Справа № 357/11979/20
1-кп/357/730/21
18.11.2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуюча - суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження:
сторона обвинувачення
прокурор ОСОБА_3 ,
потерпілий ОСОБА_4 ,
сторона захисту
обвинувачений ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 7 міста Біла Церква Київської області, кримінальне провадження № 12020110030003613, внесене 22 листопада 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України
обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст.186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,-
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 02 грудня 2020 року надійшов затверджений прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.
Відповідно до обвинувального акту, досудовим розслідуванням встановлено, що 21 листопада 2020 року о 12 год. 00 хв. ОСОБА_5 прийшов до приміщення магазину ПП «Баварія», яке належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 та розташоване по АДРЕСА_2 . Перебуваючи у приміщенні вказаного магазину, ОСОБА_5 помітив ящик із пивом марки «Чернігівське біле» об'ємом 1 литр, що стояв по середині магазину. В подальшому ОСОБА_5 , діючи умисно й цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, користуючись тим, що продавець вказаного магазину перебуває на відстані від нього за прилавком магазину, підійшов до вказаного ящика із пивом та чітко усвідомлюючи, що його злочинні дії будуть зрозумілі продавцю та відвідувачам магазину, не маючи намір розрахуватись за нього, дістав з ящика пляшку пива марки «Чернігівське біле» об'ємом 1 литр вартістю 30 грн. 97 коп. В цей час дії ОСОБА_5 були помічені продавцем магазину, який зажадав, щоб останній повернув викрадену пляшку пива. У свою чергу ОСОБА_5 продовжуючи свої дії та чітко усвідомлюючи, що його злочинні дії викриті продавцем магазину, не маючи наміру припинити вчинення кримінального правопорушення та повернути викрадене майно, відкрив його і відкрито розпорядився ним, як своїм власним. Своїми умисними діями ОСОБА_5 відкрито викрав пляшку пива марки «Чернігівське біле» об'ємом 1 литр вартістю 29 грн. 54 коп., чим спричинив фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 30 грн. 97 коп.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабіжі) тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав себе винним повністю у інкримінованому йому злочині та суду показав, що саме він вчинив зазначений злочин за викладених у обвинувальному акті обставин. Розкаюється у скоєному. Просив строго не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують особу винного.
З огляду на викладенні у обвинувальному акті та визнані обвинуваченим обставини вчинення злочину суд приходить до висновку, що у даному кримінальному провадженні знайшли своє підтвердження всі обставини, які підлягають доказуванню відповідно до положень ст.91 КПК України і в тому числі щодо події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, форми його вини, мотиву і мети вчинення злочину.
За викладеного суд вважає, що вина ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому злочину є доведеною.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому міри покарання, суд виходить із вимог ст.65 КК України і враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та його суспільну небезпечність, наявність чи відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання винного обставин, дані про його особу, відношення до скоєного та конкретні обставини справи.
З огляду на зміст санкції ч.1 ст.186 КК України та вимог статті 12 цього Кодексу, вчинений обвинуваченим злочин відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання винного, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання винного, судом не встановлено.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. Окрім того, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права», а тому з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи) (справи «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року). Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
Враховуючи суспільну небезпечність скоєного обвинуваченим злочину (спрямований проти власності), на що вказує його характер (умисний корисливий злочин) та спричинені ним наслідки (заподіяння матеріальної шкоди невеликого розміру), тяжкість злочину (є злочином середнього ступеня тяжкості), відношення винного до наслідків скоєного (розкаявся у скоєному), пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання винного обставини, дані про його особу, який не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, визначивши йому покарання відповідно до санкції ч.1 ст.186 КК України у вигляді двох років позбавлення волі та у відповідності до ст.75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом відповідно до статті 76 вказаного Кодексу обов'язки періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти останній про зміну місця свого проживання і роботи.
Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.12, 50, 66, 67, 75, 76, ч.1 ст.186 КК України, ст.ст.8-11, 21-27, 91, 349, 368-371, 373, 374, 376, 392, 394, 395 КПК України, ст.17 ЗУ від 23 лютого 2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні передбаченого ч.1 ст.186 КК України злочину та призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, який обчислювати починаючи з 18 листопада 2021 року.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 :
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Речові докази:
?пусту пляшку з-під пива марки «Чернігівське біле» об'ємом 1 литр, яка знаходиться на тимчасовому зберіганні в Білоцерківському ВП ГУНП в Київській області квитанція № 1192/2020- знищити,
?диск з відеозаписом з камер відео спостереження магазину «Баварія»- залишити в матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_5 не обирати.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду
Київської області Ірина ДУБАНОВСЬКА