Рішення від 18.08.2021 по справі 921/110/21

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 серпня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/110/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Фізичної особи - підприємця Слободян Василя Володимировича, АДРЕСА_1

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Укрриба", вул. Тургенєвська, 82а, м. Київ.

про зобов"язання вчинити певні дії

За участю учасників судового процесу:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: Ткач Р.М. - представник;

від третьої особи: не з"явився.

Судові процедури

Судом роз'яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Фізична особа - підприємець Слободян Василь Володимирович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про:

- визнання листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях №11-112-00369 від 11.02.2021, який не відповідає чинному законодавству;

- зобов"язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договорів оренди №1276 та №1277 від 16.03.2018 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності шляхом викладення п.10.1 Договору у новій редакції "Цей договір укладено строком на 5 (п"ять) років, що діє з 16.03.2018 по 15.02.2023 включно, із можливістю подальшої пролонгації у разі належного виконання вимог договору відповідно до встановленого договору";

- відповідно до п.10.11 Договорів №1276 та №1277 від 16.03.2018 скасувати нарахування сплати неустойки у розмірі подвійної ставки за користування майном за час прострочення.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 25.02.2021, для розгляду справи №921/110/21 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2021 позовну заяву ФОП Слободян В.В. залишено без руху, на підставі частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.

17.03.2021 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява №16/03/2021 від 16.03.2021 (вх. №2292) ФОП Слободяна В.В., зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 02.03.2021.

Ухвалою суду від 30.03.2021 відкрито провадження у справі №921/110/21 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 27.04.2021.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначене на 27.04.2021.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

У підготовчих засіданнях 27.04.2021, 18.05.2021, 26.05.2021 та 10.06.2021 оголошувались протокольні ухвали про відкладення підготовчого засідання відповідно на 18.05.2021, на 26.05.2021, на 10.06.2021 та на 24.06.2021.

Згідно статті 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Ухвалою суду від 26.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/110/21 на 30 днів.

Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/110/21 до судового розгляду по суті на 05.08.2021.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні - 05.08.2021 розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 05.08.2021 протокольною ухвалою суду оголошувалась перерва до 11.08.2021.

Протокольною ухвалою від 11.08.2021 відкладено розгляд справи по суті на 18.08.2021.

При розгляді справи по суті, суд з'ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне та заключне слово та заперечення позовних вимог представника відповідача, його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 18.08.2021, після з'ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 30.03.2021 залучено до участі у справі №921/110/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Укрриба", вул. Тургенєвська, 82а, м. Київ, на підставі статті 50 ГПК України.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Договір оренди №1276 від 16.03.2018 відповідно до умов якого є орендарем державного нерухомого майна - гідротехнічних споруд ставу Підгайці 1, а саме: роздільна дамба, водовипуск, верховина, верховина, паводковий водовипуск, водонапуск, водонапуск, які розташовані за адресою: Тернопільська область Шумський район в межах земель Підгаєцької сільської ради за межами села Підгайці та на Договір оренди №1277 від 16.03.2018 відповідно до умов якого є орендарем державного нерухомого майна - гідротехнічних споруд ставу Кудлаївка 2, а саме: контурна дамба, водовипуск, водовипуск, паводковий водовипуск, які розташовані за адресою: Тернопільська область Шумський район в межах земель Підгаєцької сільської ради за межами села Кудлаївка. Гідротехнічні споруди перебувають на балансі ДП "Укрриба". Термін дії договорів оренди відповідно до п.10.1 договору встановлено по 15.02.2021 включно.

Позивач зазначає, що згідно ч.3 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 строк договору оренди не може становити менше п'яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду. Відповідно до п.125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 №483 не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п'ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об'єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір.

З врахуванням того, що строк оренди укладений менше ніж на п'ять років, майно зареєстровано за державою, ФОП Слободян В.В. звернувся із заявами до Управління реалізації повноважень у Тернопільській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях привести договора оренди щодо його строку у відповідність до закону, шляхом внесення змін у п. 10.1 Договору та встановлення строку дії Договору 5 років.

Управління листом від 18.11.2020 безпідставно відмовило у внесенні відповідних змін до Договору посилаючись на абз. 20. п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" згідно якого гідротехнічні захисні споруди не можуть бути об'єктами оренди.

Однак, відповідно до паспорта рибогосподарських технологічних водойм гідротехнічні споруди, які є предметом оренди не є захисними, а тому можуть бути об'єктами оренди згідно нової редакції Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Позивач просить суд звернути увагу, що він займається рибним господарством, на що отримав дозвіл на спеціальне водокористування для ведення рибного господарства, уклав договори оренди водного об'єкта (ставків), договори оренди землі під гідротехнічними спорудами рибогосподарських технологічних водойм, а тому займатися рибним господарством, без використання гідротехнічних споруд, які забезпечують технологічний процес розведення риби є неможливим. Також просить врахувати, що ним належним чином виконувалися умови договору оренди, своєчасно проводилася оплата орендної плати, про що свідчить відсутність будь яких претензій з боку відповідача.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №3401 від 20.04.2021). Зокрема вказує, що основним завданням Регіонального відділення є здійснення повноважень орендодавця державного майна. Договори оренди №1276 від 16.03.2018 та № 1277 від 16.03.2018 укладено на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 , який втратив чинність та згідно ст.4 якого предметом оренди могли бути гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми . Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019, не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, гідротехнічні споруди, гідротехнічні захисні споруди. Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 підставами для відмови у включенні майна до одного з Переліків або виключення майна із одного з Переліків є неможливість передачі відповідного майна в оренду згідно із ч. 2 ст. 3 цього закону. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені. З метою розблокування оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми Фондом державного майна України розроблено проект ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно удосконалення державної політики управління та приватизації об'єктів державної і комунальної власності, а також інституційних засад діяльності Фонду державного майна України", яким передбачено в абзац 20 підпункту 2 частини 2 статті 3 Закону про оренду після слів "гідротехнічні захисні споруди" доповнити словами " (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми) ". Фонд державного майна України повідомив Регіональне відділення, що Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 визначено, які саме об'єкти не можуть бути об'єктами оренди, серед яких зазначено гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди, а тому укладення нових договорів та продовження чинних договорів оренди гідротехнічних споруд є неможливим до внесення змін до ст.3 Закону. Вважає, що до внесення таких змін, орендодавець не має законних підстав для продовження строку оренди майна, яке не може бути об'єктом оренди. У зв'язку з закінченням строку дії договору, Управління повідомило Орендаря та Балансоутримувача про необхідність протягом 3-ох робочих днів з дня отримання листа повернути орендоване майно Балансоутримувачу по акту приймання-передачі.

Просить в позові відмовити.

Пояснення третьої особи.

Третя особа явку свого представника в судове засідання 18.08.2021 не забезпечила, однак в поданих поясненнях (вх. № 3581 від 26.04.2021) вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки у зв'язку із набранням чинності новою редакцією Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у позивача на підставі статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" виникло право на приведення Договору в частині строку його дії у відповідність до статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідь на відзив.

06.05.2021 позивачем подано відповідь на відзив (вх. №3814), згідно якої доводи відповідача вважає безпідставними.

Фактичні обставини, встановлені судом.

16.03.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Слободян Василем Володимировичем (Орендар) укладено Договір оренди №1276 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (Договір оренди), відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання : Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно: гідротехнічні споруди ставу Підгайці 1 інвентарний номер 0259, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ476, а саме: роздільна дамба, водовипуск, верховина, верховина, паводковий водовипуск, водонапуск, водонапуск, які розташовані за адресою: Тернопільська область, Шумський район в межах земель Підгаєцької сільської ради, за межами села Підгайці (Майно) та перебувають на балансі Державного підприємства "Укрриба" (Балансоутримувач), вартість яких визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31 липня 2017 року і становить за незалежною оцінкою 100 990, 00 грн без ПДВ ( п. 1.1 Договору оренди).

Також, 16.03.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Слободян Василем Володимировичем (Орендар) укладено Договір оренди №1277 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (Договір оренди), відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання : Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно: гідротехнічні споруди ставу Кудлаївка 2, інвентарний номер 0260, реєстровий номер 25592421.71.ААЕЖАЖ467, а саме: контурна дамба, водовипуск, водовипуск, паводковий водовипуск, які розташовані за адресою: Тернопільська область, Шумський район в межах земель Підгаєцької сільської ради, за межами села Кудлаївка (Майно) та перебувають на балансі Державного підприємства "Укрриба" (Балансоутримувач), вартість яких визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31 липня 2017 року і становить за незалежною оцінкою 87 310, 00 грн без ПДВ ( п. 1.1 Договору оренди).

Майно передається в оренду з метою: ведення рибного господарства, стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання - передачі (п.п.1.2, 1.3 Договорів оренди).

Орендар вступає в строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання цього Договору та акта приймання-передачі Майна (п. 2.1 Договорів оренди).

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за №786 (зі змінами та доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди (лютий 2018 року) - 861,90 грн (Договір оренди № 1276) та 745,14 грн (Договір оренди № 1277) та перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.1, п. 3.6 Договорів оренди).

Пунктом 10.1 Договорів визначено, що цей Договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 16 березня 2018 року по 15 лютого 2021 року.

У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу органу уповноваженого управляти об'єктом оренди ( п. 10.4 Договорів оренди).

На виконання умов Договорів оренди Гідротехнічні споруди ставу Підгайці 1 та ставу Кудлаївка 2, що розташовані за адресою: Тернопільська область, Шумський район на території Підгаєцької сільської ради, передано орендарю у строкове платне користування, згідно Актів приймання-передачі нерухомого майна від 16.03.2018, які підписано без заперечень Регіональним відділенням ФДМ України (Орендодавець), ДП "Укрриба" (Балансоутримувач) та ФОП Слободян В.В. (Орендар), відповідно до яких стан майна на момент укладення договорів придатний для риборозведення та потребують проведення поточних ремонтів за узгодженим висновком Балансоутримувача та Орендаря.

Реєстрацію фізичної особи - підприємця Слободян В.В., згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за основним видом діяльності прісноводне рибництво (аквакультура), проведено 10.02.2012.

Держаним управлянням охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області видано ФОП Слободян В.В. 23.07.2012 дозвіл № УКР- 2976 "А"/ТЕР на спеціальне водокористування для ведення рибного господарства на ставках на території с.Кудлаївка та с. Підгайці Підгаєцької сільської ради Шумського району на строк до 26.06.2022.

Тернопільським обласним управлінням водних ресурсів Держводагенства України, враховуючи наявний у ФОП Слободян В.В. дозвіл № УКР- 2976 "А"/ТЕР, розроблено та затверджено 20.07.2016 Паспорти рибогосподарських технологічних водойм с.Підгайці та с. Кудлаївка розташованих на території Підгаєцької сільської ради Шумського району, Джерело водопостачання водойми - р. Горинка; в розділі 4 "Склад та характеристики гідротехнічних споруд" графі 4.9 "Перелік гідротехнічних споруд які мають захисне значення" зазначено відомості - захисні гідротехнічні споруди відсутні. Під час проектування рибницьких господарств на їх гідротехнічні споруди не покладались функції захисту прилеглих територій з населеними пунктами і автодорогами між ними та інших об'єктів довкілля від високих повеневих та паводкових вод річок Дніпро і Дністер, на які (гідроспоруди) поширювалися б вимоги чинних в Україні будівельних норм і правил (СНиП 2.06.01-86, СНиП 2.06.51-85, СНиП 2.01.15-90, ДБН 360-92**.) Гідротехнічні споруди ставкових рибницьких господарств не відносяться до гідротехнічних захисних споруд загальнодержавного значення обумовлених Законом України "Про приватизацію державного майна" (від 04.03.1992 №2163-ХІ зі змінами і доповненнями); графа 4.10 технологічна водойма не облаштована іншими гідротехнічними спорудами.

Для здійснення підприємницької діяльності за основним видом діяльності, з метою ведення рибного господарства, між Шумською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП Слободян В.В. (Орендар) укладено договори оренди водних об'єктів (ставків):

- 11.07.2012 Договір оренди водного об'єкта (ставка) площею водного дзеркала 40,5360 га (за межами с.Підгайці) на території Підгаєцької сільської ради Шумського району Тернопільської області строком дії на 10 років до 11.07.2022;

- 11.07.2012 Договір оренди водного об'єкта (ставка) площею водного дзеркала 22,9355 га (за межами с. Кудлаївка) на території на території Підгаєцької сільської ради Шумського району Тернопільської області строком дії на 10 років до 11.07.2022.

Також, для здійснення підприємницької діяльності за основним видом діяльності (рибогосподарських потреб) укладено договори оренди землі, зокрема, водних об'єктів та під гідроспорудами:

- між Шумською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ФОП Слободян В.В. (Орендар) Договір оренди землі від 27.05.2013 строком дії до 27.05.2023 та складено Акт приймання - передачі земельної ділянки від 27.05.2013 (в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 64,1800) га та Акт відновлення в натурі (на місцевості ) зовнішніх меж земельної ділянки та про передачу межових знаків для забезпечення їх схоронності;

- між Шумською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ФОП Слободян В.В. (Орендар) Договір оренди землі від 27.05.2013 строком дії до 27.05.2023 та складено Акт приймання - передачі земельної ділянки від 27.05.2013 (в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 48,2893 га) та Акт відновлення в натурі (на місцевості ) зовнішніх меж земельної ділянки та про передачу межових знаків для забезпечення їх схоронності.

З метою пролонгації Договорів оренди майна, Орендар звернувся до Управління Регіонального відділення фонду держмайна із заявами від 12.11.2020 з проханням продовжити Договори оренди №1276 від 16.03.2018 та №1277 від 16.03.2018 на той самий строк, на який було укладено посилаючись на умови Договорів, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 та пункт 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 №483.

У відповідь на зазначені звернення Регіональне відділення листом №18-112-02315 від 18.11.2020 повідомило ФОП Слободян В.В., що гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди згідно Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 не можуть бути об'єктом оренди, а тому з ціллю розблокування оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми Фондом державного майна України розроблено проект закону щодо внесення змін до абз.20 підп.2 ч.2 ст.3 Закону.

Фондом державного майна України листом повідомлено, що статтею 3 Закону України №157-ІХ від 03.10.2019 визначено, які саме об'єкти не можуть бути об'єктами оренди, а саме: гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди, а тому укладення нових та продовження чинних договорів оренди гідротехнічних споруд є неможливим. У листі також повідомлено про розроблення Фондом проекту ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно удосконалення державної політики управління та приватизації об'єктів державної і комунальної власності, а також інституційних засад діяльності Фонду державного майна України", яким передбачено в абзаці 20 підпункту 2 частини 2 статті 3 Закону про оренду після слів "гідротехнічні захисні споруди" доповнити словами " (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми) ".

Згідно наказу Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області №43 та №44 від 08.02.2021 "Щодо прийняття рішення про відмову у продовженні договору оренди", керуючись вимогами абз.2 ч.1 ст.19, абз. 2 ч.1 ст.7, абз.20 п.2 ч.2 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019 та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, відмовлено у продовженні Договорів оренди №1276 та №1277 від 16.03.2018 на користування державним майном, що перебуває на балансі ДП "Укрриба", укладених з фізичною особою - підприємцем Слободян В.В.

Управління звернулося з вимогою (лист №18-112-00369 від 11.02.2021) до ФОП Слободян В.В. та ДП "Укрриба" про повернення орендованого майна Балансоутримувачу по акту приймання-передачі протягом 3-ох робочих днів з дня отримання листа, враховуючи припинення терміну дії Договорів оренди №1276 та №1277 від 16.03.2018.

Відмова Регіонального відділення у задоволенні пропозиції Орендаря про внесення змін до Договорів оренди №1276 та №1277 від 16.03.2018 щодо збільшення строку його дії на 5 років, стало підставою для звернення ФОП Слободян В.В. з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Визначаючи правову природу спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виходячи з аналізу положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з укладенням договорів оренди №1276 та №1277 від 16.03.2018 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, які за правовою природою є договором оренди, які регулюються положеннями глави 58 ЦК України та глави 30 ГК України.

Зокрема, до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем підлягають також застосуванню норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Норми права, які застосував суд.

Згідно з частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічне положення містить стаття 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (частина 3 статті 184 Господарського кодексу України).

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який передбачає істотні умови договору, а також інші умови, передбачені за згодою сторін.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про аквакультуру (в редакції станом на час укладення договору) аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг. Рибогосподарська технологічна водойма - штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проектом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об'єктів аквакультури.

Статтею 13 Закону України "Про аквакультуру" аквакультура може здійснюватися з метою: отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура); штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів; надання рекреаційних послуг.

Як визначено статтею 14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду). Об'єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі. При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди.

Державна підтримка у сфері аквакультури надається відповідно до законів України "Про державну підтримку сільського господарства України", "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою" та інших законодавчих актів, які регулюють відносини у сфері державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників (частина 2 статті 22 Закону України "Про аквакультуру").

Згідно статті 51 Водного кодексу України у договорі оренди водного об'єкта визначаються зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами. Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини та матеріали справи, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на таке.

Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Згідно з Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженим наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 №908/68, одним із способів управління державним майном є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.98 (пункт 1.4 Положення).

За змістом пункту 2.4.1 цього Положення такий спосіб управління державним майном, як передача його в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передусім застосовується у випадках, за яких майно не підлягає приватизації та не може передаватися в оренду.

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" до сфери управління Міністерства аграрної політики України та на баланс ДП "Укрриба" передані гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, які під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених господарських товариств. Зазначені гідроспоруди є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебувають на балансі ДП "Укрриба". Додатком до наказу визначено перелік підприємств рибної галузі України, майно яких передається на баланс ДП "Укрриба", серед яких значиться ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат", м. Тернопіль ".

Відповідно до Статуту ДП "Укрриба" підприємство засноване на основі державної власності, підпорядковане Державному агентству рибного господарства України (створено в результаті реорганізації Державного комітету рибного господарства України на підставі Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 №1085/2010). Метою діяльності підприємства є утримання та ефективне використання державного майна, закріпленого за ним на праві господарського відання, задоволення суспільних потреб в продукції (роботах, послугах) Підприємства, а предметом діяльності, зокрема, нагляд за технічною експлуатацією державного майна - гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм, включаючи ставкові рибоводні споруди, пов'язані з ними робочі машини та обладнання, а також інше майно, необхідне для рибогосподарської діяльності, що знаходиться на балансі Підприємства; технічна експлуатація гідротехнічних споруд відповідно до вимог Водного та Земельного кодексів України в частині користування водними об'єктами та землями водного фонду. Підприємство має право розпоряджатися майном, що належать до основних фондів (переданого на баланс), у тому числі передавати майно в оренду, за попередньою згодою Уповноваженого органу управління, лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені господарським кодексом України та іншими законами України (п.п.1.1, 3.1, 3.2, 4.5 Статуту).

Згідно наказу Фонду державного майна України від 06.03.2019 року №231 "Про реорганізацію регіональних відділень" утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, як юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття Регіональних відділень Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків реорганізованих відділень.

Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області є структурним підрозділом Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях без права юридичної особи, яке наділене повноваженнями пов'язаними з реалізацією повноважень Фонду державного мана України, зокрема, державної політики у сфері оренди державного майна на території Тернопільської області (Управління Регіонального відділення фонду держмайна) (згідно Наказу Фонду державного майна України від 09.09.2020 №138-к).

Порядок укладення, зміни, припинення та виконання договору оренди державного майна, який за своєю правовою природою є договором майнового найму, регулюється нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншими нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (стаття 179 Господарського кодексу України).

На дату укладення Договорів оренди від 16.03.2018, які є предметом спору, організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду індивідуально визначеного майна , що перебуває в державній власності регулювалися Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2270-XII (в редакції, чинній на момент укладення договору, далі Закон про оренду від 10.04.1992).

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, укладені сторонами договори оренди в частині істотних умов повинні відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 №1774 затверджено Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, одними із істотних умов договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди.

Відповідно до абз.5 ч.1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 об'єктами оренди, зокрема є майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцем, зокрема щодо нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю ( стаття 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992).

Відповідно до абз.19 ч.2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 не можуть бути об'єктами оренди, зокрема водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Отже, в силу закону, об'єктом оренди можуть бути гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми.

Об'єктом Договорів оренди від 16.03.2018 є індивідуально визначене (нерухоме) майно гідротехнічні споруди ставу Підгайці 1 та Кудлаївка 2, які перебувають на балансі ДП "Укрриба" та передаються в оренду з метою використання під ведення рибного господарства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про аквакультуру" (в редакції станом на час укладення договору) аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг. Рибогосподарська технологічна водойма - штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проектом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об'єктів аквакультури.

Пункт 4 Типової форми договору оренди водних об'єктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 №420 передбачає передачу об'єкта оренди разом з гідротехнічними, лінійними спорудами та іншими об'єктами інфраструктури із зазначенням їх переліку, характеристики і стану споруд.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про оренду землі" типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 затверджено Типовий договір оренди землі, у п.3 якого зазначаються відомості про об'єкти нерухомого майна які знаходяться на земельній ділянці їх перелік та характеристика інших об'єктів інфраструктури, розташованих на земельній ділянці (за наявності), їх характеристики та стан.

З аналізу вищенаведеного законодавства можна зробити висновок, що оренда гідротехнічних споруд передбачена у разі оренди особою самого водного об'єкта, на якій такі споруди розташовані, та земельної ділянки під водним об'єктом, тобто користування на умовах оренди однією особою землею, водним простором та гідротехнічною спорудою.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про аквакультуру" надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.

Статтями 8, 14 Закону України "Про аквакультуру" наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 742 від 16.12.2013 затверджено "Порядок розроблення паспорта рибогосподарської технологічної водойми" який визначає механізм встановлення загальних характеристик та оцінки стану рибогосподарської технологічної водойми, характеристики джерела водопостачання, технічних параметрів водойми і гідротехнічних споруд та інших показників для паспорта рибогосподарської технологічної водойми, що використовуються для забезпечення раціонального використання рибогосподарських технологічних водойм.

Пунктом 2.1 Порядку встановлено, що Паспорт розробляється за формою, наведеною в додатку який складається із 8-ми розділів та у яких зазначаються відомості, зокрема у розділі 4 "Склад та характеристики гідротехнічних споруд (ГТС) водойми" відомості про перелік гідротехнічних споруд, які мають захисне значення; інші споруди, якими облаштована технологічна водойма (повеневі споруди, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні, рибозахисні та інші споруди).

Якщо інше не передбачено договором оренди, Паспорт підлягає перегляду кожні 5 років, а також у разі змін технічних параметрів і гідротехнічних споруд, зміни гідрологічного режиму річки (водотоку) та його відповідного коригування (п.3.2 Порядку).

Основними джерелами вихідної інформації для розроблення Паспорта є: 1) матеріали комплексних польових обстежень водойми та джерела водопостачання; 2) дані багаторічних спостережень за режимом поверхневих і підземних вод; 3) відомості про природні умови регіону; 4) архівні матеріали про екстремальні показники гідрометеорологічних характеристик; 5) топографічні та тематичні карти, плани та креслення, складені за матеріалами комплексних польових обстежень водойми; 6) матеріали проекту водойми; 7) дані обліку використаної води; 8) дані Державного земельного кадастру та природно-сільськогосподарське районування території водойми та джерела водопостачання (п.3.3 Порядку).

Паспортами рибогосподарських технологічних водойм виданого Тернопільським обласним управлінням водних ресурсів 20.07.2016, які є чинними, оскільки іншого судом не здобуто. Також підтверджено, що став Підгайці 1 є рибогосподарськими технологічними водоймами за призначенням та типом - нагульний, а за типом рибного господарства - повносистемне, а став Кудлаївці 2 є рибогосподарськими технологічними водоймами за призначенням та типом - вирощувальний, а за типом рибного господарства - повносистемне.

У розділі 4.9 Паспортів містяться відомості, що на рибогосподарських технологічних водоймах гідротехнічні споруди, які мають захисне значення, відсутні.

Як слідує із матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, що фізична особа - підприємець Слободян В.В., для здійснення підприємницької діяльності за основним видом діяльності прісноводне рибництво (аквакультура), є орендарем, в одній особі:

1. водних об'єктів (ставків) на підставі укладених 11.07.2012 в порядку ст. 51 Водного кодексу України, строком дії на 10 років до 11.07.2022: Договору оренди водного об'єкта (ставка) площею водного дзеркала 40,5360 га - с. Підгайці; Договору оренди водного об'єкта (ставка) площею водного дзеркала 22,9355 га - с.Кудлаївка.

Пунктом 1.4 умов Договорів передбачено, що гідротехнічні споруди водного об'єкту, що передається в оренду не є предметом цього договору; умови їх використання визначаються іншими документами.

2. землі, зокрема водних об'єктів та під гідротехнічними спорудами: Договір оренди землі від 27.05.2013 строком дії до 27.05.2023 та складено Акт приймання - передачі земельної ділянки від 27.05.2013 (в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 64,1800 га) та Акт відновлення в натурі (на місцевості ) зовнішніх меж земельної ділянки та про передачу межових знаків для забезпечення їх схоронності, та Договір оренди землі від 27.05.2013 строком дії до 27.05.2023 та складено Акт приймання - передачі земельної ділянки від 27.05.2013 (в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 48,2893 га) та Акт відновлення в натурі (на місцевості ) зовнішніх меж земельної ділянки та про передачу межових знаків для забезпечення їх схоронності.

Умови даних договорів містять відомості, що на земельних ділянках знаходяться об'єкти нерухомого майна: гідротехнічні споруди ставу Підгайці 1 та Кудлаївка 2.

3. державного індивідуально визначеного (нерухомого) майна гідротехнічних споруд ставу Підгайці 1 та Кудлаївка 2: Договір оренди №1276 від 16.03.2018, термін дії договору до 15.02.2021 та складено Акт приймання - передавання нерухомого майна від 16.03.2018, а також Договір оренди №1277 від 16.03.2018, термін дії договору до 15.02.2021 та складено Акт приймання - передавання нерухомого майна від 16.03.2018.

Підприємцю видано Дозвіл на спеціальне водокористування від 23.07.2012 за №УКР- 2976 "А"/ТЕР на спеціальне водокористування для ведення рибного господарства на ставках на території с. Підгайці та с.Кудлаївка Підгаєцької сільської ради Шумського району на строк до 26.06.2022.

Також Паспорти рибогосподарських технологічних водойм від 20.07.2016, які не переглядалися та відповідно до яких ставки Підгайці 1 та Кудлаївка 2 є рибогосподарськими технологічними водоймами.

Тобто, держава в особі органів управління державним майном та підприємець здійснили усі необхідні дії в порядку передбаченому чинним законодавством для здійснення підприємницької діяльності по рибному господарству.

Слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" 1992 (в редакції закону від 04.07.2013) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

За погодженням сторін термін Договорів оренди від 16.03.2018 укладено на 2 роки і 11 місяців включно.

Частиною 4 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (№157-ІХ від 03.10.2019) визначено, що Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема щодо: зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною 3 статті 9 цього Закону, згідно якої строк договору оренди не може становити менше п'яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.

Внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням обмежень, установлених статтею 16 Закону та цим Порядком, за згодою сторін до закінчення строку його дії (п.122 Порядку).

Згідно п.125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ №483 від 03.06.2020 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п'ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об'єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини 1 статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (№157-ІХ від 03.10.2019) договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Стаття 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (№157-ІХ від 03.10.2019) встановлює підстави для відмови у продовженні договору оренди. Так рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об'єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об'єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

Підставами для відмови у включенні майна до одного з Переліків або виключення майна із одного з Переліків є: неможливість передачі відповідного майна в оренду згідно із частиною 2 статті 3 цього Закону (п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019).

Управління, як на підставу відмови у внесені змін до Договору оренди, з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, посилається на те, що захисні гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми не можуть бути об'єктом оренди згідно абз.20 ч.2 ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019, а тому до внесення змін у дану норму закону, передача в оренду державного майна чи продовження терміну оренди такого майна буде суперечити закону.

Суд не погоджується із таким обґрунтуванням відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до підп. 2 ч. 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 не можуть бути об'єктами оренди, об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема:

- акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об'єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об'єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій (крім причалів морських та річкових портів, залізничних та автомобільних під'їзних шляхів (до першого розгалуження за межами території порту), ліній зв'язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій)(абз.18);

- водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об'єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем (абз.20).

Відповідно до п. 24 статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Кабінет Міністрів України затверджує перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

На виконання п.24 статті 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Кабінет Міністрів України прийняв постанови:

1/ постанову від 03.11.2010 за №999 "Про визначення критеріїв віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" п.1 якої установлено, що до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, належать суб'єкти господарювання державного сектору економіки (далі - підприємства), які відповідають одному або кільком таким критеріям:

підприємства паливно-енергетичного комплексу, які забезпечують цілісність об'єднаної енергетичної системи України, зокрема диспетчерське (оперативно-технологічне) управління зазначеною системою, експлуатують магістральні та міждержавні електричні мережі; атомні електростанції; гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам; гідроакумулюючі електростанції та гідроелектростанції (крім малих гідроелектростанцій); державне підприємство "Енергоринок"; підприємства, що провадять діяльність з транспортування магістральними газо- та нафтопроводами і зберігання у підземних нафто- та газосховищах;

підприємства, що здійснюють транспортування хімічних продуктів магістральними трубопроводами та обслуговування таких трубопроводів;

підприємства, що здійснюють геологічне вивчення і розробку нафтогазоносних надр з метою пошуку та розвідки родовищ нафти і газу, видобутку нафти і газу або їх зберігання, повернення (захоронення) супутніх і стічних вод, інших відходів, що видобуваються в процесі розвідки і розробки родовищ нафти і газу;

підприємства, що здійснюють видобування та переробку корисних копалин загальнодержавного значення;

підприємства, що провадять топографо-геодезичну і картографічну діяльність;

підприємства, що провадять гідрометеорологічну діяльність;

підприємства, що провадять діяльність у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку, державні радіо- і телекомпанії;

підприємства залізничного транспорту загального користування, а також підприємства автомобільного, морського та річкового транспорту;

підприємства авіаційної та ракетно-космічної промисловості;

підприємства, віднесені до категорій цивільної оборони;

підприємства, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв;

хлібоприймальні та хлібозаготівельні підприємства, що забезпечують розміщення і зберігання матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі мобілізаційних запасів, та зберігання продукції державного інтервенційного фонду;

підприємства, які становлять науковий і науково-технічний потенціал держави та є виконавцями загальнодержавних цільових науково-технічних програм і державних замовлень;

підприємства - суб'єкти природних монополій, які провадять діяльність на загальнодержавному ринку товарів;

підприємства, частка продукції яких на загальнодержавному ринку товарів, що має важливе соціально-економічне значення, перевищує 35 відсотків, або ті, які разом з одним або двома іншими підприємствами мають на такому ринку сукупну частку, що перевищує 50 відсотків, або не більше ніж з чотирма іншими підприємствами мають на такому ринку сукупну частку, що перевищує 70 відсотків;

підприємства, середньооблікова кількість штатних працівників яких перевищує 5 тис. осіб;

підприємства, які належать до категорії великих платників податків.

Підприємство вважається таким, що відповідає критеріям віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, визначеним в абзацах другому - дев'ятому цього пункту, якщо зазначені умови є основним видом його діяльності і частка його продукції на ринку відповідних товарів в Україні становить не менш як 20 відсотків.

2/ постанову від 04.03.2015 за №83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", якою затверджено перелік підприємств - об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Отже, не можуть бути об'єктами оренди у розумінні підп. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та включені до Переліку таких об'єктів.

В аспекті спірних відносин суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Державне підприємство "Укрриба", у розумінні положень ст. 22 ГК України, є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, належить до сфери управління Державного агентства рибного господарства та не належить до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, так як підприємство не відповідає критеріям встановленим постановою КМ України від 03.11.2010 за №999 "Про визначення критеріїв віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", та не включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави затверджених згідно постанови КМ України від 04.03.2015 № 83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" (у редакції станом на дату укладення Договору оренди 19.10.2017р. та виникнення спору).

Доказів протилежного, а саме, що ДП "Укрриба" є таким підприємством, відповідач не надав.

Не погоджується суд з доводами відповідача щодо того, що гідроспоруда - це узагальнююча назва усіх споруд, які служать для використання водних ресурсів, основним призначенням яких є захист від шкідливої дії вод, а тому гідротехнічні споруди рибогосподарських технологічних водойм (ставу) Підгайці 1 та Кудлаївка 2, які є об'єктами Договорів оренди від 16.03.2018, є захисними, про що свідчить і редакція абз.19 ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, оскільки:

- законодавець у ч. 2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, що втратила чинність та ч.2 ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019, зазначає два види споруд за їх технічними характеристиками: гідротехнічні споруди та гідротехнічні захисні споруди.

При цьому, у ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 не міститься застережень щодо того, що не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України та перелік таких об'єктів, а тому законодавець, для врегулювання питання оренди гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм, Законом України від 04.07.2013 вніс зміни у абз.19 ч.2 ст.4 Закону, доповнивши її текстом: водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Підтвердженням того, що об'єктами Договорів оренди від 16.03.2018 є гідротехнічні споруди які не були і не є захисними, як на дату укладення Договору оренди так і на дату прийняття рішення, свідчать наступні докази:

- спільний наказ Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" відповідно до якого до сфери управління Міністерства аграрної політики України та на баланс ДП "Укрриба" передані гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, а не захисні гідротехнічні споруди;

- Статут ДП "Укрриба", відповідно до п.3.2 якого предметом діяльності підприємства є нагляд за технічною експлуатацією державного майна - гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм, включаючи ставкові рибоводні споруди, що знаходиться на балансі Підприємства, а не захисних ;

- за Державним агентством рибного господарства України, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, зареєстровано майно державної форми власності - гідротехнічні споруди ставу Підгайці 1 та Кудлаївка 2, а не захисні;

- Паспортами рибогосподарських технологічних водойм підтверджено, що ставки Підгайці 1 та Кудлаївка 2 є рибогосподарськими технологічними водоймами на яких відсутні гідротехнічні споруди, які мають захисне значення.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), таким майном є гідротехнічні споруди рибогосподарських технологічних водойм (ставу) Підгайці 1 та Кудлаївка 2, яке перебуває на балансі ДП "Укрриба".

Відповідно до частини 7 статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції закону від 04.11.2020) у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом зазначаються зокрема: об'єм та площа водного об'єкта (водного простору), у тому числі рибогосподарської технологічної водойми; перелік гідротехнічних споруд, лінійних споруд, мостових переходів, а також інших об'єктів інфраструктури, розташованих на земельній ділянці (за наявності), їх характеристики та стан; зобов'язання орендаря щодо необхідності оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування. Невід'ємною складовою договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом є паспорт водного об'єкта.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, подані позивачем та третьою особою докази, які не спростовані відповідачем, а тому є належними, допустимими та достатніми для того, щоб вважати встановленим факт, що об'єкти оренди - гідротехнічні споруди рибогосподарських технологічних водойм (ставу) Підгайці 1 та Кудлаївка 2, передані в оренду згідно Договорів оренди від 16.03.2018 та перебувають на балансі ДП "Укрриба", не відносяться до захисних гідротехнічних споруд, не є об'єктами державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а тому можуть бути об'єктом оренди згідно ч.1 ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.10.1 Договорів оренди сторонами визначено, що цей Договір укладено строком на 2 (два) роки і 11 (одинадцять) місяців, та діє з 16 березня 2018 року по 15 лютого 2021 року включно (п. 10.1 Договору).

Враховуючи, що договори оренди між сторонами укладені строком менш як на п'ять років та з моменту укладення не продовжувалися, матеріали справи не містять доказів неналежного виконання позивачем (Орендарем) Договорів оренди, а тому заяви Орендаря про збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком, узгоджується із нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 та п.125 Порядку.

Слід зазначити, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 направлений на удосконалення, спрощення і скорочення процедур оренди державного і комунального майна для досягнення прозорості та відкритості процесу передачі в оренду державного та комунального майна, залучення широкого кола інвесторів до оренди державного і комунального майна. Натомість посилання відповідача на нову редакцію закону, як на правомірність своїх дій має наслідком обмеження прав орендаря щодо договору оренди, неможливість займатися підприємницькою діяльністю, оскільки використання рибогосподарських технологічних водойм без гідротехнічних споруд є неможливим, та такі дії є неприпустимими з боку орендодавця .

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

Відповідно до статті 48 Господарського кодексу України, з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом: надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності; сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку; стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.

Юридично допустимими вважаються рішення, які приймаються відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, відповідач має право вибору між рішеннями про погодження терміну договору оренди або про відмову у його погоджені лише за умови, коли вибране рішення ґрунтується на законі.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

Суд враховує, що згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положенням статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

За змістом прохальної частини позовної заяви в частині, позивач просить зобов'язати відповідача внести зміни до Договору оренди №1276 від 16.03.2018 та до Договору оренди №1277 від 16.03.2018 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності шляхом викладення п. 10.1 Договорів у новій редакції: "Цей Договір укладено строком на 5 (п'ять) років, що діє з 16.03.2018 по 15.02.2023, тобто шляхом укладення договору за рішенням суду.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За приписами статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, вимогу позивача про зобов'язання внести зміни до договору, шляхом викладення у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини статті 16 ЦК України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України.

За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною 9 статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.

Зобов'язання відповідача щодо внесення змін до договору визначено в силу закону: - відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Звернення Орендаря до Орендодавця про продовження строку договору оренди до 5 років, свідчить про його бажання встановити термін дії договору відповідно до норми Закону, враховуючи, що договори оренди землі в комплексі з розташованим на ній водними об'єктами та гідроспорудами, укладені терміном дії до 2022року та 2023 року та дозвіл на спеціальне водокористування чинний до 26.06.2022, про що Орендодавець був обізнаний, відповідно до ст.16, ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.п.122,125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, звернення Орендаря щодо збільшення строку оренди підлягало до задоволення.

Зазначене в цілому також узгоджується з частиною 7 статті 179 ГК України про укладення господарських договорів за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №757/45133/15-ц та постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №916/1423/18).

Судом встановлено, що позивач займається рибним господарством, на що отримав дозвіл на спеціальне водокористування для ведення рибного господарства, уклав договори оренди водного об'єкта (ставків), договори оренди землі під гідротехнічними спорудами рибогосподарських технологічних водойм, а тому займатися рибним господарством, без використання гідротехнічних споруд, які забезпечують технологічний процес розведення риби є неможливим.

Враховуючи викладене, суд позовні вимоги в частині зобов"язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях внести зміни до договорів оренди №1276 та №1277 від 16.03.2018 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності шляхом викладення п.10.1 Договору у новій редакції "Цей договір укладено строком на 5 (п"ять) років, що діє з 16.03.2018 по 15.03.2023 включно " визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині щодо визнання листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях №11-112-00369 від 11.02.2021, який не відповідає чинному законодавству та щодо відповідно до п.10.11 Договорів №1276 та №1277 від 16.03.2018 щодо скасування нарахування сплати неустойки у розмірі подвійної ставки за користування майном за час прострочення, суд встановив таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також, частина 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлює, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Так, позивач просить визнати лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях №11-112-00369 від 11.02.2021, який не відповідає чинному законодавству.

Згідно із частинами 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Лист - це поширений вид документації, один із засобів обміну інформацією. Офіційні листи належать до основних засобів встановлення офіційних, службових взаємин між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами.

Судом досліджено лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях №11-112-00369 від 11.02.2021 зі змісту якого слідує , що останній не відноситься до визначення терміну правочин.

Оскільки дія вказаного листа не спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише фіксує інформацію, тому зазначений лист не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України.

Лист не має ознак правочину у розумінні ст. 202 ЦК України, а є лише інформаційним, тому не підлягає визнанню недійсним, а визнання недійсним листа, не може відновити права або законні інтереси позивача.

Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст. 15 ЦК України), способи якого визначенні ст. 16 ЦК України та не є вичерпними. Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на це, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними.

Велика Плата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 ЦК України).

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ГПК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що суд вправі застосувати виключно ті способи захисту, котрі прямо передбачені законом, договором або ті, які не передбачені, але є ефективними.

Однією з ознак ефективності способу захисту права є його самодостатність. Тобто у разі виконання рішення суду порушене (оспорене, невизнане) право має бути поновлено в повній мірі без додаткового повторного звернення до суду.

Проте вимоги позивача про визнання листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях №11-112-00369 від 11.02.2021, який не відповідає чинному законодавству та про скасування нарахування сплати неустойки у розмірі подвійної ставки за користування майном за час прострочення не передбачена ні законом ні договором та ознакам ефективності не відповідає. Навіть повне виконання рішення в цій частині не призведе до реального відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Це випливає з того, що зазначений документ носить проміжний (допоміжний) характер.

У разі ж невиконання цього рішення в добровільному порядку його примусове виконання є неможливим або значно утрудненим, та потягне необхідність повторного звернення до суду. Неможливість виконання рішення суду проголошеного іменем України не відповідає завданням правосуддя, нівелює цінність судового рішення і тому є неприпустимим.

Таким чином, позовні вимоги в частині щодо визнання листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях №11-112-00369 від 11.02.2021, який не відповідає чинному законодавству та щодо відповідно до п.10.11 Договорів №1276 та №1277 від 16.03.2018 щодо скасування нарахування сплати неустойки у розмірі подвійної ставки за користування майном за час прострочення не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню в цій частині.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати.

Щодо судового збору у розмірі 11350,00 грн.

В силу приписів статті 129 ГПК України судовий збір у розмірі 11350,00 грн покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 4540,00 грн покласти на відповідача та у розмірі 6810,00 грн на позивача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Судові витрати у складі судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 4540,00 грн покласти на відповідача та у розмірі 6810,00 грн на позивача.

3. Зобов"язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ внести зміни до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого ) майна, що належить до державної власності №1277 від 16.03.2018 шляхом викладення п.10.1 Договору у новій редакції: "Цей Договір укладено строком на 5(п"ять) років, що діє з 16.03.2018 по 15.03.2023 включно" .

4. Зобов"язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ внести зміни до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого ) майна, що належить до державної власності №1276 від 16.03.2018 шляхом викладення п.10.1 Договору у новій редакції: "Цей Договір укладено строком на 5 (п"ять) років, що діє з 16.03.2018 по 15.03.2023 включно" .

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 42891875 на користь Фізичної особи - підприємця Слободян Василя Володимировича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 - 4540,00 грн судового збору.

6. В решті позовних вимог, відмовити.

7. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Примірник рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Позивачу: Фізичній особі - підприємцю Слободян Василю Володимировичу, АДРЕСА_1 .

Відповідачу: Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, вул. Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ.

Третій особі: Державному підприємству "Укрриба", вул. Тургенєвська, 82а, м. Київ.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "17" листопада 2021 року.

Суддя Я.Я. Боровець

Попередній документ

101163146

Наступний документ

101163148

Інформація про рішення:

№ рішення:	101163147
№ справи:	921/110/21
Дата рішення:	18.08.2021
Дата публікації:	19.11.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Тернопільської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Зміна договорів (правочинів); оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (07.12.2021)
Дата надходження:	07.12.2021
Предмет позову:	зобов'язання вчинити певні дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (17)

09.02.2026 22:17	Західний апеляційний господарський суд
09.02.2026 22:17	Західний апеляційний господарський суд
09.02.2026 22:17	Західний апеляційний господарський суд
09.02.2026 22:17	Західний апеляційний господарський суд
09.02.2026 22:17	Західний апеляційний господарський суд
09.02.2026 22:17	Західний апеляційний господарський суд
09.02.2026 22:17	Західний апеляційний господарський суд
09.02.2026 22:17	Західний апеляційний господарський суд
09.02.2026 22:17	Західний апеляційний господарський суд
27.04.2021 14:30	Господарський суд Тернопільської області
26.05.2021 15:00	Господарський суд Тернопільської області
24.06.2021 10:30	Господарський суд Тернопільської області
05.08.2021 12:30	Господарський суд Тернопільської області
11.08.2021 14:30	Господарський суд Тернопільської області
18.08.2021 15:45	Господарський суд Тернопільської області
11.01.2022 10:45	Західний апеляційний господарський суд
15.02.2022 12:30	Західний апеляційний господарський суд