2019-1512000735 за червень 2019 року, а також надані відповідні рахунки. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вказаних рахунків за добові небаланси за березень, квітень, травень, червень 2019 року не виконав, що і стало причиною виникнення спору.
Позивачем долучені також двосторонні акти приймання передачі природного газу за Технічною угодою про умови прийому-передачі природного газу на газорозподільних станціях за №2 від 12.02.2013 року, а саме: акт №10 від 05.04.2019 року, акт №11 від 05.04.2019 року, акт №15 від 03.05.2019 року, акт №19 від 03.06.2019 року, акт №18 від 03.06.2019 року, №23 від 05.07.2019 року, №22 від 05.07.2019 року.
Також серед матеріалів справи наявні двосторонні акти приймання-передачі природного газу складені між АТ «Укртрансгаз» та АТ «НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Еру Трейдінг», ТОВ «ДТЕК Трейдінг», ТОВ «Євроенерготрейд», а також ТОВ «Трафігура Юкрейн», згідно яких АТ «Укртрансгаз» в особі Філії «Оператор газотранспортної системи України» у спірний період приймав газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування.
Однак, на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами не існувало договору в редакції, яка б передбачала врегулювання щодобових небалансів. Такі зміни до Договору також не вносилися.
Судом також встановлено, що у період з березня по червень 2019 року: газотранспортна система АТ «Укртрансгаз» у березні - червні 2019 працювала в межах паспортних характеристик газопроводів, загроза цілісності газотранспортної системи була відсутня; позивач не здійснював купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами; резервування частини діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, у березні-червні 2019 оператором газотранспортної системи не здійснювалось; Оператором газотранспортної системи не використовувалися послуги балансування у березні-червні 2019 року; АТ «Укртрансгаз» в односторонньому порядку включено до обсягу небалансу у травні 2019 року 27828,35 куб.м. природного газу, які були спожиті споживачем ДВНЗ «УжНУ» на підставі укладеного з його постачальником договору, а тому є обсягом постачальника; між сторонами відсутній інший договір, який би передбачав врегулювання щодобових небалансів.
Оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, з урахуванням обраних Позивачем предмету та підстав позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про недоведенність Позивачем заявлених позовних вимог та відповідну відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України.
Пунктами 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
В силу приписів частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи (затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30 вересня 2015 року; надалі Кодекс ГТС), який також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС, правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG/оператором газосховища/газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи/прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2497.
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;
договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги);
небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації.
Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу ГТС, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497 було затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Додатком до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2497 від 30.09.2015 є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Сторонами укладено Договір, який згідно з пунктом 17.1 Договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
З 01 березня 2019 року за постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 № 1437 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедури розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років" відбулося запровадження добового балансування на ринку природного газу України. Перехід на добове балансування передбачає, що взаємодія між оператором газотранспортної системи, постачальниками, операторами газорозподільних систем і споживачами здійснюється виключно через інформаційну платформу оператора ГТС.
Пунктом 11 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 № 1437 передбачено обов'язок оператора газотранспортної системи з 01 серпня 2018 року надавати послуги транспортування природного газу на підставі договору транспортування природного газу, укладеного відповідно до типового договору транспортування природного газу зі змінами, затвердженими цією постановою. В затвердженій вищевказаною постановою редакції типового договору передбачений, в тому числі, порядок оплати добових небалансів.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частин 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Отже, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
Відповідний висновок відповідає висновкам Верховного Суду наведених у його постановах в аналогічних справах № 904/5807/19 від 27.05.2021, № 915/2360/19 від 15.06.2021, №904/5147/19 від 08.06.2021 року, №903/904/19 від 08.06.2021 року, № 908/3104/19 від 22.06.2021, № 926/2479/19 від 09.06.2021 року, № 909/1214/19 від 22.07.2021.
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ч.4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Предметом Договору транспортування природного газу №1512000735 є надання послуг, вичерпний перелік яких передбачених у пункті 2.3 Договору, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послга фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послга балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).
Договір на транспортування природного газу №1512000735 від 17.12.2015 року не передбачає вчинення дій щодо врегулювання щодобових небалансів та оплату такого балансування.
Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з оплати добових небалансів в примусовому порядку.
Відповідний висновок відповідає висновкам Верховного Суду наведених у його постановах в аналогічних справах № 904/5807/19 від 27.05.2021, № 915/2360/19 від 15.06.2021, №904/5147/19 від 08.06.2021 року, №903/904/19 від 08.06.2021 року, № 908/3104/19 від 22.06.2021, № 926/2479/19 від 09.06.2021 року, № 909/1214/19 від 22.07.2021.
Відповідно до п. 17.2 Договору усі зміни та доповнення до цього Договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. За пунктом 17.3 Договору у разі внесення та затвердження Регулятором зміни до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов'язані протягом місяця внести зміни до цього договору.
Позивачем не надано доказів того, що на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами існував договір в редакції, яка б передбачала врегулювання щодобових небалансів, або ними були внесені відповідні зміни до вже існуючого Договору в порядку, встановленому Договором, а саме письмово з підписами уповноважених осіб.
При цьому в позовній заяві позивач посилається на порушення пункту 2.6 Договору, відповідно до якого Замовник має оплачувати послуги на умовах, зазначених в Договорі, тоді як вказаний Договір не передбачає вчинення дій щодо врегулювання щодобових небалансів та оплату такого балансування, а регулює лише визначення вартості місячного небалансу та порядок його оплати.
Положеннями глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС Кодекс ГТС передбачено, що плату за добові небаланси може вносити і Оператор ГТС і Замовник (залежно від того обсяг небалансу є позитивним чи негативним).
В той же час суд констатує, що чинний договір, а саме пункт 9.1 Договору передбачає плату за послугу балансування, яку вносить лише відповідач.
Відповідно до пункту 6 глави 6 розділу Кодексу ГТС, якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс.
Однак, як встановлено судом, між сторонами відсутні врегульовані на договірному рівні умови, які б передбачали оплату щодобових небалансів та відсутня згода саме на придбання природного газу в оператора газотранспортної системи у обсязі добового небалансу.
Суд зазначає, що з аналізу наведених вище положень Кодексу ГТС та діючого між сторонами договору вбачається, що для наявності підстав оплати балансування необхідна сукупність таких дій: виникнення негативного місячного небалансу; не врегулювання замовником послуг транспортування цього небалансу самостійно в строк до 12-го числа місяця, наступного за газовим; оформлення оператором одностороннього акту на обсяг неврегульованого замовником обсягу небалансу; надання оператором замовнику до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем розрахунок вартості послуг балансування та рахунок фактуру.
Втім, позивачем не дотримано вчинення зазначених дій та їх послідовності.
Договірні відносини сторін не містять погоджених істотних умов виникнення грошових зобов'язань, таких як: строк та процедуру здійснення оплати вартості щодобових небалансів допущених оператором газорозподільної системи.
Постановами Регулятора щодо внесення змін до Типового договору саме на Оператора ГТС покладено обов'язок щодо приведення укладених договорів транспортування природного газу у відповідність до Типового договору.
Надання послуг транспортування, включаючи послуги балансування, без Договору, належним чином підписаного та приведеного у відповідність до вимог закону, Кодексу ГТС та Типового договору, є порушенням вимог чинного законодавства з боку АТ «Укртрансгазу» як Оператора ГТС.
Суд зазначає про неможливість у даному випадку виникнення в учасників правовідносин зобов'язань поза межами укладеного ними договору на підставі самих лише норм Кодексу газотранспортної системи та не вбачає підстав для відступу від викладеної Верховним Судом правової позиції у справах № 916/2090/16, №927/1041/19 тощо, а також щодо відсутності підстав для оплати послуг балансування обсягів природного газу при неукладених додатках до договору транспортування природного газу.
Відсутність на момент виникнення спірних правовідносин договору у редакції, яка би врегульовувала щодобові небаланси, у тому числі щодо оплати за послуги балансування та не внесення відповідних змін, не дає підстав стверджувати про можливість встановлення фактичного використання природного газу відповідачем під час балансування. Саме посилання позивача на можливість використання не є тим аргументом, який може спростувати відсутність врегулювання договірних відносин у спірній частині. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду №904/5807/19 від 27.05.2021, № 915/2360/19 від 15.06.2021, №904/5147/19 від 08.06.2021 року, №903/904/19 від 08.06.2021 року, №908/3104/19 від 22.06.2021, №926/2479/19 від 09.06.2021 року, № 909/1214/19 від 22.07.2021.
Як вказувалось вище, п.2.4. Договору, Сторони визначили, що обсяг послуг, що надається за цим Договором, визначається підписанням Додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або Додатка 2 (транспортування).
Обов'язковість та невід'ємність зазначених додатків визначена договором, і тому обставина їх непідписання/неузгодження/відсутності між сторонами спорів, в т.ч. і судових з приводу їх укладення, свідчить про неузгодження сторонами всіх суттєвих умов договору щодо кожної послуги, яка має надаватись за таким договором, у т.ч. щодо плати за добовий небаланс.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідні додатки не складались.
Відповідно, непідписання додатків, неприведення Договору у відповідність до Типового договору, затвердженого НКРЕКП, в тому числі для уникнення ризиків несплати заборгованості за негативні небаланси, є наслідком в першу чергу неналежної поведінки Оператора ГТС.
Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію. Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти обачності, розумності є зовсім іншими, аніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин, споживач. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанова Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19).
Невжиття заходів щодо приведення Договору у відповідність до вимог законодавства (підписання додатків 1, 2), невжиття передбачених законом заходів щодо припинення/обмеження надання АТ «Закарпатгаз» відповідних послуг, невжиття заходів щодо врегулювання ситуації має наслідком не доведення фактичного отримання замовником послуг.
У постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц Верховний Суд зазначив, що коли правила, встановленні статтею 213 ЦК, не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору, то потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem - особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені", але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін".
Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/16011/17, від 15.05.2019 у справі №917/803/18, від 17.02.2021 у справі №916/3948/19, від 18.03.2021 у справі №910/9525/19.
Оскільки АТ «Укртрансгаз» є монополістом, то він мав переважний вплив на процес укладання Договору та на зміст його положень.
Таким чином, непідписання додатків 1, 2 до Договору призвело до неузгодженості істотних договірних умов щодо надання послуг балансування, і така неузгодженість при вирішенні судом спору про стягнення заборгованості за надання відповідних послуг має тлумачитися проти АТ «Укртрансгаз».
Зазначена позиція ухгоджується із висновками Верховного Суду у справі №927/1041/19.
Судом відхиляються доводи позивача про те, що відповідачем вчинено дії, якими схвалено виконання договору саме в режимі добового балансування, а тому відповідач втратив право стверджувати, що укладений між сторонами договір не передбачає врегулювання щодобових небалансів.
Закон "Про ринок природного газу" передбачає, що правила балансування як частина Кодексу ГТС (у тому числі методологія визначення платежів, пов'язаних з балансуванням), мають бути справедливими, недискримінаційними, обумовленими об'єктивними чинниками та такими, що створюють економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками (п. 7 ч. 3 ст. 4, ст. 35 зазначеного Закону).
Такі правила мають відображати реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні оператора газотранспортної системи, мають бути засновані на ринкових принципах (ст. 35 Закону "Про ринок природного газу").
Суб'єкти ринку природного газу мають діяти відповідно до принципів прозорості та недискримінації (ч. 3 ст. 2 Закону "Про ринок природного газу").
У ч. 2 ст. 35 Закону "Про ринок природного газу" передбачено, що розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора ГТС, пов'язаних із здійсненням балансування.
Матеріали справи не містять первинних документів, які б свідчили про реальність вчинення балансуючих дій кожної доби та понесення витрат пов'язаних з таким балансуванням, а додані до матеріалів справи односторонні акти врегулювання щодобових небалансів не містять відомостей про джерела внесення в них інформації.
Також коригуючі акти врегулювання щодобових небалансів не містять пояснень, чому відбулися коригування, тим самим ставлять під сумнів достовірність інформації, зазначеної в таких актах.
При цьому, відсутність у позивача права складати односторонні коригуючі акти про надані послуги підтверджено правовими висновками Верховного Суду у справах №927/276/18 від 4 грудня 2018 року, № 924/447/18 від 10 квітня 2019 року, №920/344/18 від 12 червня 2019 року, №922/1382/18 від 9 жовтня 2019 року. Складені позивачем односторонні акти, довідки не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу.
Правові висновки щодо обов'язковості документального оформленням факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягненні сум заборгованості за послуги балансування, обов'язковості з доказової точки зору факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу у заявлені ним періоди, так само як і розміру заявленої до стягнення вартості послуг балансування, наведені у справі № 916/2090/16, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.06.2019. Аналогічні висновки також містяться у постановах Верхвоного Суду від 08.06.2021 № 904/5147/19, від 27.05.2021 № 904/5807/19, 08.06.2021 року № 903/904/19, 22.06.2021 № 908/3104/19, 09.06.2021 року № 926/2479/19, від 22.07.2021 № 909/1214/19.
Пункт 3 Глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС містить імперативну норму, що Оператор газотранспортної системи вчиняє балансуючі дії шляхом купівлі та продажу короткострокових стандартизованих продуктів та/або використання послуг балансування.
Однак, матеріали справи не містять доказів, які свідчать про купівлю короткострокових стандартизованих продуктів та/або використання послуг балансування. Зазначене свідчить про невчинення позивачем фізичного балансування.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем не надано жодних доказів здійснення закупівлі газу для врегулювання небалансів саме відповідача і який саме обсяг газу позивач облікував в системі, який, на думку останнього, відповідач використав за період з березня по червень 2019 року.
Суд відхиляє наявні серед матеріалів справи двосторонні акти приймання-передачі природного газу складені між АТ «Укртрансгаз» та АТ «НАК «Нафтогаз України», ТОВ «Еру Трейдінг», ТОВ «ДТЕК Трейдінг», ТОВ «Євроенерготрейд», а також ТОВ «Трафігура Юкрейн», як належні та допустимі докази понесення позивачем реальних та обгрунтованих витрат, оскільки зі змісту актів вбачається, що АТ «Укртрансгаз» в особі Філії «Оператор газотранспортної системи України» у спірний період приймав газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб. При цьому, у відповіді на адвокатський запит Оператор газотранспортної системи підтвердив, що він не використовував послуги балансування у березні-червні 2019 року.
Суд також відхиляє як докази двосторонні акти приймання передачі природного газу №10 від 05.04.2019 року, №11 від 05.04.2019 року, №15 від 03.05.2019 року, №19 від 03.06.2019 року, №18 від 03.06.2019 року, №23 від 05.07.2019 року, №22 від 05.07.2019 року оскільки такі складені за Технічною угодою про умови прийому-передачі природного газу на газорозподільних станціях за №2 від 12.02.2013 року, та не містять жодних посилань на Договір транспортування природного газу №1512000735.
Надаючи оцінку посиланням позивача на функціонування Інформаційної платформи та беззаперечність інформації, наданої з її ресурсів суд вважає за необхідне зазначити наступне.
На офіційному веб-сайті Регулятора НКРЕКП в розділі Акти перевірок у нафтогазовому комплексі за 2019 рік міститься інформація щодо проведення перевірки АТ Укртрансгаз, результати якої оформлені актом № 161 від 19.04.2019 (зазначена інформація є публічною). В акті встановлено, що особистий кабінет Оператора ГРМ в інформаційній платформі не містить вкладку Створити номінацію, що не дає можливості оператору ГРМ подати номінацію у разі закупівлі природного газу для власних виробничо-технічних потреб та для покриття фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ у власника природного газу у віртуальній торговій точці, що не відповідає вимогам абзацу першого пункту 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГTC, а саме інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
У зв'язку із зазначеним, НКРЕКП було прийнято постанову № 664 від 26.04.2019 Про здійснення заходів державного регулювання до AT Укртрансгаз відповідно до положень якої AT Укртрансгаз мало до 20.05.2019 привести свої дії у відповідність до вимог Кодексу ГТС.
Наведені обставини свідчать про те, що Інформаційна платформа Оператора ГТС на якій учасники ринку мали б вчиняти щодобові балансуючі дії у спірний період не виконувала своїх функцій належним чином по відношенню до Оператора ГРМ та, відповідно у цей період, в нього був навіть відсутній передбачений законодавством інструмент для вчинення щодобових балансуючих дій по відношенню до Оператора ГРМ.
Таким чином, позивач не довів вчинення ним балансуючих дій.
Щодо постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі N 922/3987/19 від 19.03.2021 справу N 922/3987/19, до розгляду якої зупинявся розгляд у цій справі, суд бере до уваги, що цією постановою направлено справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням обставин справи, не дослідження актів врегулювання щодобових небалансів, довідки N 1 про добові небаланси, а також відсутністю встановленої судами попередніх інстанцій правової природи правовідносин, які виникли між сторонами.
Щодо клопотань позивача
У клопотанні від 16.11.2021 позивач просить суд повернутись при розгляді даного спору на стадію підготовчого провадження, обгрунтовуючи це тим, що повернення до підготовчого провадження зумовлене необхідністю встановити фактичні обставини справи, що мають значення для ії вирішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Нормами господарського процесуального законодавства не передбачено перехід із розгляду справи по суті до підготовчого провадження.
У клопотанні від 17.11.2021 позивач просить визнати поважними причини пропуску для подання доказів у справи, долучити їх до матеріалів справи та врахувати їх при розгляді справи. Проте, прозивач не надав належних чи допустимих доказів на підтвердження поважності прчини пропуску для подання доказів у справі.
За таких обставин, суд констатує, що сторони в повній мірі скористалися наданими їм процесуальним кодексом правами, відтак, доходить висновку про відмову у клопотаннях позивача.
Щодо заяви відповідача
Відповідач подав до суду заяву про надання додаткових пояснень та долучення судової практики. Суд відмовляє у задоволенні заяви про долучення додаткових пояснень з огляду на таке. Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На особу, яка хоче довести факт надання послуг, покладається обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме - надання послуг замовнику на виконання умов договору. Відповідач (замовник) не зобов'язаний доводити факт ненадання йому послуг.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п. 81 зазначеної постанови) вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, якщо інша сторона не надала доказів протилежного. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (п.41). Тобто "концепція негативного доказу", закріплена у ч. 10 ст. 81 ГПК, не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Про це зазначено у п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача.
З урахуванням підстави позову, який обґрунтовано неналежним виконанням договору відповідачем щодо оплати послуг добового балансування і відсутності у договорі положення щодо врегулювання щодобових небалансів та щодо обов'язку відповідача з оплати такого врегулювання, зважаючи, що внаслідок змін законодавства позивач мав надавати послуги транспортування природного газу на підставі договору транспортування природного газу, укладеного відповідно до типового договору транспортування природного газу зі змінами, затвердженими постановою НКРЕКП від 27.12.2017 N 1437, а також не встановлення реальності вчинення позивачем балансуючих дій та понесення пов'язаних з таким балансуванням витрат, відсутні підстави покладати на відповідача обов'язок з оплати заборгованості за послуги добового балансування обсягів природного газу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі N 904/5807/19, від 08.06.2021 у справі N 904/5147/19, від 15.06.2021 у справі N 915/2360/19, від 22.06.2021 у справі N 908/3104/19, від 08.06.2021 року у справі № 903/904/19, від 22.06.2021 у справі № 908/3104/19, від 09.06.2021 року у справі № 926/2479/19, від 22.07.2021 у справі № 909/1214/19.
Оскільки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку зі сплати основного зобов'язання у виді плати за надання послуг з оплати добових небалансів, тому відсутні підстави стягнення 8 621 209,76 грн. пені та 740 736,62 грн. 3% річних.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача в справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається- http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua
Повний текст рішення складено 18.11.2021
Суддя Л.В. Андрейчук