Справа № 182/4513/21
Провадження № 2/0182/2483/2021
Іменем України
11.11.2021 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Багрової А.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Снєгульської В.М.,
представника позивача - голови правління ОСББ „Корольок” Олійника А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Корольок” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заяви по суті.
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті платежів утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 3409,68 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 4966 грн.(а.с. 2-4).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 30.09.2015 року створено ОСББ „Корольок”. Рішенням загальних зборів ОСББ „Корольок” від 08.11.2015 року був затверджений тариф на оплату платежів утримання будинку та прибудинкової території в сумі за 1 кв.м. житлової площі в розмірі 2,45 грн. в подальшому, ця сума збільшувалася: - рішенням загальних зборів ОСББ „Корольок” від 18.09.2016 року до 2,80 грн. за 1 кв.м. для житлових приміщень та 3,80 грн. за 1 кв.м. для не житлових комерційних приміщень; - рішенням загальних зборів ОСББ „Корольок” від 07.10.2018 року до 4,00 грн. за 1 кв.м. для житлових та не житлових приміщень. Згідно листа КП „Нікопольське МБТІ” №62 від 27.05.2021 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Згідно заключення Відділу архітектури та містобудування Нікопольської міської ради № 08/01-08 від 28.01.2002 року дане приміщення виведено з житлового фонду та переведено до не житлового для реконструкції під магазин непродовольчих товарів. І з 2002 року по сьогоднішній день за цією адресою знаходиться магазин взуття „ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”. З листопада 2015 року і по теперішній час, відповідач сплачує платежі за утримання будинку та прибудинкової території за тарифами, прийнятими ще при утворенні ОСББ. Через це у ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати вказаних платежів. Згідно доданого розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за період з 01.11.2015 року по 01.07.2021 рік становить 3409,68 грн.. Усі спроби вирішити питання про сплату боргу відповідачем у добровільному порядку результату не дали. Отримати акт звіряння станом на 31.05.2021 року відповідач відмовився. ОСОБА_1 впродовж періоду з 2018 року по 2021 рік сплачує внески у розмірі 2,80 грн. за кв.м. Неодноразове листування з відповідачем із наданням йому усіх посилань на норми законодавства, кошторисів та рішень загальних зборів, якими розмір внесків збільшувався, ним було проігнороване. Натомість ОСОБА_1 уперто продовжує сплачувати внески у розмірі , що не відповідає встановленому на 2021 рік, хоча йому були надані усі підтверджуючі документи. ОСОБА_1 не погоджується із збільшенням розміру внесків, що затверджені загальними зборами ОСББ, однак не оскаржував прийняті загальними зборами рішення . Внаслідок таких дій відповідача ОСББ вимушено звернутись до суду із цими позовними вимогами та понесло судові витрати за сплати судового збору в розмірі 2102 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2150 грн., 416 грн. - оплата за інформаційну довідку № 62 від 17.05.2021 року, 298 грн. - послуги копіювання документів для подачі позовної заяви. Загальні судові витрати понесені позивачем в розмірі 4966 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 74-77). Просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви, оскільки вважає , що загальні збори, якими було прийнято рішення про збільшення тарифу на оплату платежів утримання будинку та прибудинкової території були проведені з порушеннями процедури скликання. Його не повідомляли про проведення загальних зборів співвласників ОСББ, не ознайомлювали як співвласника будинку з протоколами загальних зборів, на яких було прийнято рішення про збільшення тарифу на оплату платежів утримання будинку та прибудинкової території . Крім того, зазначає, що позовну заяву позивачем подано з урахуванням періоду, який виходить за межі позовної давності. Вважає, що позивач мав право звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості лише за період з липня 2018 року по червень 2021 року. Подав письмову заяву про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог (а.с.82). Також, відповідач заперечує проти стягнення понесених позивачем судових витрат, оскільки позивачем не надано належних та достовірних доказів, що підтверджують понесені судові витрати.
Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с.84-86), в якому зазначає, що ОСОБА_1 безпідставно посилається на те, що протоколи загальних зборів ОСББ „Корольок” №2 від 08.11.2015 року, №5 від 18.09.2016 року, №9 від 07.10.2018 року є нікчемними, оскільки на загальних зборах відповідач жодного раз не був присутнім та відмовлявся від отримання повідомлень про проведення загальних зборів. Будь-яких дій щодо оскарження зазначених рішень загальних зборів відповідач не вчиняв. Строки позовної давності позивачем не пропущено, оскільки відповідач частково сплачував внески, але за тарифами , що були встановлені ще у 2015 році. Всі сплачені кошти ОСОБА_1 зараховувались на погашення ним платежів за минулі періоди, що відображено в акті нарахувань та сплаті внесків, а тому ОСББ „Корольок” не виходило за межі строків позовної давності. Посилання відповідача, що позивачем не підтверджено належними доказами понесені судові витрати спростовуються доданими до позовної заяви матеріалами справи.
Інших заяв по суті справи учасниками не подавалось.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду 19.07.2021 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків (а.с.56)
Ухвалою суду від 26.08.2021 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.66).
30.09.2021 року справу відкладено у зв'язку з першою неявкою відповідача та надходженням письмової відповіді на відзив (а.с.94-95)
11.11.2021 року постановлено ухвалу про залишення без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог (а.с.104)
В судовому засідання представник позивача на задоволенні позовної заяви наполягав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового засідання (а.с. 73,98).
Судом встановлено.
Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо виконання співвласником ОСББ обов'язку з оплати за відповідні послуги з обслуговування та утримання будинку та прибудинкової території.
Відповідно до ст. 15,16 ЦК України, ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Згідно з ст. 1,4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно з ст. 10 вказаного Закону, вищим органом управління об'єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відносяться питання про використання спільного майна; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд тощо.
Відповідно до ст. 15 Закону, співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно з ст. 16 Закону, об'єднання має право приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання; визначати порядок користування спільним майном; укладати договори; виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів тощо.
Згідно з ст. 18 Закону, об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане, зокрема, забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам.
Згідно з ст. 20 Закону, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону, порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону, внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 30.09.2015 року ОСББ "Корольок" зареєстровано як юридичну особу за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.30).
Відповідач ОСОБА_1 є власником вбудованого не житлового приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_3 ) (а.с.8).
Зі Статуту ОСББ "Задніпрянка" вбачається, що об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 ( а.с. 32).
Відповідно до п. 1 розділу II Статуту метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (а.с.32).
Пунктом 14 Статуту передбачено, що до компетенції правління належить: підготовка кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною оплатою співвласниками внесків платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством; розпорядження коштами об'єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об'єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об'єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.
Рішенням загальних зборів ОСББ „Корольок” від 08.11.2015 року був затверджений тариф на оплату платежів утримання будинку та прибудинкової території в сумі за 1 кв.м. житлової площі в розмірі 2,45 грн. в подальшому, ця сума збільшувалася: - рішенням загальних зборів ОСББ „Корольок” від 18.09.2016 року до 2,80 грн. за 1 кв.м. для житлових приміщень та 3,80 грн. за 1 кв.м. для не житлових комерційних приміщень; - рішенням загальних зборів ОСББ „Корольок” від 07.10.2018 року до 4,00 грн. за 1 кв.м. для житлових та не житлових приміщень (а.с.21-29).
В судовому засіданні були оглянуті копії протоколів загальних зборів ОСББ, якими приймались рішення про розміри внесків співвласників ОСББ за спірний період та на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог. Вказані протокольні рішення є дійсними, в установленому законом порядку не скасовувались, тому підлягають виконанню усіма співвласниками ОСББ.
Будь-яких письмових доказів про неправомірне нарахування заборгованості по внескам, які затверджені загальними зборами співвласників ОСББ відповідачем не надано..
Згідно з розрахунком позивача відповідачу нарахована плата за внесками на утримання будинку та прибудинкової території з період з 01 листопада 2015 року по 30 червня 2021 року в загальній сумі 3409,68 грн. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірний період складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум, суми заборгованості наростаючим підсумком. Суд вважає вказаний розрахунок належним та допустимим доказом.
Правильність нарахування вказаного розміру заборгованості відповідач не спростував будь-якими належними, достовірними та допустимими доказами.
Водночас, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Так, суд виходить з того, що згідно з ст. 257 та ч. 3 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а також у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до суду з даним позовом 15.07.2021 року. Отже, право на стягнення заборгованості з відповідача у позивача виникає з 01.07.2018 року. Разом з тим, як слідує з наданого розрахунку, позивачем було включено заборгованість з 01.11.2015 р.
Виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 01.07.2018 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 1405,04 грн. Таким чином, за період з 01.07.201718 р. по 01.07.2021 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 2004,65 грн. (3409,68-1405,04). Саме вказану суму суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача.
Доводи позивача щодо подання позовної заяви в межах позовної давності, оскільки раніше сплачені платежі нараховувались на погашення платежів за минулі роки, суд до уваги не приймає, оскільки, з розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що відповідачем дійсно інколи сплачувались платежі, але позивачем не надано суду доказів, які б дозволили встановити наявність підстав для зараховування сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості минулого періоду, та переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) періодичних платежів.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.11.2015 р. по 30.06.2018 р. заявлені поза трирічним строком позовної давності. Поважних причин пропуску цього строку позивачем не зазначено і судом не встановлено, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.
Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц.
У позові ОСББ "Кольок" просило суд стягнути судові витрати в розмірі 4966 грн, що складають : 2102 грн. - розмір судового збору, сплаченого при зверненні до суду, 2150 грн. - оплата за надання правничої допомоги(складання позовної заяви), 416 грн. - плата за інформаційну довідку №62 від 17.05.2021 року, 298 грн. - послуги з копіювання документів для подання позову.
На підтвердження понесення витрат позивачем надано: платіжне доручення №326 від 05.07.2021 року про сплату судового збору в розмірі 2102 грн., платіжне доручення №321 від 19.05.2021 року про сплату КП НМБТІ” коштів за довідку на об'єкт нерухомого майна на суму 416 грн.(а.с.5), довідку про сплату послуг адвоката на суму 2150 грн.(а.с.52), копію договору про надання правової допомоги від 05.07.2021 року(а.с.87), копію товарного чека за послуги світлокопіювання від 02.07.2021 року на суму 298 грн.(а.с.53)
Суд зазначає, що понесені позивачем витрати про сплату КП НМБТІ” коштів за довідку на об'єкт нерухомого майна на суму 416 грн. та про сплату за послуги світлокопіювання від 02.07.2021 року на суму 298 грн. не є витратами, пов'язаними розглядом справи в розумінні ч.3 ст. 133 ЦПК України, а тому стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи пропорційність до задоволених вимог суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСББ "Корольок" витрати, понесені позивачем на сплату судового збору в розмірі 1235,77 грн.(оскільки позовні вимоги задоволені на 58,79 %).
Витрати на правничу допомогу позивач поніс у розмірі 2150 грн., які на думку суду підлягають стягненню з відповідача враховуючи поведінку відповідача щодо досудового вирішення спору, ігнорування звернення голови ОСББ, рішень загальних зборів ОСББ тощо (а.с. 15-19,43-51).
Всього з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у розмірі 3385,77 грн. (три тисячі триста вісімдесят п'ять грн. 77 коп.).
Керуючись ст.ст. 10,12,76-81,141, 258, 263 , 265, 354ЦПК України, суд -
Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Корольок” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Корольок” заборгованість по оплаті платежів на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 2004 грн. 64 коп. (дві тисячі чотири грн. 64 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Корольок” понесені судові витрати у розмірі 3385,77 грн. (три тисячі триста вісімдесят п'ять грн. 77 коп.).
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.
Повне рішення складено 18.11.2021 року.
Дані про учасників справи.
Позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Корольок”, ЄДРПОУ 40040282, зареєстроване місце знаходження за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 6.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .
Суддя: А. Г. Багрова