Справа № 180/1236/21
2/180/591/21
12 листопада 2021 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої - судді Тананайської Ю.А.
за участю секретаря Назаренко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 180/1236/21 за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що 22.08.2007 року між АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DNYMG100491929, за яким відповідачу надано кредит в розмірі 16 000 дол. США, терміном до 22.08.2022 року. Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконував. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20.03.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором в розмірі 9840,32 дол. США станом на 21.10.2014 року, що еквівалентно 127 437 грн. 89 коп. Оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошових зобов'язань, а рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20.03.2021 року було стягнуто з відповідача заборгованість за період з 22.08.2007 року по 21.10.2014 року, то за період після подання позовної заяви від 24.01.2015 року (з 25.01.2015 року по 19.04.2021 року) у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором №DNYMG100491929 від 22.08.2007 року в розмірі 1146,93 дол. США - 3% річних від простроченої суми (згідно ст. 625 ЦК України), що станом на 19.04.2021 еквівалентно 32079 грн. 63 коп., яку просить стягнути з відповідача та стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач на розгляд справи з'явився суду пояснив, що всю заборгованістю по кредитному договору банку він сплатив. Надав в судовому засіданні лист Марганецького відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області ПСМУ МЮ (м. Дніпро), згідно якого заборгованість з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 127675,74 грн. стягнута в повному обсязі, надав довідку з місця роботи про утримання заборгованості із заробітної плати.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, давши їм оцінку в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно до ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 22.08.2007 року підписав договір №DNYMG100491929.
Згідно умов договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 16 000 дол. США, терміном до 22.08.2022 року.
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконував. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20.03.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором в розмірі 9840,32 дол. США станом на 21.10.2014 року, що еквівалентно 127 437 грн. 89 коп.
Згідно листа Марганецького ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області ПСМУ МЮ (м. Дніпро) № 18.21-34 від 27.10.2021 року заборгованість в розмірі 127 437 грн. 89 коп. стягнута з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі. Виконавче провадження закінчено.
Виходячи із заявлених позовних вимог та обґрунтування позову, правовідносини між сторонами в даній справі виникли з договірних правовідносин (кредитного договору), що підтверджується договором № DNYMG100491929 від 22.08.2007 року підписаним сторонами, розрахунком заборгованості станом на 19.04.2021 року.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч.ч.1,2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму згідно ст.625 цього Кодексу.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
З правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі № 754/6496/16-ц, слідує, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.
Зазначене вище узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, висловленим у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 462/1533/15-ц, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені поговором проценти за користування кредитом, а також, обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), від 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16).
Відтак, АТ «Приватбанк», звернувшись у 2015 році із позовом про дострокове повернення кредиту, шляхом стягнення заборгованості за кредитиви договором, на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.
У разі прострочення відповідачем виконання зобов'язання перед позивачем за кредитним договором № DNYMG100491929 від 22.08.2007 року, встановленого рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20.03.2015 року, позивач мав право на нарахування установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також на нарахування трьох процентів річних від простроченої суми (ст.625 ЦК України).
Разом з тим, звернувшись до суду із вказаним позовом з посиланнями на ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач посилається на прострочену заборгованість за кредитним договором № DNYMG100491929 від 22.08.2007 рокуу розмірі 6133,78 дол. США (складові вказаної простроченої заборгованості не зазначені) та саме на вказану суму нараховує 3 % річних від простроченої суми у відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі 1146,93 дол. США.
Суд наголошує на тому, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Втім, позивачем не доведено перед судом невиконання відповідачем рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20.03.2015 року та правомірність нарахування простроченої суми заборгованості у розмірі 6133,78 дол. США, яка стала підставою для нарахування заборгованості за кредитним договором у розмірі 1146,93 дол. США.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надав суду доказів в порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження своїх позовних вимог. Надані позивачем докази не є належними (ст. 77 ЦПК України).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Підстави для збирання судом доказів в даній справі відсутні (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, на підставі наданих суду доказів (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) відсутні підстави для задоволення позову в обраний позивачем спосіб (ст. 16 ЦК).
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 13, 19, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст. ст. 259 , 263 , 264 , 265 , 268 272 , 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Марганецький міський суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце реєстрації: м. Київ, вул. Грушевського, будинок № 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 16 листопада 2021 року.
Суддя: Ю. А. Тананайська