18.11.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5162/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Верхогляд Т.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 (повний текст складено та підписано 24.05.2021 суддя Юзіков С.Г.) у справі №904/5162/20
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в розмірі 91 879,56 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 39 366,48 грн. - плати за користування вагонами та 52 513,08 грн. - збору за зберігання вантажу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 у справі №904/5162/20 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 39 366,48 грн. плату за користування вагонами, 52 513,08. збір за зберігання вантажу, 2 102,00 грн. судового збору.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 91 879,56 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:
- Позивачем до позовної заяви не було додано витягів з книг повідомлень за період дії наказів про затримку вагонів на підходах до станції Терни (на станціях Савро, Грекувата) за період з 21.03.2020 р. по 27.03.2020 р.
Позивачем не доведено факт скупчення вагонів, що простоювали на станції на станції призначення Терни у період дії наказів, з вини Відповідача і що стали причиною затримки вагонів на станції підходу.
- з наданих Позивачем актів загальної форми №№ 1123, 1128, 1131, 1132, 1159, 1161, 1185, 1192, 1193, 1196, 1197, 1208, 1209, 1221, всі вони були складені на час закінчення затримки вагонів. Актів, які б свідчили про початок затримки вагонів, Позивачем не надано.
- Позивачем не доведено факт скупчення вагонів, що простоювали на станції на станції призначення Терни у період дії наказів, з вини Відповідача і що стали причиною затримки вагонів на станціях підходу.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що:
- акти загальної форми підписані представником відповідача без зауважень, плата за користування вагонами на підставі цих актів нарахована у встановленому порядку і списана з особового рахунку відповідача у безспірному порядку. Відповідно, обставини складання цих актів загальної форми не мають відношення до предмета позову.
Заперечення Відповідача щодо відсутності доказів скупчення вагонів на станції Терни є безпідставним.
- акти загальної форми, що додані до матеріалів справи у якості доказів, дійсно складені після закінчення затримки вагонів, однак вони містять вичерпну інформацію щодо затримки, у тому числі і про час початку та закінчення затримки.
- факт скупчення вагонів, що прибули на адресу Відповідача раніше і не були забрані ним на свою під'їзну залізничну колію підтверджується актами загальної форми, що були складені залізницею за участю представника.
- факт повідомлення про затримку спірних вагонів підтверджується доданими до матеріалів справи копіями повідомлень про затримку вагонів на підходах до станції призначення з підписами посадових осіб Відповідача, яким вони були вручені та з зазначенням часу вручення.
- факт відмови від сплати нарахованої суми підтверджується відомостями плати за користування вагонами були підписані представником Відповідача із зауваженнями, у яких міститься заперечення проти сплати нарахованих сум, ці суми не були списані з особового рахунку Відповідача у безспірному порядку.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2021 апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Антоніка С.Г., на підставі розпорядження керівника апарату суду №2101/21 від 09.08.2021, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021 (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіна О.В., Верхогляд Т.А.
Ухвалою суду від 09.08.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 у справі №904/5162/20. Розгляд апеляційної скарги ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Зупинено дію оскаржуваного рішення.
15.11.2021 на підставі розпорядження керівника апарату суду №3485/21 через усунення обставин, що зумовили зміну судді, справу передано на розгляд раніше визначеному скалду суду у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Антоніка С.Г., Верхогляд Т.А.
Ухвалою суду від 18.11.2021 вищевказаною колегією суддів справу №904/5162/20 прийнято до свого провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
14.12.2017 Позивачем (Залізницею) та Відповідачем (Власником колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч (далі Договір).
У березні 2020 року на адресу ПрАТ "Північний ГЗК" прибував поїзд № 2712, індекс 4677-017-4573 у складі 52 вагонів з вантажем «концентрат залізорудний».
21.03.2020р. о 8:53 год., у зв'язку з тим, що на станції призначення Терни на той час сталося скупчення вагонів, що прибули на адресу Відповідача раніше, і не були забрані ним на свою під'їзну колію, Позивач видав наказ № 279 про затримку 52 вагонів на підходах до станції призначення - ст. Грекувата Придніпровської залізниці.
На виконання наказу на станції Грекувата було складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 15 від 21.03.2020р. і негайно передано повідомлення № 113 про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.
Станція призначення Терни проінформувала Відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 21.03.2020р. о 9:25 год. копію зазначеного повідомлення.
22.03.2020р. о 6:30 год. видано наказ № 272 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Грекувата складено акт про затримку вагонів (закінчення затримки) №13 від 22.03.2020р.
Станцією затримки Грекувата додатково складено акт загальної форми № 30 від 21.03.2020р., у якому зазначено час початку та закінчення затримки вагонів.
Спірні вагони простоювали на станції Грекузата (на підходах до станції призначення) з вини Відповідача з 21.03.2020 р. - 8:53 год. до 22.03.2020 р. - 6:30 год., відповідно період затримки вагонів склав 21 год. 37 хв.
Після прибуття поїзда на станцію призначення Терни та проведення технічного огляду прийомоздавальник Залізниці повідомила представника Відповідача про готовність до подавання їх на під'їзну залізничну колію Відповідача 22.03.2020 р. о 18:55 год. Про передачу повідомлення зроблено відповідний запис у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Терни.
Відповідач не був готовий вчасно забрати вагони на свою під'їзну колію, з моменту запланованого часу подачі вагонів складено акт загальної форми № 1157 від 22.03.2020 р., у якому зазначено, що вагони готові до подавання на під'їзну колію Відповідача, простоюють в очікуванні забирання їх локомотивом вантажовласника.
Затримка вагонів тривала до 25.03.2020р. - 1:20 год., про що складено акт загальної форми № 1196 від 25.03.2020, після чого вагони були забрані Відповідачем на свою під'їзну колію.
Вагони поїзда № 2712 простоювали додатково на коліях станції Терни з 22.03.2020р. - 18:55 год. до 25.03.2020р. - 1:20 год., тобто протягом 54 год. 25 хв.
Відповідно до актів, зазначених вище, загальний період затримки вагонів на підходах до станції призначення та на станції призначення Терни з вини Відповідача склав 76 год. 02 хв.
За час затримки поїзда на підходах до станції призначення та на ст. Терни спірні вагони перебували у користуванні Відповідача, і за цей час залізницею нараховано плату за користування вагонами, та включено до відомостей плати за користування вагонами №№ 26039067, 26039123, 27039126 та 27039127, які Відповідач підписав із застереженнями - визнав нараховані суми частково.
У березні 2020р. на адресу Відповідача прибував поїзд № 2719 індекс 4677-56-4573 у складі 52 загонів з вантажем "концентрат залізорудний". В перевізних документах станцією призначення визначено станцію Терни Придніпровської залізниці, вантажоодержувачем - ПрАТ "Північний ГЗК".
24.03.2020р. о 9:35 год., у зв'язку з тим, що на станції призначення Терни на той час сталося скупчення вагонів, що прибули на адресу Відповідача раніше, і не були забрані ним на свою під'їзну колію, Залізницею видано наказ № 282 про затримку 52 вагонів на підходах до станції призначення, а саме: на станції Савро Придніпровської залізниці.
На виконання наказу, на станції Савро складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 32 від 24.03.2020р. і передано повідомлення № 116 про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.
Станція призначення Терни проінформувала Відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 24.03.2020р. о 11:30 год. копію зазначеного повідомлення.
25.03.2020р. о 12:35 год. Залізницею видано наказ № 275 про закінчення затримки поїзду і станцією затримки Савро складено акт про затримку вагонів (закінчення затримки) № 31 від 25.03.2020р.
Станцією затримки Савро додатково складено акт загальної форми № 32 від 25.03.2020р., у якому зазначено час початку та закінчення затримки вагонів.
Спірні вагони простоювали на станції Савро (на підходах до станції призначення) з вини Відповідача з 24.03.2020р. - 9:35 год. до 25.03.2020р. - 12:35 год., відповідно період затримки вагонів склав 27 год. 00 хв.
Після прибуття поїзда на станцію призначення Терни та проведення технічного огляду вагони цього поїзда були підготовлені для передачі на під'їзну колію Відповідача 25.03.2020р. о 19:30 год., про що прийомоздавальник Залізниці повідомила представникові Відповідача. Про передачу повідомлення зроблено запис у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Терни.
Відповідач не був готовий вчасно забрати вагони на свою під'їзну колію, з моменту запланованого часу подачі вагонів складено акт загальної форми № 1202 від 25.03.2020р., у якому зазначено, що порожні вагони, готові до подавання на під'їзну колію Відповідача, простоюють в очікуванні забирання їх локомотивом Вантажовласника.
Затримка вагонів з вини Вантажовласника тривала до 26.03.2020р. 4:30 год., після чого вагони були забрані локомотивом Відповідача на його під'їзну колію. Про закінчення затримки складено акт загальної форми № 1204 від 26.03.2020р.
Вагони поїзда 2710 простоювали додатково на коліях станції Терни з 25.03.2020р. - 19:30 год. до 26.03.2020р. - 4:30 год., тобто протягом 9 год. 00 хв.
Загальний час затримки вагонів на підходах до станції призначення та на станції призначення Терни з вини Відповідача склав 36 год. 00 хв.
Весь час затримки поїзда на підходах до станції призначення та на станції Терни спірні вагони перебували у користуванні Відповідача, і за цей час Залізницею нараховано плату за користування вагонами, та включено до відомостей плати за користування вагонами № 27039126, 27039127, 27039128, 09049165, які Відповідач визнав тільки частково, відомості підписав із застереженнями.
За час затримки вагонів на станції Савро на підставі наказу № 282 від 24.03.2020р. нараховано збір за зберігання вантажу "концентрат залізорудний" у кількості 3619 т протягом 1 доби, який включено до накопичувальної картки № 09049049 від 09.04.2020 р.
У березні 2020р. на адресу Відповідача прибував поїзд № 1473 індекс 3700-92-4573 у складі 60 порожніх вагонів.
26.03.2020 р. о 10:07 год., у зв'язку з тим, що на станції призначення Терни на той час сталося скупчення вагонів, що прибули на адресу Відповідача раніше і не були забрані ним на свою під'їзну колію, Залізницею видано наказ № 291 про затримку 60 вагонів на підходах до станції призначення, а саме - станції Савро Придніпровської залізниці.
На виконання наказу на станції Савро складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 33 від 26.03.2020р. і передано повідомлення № 123 про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.
Станція призначення Терни проінформувала Відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 26.03.2020р. о 11:00 год. копію зазначеного повідомлення.
26.03.2020р. о 18:10 год. Залізницею видано наказ № 279 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Савро складено акт про затримку вагонів (закінчення затримки) № 32 від 26.03.2020 р.
Станцією затримки Савро додатково складено акт загальної форми № 33 від 26.03.2020 р., у якому зазначено час початку та закінчення затримки вагонів.
Спірні вагони простоювали на станції Савро (на підходах до станції призначення) з вини Відповідача з 26.03.2020р. - 10:07 год. до 26.03.2020р. - 18:10 год., відповідно період затримки вагонів склав 8 год. 03 хв.
Після прибуття поїзда на станцію призначення Терни та проведення технічного огляду частину вагонів цього поїзда Відповідач забрав на свою під'їзну колію без затримки, 10 вагонів цього поїзда, в групі з іншими вагонами, були підготовлені для передачі на під'їзну колію відповідача 28.03.2020р. о 14:20 год., про що прийомоздавальник Залізниці повідомила представникові Відповідача. Про передачу повідомлення зроблено запис у Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Терни.
Відповідач не був готовий вчасно забрати вагони на свою під'їзну колію, з моменту запланованого часу подачі вагонів, складено акт загальної форми № 1237 від 28.03.2020р., у якому зазначено, що порожні вагони готові до подавання на під'їзну колію Відповідача, простоюють в очікуванні забирання їх локомотивом Вантажовласника.
Затримка вагонів з вини Вантажовласника тривала до 29.03.2020р. 2:20 год., після чого вагони забрані локомотивом Відповідача на його під'їзну колію. Про закінчення затримки складено акт загальної форми № 1250 від 29.03.2020р.
Загалом, 10 вагонів поїзда 1473 простоювали додатково на коліях станції Терни з 28.03.2020р. - 14:20 год. до 29.03.2020р. - 2:20 год., тобто протягом 12 год. 00 хв.
Відповідно до зазначених вище актів, загальний період затримки вагонів на підходах до станції призначення та на станції призначення Терни з вини Відповідача склав: для 19 вагонів - 8 год. 03 хв., для 10 вагонів - 20 год. 03 хв.
Весь час затримки поїзда на підходах до станції призначення та на станції Терни спірні вагони перебували у користуванні Відповідача, і за цей час залізницею було нараховано плату за користування вагонами, та включено до відомостей плати за користування вагонами № 27039128, 29039073, 29039171, які Відповідач визнав тільки частково, відомості підписав із застереженнями.
У зв'язку з наявністю у відомостях плати за користування вагонами та накопичувальній картці застережень Відповідача, спірні суми не були стягнуті з особового рахунку Відповідача.
Факт наявності на станції призначення Терни у період дії наказу № 279 від 21.03.2020р. (з 21.03.2020р. - 8:53 год. до 22.03.2020р. - 6:30 год.), № 282 від 24.03.2020р. (з 24.03.2020р. - 9:35 год. до 25.03.2020р. - 12:35 год.) та № 291 від 26.03.2020р. (з 26.03.2020р. - 10:07 год. до 26.03.2020р. - 18:10 год.) скупчення вагонів, що простоювали на підходах до станції призначення з вини Відповідача, підтверджується складеними станцією Терни актами загальної форми про затримку вагонів на станції призначення №: 1123, 1128, 1131 та 1132 від 21.03.2020р., 1159 та 1161 від 23.03.2020р., 1185,1192,1193 від 24.03.2020р., 1196 та 1197 від 25.03.2020р., 1208 та 1209 від 26.03.2020р., 1221 від 27.03.2020р.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Правовідносини сторін є господарськими та виникли у зв'язку з нарахуванням позивачем відповідачу плати за користування вагонами за час простою вагонів відповідача на підходах до станції призначення.
Згідно зі ст. 3, ч. 1 ст. 8 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства Залізничного Транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, у відповідності до приписів частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин укладання 14.12.2017р. між Позивачем (Залізницею) та Відповідачем (Власником колії) договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ "Укрзалізниця" № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч,
21.03.2020р. о 8:53 год., у зв'язку зі скупченням вагонів на станції призначення Терни, що прибули на адресу Відповідача раніше, і не були забрані ним на свою під'їзну колію, Позивачем видано наказ № 279 про затримку 52 вагонів на підходах до станції призначення - ст. Грекувата Придніпровської залізниці (а.с. 45).
На виконання наказу на станції Грекувата було складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 15 від 21.03.2020р. (а.с. 46).
Як вбачається зі змісту повідомлення про затримку вагонів № 113 про затримку вагонів було сповіщено уповноважного представника відповідача Жукову о 9 годині 28 хвилин. Яка отримала повідомленя «з оговоркой» (мовою оригіналу) : « Вагоны задержаны по независящим ЧАО СЕВГОК причинам. Вагоны приняты к перевозке в адрес ЧАО «СЕВГОК» сверх суточной перерабатывающей способности фронтов выгнузки» (а.с. 47).
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).
Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів доходить висновку що більш вірогідним є факт належного сповіщення відповідача про початок затримки вагонів за наказом № 279 .
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Відповідно до частин 1, 3 ,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України:
1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідачем на надано доказів на спростування того, що затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Відповідач не спростував доводів позивача, не надав належних та допустимих доказів того, що мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на положення ст. 121 Статуту та п. 16 Правил, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких, згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність.
Згідно з ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до наведеного п.п. 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється:
- якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;
- при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;
- при затримці - з моменту затримки.
Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Так, згідно з абз. 5 п. 12 Інструкції оформлення затримки поїздів на підходах до станції призначення на Придніпровській залізниці, (затвердженої наказом начальника залізниці № 75/Н від 08.02.2011) при поновленні приймання вагонів вантажовласником, зі станцій затримки у першу чергу повинні відправлятись вагони, які вказані у заявці вантажовласника, з урахуванням поїзної обстановки на дільниці, а за відсутності заявки - враховувати можливість відправлення вагонів, які були затримані першими.
Наявність вільних під'їзних колій на станції за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором та вказаними нормативними документами заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення.
Зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних, вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції тощо.
Підпунктом 14.2.1. пункту 14.2. Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України (затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 31.08.2005 № 507) визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.
Відповідно до п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411) черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.
Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання.
Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинно бути зайнято.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 21.03.2017року у справі № 904/6505/16 і не змінювалася Верховним Судом.
Отже, на станції призначення, окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.
З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги в частині того, що:
- Позивачем до позовної заяви не було додано витягів з книг повідомлень за період дії наказів про затримку вагонів на підходах до станції Терни (на станціях Савро, Грекувата) за період з 21.03.2020 р. по 27.03.2020 р;
- Позивачем не доведено факт скупчення вагонів, що простоювали на станції на станції призначення Терни у період дії наказів, з вини Відповідача і що стали причиною затримки вагонів на станції підходу;
- з наданих Позивачем актів загальної форми №№ 1123, 1128, 1131, 1132, 1159, 1161, 1185, 1192, 1193, 1196, 1197, 1208, 1209, 1221, всі вони були складені на час закінчення затримки вагонів. Актів, які б свідчили про початок затримки вагонів, Позивачем не надано свідчать про те, що позиція апелянта ґрунтується на тактиці «від зворотнього». Тобто, стверджується про неналежність/недостатність поданого опонентом доказу. При цьому доказів на спростування наведеного не надається.
Вищенаведене свідчить, що в обґрунтування заперечень відповідача покладено концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності. Відповідні доводи відхиляються як необґрунтовані.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення у повному обсязі заявлених позовних вимог і стягненням з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами у розмірі 39 366,48 грн. плати за користування вагонами, 52 513,08. Збору за зберігання вантажу.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 у справі №904/5162/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 153,00 грн. (а.с. 221) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 у справі №904/5162/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 у справі №904/5162/20 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 3 153,00 грн. покласти на Приватне акціонерне товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023)
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік
Суддя Т.А. Верхогляд