29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"17" листопада 2021 р. Справа № 924/675/21
Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Кабель-1" м.Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" Хмельницька область, Хмельницький район, с.Лісові Гринівці
про стягнення 54464,14 грн.
за участю представників:
позивача: Возняк А.Г. - згідно з ордером
відповідача : не з'явився
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Кабель-1" м.Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці про стягнення 54464,14 грн.
Ухвалою суду від 05.07.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 13.07.2021 відкрито провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Кабель-1" м.Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" Хмельницька область, Хмельницький район, с.Лісові Гринівці про стягнення 54464,14 грн., для її розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 29.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/675/21 на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання у справі № 924/675/21 на 11:30 год. 29 вересня 2021 р.
Ухвалою суду від 29.09.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 924/675/21 на 10:00 год. 07 жовтня 2021 р.
Ухвалою суду від 07.10.2021 закрито підготовче провадження у справі № 924/675/21. Призначено справу № 924/675/21 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 09:30 год. "03" листопада 2021 р.
Повноважний представник позивача в засіданні суду підтримав вимоги викладені у позові та наполягав на його задоволенні.
Відповідач відзиву на позов не надав, причини не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля-Кабель-1" товар передано товар на загальну суму 80274,99 грн. відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних:
від 22.10.2019 р. №РН-0020195 на суму 38874,99 грн.;
від 08.11.2019 р. №РН-0020647 на суму 41400,00 грн.
22.10.2019 відповідачем перераховано позивачу кошти за товар на суму 15000,00 грн., 01.11.2019 - на суму 10000,00 грн., 06.11.2019 - на суму 10000,00 грн.
З огляду на оплату відповідачем отриманого від позивача товару не в повному обсязі та з порушенням погодженого сторонами строку, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 54464,14 грн., з яких 45274,99 грн. основної заборгованості, 2019,66 грн. 3% річних, 4437,43 грн. інфляційних нарахувань, 2732,06 грн. пені.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 80274,99 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, підписаними сторонами.
Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 691 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 692 ЦК України).
Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З матеріалів справи убачається, що відповідач товар, отриманий від позивача згідно з наявними у матеріалах справи видатковими накладними, повністю не оплатив, сплативши лише 35000,00 грн., чим утворив заборгованість в сумі 45274,99 грн. Доказів погашення зазначеної заборгованості та доказів, які спростовують наявну заборгованість, суду не подано.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 45274,99 грн. боргу за поставлений товар заявлені правомірно та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2019,66 грн. 3% річних та 4437,43 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат, суд вважає, що зазначені нарахування здійснені правильно, в можливих межах, а тому є обґрунтованими.
Доказів, які би спростовували позовні вимоги про стягнення 2019,66 грн. 3% річних за період з 08.11.2019 по 02.06.2021 та 4437,43 грн. та інфляційних нарахувань за період листопад 2019 - квітень 2021, суду не подано.
Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою (штрафом ,пенею), яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі.
Враховуючи вищенаведені положення та те, що поставка товару здійснювалась на підставі накладних в яких відсутні посилання на договір, яким передбачено нарахування пені, суд вважає, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 2732,06 грн. необхідно відмовити, оскільки відсутній письмовий правочин щодо стягнення пені за поставлений згідно видаткових накладних товар.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Кабель-1" м.Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" Хмельницька область, Хмельницький район, с.Лісові Гринівці про стягнення 54464,14 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" (Хмельницька область, Хмельницький район, с.Лісові Гринівці, вукл.Правди,7, код 39266591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Кабель-1" (29000, м.Хмельницький, вул.Красовського,5/1, код 37126183) 45274,99 грн. (сорок п'ять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 99 коп.) боргу, 2019,66 грн. (дві тисячі дев'ятнадцять гривень 66 коп.) 3% річних, 4437,43 грн. (чотири тисячі чотириста тридцять сім гривень 43 коп.) інфляційних нарахувань, 2156,13 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят шість гривень 13 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 17.11.2021 р.
Суддя І.В. Грамчук
Віддруковано 4 примірники: 1- у справу, 2 - позивачу (ІНФОРМАЦІЯ_2), 3- представнику позивача Возняк А.Г. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 4 - відповідачу (31340, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул.Правди,7) реком. з повідомл. про вруч.