"17" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2570/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2570/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Прі Ойл» (вул. Барикадна, № 1-А, оф. 324, м. Дніпро, 49020, код ЄДРПОУ 42413957)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорсагро Інвест» (просп. Миру, № 7, смт. Тарутине, Одеська обл., 68500, код ЄДРПОУ 39497560)
про стягнення 44 775,99 грн.,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
25.08.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гран-Прі Ойл» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорсагро Інвест», в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 44775,99 грн, з них: 36483,91 грн. - сума інфляційного збільшення боргу та 8258,34 грн. - 3% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає у листопаді 2020 року ТОВ «Гран-Прі Ойл» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «Хорсагро Інвест», в якій просило суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Гран-Прі Ойл» 422 753,02 грн., з яких 419 316,00 грн. основного боргу, 2 096,58 грн. інфляційних втрат за період з 11.09.2020 по 19.10.2020, та 1 340,44 грн. 3% річних за період з 11.09.2020 по 19.10.2020.
Позовні вимоги були обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань за договором купівлі-продажу № 110-2019/ХАИ від 05.11.2019 року в частині здійснення оплати поставленого товару.
25.02.2021 рішенням Господарського суду Одеської області, що залишено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 без змін, позов ТОВ «Гран-Прі Ойл» до ТОВ «Хорсагро Інвест» задоволено в повному обсязі.
Позивач вказує, що 17.06.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2021 року у справі № 916/3278/20 було виконано шляхом стягнення грошових коштів в примусовому порядку.
Як стверджує позивач, зазначені вище судові рішення по справі № 916/3278/20 підтверджують те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорсагро Інвест» зобов'язано було сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Прі Ойл» грошові кошти у розмірі 419 000,00 грн., але ухилялось від виконання своїх обов'язків.
Відтак, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 20.10.2020 по 16.06.2021 в розмірі 36483,91 грн. та 3% річних в розмірі 8258,34 грн.
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 позовна заява вх.№ 2662/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Прі Ойл» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
09.09.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№23839/21), із змісту якої вбачається усунення всіх недоліків, встановлених ухвалою суду від 30.08.2021.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2021 було прийнято позовну заяву (вх.№ 2662/21 від 25.08.2021) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2570/21. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Про судовий розгляд справи № 916/2570/21 сторони повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвали суду від 14.09.2021, зокрема, відповідачу - 28.09.2021 (вх. № 25356/21 від 05.10.2021). Позивачу направлено копію ухвали суду від 14.09.2021 на зазначену ним в позовній заяві електронну адресу: gra.pri.oil@gmail.com.
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
17.11.2021 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
23.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гран-Прі Ойл» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернофарт» (агент) укладено агентський договір № 3Ф-6/А про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого агент зобов'язується надати замовнику наступні послуги: пошук контрагентів по закупівлі та/або продажу сільгосппродукції (пшениця, кукурудза, соя, тощо) та/або продуктів її переробки (макуха, олія, тощо) за гривню на умовах CPT, EXW, FCA.
Для цього агент здійснює діяльність з пошуку постачальників та/або покупців сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки шляхом проведення необхідної роботи з контрагентами, результатом якої має стати укладення між замовником і постачальником (покупцем), якого знайшов агент, договору купівлі-продажу.
Згідно п. 1.1.1 договору від 23.10.2019 під постачальником (покупцем) розуміється юридична особа, з якою внаслідок виконання агентом обов'язків по цьому договору, замовником буде укладено договір купівлі-продажу.
31.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гран-Прі Ойл» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернофарт» (агент) було укладено додаткову угоду № 2 до агентського договору № 3Ф-6/А про надання послуг від 23.10.2019 р., відповідно до п. 1 якого, виконуючи умови вказаного агентського договору № 3Ф-6/А про надання послуг, агент надає замовнику потенційного контрагента, з яким замовник підписує контракт на поставку с/г продукції, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорсагро Інвест» на закупівлю 430 т (+/-10%) ячменю українського походження урожаю 2019 року за ціною 4980 грн. з ПДВ.
В межах виконання агентського договору № 3Ф-6/А про надання послуг від 23.10.2019 ТОВ «Зернофарт» як агент надало ТОВ «Гран-Прі Ойл», як замовнику потенційного контрагента (покупця) - ТОВ «Хорсагро Інвест».
Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорсагро Інвест» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гран-Прі Ойл» (продавець) було вчинено правочин щодо купівлі-продажу сільськогосподарської продукції на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2019 № 110-209/ХАИ, відповідно до п. 1.1 якого позивач як продавець зобов'язується продати окремими партіями сільськогосподарську продукцію українського походження власного виробництва та здійснює першу поставку, в подальшому «товар», в асортименті, за ціною, якістю, вагою і на умовах, погоджених з покупцем і зазначених у додатку, який є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач, як покупець, зобов'язується купити і здійснити приймання та оплату окремих партій і загального обсягу товару.
Згідно п. 2.1 договору ціна товару визначається згідно додатка до цього договору і дійсна протягом терміну поставки, зазначеного в додатку.
Відповідно до п. 2.2 договору вага окремих партій товару та якість визначаються згідно додатка до цього договору.
За умовами п. 2.3 договору остаточні показники ваги товару, прийняті для взаєморозрахунків, визначаються видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін.
За положеннями п. 3.1 договору продавець зобов'язується робити поставки товару в здоровому стані, без самозігрівання і теплового ушкодження під час сушіння. Товар повинен мати нормальний запах (без затхлого, солодового, пліснявого та сторонніх запахів), нормальний колір, не допускається зараження шкідниками хибних запасів, схована зараженість та радіоактивність.
Відповідно до п. 4.3 договору датою поставки вважається дата передачі товару у власність покупця.
В п. 5.1 договору зазначено, що покупець сплачує продавцю 80% від вартості товару протягом 20 банківських днів з моменту реалізації товару (підписання видаткових накладних на поставку товару двома сторонами), після підтвердження прийомки кількості та якості товару, згідно рахунку-фактури, переданого засобами факсимільного зв'язку, та/або на умовах попередньої оплати.
За положеннями п. 5.2 договору сторони погодили, що покупець сплачує 20% від вартості товару після реєстрації продавцем податкових накладних та отримання повного пакету оригіналів документів (а саме оригінал договору купівлі-продажу, додаткових угод, рахунків та видаткових накладних).
Пунктом 5.3 договору передбачено, що оплата проводиться в національній валюті України у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Товар вважається переданий продавцем та прийнятий покупцем: по кількості - у відповідності із заліковою вагою, вказаною в пункті прийомки товару; по якості - у відповідності із проведеними замірами та аналізом в місці прийомки (п. 6.1 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору продавець зобов'язаний здійснити належну та своєчасну поставку товару згідно умов цього договору і додатків до нього.
За умовами п. 7.2 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату товару відповідно до пункту 5 цього договору.
В п. 8.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання, неповне чи несвоєчасне виконання своїх зобов'язань за цим договором, за винятком випадків дії непереборної сили (форс-мажор).
В п. 10.1 договору передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2019.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.02.2021 у справі № 916/3278/20 встановлено відсутність належним чином укладеного у письмовій формі договору поставки/купівлі-продажу «ячменю українського походження власного врожаю 2019 року» (з урахуванням відсутності оригіналу договору та оригінальних підписів повноважних представників сторін), та встановлено, що сторонами вчинені фактичні дії, які свідчать про укладення сторонами договору на придбання вказаного товару «ячменю українського походження власного врожаю 2019 року». Також, суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості отриманого товару в розмірі 419316,00 грн.
Крім того, вказаним рішенням суду від 25.02.2021 по справі № 916/3278/20 було стягнуто з ТОВ «Хорсагро Інвест» на користь ТОВ «Гран-Прі Ойл» суму 3% річних та інфляційні втрати за період з 11.09.2020 по 19.10.2020.
Рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2021 у справі № 916/3278/21 залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021, та, відповідно 15.06.2021 набрало законної сили.
21.07.2021 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорсагро Інвест» на рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 зі справи № 916/3278/20.
Судом встановлено, що на стадії виконання рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2021 по справі №916/3278/20 ТОВ «Хорсагро Інвест» сплатило на користь ТОВ «Гран-Прі Ойл» стягнуті із нього суми, що підтверджується платіжним дорученням №1970 від 16.06.2021 на суму 429094,32 грн.
Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області від 16.06.2021 виконавче провадження №65202093, у межах якого відбувалось примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/3278/20 від 02.04.2021 було закінчене.
У даній справі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 44 775,99 грн., з яких 8258,34 грн. 3% річних та 36483,91 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 20.10.2020 до 16.06.2021 включно на суму заборгованості в розмірі 419000,00 грн. Як встановлено судом, рішенням суду від 25.02.2021 у справі №916/3278/20 з відповідача було стягнуто відсотки та інфляційні втрати по 19.10.2020 включно.
4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, положеннями ч. 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 76 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором у частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар встановлено Господарським судом Одеської області у справі №916/3278/20, а тому встановленню у даній справі не потребує.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Згідно із правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 10.12.2019 по справі №912/2750/18 правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на не договірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Таким чином, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення боргу за період з 20.10.2020 до 16.06.2021 включно.
Перерахувавши заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, суд зазначає такі розраховані арифметично вірно, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача повністю.
З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення 36483,91 грн інфляційних втрат (за період жовтень 2020 року - травень 2021 року) та 8258,34 грн - 3 % річних (за період 20.10.2020 - 16.06.2021) підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується суд.
Щодо заявлених позивачем до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, то за відсутності передбачених частиною 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд наразі розподіл даних витрат не здійснює.
У той же час, за положеннями частини 8 статті 129 ГПК України такі докази подаються протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження).
Щодо заявлених позивачем витрат на оплату послуг пошти в розмірі 200,00 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначених вимог позивача.
Так, позивачем в підтвердження витрат на направлення процесуальних документів засобами поштового зв'язку, які оцінено адвокатом позивача в розмірі 200 грн., подано лише поштові накладні, фіскальні чеки та описи вкладення про направлення позовної заяви з доданими до неї документами та про направлення позовної заяви на виконання ухвали суду 30.08.2021 про залишення позовної заяви без руху на адресу відповідача на загальну суму в розмірі 71,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорсагро Інвест» (просп. Миру, № 7, смт. Тарутине, Одеська обл., 68500, код ЄДРПОУ 39497560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран-Прі Ойл» (вул. Барикадна, № 1-А, оф. 324, м. Дніпро, 49020, код ЄДРПОУ 42413957) інфляційні втрати в розмірі 36 483 (тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 91 коп., 3% річних в розмірі 8 258 (вісім тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 34 коп., витрати, пов'язані з надсиланням процесуальних документів в розмірі 71 (сімдесят одна) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 17 листопада 2021 р.
Суддя О.В. Цісельський