79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.03.2021 справа № 914/2722/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Юрків М.Г., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобільний Експрес», Донецька область, м.Маріуполь
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета Оіл», м.Львів
про стягнення 50847,81 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобільний Експрес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета Оіл» про стягнення 50847,81грн.
Ухвалою суду від 26.10.2020 р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків шляхом надання суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; доказів відправлення відповідачеві копій доданих до позовної заяви документів (претензії №41 від 21.09.2020 р., фіскальних чеків АТ «Укрпошта» та повідомлення про вручення від 21.09.2020р.)
Ухвалою суду від 23.11.2020 р. постановлено відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 14.12.2020 р.
Ухвалою суду від 14.12.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 14.12.2020 р., продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 25.01.2021 р.
Ухвалою суду від 25.01.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 25.01.2021 р., підготовче засідання відкладено на 22.02.2021 р.
Ухвалою суду від 22.02.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 22.02.2021 р., закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2021 р.
В судове засідання з розгляду справи по суті 22.03.2021 р. сторони явку представників не забезпечили.
Протягом часу розгляду справи від позивача надходили заяви про розгляд справи без участі його представника (вх.№3558/20 від 11.12.2020 р., вх.№147/21 від 05.01.2021 р., вх.№3804/21 від 17.02.2021 р. та вх.№6780/21 від 19.03.2021 р.)
В матеріалах справи наявні рекомендовані поштові відправлення відповідачеві ухвал суду, які були повернені підприємством поштового зв'язку з вказівкою на те, що причиною повернення є неповно зазначена адреса.
Ухвали надсилались судом на адресу, вказану позивачем в позовній заяві, яка також відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача: 79035, м.Львів, вул.Водогінна, 2.
Крім того, ухвала про повідомлення про судове засідання від 25.01.2021р. та від 22.02.2021 р. надсилалась судом також і на адресу відповідача, зазначену в укладеному між сторонами договорі: 49057, м.Дніпро, вул.Героїв Сталінграда, 153 К, кв.1, та на адресу учасника і керівника відповідача - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Отже, неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено суб'єктивними причинами та залежало лише від власної волі самого відповідача. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 11.12.2018 р. у справі №921/6/18 та від 24.12.2019 р. у справі №909/359/19.
Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, і взявши до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
В судовому засіданні 22.03.2021 р. в нарадчій кімнаті судом складено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між сторонами було укладено договір постачання, на виконання якого позивач поставив відповідачеві продукції на суму 272884,82 грн, а відповідач в порушення умов договору сплатив лише 222837,01 грн.
У зв'язку з цим, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 50 847,81 грн заборгованості.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
22.07.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мобільний Експрес» як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мета Оіл» як покупцем було укладено договір поставки продукції №24, який за умовами п.8.5. набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 р., а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; у разі, якщо жодна сторона протягом 30 (тридцяти) календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про наміри його розірваних, цей договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік.
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з п.1.2. договору, сторони застосовують до даного договору умови ОnР - доставка продавцем товару в пункт, вказаний покупцем (додаток №1), з урахуванням умов цього договору і того факту, що поставка є внутрішньодержавною.
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.1.3. договору).
За умовами п.2.1. договору, найменування та кількість товару визначається в специфікації або накладних, які є невід'ємними частинами цього договору, розміщення товару згідно додатку №2.
Як вказано у п.3.1. договору, ціна на товар встановлюється на підставі специфікації постачальника, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.
Згідно з п.3.3. договору, загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару відповідно до умов цього договору.
Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, а саме стартові пакети, протягом 14 календарних днів з моменту поставки (п.3.4. договору).
Відповідно до п.4.1. договору, поставки товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця, виходячи з наявного товару на складі постачальника.
У додатку №1 до договору сторони погодили адреси торгівельної мережі покупця: Дніпропетровськ, вул. Генерала Пушкіна, 42 Б; Новомосковськ, вул. Сучкова, 66 Д.
До позовної заяви додано засвідчені копії 318-ти видаткових накладних про поставку Товариством з обмеженою відповідальністю «Мобільний Експрес» Товариству з обмеженою відповідальністю «Мета Оіл» товару (стартових пакетів, скретч-карт, ваучерів) за період з 03.01.2017 р. по 10.07.2019 р. на загальну суму 272484,81 грн. з посиланням на договір №24 від 22.07.2016 р. Усі видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені відбитками круглих печаток товариств.
Також в матеріалах справи наявні копії 32-х накладних на повернення товару за період з 23.02.2017 р. по 18.04.2019 р. на загальну суму 5228 грн.
У позовній заяві позивач зазначає про сплату відповідачем загалом 222837,01 грн та додає платіжні доручення про здійснення у 2019 році оплат на загальну суму 61119 грн.
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між ТзОВ «Мобільний Експрес» і ТзОВ «Мета Оіл» за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р., станом на 01.01.2020 р. заборгованість на користь ТзОВ «Мобільний Експрес» дорівнювала 50847,81 грн. Акт підписано головними бухгалтерами сторін з прикладенням круглих печаток товариств.
В претензії №41 від 21.09.2020 р. ТзОВ «Мобільний Експрес» вимагало від ТзОВ «Мета Оіл» протягом десяти днів з моменту отримання претензії оплатити 50847,81 грн заборгованості.
На підтвердження надіслання та отримання претензії позивач долучив до матеріалів справи фіскальні чеки АТ «Укрпошта» та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.09.2020 р.
Станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення відповідачем оплати заявленої до стягнення суми.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 662 ЦК України встановлено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а частиною першою статті 663 ЦК України - передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Стаття 664 ЦК України визначає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується підписами повноважних представників та печатками сторін на складених без зауважень видаткових накладних
Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту пункту 3.4. договору випливає, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки.
Стосовно наявного у справі акту звірки взаєморозрахунків, суд вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким звіряється бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств і має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, однак може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо за умови, що відображена в акті інформація підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених сторонами на його підписання осіб.
Наданий акт звірки підписано бухгалтерами сторін з прикладенням круглих печаток товариств і в ньому відображені відомості, в тому числі, про здійснені поставки та оплати, які, як встановлено судом, підтверджені видатковими накладними та платіжними дорученнями.
Отже, вказаний акт звірки взаєморозрахунків з огляду на підписання повноважними особами та скріплення печатками сторін, а також обгрунтування наявної в ньому інформації первинними документами, поряд з іншими доказами може підтвердити існування заборгованості відповідача перед позивачем.
Врахувавши зміст досліджених документів, якому відповідають наведені в актах звірки взаєморозрахунків дані про обороти в межах договору, та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача, суд погоджується з позивачем в тому, що розмір заборгованості відповідача становить 50847,81 грн .
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що, в свою чергу, є підставою для стягнення боргу за поставлений і неоплачений товар в сумі 50847,81 грн.
Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета Оіл», м.Львів, вул.Водогінна, 2 (ідентифікаційний код 39847915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобільний Експрес», Донецька область, м.Маріуполь, вул.Громової, 69 (ідентифікаційний код 38356830) 50847,81 грн основного боргу та 2102 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 22.03.2021 р. підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 26.04.2021 р.
Суддя З.П. Гоменюк