вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню
09.11.2021 Справа № 917/313/18
за заявою комунального підприємства "Теплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі № 917/313/18
за позовною заявою публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", 39621, м. Кременчук, Полтавська область, вул. І.Приходька, 139
до комунального підприємства "Теплоенерго", 39617, м. Кременчук, Полтавська область, вул. Софіївська, 68
про стягнення 28 788 693,22 грн.,
Суддя Киричук О.А.
Представники :
від заявника (боржника) Рудницька А.В., посвідчення №2236 від 27.08.21
від стягувача Шмельов М.М., посвідчення № 539 від 20.07.07
від стягувача Ясько Є.В., довіреність № 49юр-179 від 01.10.19
Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулося до господарського суду Полтавської області із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі № 917/313/18.
В обгрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що оскільки заборгованість за наказом Господарського суду Полтавської області у справі № 917/313/18 погашена до 01 червня 2021 року, то нараховані на вказану заборгованість неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з дня набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ.
Ухвалою від 20.10.21 суд постановив прийняти заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі № 917/313/18, призначити судове засідання на 09.11.2021, стягувачу письмово викласти свою нормативно та документально обґрунтовану позицію щодо заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі.
05.11.21 від стягувача надійшов відзив, в якому він проти задоволення заяви заперечив, посилаючись на те, що наказ у справі № 917/313/18 виданий до набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, а отже стягнуті у справі неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не підлягають списанню.
Від заявника (боржника) 05.11.21 надійшло клопотання про залучення доказів та письмових пояснень.
09.11.21 від заявника (боржника) надійшло клопотання про залучення доказів.
Від стягувача 09.11.21 надійшли додаткові пояснення, в яких він навів додаткві заперечення на заяву, зокрема, зазначаючи, що Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» не наділяє суд процесуальною можливістю визнавати недійсними видані виконавчі документи у зв"язку із прийняттям вказаного закону.
У відповідності до ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
На розгляд заяви представники сторін з'явилися, у судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву та просив задовольнити у повному обсязі, представники боржника проти задоволення заяви заперечили у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до комунального підприємства "Теплоенерго" про стягнення 28 788 693,22 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 31.07.2013 р. № 4313/082023/с.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.07.18 року у справі № 917/313/18 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" заборгованість у розмірі 28 466 919,09 грн., пеня - 1 262 514,72 грн., 3% річних - 234 734,07 грн., інфляційних - 530 634,04 грн., 476 359,75 грн. витрат по сплаті судового збору, В іншій частині позову відмовити, повернути Публічному акціонерному товариству "Крюківський вагонобудівний завод" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 95 715,10 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення № 49/58473 від 27.04.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №917/313/18.
Стягнута за рішенням суду сума боргу, виникла станом на 01.06.2018 року на підставі Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 31.07.2013 р. № 4313/082023/с.
13.11.2018 на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.10.18, які набрали законної сили 31.10.18, був виданий відповідний наказ.
Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулося до господарського суду Полтавської області із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі № 917/313/18.
Звертаючись із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, боржник посилається на те, що оскільки заборгованість за наказом Господарського суду Полтавської області у справі № 917/313/18 погашена до 01 червня 2021 року, то нараховані на вказану заборгованість неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з дня набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ.
При розгляді заяви суд виходив з наступного.
За частиною 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 2 статті 328 ГПК України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 910/9026/13 від 12 жовтня 2018 року, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.
03.11.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії” №1730-VІІІ (далі - Закон №1730-VІІІ), який набрав чинності 30.11.2016. Цим Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Водночас, 29.08.2021 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” №1639-ІХ від 14.07.2021 (далі - Закон №1639-ІХ), яким внесено зміни до Закону №1730-VІІІ та до його назви.
Згідно ч.1 ст. 2 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону №1639-ІХ, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону №1639-ІХ, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 1 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону №1639-ІХ, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу, договорами купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.
При цьому застосування статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачами до певної дати. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, З Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом. Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №922/3212/19 та від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, в постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі №911/2012/13.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №284 від 05.11.2021 року внесені зміни до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно ЗУ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», згідно з додатком до нього відомості по КП «Теплоенерго» доповнені обсягом кредиторської заборгованості перед ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» утвореної станом на 01 червня 2021 року, що підлягає реструктуризації а також обсягом пені, інфляційних нарахувань, 3% річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, утворену станом на 01.06.2021 тощо (№ запису в реєстрі 104.2), де сума таких визнана в реєстрі нарахувань складає станом на 01.06.2021 складає 7 559 109,20грн.
Вказана сума нарахувань 7 559 109,20грн. внесена до вказаного вище реєстру відповідно до заяви №06/2108 від 27.10.2021 щодо внесення змін до реєстру КП «Теплоенерго» до якої було надано розшифровку складу цієї кредиторської заборгованості, а саме - Довідки про обсяги та структуру кредиторської заборгованості (копія додана до матеріалів справи), де в строчці « 4» по кредитору ПАТ «КВБЗ» зазначені заявлені до внесення до реєстру залишки таких нарахувань по справі №917/313/18, а саме в колонці зазначені дані «неустойка «штрафи, пені», інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість (без судового збору)» - 2 027 882,83грн. (тобто сума по Рішенню пеня - 1 262 514,72грн., 234 734,07грн.- 3% річних, 530 634,04грн.- інфляційних, загалом - 2 027 882,83грн.), «судовий збір» - 476 359,75грн.
За поставлену теплову енергію за договором (основна сума заборгованості) в розмірі 28 466 919,09 грн по рішенню суду від 19 липня 2018 року у справі № 917/313/18 боржник розрахувався у повному обсязі до 01.06.2021, що підтверджується Актом звірки розрахунків проведений станом на 01.01.2019 року, постановою про стягнення виконавчого збору від 13 вересня 2019 року ВП 57965775, Актом звірки розрахунків між КП «Теплоенерго» та ПАТ «КВБЗ» по договору №4313/082023/с від 01.10.2021р. та Довідкою про стан взаєморозрахунків між ПАТ «КВБЗ» та КП «Теплоенерго» за теплову енергію станом на 01.10.2021, в якому заборгованість спірного періоду по Рішенню вже відсутня.
Тобто, залишок заборгованості за наказом Господарського суду Полтавської області складається з пені - 1 262 514,72 грн., 3% річних - 234 734,07 грн., інфляційних - 530 634,04 грн., 476 359,75 грн. витрат по сплаті судового збору.
Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що обставини, зазначені боржником в заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є такими, що дають можливість вважати вказаний наказ таким, що не підлягає виконанню, у розумінні вимог статті 328 ГПК України, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Полтавської області у справі № 917/313/18 від 13 листопада 2018р. в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" заборгованість у розмірі 28 466 919,09 грн., пеня - 1 262 514,72 грн., 3% річних - 234 734,07 грн., інфляційних - 530 634,04 грн.
За таких обставин, суд задовольняє заяву Комунального підприємства “Теплоенерго” про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Полтавської області у справі № 917/313/18 від 13 листопада 2018р. в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" заборгованість у розмірі 28 466 919,09 грн., пеня - 1 262 514,72 грн., 3% річних - 234 734,07 грн., інфляційних - 530 634,04 грн.
Щодо доводів стягувача, суд зазначає наступне.
30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії” №1730-VІІІ, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 Закону (в редакції Закону № 1639-ІХ) заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду), зокрема, є кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.
Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Частиною першою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Отже, в силу частини першої статті 58 Конституції України Закон № 1730-VIII в редакції Закону України № 1639-ІХ не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 01.06.2021р. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2020 р. у справі № 922/3212/19.
Крім того, суд зауважує, що згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Суд зазначає, що інші доводи, наведені стягувачем у запереченнях та додаткових поясненнях, не спростовують висновків, викладених вище, не заслуговують на увагу на підставі вищевикладеного та не свідчать про відсутність підстав для визнання наказу господарського суду Полтавської області у справі № 917/313/18 від 13 листопада 2018р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з КП "Теплоенерго" на користь ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" пені - 1 262 514,72грн., 234 734,07грн.- 3% річних, 530 634,04 грн. - інфляційних нарахувань.
Враховуючи вищевикладене, заява боржника - Комунального підприємства "Теплоенерго" про визнання наказу господарського суду Полтавської області у справі № 917/313/18 від 13 листопада 2018р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з КП "Теплоенерго" на користь ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" пені - 1 262 514,72грн., 234 734,07грн.- 3% річних, 530 634,04 грн. - інфляційних нарахувань обгрунтована і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву комунального підприємства "Теплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі № 917/313/18 від 13 листопада 2018р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з КП "Теплоенерго" на користь ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" пені - 1 262 514,72грн., 234 734,07грн.- 3% річних, 530 634,04 грн. - інфляційних нарахувань задовольнити.
2. Визнати наказ по справі № 917/313/18 від 13 листопада 2018р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" (вул. Софіївська, 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, код ЄДРПОУ 31700972) на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (вул. І. Приходька, 139, м.Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05763814) пені - 1 262 514,72 грн., 3% річних - 234 734,07 грн., інфляційних - 530 634,04 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 16.11.2021 р.
Суддя Киричук О.А.