79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.03.2021 справа № 914/1961/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Юрків М.Г., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудкомплект», м.Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мельников І К Імпорт/Експорт ЛТД», Закарпатська область, Мукачівський район, с.Ракошино
про стягнення 151402,40 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудкомплект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мельников І К Імпорт/Експорт ЛТД» про стягнення 151402,40 грн.
Ухвалою суду від 10.08.2020 р. (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 28.08.2020 р.) позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків шляхом надання суду: доказів сплати судового збору в сумі 2271,04 грн.
Ухвалою суду від 31.08.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2020 р.
Ухвалою суду від 01.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 01.10.2020 р., підготовче засідання відкладено на 19.10.2020 р.
Ухвалою суду від 19.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 19.10.2020 р., продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 23.11.2020 р.
Ухвалою суду від 23.11.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 23.11.2020 р., підготовче засідання у справі відкладено на 07.12.2020 р.
Судове засідання 07.12.2020 р. не відбулося через тимчасову втрату працездатності суддею Гоменюк З.П. в період з 07.12.2020 р. по 11.12.2020 р. включно.
В перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності судді Гоменюк З.П., тобто 14.12.2020 р., суд ухвалою призначив підготовче засідання у справі на 11.01.2021 р.
11.01.2021 р. від позивача надійшло клопотання (вх.№355/21) з долученими доказами поштового відправлення позовної заяви із доданими до неї матеріалами на адресу місця реєстрації засновника відповідача, яке отримано 08.12.2020 р.
Ухвалою суду від 11.01.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 11.01.2021 р., закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2021 р.
01.02.2021 р. позивач подав клопотання (вх.№2190/21) про проведення розгляду справи за його відсутності.
В судове засідання з розгляду справи по суті 04.02.2021 р. сторони явку представників не забезпечили.
Ухвалою суду від 04.02.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 04.02.2021 р., судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 09.03.2021 р.
В судове засідання з розгляду справи по суті 09.03.2021 р. сторони явку представників не забезпечили.
В матеріалах справи наявні рекомендовані поштові відправлення відповідачеві ухвал суду, які були повернені підприємством поштового зв'язку з зазначенням того, що причиною повернення є закінчення встановленого строку зберігання.
Ухвали надсилались судом на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, яка також відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача: 89620, Закарпатська область, Мукачівський район, с.Ракошино, вул.Леніна, 165.
Крім того, ухвали суду від 23.11.2020 р., від 14.12.2020 р., від 11.01.2021 р. та від 04.02.2020 р. надсилалась судом також і на адресу засновника та керівника відповідача - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, і взявши до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
В судовому засіданні 09.03.2021 р. в нарадчій кімнаті судом складено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між сторонами було укладено договір оренди нежитлових приміщень, проте відповідач в порушення умов договору належно не виконував своїх зобов'язань зі сплати орендної плати, не сплачував її вчасно та в повному розмірі.
У зв'язку з цим, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 72490,14 грн основного боргу, 60292,02 грн пені, 5924,52 грн 3% річних та 12695,72 грн інфляційного збільшення боргу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
26.04.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудкомплект» (орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мельников І К Імпорт/Експорт ЛТД» (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №23.
Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - частину приміщення (надалі - майно), площею 56,4 м.кв., розміщене за адресою: м.Львів, вул. Газова, 26/ кім.102.
Згідно з п.2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
За умовами п.3.1. та п.3.2. договору, орендна плата в травні - червні 2017 року - 220 грн (двісті двадцять гривень 00 копійок) за 1 м.кв., в т.ч. ПДВ - 36,66грн., що становить 12408 грн (дванадцять тисяч чотириста вісім гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 2068 грн. Орендна плата з липня 2017 року - 250 грн (двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) за 1 м.кв., в т.ч. ПДВ - 41,66 грн., що становить 14100 грн (чотирнадцять тисяч сто гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 2350 грн.
Орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно, з 25 по 30 число авансом за наступний місяць (п.3.3. договору).
Як передбачено п.3.4. договору, орендна плата та оплата рахунків перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені з простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п.3.5. та 3.6. договору, щомісяця орендодавець подає рахунки орендарю щодо компенсації експлуатаційних видатків. Оплата рахунків за експлуатаційні видатки перераховується до 30 числа поточного місяця.
Пунктом 4.3. договору сторони встановили обов'язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та експлуатаційні видатки поточного місяця і авансові виплати послідуючого місяця.
У пункті 8.2. договору вказано, що спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку. Сторони домовились, що місцем виконання договору є місце знаходження орендованого майна. Спори, що виникають з приводу договору вирішуються у встановленому законом порядку, за місцем виконання зобов'язання.
Цей договір діє з 01.05.2017 р. по 31.12.2017 р. включно (п.9.1. договору).
Згідно з п.9.2. договору, умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладання, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п.9.7. договору, припинення дії цього договору не звільняє орендаря від погашення заборгованості перед орендодавцем.
За актом приймання-передачі від 01.05.2017 р. (додаток №1 до договору оренди нежитлових приміщень №23 від 26.04.2017 р.) орендодавець передав, а орендар прийняв для використання у відповідності з умовами договору майно площею 56,4 кв.м., стан якого відповідає умовам договору.
В матеріалах справи наявні засвідчені копії рахунків-фактур, виставлених орендодавцем орендареві, та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), наданих орендареві для підпису:
- рахунок №СФ-0000173 та акт №ОУ-0000214 від 30.09.2017 р. на суму 14198,86 грн, в т.ч. ПДВ 2366,48 грн (11750 грн орендної плати та 82,38 грн експлуатаційних видатків за вересень 2017 року (без ПДВ));
- рахунок №СФ-0000185 та акт №ОУ-0000226 від 31.10.2017 р. на суму 14142 грн, в т.ч. ПДВ 2357 грн (11750 грн орендної плати та 35 грн експлуатаційних видатків за жовтень 2017 року (без ПДВ));
- рахунок №СФ-0000187 та акт №ОУ-0000240 від 30.11.2017 р. на суму 14136 грн, в т.ч. ПДВ 2356 грн (11750 грн орендної плати та 30 грн експлуатаційних видатків за листопад 2017 року (без ПДВ));
- рахунок №СФ-0000201 та акт №ОУ-0000254 від 31.12.2017 р. на суму 14148 грн, в т.ч. ПДВ 2358 грн (11750 грн орендної плати та 40 грн експлуатаційних видатків за грудень 2017 року (без ПДВ)).
Як вбачається з платіжного доручення №31 від 01.06.2017 р., меморіальних ордерів №@2PL191238 від 04.09.2017 р. і №@2PL952348 від 12.09.2017 р., а також виписок по рахунку ТзОВ «Промбудкомплект», було здійснено наступні оплати:
- з призначенням платежу «оплата за оренду нежитлових приміщень»: 01.06.2017 р. на суму 12468 грн;
- з призначенням платежу «оплата за оренду зг дог від Мельніков ІК Іпорт Експорт ЛТД ОКПО 13404130 ч-з ОСОБА_2 »: 04.09.2017р. на суму 12468 грн і 12.09.2017 р. на суму 12468 грн.
У претензії №29/01 від 29.09.2017 р. ТзОВ «Промбудкомплект» повідомило ТзОВ «Мельников І К Імпорт/Експорт ЛТД» про те, що станом на 29.09.2017 р. за останнім числиться заборгованість у сумі 30064,14 грн, та просило у 5-денний термін погасити її. У претензії зазначено про долучення до неї акту звірки.
Згадані претензія, акт звірки розрахунків, рахунок №СФ-0000173 та акт №ОУ-0000214 були надіслані на адресу ТзОВ «Мельников І К Імпорт/Експорт ЛТД» 30.09.2017 р., що підтверджується копіями фіскальних чеків ПАТ «Укрпошта» і опису вкладення з відбитком штампу поштового відділення.
У акті звірки розрахунків за період з 01.05.2017 р. по 31.12.2017 р., підписаному орендодавцем, відображено збільшення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Мельников І К Імпорт/Експорт ЛТД» в останні дні місяців з травня по грудень 2017 року включно на суму: 12408 грн, 12475,75грн, 14187,98 грн, 14197,55 грн, 14198,86 грн, 14142 грн, 14136 грн, 14148 грн, а також здійснені ним 01.06.2017 р., 04.09.2017 р. і 12.09.2017 р. оплати на суму 12468 грн кожна. За даними ТзОВ «Промбудкомплект», кінцеве сальдо на 31.12.2017 р. становило 72490,14 грн на його користь.
В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 72490,14 грн основного боргу.
Також позивач просив стягнути з відповідача 60292,02 грн пені, 5924,52грн 3% річних та 12695,72 грн інфляційного збільшення боргу в цілому за період з 30.09.2017 р. по 24.07.2020 р. включно.
Станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення орендарем оплати заявлених до стягнення сум.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Приписами ст.759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч.1 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Положення наведених норм кореспондуються з положеннями ст.283 Господарського кодексу України, яка зокрема визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 286 ГК України визначає, що орендною платою є фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У пунктах п.3.1. та п.3.2. договору встановлено, що розмір орендної плати в травні - червні 2017 року становитиме 12408 грн з ПДВ, а починаючи з липня 2017 року - 14100 грн з ПДВ.
Пунктами 3.3. та 3.6. договору сторони погодили, що орендна плата перераховується щомісячно, з 25 по 30 число авансом за наступний місяць, а експлуатаційні видатки - до 30 числа поточного місяця.
При цьому, умови договору не ставлять в залежність виникнення у орендаря зобов'язання з оплати від будь-яких обставин, в тому числі і від несвоєчасного отримання ним рахунків.
Як роз'яснено у п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Отже, останнім днем сплати експлуатаційних видатків орендодавцем є 29 число місяця, за який сплачуються ці видатки, а останнім днем сплати орендної плати - 30 число місяця, який передує місяцю, за який вона оплачується.
Враховуючи те, що договір діяв з 01.05.2017 р., орендна плата за травень не могла бути сплачена по 30.04.2017 р., відтак, суд вважає, що рахунок за травень, який складався лише з орендної плати у сумі 12408 грн, слід було сплатити по 30.05.2017 р.
По 30.05.2017 р. орендар повинен був внести і орендну плату за червень 2017 року (12408 грн). Орендна плата за липень - грудень 2017 року, яка дорівнювала 14100 грн за кожен з цих місяців, повинна була сплачуватись орендарем у наступні строки: по 30.06.2017 р. - за липень 2017 року, по 30.07.2017 р. - за серпень 2017 року, по 30.08.2017 р. - за вересень 2017 року, по 30.09.2017 р. - за жовтень 2017 року, по 30.10.2017 р. - за листопад 2017 року, по 30.11.2017 р. - за грудень 2017 року.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рахунки-фактури виставлялися орендареві в останні дні місяців, протягом яких діяв договір, тому орендар, враховуючи неможливість самостійно передбачити розмір компенсації експлуатаційних видатків за відповідний місяць (на відміну від розміру орендної плати, яка зафіксована у договорі), не міг здійснювати відшкодування цих видатків орендодавцеві по 29 число місяця, тобто раніше, ніж він повинен був довідатися їх розмір.
Суд вважає, що орендар повинен був сплачувати експлуатаційні видатки за відповідний місяць у день виставлення йому рахунку, а саме, наступним чином: 30.06.2017 р. за червень 2017 року у сумі 67,75 грн, 31.07.2017 р. за липень 2017 року у сумі 87,98 грн, 31.08.2017 р. за серпень 2017 року у сумі 97,55 грн, 30.09.2017 р. за вересень 2017 року у сумі 98,86 грн, 31.10.2017 р. за жовтень 2017 року у сумі 42 грн, 30.11.2017 р. за листопад 2017 року у сумі 36грн, 31.12.2017 р. за грудень 2017 року у сумі 48 грн.
Отже, підсумовуючи наведене, останніми днями для виконання орендарем обов'язку зі сплати орендної плати та експлуатаційних видатків загалом були (з врахуванням положень ч.5 ст.254 ЦК України стосовно того, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день):
- 30.05.2017 р. для сплати 12408 грн орендної плати за травень 2017 року і 12408 грн орендної плати за червень 2017 року;
- 30.06.2017 р. для сплати 14100 грн орендної плати за липень 2017 року і 67,75 грн експлуатаційних видатків за червень 2017 року;
- 31.07.2017 р. для сплати 14100 грн орендної плати за серпень 2017 року і 87,98 грн експлуатаційних видатків за липень 2017 року (30.07.2017 р. - неділя);
- 30.08.2017 р. для сплати 14100 грн орендної плати за вересень 2017 року;
- 31.08.2017 р. для сплати 97,55 грн експлуатаційних видатків за серпень 2017 року;
- 02.10.2017 р. для сплати 14100 грн орендної плати за жовтень 2017 року і 98,86 грн експлуатаційних видатків за вересень 2017 року (30.09.2017 р. - субота);
- 30.10.2017 р. для сплати 14100 грн орендної плати за листопад 2017 року;
- 31.10.2017 р. для сплати 42 грн експлуатаційних видатків за жовтень 2017 року;
- 30.11.2017 р. для сплати 14100 грн орендної плати за грудень 2017 року і 36 грн експлуатаційних видатків за листопад 2017 року;
- 02.01.2018 р. для сплати 48 грн експлуатаційних видатків за грудень 2017 року (31.12.2017 р. - неділя, 01.01.2018 р. - Новий рік).
Здійснені відповідачем на загальну суму 37404 грн оплати повністю охоплюють суми орендної плати за травень і червень 2017 року, а також частково - за липень 2017 року (в сумі 12588 грн). Несплаченою ж залишилась орендна плата за липень 2017 року в розмірі 1512 грн, орендна плата за серпень - грудень 2017 року включно та експлуатаційні видатки в повному розмірі.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення боргу в сумі, яка залишається несплаченою станом на дату прийняття цього рішення, тобто в сумі 72490,14 грн.
Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч.1- 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами п.3.4. договору, орендна плата та оплата рахунків перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені з простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Частинами першою та другою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, в зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується.
Виходячи з того, що відповідач не виконував обов'язок щодо сплати орендної плати у визначені строки, а також не спростував своєї вини в порушенні зобов'язання, нарахування позивачем пені за періоди існування прострочення є підставним.
Суд зазначає, що пеня нараховується в разі порушення боржником зобов'язання з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане, тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи договорі.
Водночас згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.
Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Таким чином, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, приписами частини шостої статті 232 ГПК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане (постава Верховного Суд від 20.08.2020 р. у справі №902/959/19).
Станом на 30.09.2017 р. (дату початку розрахунку пені позивачем) простроченою була заборгованість на загальну суму 29965,28 грн (1512 грн орендної плати за липень 2017 року + 67,75 грн експлуатаційних видатків за червень 2017 року + 14100 грн орендної плати за серпень 2017 року + 87,98 грн експлуатаційних видатків за липень 2017 року + 14100 грн орендної плати за вересень 2017 року + 97,55 грн експлуатаційних видатків за серпень 2017 року). Разом з тим, враховуючи вищезгадані положення ч.6 ст.232 ГК України, нарахування пені щодо цих сум повинно бути припинено, відповідно, 30.12.2017 р. (для 1512 грн орендної плати за липень 2017 року і 67,75 грн експлуатаційних видатків за червень 2017 року), 31.01.2018 р. (для 14100 грн орендної плати за серпень 2017 року і 87,98 грн експлуатаційних видатків за липень 2017 року), 28.02.2018 р. (для сплати 14100 грн орендної плати за вересень 2017 року і 97,55 грн експлуатаційних видатків за серпень 2017 року).
Нарахування пені за прострочення сплати 14100 грн орендної плати за жовтень 2017 року і 98,86 грн експлуатаційних видатків за вересень 2017 року, яке розпочалось 03.10.2017 р., слід здійснювати по 02.04.2018 р.; за прострочення сплати 14100 грн орендної плати за листопад 2017 року, яке розпочалось 31.10.2017 р., і 42 грн експлуатаційних видатків за жовтень 2017 року, яке розпочалось 01.11.2017 р., - по 30.04.2018 р.; за прострочення сплати 14100 грн орендної плати за грудень 2017 року і 36 грн експлуатаційних видатків за листопад 2017 року, яке розпочалось 01.12.2017 р., - по 30.05.2018р.; за прострочення сплати 48 грн експлуатаційних видатків за грудень 2017 року, яке розпочалось 03.01.2018 р., - по 02.07.2018 р.
Суд, з врахуванням вищенаведеного, здійснив розрахунок пені по кожній з сум та кожному з періодів заборгованості, внаслідок чого встановив, що стягненню підлягає пеня в сумі 9611,98 грн -
Сума боргу (грн)Розмір подв. обл. ставки (%)К-сть днів у роціК-сть днів простр.Початок простр.Кінець простр. (включно)Сума пені (грн)
1579,75253652730.09.201726.10.201729,21
1579,75273654927.10.201714.12.201757,26
1579,75293651615.12.201730.12.201720,08
14187,98253652730.09.201726.10.2017262,38
14187,98273654927.10.201714.12.2017514,27
14187,98293654215.12.201725.01.2018473,45
14187,9832365626.01.201831.01.201874,63
14197,55253652730.09.201726.10.2017262,56
14197,55273654927.10.201714.12.2017514,61
14197,55293654215.12.201725.01.2018473,77
14197,55323653426.01.201828.02.2018423,20
14198,86253652403.10.201726.10.2017233,41
14198,86273654927.10.201714.12.2017514,66
14198,86293654215.12.201725.01.2018473,81
14198,86323653526.01.201801.03.2018435,69
14198,86343653202.03.201802.04.2018423,24
14100273654531.10.201714.12.2017469,36
14100293654215.12.201725.01.2018470,52
14100323653526.01.201801.03.2018432,66
14100343656002.03.201830.04.2018788,05
42273654401.11.201714.12.20171,37
42293654215.12.201725.01.20181,40
42323653526.01.201801.03.20181,29
42343656002.03.201830.04.20182,35
14136273651401.12.201714.12.2017146,39
14136293654215.12.201725.01.2018471,72
14136323653526.01.201801.03.2018433,76
14136343659002.03.201830.05.20181185,10
482936538803.01.201725.01.201814,80
48323653526.01.201801.03.20181,47
483436512302.03.201802.07.20185,50
Всього 9611,98
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснив власний розрахунок 3% річних в межах заявлених позовних вимог, з врахуванням вищенаведених обставин щодо сум та початку прострочень -
Сума боргу (грн)Розмір проц. (%)К-сть днів у роціК-сть днів простр.Початок простр.Кінець простр. (включно)Сума проц (грн)
29965,28336582330.09.201731.12.20192026,97
29965,28336620601.01.202024.07.2020505,97
14198,86336582003.10.201731.12.2019956,96
14198,86336620601.01.202024.07.2020239,75
14100336579231.10.201731.12.2019917,85
14100336620601.01.202024.07.2020238,08
42336579101.11.201731.12.20192,73
42336620601.01.202024.07.20200,71
14136336576101.12.201731.12.2019884,18
14136336620601.01.202024.07.2020238,69
48336572803.01.201831.12.20192,87
48336620601.01.202024.07.20200,81
Всього 6015,58
та встановив, що їх розмір повинен дорівнювати 6015,58 грн, що є більшим, ніж заявлено позивачем, тому до стягнення підлягає 5924,52 грн 3% річних в межах позовних вимог.
Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 07.04.2020 р. у справі №910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 р. затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1- 1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 р. та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007 р.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуск такого місяця, оскільки це зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період (у математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю).
Суд вважає, що інфляційні втрати у випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, слід розраховувати таким чином: залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У постанові від 20.11.2020 р. у справі №910/13071/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
В позовній заяві позивач фактично нараховує інфляційні втрати з жовтня 2017 року по квітень 2020 року.
Суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача підлягало би 13694,01 грн інфляційних втрат, які обчислені наступним чином:
(29965,28 грн (заборгованість, яка існувала станом на 30.09.2017 р.) х 101,2% (індекс інфляції за жовтень 2017 року) х 100,9% (індекс інфляції за листопад 2017 року) х 101% (індекс інфляції за грудень 2017 року) х 109,8% (сукупний індекс інфляції за 2018 рік) х 104,1% (сукупний індекс інфляції за 2019 рік) х 100,2% (індекс інфляції за січень 2020 року) х 99,7% (індекс інфляції за лютий 2020 року) х 100,8% (індекс інфляції за березень 2020 року) х 100,8% (індекс інфляції за квітень 2020 року) = 29965,28 грн х 119,65% (сукупний індекс інфляції за період з жовтня 2017 року по квітень 2020 року) = 35853,46 грн - 29965,28 грн = 5888,18 грн інфляційних збитків за зобов'язаннями, що мали бути виконані станом на 30.09.2017 р.) +
+ 14198,86 грн (заборгованість за прострочення сплати 14100 грн орендної плати за жовтень 2017 року і 98,86 грн експлуатаційних видатків за вересень 2017 року, яке розпочалось 03.10.2017 р.) х 101,2% (індекс інфляції за жовтень 2017 року) х 100,9% (індекс інфляції за листопад 2017 року) х 101% (індекс інфляції за грудень 2017 року) х 109,8% (сукупний індекс інфляції за 2018 рік) х 104,1% (сукупний індекс інфляції за 2019 рік) х 100,2% (індекс інфляції за січень 2020 року) х 99,7% (індекс інфляції за лютий 2020 року) х 100,8% (індекс інфляції за березень 2020 року) х 100,8% (індекс інфляції за квітень 2020 року) = 14198,86 грн х 119,65% (сукупний індекс інфляції за період з жовтня 2017 року по квітень 2020 року) = 16988,94 грн - 14198,86 грн = 2790,08 грн інфляційних збитків) +
+ 14142 грн (заборгованість за прострочення сплати 14100 грн орендної плати за листопад 2017 року і 42 грн експлуатаційних видатків за жовтень 2017 року, які розпочались 31.10.2017 р. і 01.11.2017 р. відповідно) х 100,9% (індекс інфляції за листопад 2017 року) х 101% (індекс інфляції за грудень 2017 року) х 109,8% (сукупний індекс інфляції за 2018 рік) х 104,1% (сукупний індекс інфляції за 2019 рік) х 100,2% (індекс інфляції за січень 2020 року) х 99,7% (індекс інфляції за лютий 2020 року) х 100,8% (індекс інфляції за березень 2020 року) х 100,8% (індекс інфляції за квітень 2020 року) = 14142 грн х 118,24% (сукупний індекс інфляції за період з листопада 2017 року по квітень 2020 року) = 16721,50 грн - 14142 грн = 2579,50 грн інфляційних збитків) +
+ 14136 грн (заборгованість за прострочення сплати 14100 грн орендної плати за грудень 2017 року і 36 грн експлуатаційних видатків за листопад 2017 року, яке розпочалось 01.12.2017 р.) х 101% (індекс інфляції за грудень 2017 року) х 109,8% (сукупний індекс інфляції за 2018 рік) х 104,1% (сукупний індекс інфляції за 2019 рік) х 100,2% (індекс інфляції за січень 2020 року) х 99,7% (індекс інфляції за лютий 2020 року) х 100,8% (індекс інфляції за березень 2020 року) х 100,8% (індекс інфляції за квітень 2020 року) = 14136грн х 117,18% (сукупний індекс інфляції за період з грудня 2017 року по квітень 2020 року) = 16564,56 грн - 14136 грн = 2428,56 грн інфляційних збитків) +
+ 48 грн (заборгованість за прострочення сплати 48 грн експлуатаційних видатків за грудень 2017 року, яке розпочалось 03.01.2018 р.) х 109,8% (сукупний індекс інфляції за 2018 рік) х 104,1% (сукупний індекс інфляції за 2019 рік) х 100,2% (індекс інфляції за січень 2020 року) х 99,7% (індекс інфляції за лютий 2020 року) х 100,8% (індекс інфляції за березень 2020 року) х 100,8% (індекс інфляції за квітень 2020 року) = 48 грн х 116,02% (сукупний індекс інфляції за період з січня 2018 року по квітень 2020 року) = 55,69 грн - 48 грн = 7,69 грн інфляційних збитків).
Обгрунтований розмір інфляційних втрат становить 13694,01 грн, однак стягненню підлягає 12695,72 грн втрат, як заявлено позивачем в позовній заяві.
Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 72490,14 грн основного боргу, 9611,98 грн пені, 5924,52 грн 3% річних та 12695,72 грн інфляційних втрат. В задоволенні 50680,04 грн пені слід відмовити.
Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ««Мельников І К Імпорт/Експорт ЛТД», Закарпатська область, Мукачівський район, с.Ракошино, вул.Леніна, буд 165 (ідентифікаційний код 13404130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудкомплект», м.Львів, вул.Газова, 26 (ідентифікаційний код 30582542) 72490,14 грн основного боргу, 9611,98 грн пені, 5924,52 грн 3% річних, 12695,72 грн інфляційних втрат та 1510,84 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 09.03.2021 р. підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 22.03.2021 р.
Суддя З.П. Гоменюк