"03" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2059/21
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Танасійчук Г.М. в порядку самопредставництва;
Від відповідача: Малімонов М.І. за довіреністю;
Від третьої особи: Самокиш І.В. в порядку самопредставництва;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до малого приватного підприємства „Віртус”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, про стягнення 719 164,30 грн., -
Одеська міська рада звернулась до господарського суду із позовною заявою до малого приватного підприємства „Віртус” (далі по тексту - МПП „Віртус”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 719 164,30 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 654 501,70 грн., збитків від інфляції у розмірі 22 798,10 грн., 3% річних у розмірі 41 864,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди землі від 19.04.2006р. в частині сплати орендних платежів за період з 01.03.2018р. по 21.08.2019р.
Ухвалою суду від 21.07.2021р. до участі у дану справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (далі по тексту - Департамент).
МПП „Віртус” повністю заперечувало проти задоволення заявлених позивачем вимог посилаючись на відсутність правових підстав для здійснення нарахування орендної плати у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки. Так, за твердженням МПП „Віртус”, на підставі рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р. до спірних правовідносин має застосовуватись ставка у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки. Крім того, позивачем було зроблено заяву про застосування інституту позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення орендної плати за період з березня по травень 2018р. включно.
Департаментом було підтримано заявлені Одеською міською радою позовні вимоги у повному обсязі з посиланням на їх обґрунтованість та правомірність.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
19.04.2006р. між Одеською міською радою (Орендодавець) та МПП „Віртус” (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до п. п. 1.1, 2.2 якого Орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі” та рішення Одеської міської ради №2095-IV від 23.12.2005р. передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння, користування земельну ділянку, площею 2420 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 52-А, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору. На земельній ділянці розташоване приміщення магазину-бару, яке належить Орендарю на праві власності.
Факт передачі позивачем у користування відповідача земельної ділянки площею 2420 кв. м. підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі земельної ділянки.
Згідно з п. п. 2.3, 3.1 договору оренди землі від 19.04.2006р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 2420 кв. м., становить 535 860,60 грн., згідно витягу №86/С від 03.03.2006р., складеного Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельним ресурсам. Договір укладено на 49 років.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору оренди землі від 19.04.2006р. орендна плата за земельну ділянку площею 2420 кв. м. розрахована у розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 53 586,06 грн. на рік. Орендна плата вноситься Орендарем з моменту підписання цього договору у грошовій безготівковій формі.
Згідно з п. 4.2, 4.3 договору оренди землі від 19.04.2006р. розмір орендної плати за землю встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради від 15.07.2005 р. №4247-ІV у відповідності до протоколу узгодження розміру договірної орендної плати (додається), та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки яка знаходиться у користуванні. Орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця.
Умовами п. 4.4 договору оренди землі від 19.04.2006р. передбачено, що умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом укладення відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору, крім випадків: зміни розміру земельного податку відповідно до чинного законодавства України, коригування грошової оцінки земель м. Одеси, яка затверджується рішенням Одеської міської ради, зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється Орендодавцем.
Відповідно до п. 4.6 договору оренди землі від 19.04.2006р. у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.
Згідно з п. 12.1 договору оренди землі від 19.04.2006р. зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
20.09.2011р. Одеською міською радою було прийнято рішення №1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі”, відповідно до якого радою було затверджено фіксовані відсотки при визначені орендної плати за землі міста Одеси відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, введено в дію фіксовані відсотки з 20.09.2011р., доручено Одеському міському управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради вжити заходи щодо внесення відповідних змін в договори оренди земельних ділянок.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси №11331 від 31.08.2020р., складеного відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка була передана МПП „Віртус” в оренду, складає 5 528 929,47 грн.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до МПП „Віртус”, позивачем було наголошено про неналежне виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди землі від 19.04.2006р. в частині повної сплати орендних платежів за період з 01.03.2018р. по 21.08.2019р., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998р. № 161-XIV (з наступними змінами та доповненнями) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Відповідно до ст. 13 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 19.04.2006р. між Одеською міською радою (Орендодавець) та МПП „Віртус” (Орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого розмір орендної плати складає 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України „Про оцінку земель” від 11.12.2003р. № 1378-IV (з наступними змінами та доповненнями) нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ст. 22 Закону України „Про оренду землі” орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України „Про оцінку земель” нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Підсумовуючи вище викладене, господарський суд доходить висновку, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати земельних ділянок комунальної власності.
Згідно з пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.
Предметом заявлених Одеською міською радою позовних вимог до МПП „Віртус” є вимоги про стягнення орендної плати у розмірі 654 501,70 грн. за договором оренди землі 19.04.2006р., розмір якої був визначений на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки із застосуванням 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок орендної плати у розмірі 654 501,70 грн. за договором оренди землі 19.04.2006р. за період з 01.03.2018р. по 21.08.2019р., господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість. Наведене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів належного виконання МПП „Віртус” обов'язку зі сплати орендних платежів свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених Одеською міською радою позовних вимог у названій частині.
При цьому, господарським судом відхиляються доводи МПП „Віртус”, яким в процесі вирішення спору було наголошено про необхідність при визначенні розміру орендної плати застосування 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що безпосередньо передбачено рішенням Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011р., з огляду на наступне.
За змістом приписів Податкового кодексу України та Закону України „Про оренду землі” орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то згідно з умовами договору оренди підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами цього договору, має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру цієї плати або зміна розміру земельного податку. Отже, зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки), оформлена рішеннями ради не може мати наслідком внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки вказане рішення законодавчо не встановлюють граничних (мінімального та максимального) розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Поряд з цим, прийняття радою відповідного рішення може бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі навели відповідне застереження. Позиція суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020р. по справі №922/378/19.
Відповідно до ст. 30 Закону України „Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Умовами п. 4.4 договору оренди землі від 19.04.2006р. передбачено, що умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладення відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору, крім випадків: зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України, коригування грошової оцінки земель м. Одеси, яка затверджується рішенням Одеської міської ради, зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється Орендодавцем.
Враховуючи відсутність у договорі оренди землі від 19.04.2006р. умов щодо обов'язкового та автоматичного застосування нових відсотків при визначенні розміру орендної плати у разі прийняття Одеською міською радою рішень про зміну відсотків, в даному випадку рішення №1267-VI від 20.09.2011р. «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі”, господарський суд доходить висновку, що прийняття Одеською міською радою вказаного рішення до моменту укладення сторонами додаткової угоди про внесення відповідних змін до договору оренди не має наслідком зміни ставки орендної плати.
Посилання МПП „Віртус” на висновки, наведені господарським судом під час вирішення спору по справі №916/3394/20, судом відхиляються, оскільки згідно з ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Крім того, судом відхиляється клопотання МПП „Віртус” про застосування інституту позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення орендної плати за період з березня по травень 2018р.
Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).
Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Постановою Кабінету Міністрів України „Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” №211 від 11.03.2020р. на усій території України протягом періоду з 12.03.2020р. по 03.04.2020р. було встановлено карантин, в результаті чого запровадженні деякі обмеження у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Слід зазначити, що запровадження на території України карантину є загальновідомою обставиною та не потребує доказування.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020р.) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Враховуючи вимоги чинного законодавства, яким встановлено, що строки, визначені ст. 257 ЦК України продовжуються на строк дії карантину, підстави для застосування інституту позовної даності до позовних вимог Одеської міської ради про стягнення орендної плати відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної сплати орендних платежів позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано МПП „Віртус” до сплати збитки від інфляції у розмірі 22 798,10 грн., 3% річних у розмірі 41 864,50 грн., які були розраховані позивачем по 31.03.2021р.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку збитків від інфляції, правильним розміром 3% річних є сума 41 813,62 грн.
Викладене має наслідком необхідність часткового задоволення позовних вимог Одеської міської ради до МПП „Віртус” шляхом присудження до стягнення на користь позивача 3% річних у розмірі 41 813,62 грн., збитків від інфляції у розмірі 22 798,10 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених Одеською міською радою до малого приватного підприємства „Віртус” позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 654 501,70 грн., збитків від інфляції у розмірі 22 798,10 грн., 3% річних у розмірі 41 813,62 грн. В решті позову необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з малого приватного підприємства „Віртус” /65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Балківська, буд. 143; ідентифікаційний код 22465679/ на користь Одеської міської ради /65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, буд. 1; ідентифікаційний код 26597691/ орендну плату у розмірі 654 501,70 грн. /шістсот п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот одна грн. 70 коп./, збитки від інфляції у розмірі 22 798,10 грн. /двадцять дві тисячі сімсот дев'яносто вісім грн. 10 коп./, 3% річних у розмірі 41 813,62 грн. /сорок одна тисяча вісімсот тринадцять грн. 62 коп./.
3. Стягнути з малого приватного підприємства „Віртус” /65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Балківська, буд. 143; ідентифікаційний код 22465679/ на користь Одеської міської ради /65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, буд. 1; ідентифікаційний код 26597691/ (на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код 26302537, р/р UA808201720344250211000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820772) судовий збір у розмірі 10 786,74 грн. /десять тисяч сімсот вісімдесят шість грн. 74 коп./.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 15 листопада 2021 р.
Суддя С.П. Желєзна