61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
15.11.2021 Справа № 905/913/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання - помічника судді Юрлагіної В.В. (за дорученням) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентсел», м. Маріуполь Донецької області
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Коваленко Ірини Володимирівни, м. Маріуполь Донецької області
про стягнення заборгованості у розмірі 421314,63грн, з яких 188506,52грн - заборгованості з орендної плати, 6125,78грн - компенсація вартості комунальних послуг, 474,50грн - пеня та 226207,83грн - штраф,
та за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Коваленко Ірини Володимирівни, м. Маріуполь Донецької області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТСЕЛ», м. Маріуполь Донецької області
про визнання недійсним частково договору оренди нерухомого майна,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився;
від відповідача за первісним (позивача за зустрічним позовом) (в режимі відеоконференції): не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентсел», м. Маріуполь Донецької області (далі - ТОВ «Рентсел») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Коваленко Ірини Володимирівни (далі - ФОП Коваленко І.В.), м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 421314,63грн, з яких 188506,52грн - заборгованості з орендної плати, 6125,78грн - компенсація вартості комунальних послуг, 474,50грн - пеня та 226207,83грн - штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №РЕН 108/9 від 27.09.2019, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені та штрафу.
Нормативно свої позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує посиланням на статті 11, 13, 16, 202, 291, 509, 525, 526, 549, 551, 598, 599, 610, 611, 612, 624, 625, 629, 759, 785 Цивільного кодексу України, статті 173, 174, 175, 193, 202, 216, 217, 218, 283, 285 Господарського кодексу України, статті 162, 163, 173, 180 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду належним чином засвідчені копії: договору оренди нерухомого майна №РЕН 108/19 від 27.09.2019 з додатками; акту приймання-передачі Об'єкта оренди від 29.11.2019; додаткової угоди від 31.10.2019 до договору оренди нерухомого майна №РЕН 108/19 від 27.09.2019; претензії №121 від 30.10.2020; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за оренду нежитлового приміщення №Рен-000137 від 31.03.2020, №Рен-000213 від 30.04.2020, №Рен-000321 від 31.05.2020, №Рен-000373 від 30.06.2020, №Рен-000433 від 31.07.2020, №Рен-000509 від 31.08.2020, №Рен-000570 від 30.09.2020, №Рен-000632 від 31.10.2020; рахунків-фактур за оренду нежитлового приміщення №Рен-000110 від 28.02.2020, №Рен-000183 від 26.03.2020, №Рен-000261 від 30.04.2020, №Рен-000312 від 29.05.2020, №Рен-001297 від 25.06.2020, №Рен-001373 від 27.07.2020, №Рен-001459 від 24.08.2020, №Рен-001549 від 24.09.2020; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо компенсації вартості комунальних послуг №Рен-000348 від 30.04.2020, №Рен-000403 від 31.05.2020, №Рен-000464 від 30.06.2020, №Рен-000547 від 31.07.2020, №Рен-000608 від 31.08.2020, №Рен-000348 від 30.04.2020, №Рен-000691 від 30.09.2020, №Рен-000738 від 31.10.2020; рахунків-фактур за компенсацію вартості комунальних послуг №Рен-000288 від 30.04.2020, №Рен-000339 від 31.05.2020, №Рен-001328 від 30.06.2020, №Рен-001436 від 31.07.2020, №Рен-001522 від 31.08.2020, №Рен-001608 від 30.09.2020, №Рен-001654 від 31.10.2020; опису вкладення з поштовим конвертом .
Ухвалою судді Господарського суду Донецької області від 08.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/913/21; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.07.2021 об 11:00 год.
Ухвалою господарського суду від 07.07.2021 клопотання Фізичної особи - підприємця Коваленко Ірини Володимирівни про продовження строку подачі відзиву на позов задоволено; продовжено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву до 05.08.2021; продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/913/21 на 30 днів до 10.08.2021; відкладено підготовче засідання на 10.08.2021.
19.07.2021 засобами поштового зв'язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на розірвання спірного договору оренди в односторонньому порядку 09.05.2020, тому стягнення орендної плати та інших платежів є безпідставним. Заборгованість з орендної плати у строк з 19.03.2020 по 09.05.2020 є безпідставним з огляду на те, що внаслідок карантинних заходів та припинення роботи торгівельного комплексу відповідач не міг користуватися об'єктом оренди та на підставі ч.6 статті 762 Цивільного кодексу України звільняється від сплати оренди за цей час. Також відповідач вказує, що позивач перешкоджав відповідачу в належному завершенні орендних відносин та ухилився від підписання відповідного акту приймання-передачі об'єкта оренди. Крім того, відповідач заявив позовну даність щодо позовних вимог в частині стягнення пені.
На підтвердження вказаних обставин відповідач надав суду разом з відзивом належним чином засвідчені копії: листів Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентсел» №29 від 11.03.2020, №38 від 17.03.2020, №52/1 від 24.03.2020, №66 від 01.05.2020, №77 від 05.05.2020, №83 від 18.05.2020, №99 від 03.07.2020; відповіді на претензію від 04.09.2020; акта приймання-передачі про повернення об'єкта оренди від 09.05.2020; заяви від 09.05.2020; опису з поштовим конверту; квитанції на оплату; нотаріально засвідчені пояснення свідків.
19.07.2021 засобами поштового зв'язку від Фізичної особи-підприємця Коваленко Ірини Володимирівни, м. Маріуполь Донецької області надійшла зустрічна позовна заява б/н від 14.07.2021 про визнання частково недійсним договору оренди нерухомого майна.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилається на те, що п.п.4.2.3.1. п.4.2., п.8.6. та п.8.7. договору оренди нерухомого майна №РЕН 108/19 від 27.09.2019 суперечать положенням Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, внаслідок чого просить визнати їх недійсними.
Нормативно свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує посиланням на статті 3, 6, 8, 203, 215, 525, 526, 570, 571, 611, 615, 629, 638, 759, 762, 797, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статті 193, 235, 236 , 782 Господарського кодекс України.
На підтвердження вказаних обставин позивач за зустрічним позовом надав до суду належним чином засвідчені копії: договору оренди нерухомого майна №РЕН 108/19 від 27.09.2019 з додатками; акту приймання-передачі Об'єкта оренди від 29.11.2019; додаткової угоди від 31.10.2019 до договору оренди нерухомого майна №РЕН 108/19 від 27.09.2019.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.07.2021 зустрічну позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою господарського суду від 09.08.2021 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Коваленко Ірини Володимирівни, м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТСЕЛ», м. Маріуполь Донецької області про визнання недійсним частково договору оренди нерухомого майна; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом; підготовче засідання призначено 10.08.2021.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 відкладено підготовче засідання на 07.09.2021.
30.08.2021 засобами поштового зв'язку від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній підтримує первісні позовні вимоги у повному обсязі а заперечує щодо задоволення зустрічного позову. В обґрунтування своєї позиції ТОВ «Рентсел» посилається на те, що ФОП Коваленко І.В. не навела будь-яких підстав для розірвання договору відповідно до умов договору або положень закону, не зазначила аргументів для дострокового розірвання договору в односторонньому порядку, та оскільки сторонами не досягнуто домовленості щодо дати розірвання договору, то між сторонами продовжували тривати господарські правовідносини. Відповідач за первісним позовом не вчиняла дій для розірвання договору, зокрема, не надавала проект додаткової угоди про розірвання договору та не передавала проект Акту приймання-передачі орендованих приміщень. Щодо визнання пунктів 4.2.3.1., 8.6., 8.7. Договору недійсними ТОВ «Рентсел» зазначає, що сторони, врахувавши встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили умови спірного договору, та згода на визначені у спірному договорі умови підтверджується погодженням та підписанням з боку ФОП Коваленко І.В. договору оренди.
Ухвалою господарського суду від 07.09.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/913/21 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 04.10.2021.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.10.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 20.10.2021.
У період з 18.10.2021 по 29.10.2021 включно суддя Чернова О.В. перебувала у відпустці.
Листом Господарського суду Донецької області від 19.10.2021 повідомлено учасників справи, що у зв'язку із перебуванням судді Чернової О.В. у відпустці, судове засідання 20.10.2021 не відбудеться.
19.10.2021 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом, за змістом якого останній підтримує позицію, викладену у відзиві на первісну позовну заяву та у зустрічному позові.
Ухвалою господарського суду від 02.11.2021 призначено судове засідання на 15.11.2021.
У судове засідання 15.11.2021 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентсел» не з'явився, про дату, час та місце судового засідання.
Представник Фізичної особи-підприємця Коваленко Ірини Володимирівни у судове засідання 15.11.2021 у режимі відеоконференції не з'явився, з технічних причин не вдалося встановити зв'язок.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в порядку ст.210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
27.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентсел» (далі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Коваленко Іриною Володимирівною (далі - Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №РЕН 108/19 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. в порядку та на умовах визначених цим Договором, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування, відповідно до цільового призначення, окреме індивідуально визначене майно - частину нежитлового приміщення № 25 на « 0» поверху площею 26,93кв.м., яке розташоване за адресою: м Маріуполь, пр. Будівельників, 125 (далі за текстом - «Об'єкт оренди»).
Згідно з п.2.1. Договору цільове призначення Об'єкту оренди - розміщення магазину «ОМSА» з продажу спідньої білизни та панчішно-шкарпеткових виробів.
Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору (п.3.2. Договору).
Приписами пунктів 3.7.-3.8. Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього Договору, Об'єкт оренди має бути повернений в Орендодавцю в день його припинення або розірвання по Акту приймання-передачі (повернення) в стані не гіршому, чим на момент прийняття Орендарем об'єкту оренди з урахуванням нормального фізичного зносу і відшкодувати Орендодавцю збитки у разу погіршення стану або втрати (повної або часткової) Об'єкту оренди з вини Орендаря. З дати підписання вказаного Акту приймання-передачі (повернення) Об'єкт оренди вважається повернутим Орендарю (п.3.7. Договору).
У разі не передачі Орендарем Орендодавцю Об'єкту оренди в день закінчення терміну дії цього Договору або дострокового припинення цього Договору, Орендодавець має право звільнити Об'єкт оренди від майна Орендаря, що знаходиться у ньому, і за необхідності передати об'єкт оренди в користування третім особам. У разі несвоєчасного звільнення Орендарем об'єкту оренди від майна, що знаходиться у ньому, Орендодавець не несе відповідальності за збереження такого майна (п.3.8. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору розмір орендної плати за користування Об'єктом оренди за один місяць становить 26930,00 гривень (двадцять шість тисяч дев'ятсот тридцять грн. 00 коп.), без ПДВ.
Згідно з п.4.2. Договору в орендну плату не входять, а сплачуються окремо наступні платежі:
Відшкодування вартості комунальних послуг - це щомісячний платіж, який становить суму відшкодування вартості спожитих Орендарем комунальних послуг за відповідний місяць (п.4.2.1. Договору).
Гарантійний платіж - це платіж, який спрямовується для забезпечення виконання грошових зобов'язань Орендаря за цим Договором.
Пунктом 4.2.3.1. Договору визначено, що протягом п'яти календарних днів з дати підписання сторонами цього Договору Орендар зобов'язаний сплатити, окремо від орендної плати за місяць оренди, гарантійний платіж у розмірі орендної плати, згідно з п.4.1. цього Договору, який у разі неналежного виконання Орендарем умов цього договору, може бути зарахований в оплату орендної плати за останній місяць оренди. У разі дострокового розірвання цього Договору за ініціативою Орендаря за будь-яких підстав гарантійний платіж залишається у Орендодавця і не підлягає поверненню Орендарю або зарахуванню в оплату орендної плати за останній місяць оренди, навіть за умов належного виконання Орендарем положень цього Договору.
Гарантійний платіж утримується Орендодавцем протягом всього строку дії Договору як забезпечення виконання Орендарем зобов'язань, визначених в п.5.11. цього Договору (п.4.2.3.2. Договору).
Пунктом 5.3. Договору встановлено, що орендна плата нараховується та сплачується Орендарем Орендодавцю за кожний місяць починаючи з 14 календарного дня з дати підписання Акту приймання-передачі Об'єкта оренди до дати підписання Акта приймання-передачі (повернення) Об'єкта оренди Орендодавцю включно.
Відповідно до п. 5.4. Договору Орендар зобов'язаний здійснювати перерахування орендної плати на підставі цього Договору наступним чином:
- за перший місяць оренди - протягом 7 календарних днів з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта оренди Орендарю;
- за наступні місяці - до 5-го числа кожного місяця, що оплачується.
У разі використання об'єкту оренди протягом неповного календарного місяця (першого і/або останнього місяця оренди) добова орендна плата за дні використання визначається на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням використання (п.5.5.Договору).
Згідно з п.5.7. Договору відшкодування вартості комунальних послуг та маркетинговий платіж нараховуються та сплачуються Орендарем, на підставі наданих Орендодавцем рахунків, протягом п'яти календарних днів з дня отримання відповідного рахунку. Рахунок може бути наданий Орендарю за місцем знаходження Об'єкту оренди шляхом вручення Орендарю, його представнику, особі, яка працює у Орендаря або надає йому відповідні послуги, а також направлені поштою (кур'єрською службою).
Орендар зобов'язаний своєчасно виписувати Орендарю рахунки на суми орендної плати, відшкодування вартості комунальних послуг та маркетинговий платіж, а також надавати акти наданих послуг. Неотримання Орендарем рахунку на сплату орендної плати, відшкодування комунальних послуг не є простроченням Орендодавця та не звільняє Орендаря від виконання грошових зобов'язань за цим Договором (5.8. Договору).
Відповідно до п.8.4.Договору за порушення строків сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим Договором Орендодавцю Орендар сплачує пеню у розмірі 3% від суми простроченого платежу, що діє в період невиконання, за кожний день прострочення платежу.
Крім визначеної у п.8.4. Договору відповідальності, до Орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань: при порушенні строків сплати понад 5 (п'ять) календарних днів Орендар сплачує штраф у розмірі 30% від суми заборгованості (п.8.5.1 Договору); при порушенні строків сплати понад 10 (десять) календарних днів Орендар, крім штрафу, передбаченого п.8.5.1. Договору, додатково сплачує штраф у розмірі 40% від суми заборгованості (п.8.5.2 Договору); при порушенні строків сплати понад 30 (тридцяти) календарних днів Орендар, крім штрафів передбачених п.8.5.1. та п. 8.5.2., додатково сплачує штраф у розмірі 50% від суми заборгованості (п.8.5.3 Договору оренди).
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.10.2020 включно (п.10.1.Договору).
Згідно з п.11.1. Договору останній може бути розірваний у наступних випадках: - за згодою сторін; - при порушенні сторонами умов Договору; - при обставинах, передбачених законодавством України або умовами цього Договору.
Цей Договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку Орендарем за умов направлення письмового повідомлення Орендодавцю не пізніше ніж за 60 календарних днів до встановленої дати розірвання (п. 11.2. Договору).
Приписами п. 12.1. Договору передбачено, що припинення дії Договору не звільняє сторін від відповідальності за порушення умов цього Договору та від виконання обов'язків, що мали місце та/або мали бути виконанні під час його дії.
Договір і додатки до нього підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень.
На виконання умов Договору Сторонами підписано Акт приймання-передачі Об'єкта оренди від 29.11.2019.
За змістом відзиву відповідач за первісним позовом зазначає, що на адресу ТОВ «Рентсел» направлено лист від 10.03.2020 про дострокове розірвання спірного договору оренди.
На вказаний лист позивач надав відповідь листом №29 від 11.03.2020 з проханням розглянути умови розірвання договору та повідомити щодо прийнятого рішення у письмовій формі.
Листом №38 від 17.03.2020 ТОВ «Рентсел» направив відповідачу за первісним позовом інформаційне повідомлення, за змістом якого відповідача за первісним позовом попереджено, що у зв'язку із веденням карантину торговий центр, розташований за адресою м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125, тимчасово призупинив свою роботу до закінчення встановленого терміну карантину.
Відповідно до листа позивача №52/1 від 24.03.2020 останній вказав, що 10.03.2020 ТОВ «Рентсел» отримано лист щодо розірвання Договору оренди, та планова дата розірвання Договору оренди - 9 травня 2020 року.
Надалі, листом №66 від 01.05.2020 ТОВ «Рентсел» повідомило ФОП Коваленко І.В. про наявність дебіторської заборгованості станом на 01.05.2020 у розмірі 60694,52грн за період з лютого по квітень 2020 року.
У відзиві на позовну заяву відповідач за первісним позовом вказує, що останній з'явився 09.05.2020 до торгового центру з метою укладання акту приймання-передачі про повернення об'єкту оренди, однак, до орендованого приміщення останній не був допущений охороною, що підтверджується наданими нотаріально посвідченими поясненнями свідків (а.с.119-120).
В матеріалах справи міститься заява ФОП Коваленко І.В. від 09.05.2021, за змістом якої остання просила ТОВ «Рентсел» направити свого представника для підписання акта прийому-передачі об'єкта оренди; заява та акт прийому-передачі направлені на адресу позивача за первісним позовом 14.05.2020 відповідно до опису поштового відправлення.
У відповідь на вказану заяву ТОВ «Рентсел» повідомив, що заборгованість за спірним договором оренди станом на 10.05.2020 складає 54089,66грн, та вказав на те, що на підставі п.4.2.3.1. Договору сплачений гарантійний платіж не може бути зарахований в оплату орендної плати за відповідний період. Також повідомлено про підстави застосування оперативно-господарських санкцій за спірним договором.
Позивач за первісним позовом направив на адресу ФОП Коваленко І.В. претензію №99 від 03.07.2020, на яку в матеріалах справи міститься відповідь від відповідача за первісним позовом.
ТОВ «Рентсел» повторно направив на адресу відповідача претензію №121 від 30.10.2020, відповіді на яку відповідач за первісним позовом не надав.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, перевіривши доводи, викладені в первісній позовній заяві та зустрічній позовній заяві, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог з огляду на таке.
Враховуючи характер спірних правовідносин та визначені цивільні права та обов'язки сторін, суд встановив, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором оренди, правове регулювання якого визначено положеннями Глав 47-53, 58 Цивільного кодексу України, Глав 19-20, 26 Господарського кодексу України.
Згідно з ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України).
У пунктах п. 4.1. та 4.2. Договору Сторони погодили, що розмір орендної плати за користування Об'єктом оренди за один місяць становить 26930,00грн без ПДВ; в орендну плату не входять, а сплачуються окремо наступні платежі, зокрема, відшкодування вартості комунальних послуг - це щомісячний платіж, який становить суму відшкодування вартості спожитих Орендарем комунальних послуг за відповідний місяць (п.4.2.1. Договору).
Позивачем за первісним позовом за спірним Договором за період з березня по жовтень 2020 року нарахована орендна плата у загальному розмірі 188506,52грн та відшкодування вартості комунальних послуг за період з 01.04.2020 по 31.10.2020 у загальному розмірі 6125,78грн.
До матеріалів справи надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з відшкодування вартості комунальних послуг та за оренду нежитлового приміщення, які не підписані з боку відповідача за первісним позовом, та рахунки-фактури на оплату наданих послуг (а.с. 34-49).
За змістом відзиву на первісну позовну заяву ФОП Коваленко І.В. заперечує щодо первісних позовних вимог в частині нарахування орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг, оскільки стверджує, що з 09.05.2020 спірний договір оренди є припиненим.
Згідно з частинами 3, 4 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Водночас, цивільні правовідносини виникають, змінюються або припиняються тільки з настанням певних життєвих обставин, що визначаються законодавством, тобто з настанням певних юридичних фактів. Юридичними фактами, як фактами реальної дійсності, є лише ті, з якими норми законодавства пов'язують виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Саме юридичні факти є умовою виникнення і динаміки (зміни та припинення) цивільних правовідносин.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є видом юридичних актів у цивільно-правовій сфері. За вольовою ознакою правочин, як юридичний факт, відноситься до юридичних правомірних дій, що спрямовані на досягнення правового результату.
Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
У пункті 11.2. Договору Сторони погодили, що цей Договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку Орендарем за умов направлення письмового повідомлення Орендодавцю не пізніше ніж за 60 календарних днів до встановленої дати розірвання.
Судом встановлено, що на виконання п.11.2. Договору відповідач за первісним позовом повідомив ТОВ «Рентсел» про розірвання в односторонньому порядку спірного договору оренду листом б/н від 10.03.2020, що вбачається з відповіді позивача за первісним позовом (а.с. 103).
Також, позивач за первісним позовом у листі №52/1 від 24.03.2020, підтвердив, що лист відповідача за первісним позовом отримано 10.03.2020 та планова дата розірвання спірного договору оренди - 09.05.2020.
Суд зазначає, що п.11.2. Договору закріплює одну умову для розірвання Орендарем в односторонньому порядку договору оренди - направлення письмового повідомлення Орендодавця не пізніше ніж за 60 календарних днів, та як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем за первісним позовом, вказана умова виконана ФОП Коваленко І.В.
Таким чином, лист відповідача за первісним позовом є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендаря у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендодавцем в силу прямої вказівки в Договорі, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення орендарем орендодавця про розірвання Договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, з урахуванням п.11.2. Договору, суд дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна №РЕН 108/19 припинив свою дію 09.05.2020.
Відповідно до п.5.3. Договору орендна плата нараховується та сплачується Орендарем Орендодавцю за кожний місяць починаючи з 14 календарного дня з дати підписання Акту приймання-передачі Об'єкта оренди до дати підписання Акта приймання-передачі (повернення) Об'єкта оренди Орендодавцю включно.
В матеріалах справи відсутній Акт приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди, разом з тим, матеріалами справи підтверджується здійснення ФОП Коваленко І.В. дій, спрямованих на підписання вказаного акту, зокрема, з'явлення до об'єкту оренди 09.05.2020 для підписання відповідного акту, та у подальшому направлення на адресу ТОВ «Рентсел» заяви з проханням направити представників останнього для підписання акта приймання-передачі.
Разом з цим, суд не приймає до уваги електронний носій з відео, оскільки вказаний доказ подано з порушенням порядку подання електронних доказів відповідно до ч.4 статті 96 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
У свою чергу, ТОВ «Рентсел» не спростовує та не заперечує цих обставин, тому суд дійшов висновку про ухилення позивача за первісним позовом від підписання акту приймання-передачі.
Крім того, в матеріалах справи відступні належні, допустимі та достатні доказів в розумінні статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України щодо продовження користування орендарем спірним приміщенням з 10.05.2020.
Таким чином, нарахування та стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг у період з 10.05.2020 по жовтень 2020 року є безпідставним.
Щодо стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування комунальних послуг у період з березня 2020 року по 09.05.2020, суд зазначає про таке.
У зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби, з метою забезпечення соціальних та економічних гарантій, Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14, яким встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року N 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.
В подальшому Законом України № 553-ІХ від 13.04.2020 пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: « 14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211» №215 від 16.03.2020 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» №211 від 11.03.2020, відповідно до яких п.п. 3 п. 2 встановлено, забороняється: з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
За змістом частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Суд зазначає, що звільнення від сплати оренди є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.07.2021 у справі №910/8040/20.Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності відповідача за первісним позовом є роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям (основний); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.
За змістом п.2.1. Договору оренди сторони визначили, що цільове призначення об'єкту оренди - розміщення магазину «OMSA» з продажу спідньої білизни та панчішно-шкарпеткових виробів.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Рентсел» листом №38 від 17.03.2020 повідомило відповідача за первісним позовом, що у зв'язку із веденням карантину на всій території України, торговий центр, розташований за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, 125, тимчасово призупиняє свою роботу до закінчення встановленого терміну карантину. На період зупинення роботи торгового центру, усі орендарі та їх працівники мають право безперешкодного доступу до Об'єкту оренди та належного їм майна у часи, встановлені Правилам ТЦ.
Таким чином, доступ до об'єкту оренди не був обмежений відповідачу за первісним позовом на період дії карантину та суду не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач за первісним позовом не використовував об'єкт оренди, зокрема, для здійснення торговельної діяльності із застосуванням адресної доставки замовлень, відтак, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача за первісним позовом від сплати орендної плати на підставі ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України.
Пунктами 1, 5 статті 765 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У п.5.4. Договору Сторони погодили, що орендар зобов'язаний здійснювати перерахування орендної плати на підставі цього Договору наступним чином, зокрема, за наступні місяці - до 5-го числа кожного місяця, що оплачується.
Згідно з п.5.7. Договору відшкодування вартості комунальних послуг та маркетинговий платіж нараховуються та сплачуються Орендарем, на підставі наданих Орендодавцем рахунків, протягом п'яти календарних днів з дня отримання відповідного рахунку. Рахунок може бути наданий Орендарю за місцем знаходження Об'єкту оренди шляхом вручення Орендарю, його представнику, особі, яка працює у Орендаря або надає йому відповідні послуги, а також направлені поштою (кур'єрською службою).
Орендар зобов'язаний своєчасно виписувати Орендарю рахунки на суми орендної плати, відшкодування вартості комунальних послуг та маркетинговий платіж, а також надавати акти наданих послуг. Неотримання Орендарем рахунку на сплату орендної плати, відшкодування комунальних послуг не є простроченням Орендодавця та не звільняє Орендаря від виконання грошових зобов'язань за цим Договором (5.8. Договору).
Судом встановлено, що відповідно до актів здачі-прийняття робіт №Рен-000137 від 31.03.2020, №Рен-000213 від 30.04.2020 та №Рен-000321 від 31.05.2020, рахунків-фактур з оплати оренди нежитлового приміщення Рен-000110 від 28.02.2020 №Рен-000183 від 26.03.2020 та №Рен-000261 від 30.04.2020 орендна плата становить: у березні 2020 року - 26930,00грн, у квітні 2020 року - 900,00грн, у травні - 26930,00грн.
Разом з тим, за змістом позовної заяви позивач за первісним позовом заявляє до стягнення орендну плату за березень 2020 року у розмірі 26026,52грн.
Як судом встановлено, що спірний договір припинив дію 09.05.2020, з урахуванням чого, суд дійшов висновку, що розмір орендної плати за період з 01.05.2020 по 09.05.2020 становить 7818,39грн.
У свою чергу, ФОП Коваленко І.В. звернулася із зустрічним позовом з вимогою, зокрема, про визнання частково недійсним підпункт 4.2.3.1. п.4.2. Договору а такій частині: «у разі дострокового розірвання цього Договору за ініціативою Орендаря за будь-яких підстав гарантійний платіж залишається у Орендодавця і не підлягає поверненню Орендарю або зарахуванню в оплату орендної плати за останній місяць оренди, навіть за умови належного виконання Орендарем положень цього Договору».
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Так, у п.4.2.3. Договору сторони погодили, що гарантійний платіж - це платіж, який спрямовується для забезпечення виконання грошових зобов'язань Орендаря за цим Договором.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 статті 199 Господарського кодексу України).
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України , засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
Так, з огляду на визначене у спірному договорі поняття «гарантійного платежу», суд дійшов висновку, що останній є видом забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, грошових зобов'язань за спірним договором, та за своєю правовою природою гарантійний платіж є завдатком, правове регулювання якого здійснюється статтями 570-571 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора (ч. 1, статті 571 Цивільного кодексу України).
Таким чином, судом встановлено, що підпункт 4.2.3.1. п.4.2. Договору, яким передбачено, що «у разі дострокового розірвання цього Договору за ініціативою Орендаря за будь-яких підстав гарантійний платіж залишається у Орендодавця і не підлягає поверненню Орендарю або зарахуванню в оплату орендної плати за останній місяць оренди, навіть за умови належного виконання Орендарем положень цього Договору», суперечить приписам ч.1 статті 571 Цивільного кодексу України, а відтак, підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 статті 203 Цивільного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) сплатив гарантійний платіж у розмірі 26930,00грн (а.с.125, том 1), та ТОВ «Рентсел» вказана обставина не заперечується.
Крім того, ФОП Коваленко І.В. у відповіді на претензію б/н від 04.09.2020 просила зарахувати гарантійний платіж у рахунок орендної плати.
На підставі викладеного, керуючись статтею 254 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.4.2.3.1. Договору, за змістом якого гарантійний платіж може бути зарахований в оплату орендної плати за останній місяць оренди, з огляду на припинення дії договору 09.05.2020, суд дійшов висновку про зарахування гарантійного платежу в рахунок оплати орендної плати за останній місяць - з 09.04.2020 по 09.05.2020.
Таким чином, з урахуванням п. 5.5. Договору, належний розмір орендної плати у квітні 2020 року за період з 01.04.2020 по 08.04.2020 складає 240,00грн.
Відтак, належний розмір орендної плати за період з березня 2020 року по 08.04.2020 становить 26266,52грн.
Строк перерахування орендної плати за вказаний період, з урахуванням приписів п.5.4. Договору, є таким, що настав.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, як вбачається із матеріалів справи, і відповідачем за первісним позовом, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу, доказів виконання зобов'язання за спірним договором з оплати оренди нежитлового приміщення у загальному розмірі 26266,52грн суду не надані.
Щодо стягнення з відповідача за первісним позовом компенсації вартості комунальних послуг за період з травня по квітень 2020 року, суд зазначає про таке.
Згідно з п.5.7. Договору відшкодування вартості комунальних послуг та маркетинговий платіж нараховуються та сплачуються Орендарем, на підставі наданих Орендодавцем рахунків, протягом п'яти календарних днів з дня отримання відповідного рахунку. Рахунок може бути наданий Орендарю за місцем знаходження Об'єкту оренди шляхом вручення Орендарю, його представнику, особі, яка працює у Орендаря або надає йому відповідні послуги, а також направлені поштою (кур'єрською службою).
Акт здачі-прийняття робіт №Рен-000403 від 31.05.2020 та рахунок-фактура №Рен-000339 від 31.05.2020 на компенсацію вартості комунальних послуг за травень 2020 року у розмірі 500,62грн направлені на адресу відповідача за первісним позовом 24.11.2020, та з урахуванням приписів п.5.7.Договору строк оплати рахунку-фактури №Рен-000339 від 31.05.2020 є таким, що настав.
Оскільки спірний договір припинив дію 09.05.2020, то відшкодування вартості комунальних послуг за період з 01.05.2020 по 09.05.2020 становить 145,34грн.
Доказів надання відповідачу за первісним позовом відповідно до п.5.7. Договору рахунку-фактури №Рен-000288 від 30.04.2020 суду не надано, однак, про розмір компенсації вартості комунальних послуг за квітень 2020 року відповідач за первісним позовом був обізнаний шляхом направлення останньому претензій про сплату заборгованості №99 від 03.07.2020 та №121 від 30.10.2020.
Відтак, стягненню з відповідача за первісним позовом підлягає компенсація вартості комунальних послуг за квітень 2020 року у розмірі 233,14грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом орендної плати за період з березня 2020 року по 09.04.2020 у загальному розмірі 26266,52грн та компенсації вартості комунальних послуг за квітень 2020 року та за період з 01.05.2020 по 09.05.2020 у розмірі 378,48грн.
Також, позивачем за первісним позовом заявлені до стягнення пеня у загальному розмірі 474,50грн та штраф у загальному розмірі 226207,83грн за період з березня по жовтень 2020 року.
Згідно з приписами ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, п.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачений період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. При цьому законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
У п.8.4.Договору сторони погодили, що за порушення строків сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим Договором Орендодавцю Орендар сплачує пеню у розмірі 3% від суми простроченого платежу, що діє в період невиконання, за кожний день прострочення платежу.
З огляду на відмову у стягненні з відповідача за первісним позовом орендної плати за період з 10.05.2020 по жовтень 2020 року, враховуючи зарахування розміру гарантійного платежу в рахунок орендної плати за період з 09.04.2020 по 09.05.2020, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування пені та штрафу за вказані періоди.
Щодо нарахування пені на заборгованість з орендної плати, яка виникла у період з березня 2020 року по 09.04.2020, суд зазначає про таке.
Відповідно до наданого позивачем за первісним позовом розрахунку пені, за прострочення оплати орендної плати за березень 2020 року за 31 день прострочення пеня складає 66,31грн, за квітень 2020 року за 30 днів прострочення пеня складає 2,21грн.
Контррозрахунок відсутній.
Перевіривши наданий ТОВ «Рентсел» розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично неправильним, оскільки останнім не вказано початок періоду нарахування пені; неправильно визначений розмір заборгованості з орендної плати у квітні 2020 року, на яку нараховується пеня.
Крім того, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з розрахунку ТОВ «Ренсел» нарахування пені в розмірі 3% від суми простроченого платежу, що діє в період невиконання, за кожний день прострочення платежу є більшим, ніж нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен банківський день прострочення, тому нарахування пені в даному випадку з розрахунку 3% є неправомірним.
Судом встановлено, що строк оплати орендної плати орендарем у березні 2020 настав 05.03.2020, у квітні 2020 року - 05.04.2020.
Здійснивши власний розрахунок за належний період, виходячи з подвійної ставки НБУ, врахувавши, що суд не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача за первісним позовом підлягає пеня:
- за заборгованість з орендної плати у березні 2020 року у розмірі 26026,52грн за належний період з 06.03.2020 по (31 день прострочення) у розмірі 66,31грн;
- за заборгованість з орендної плати у квітні 2020 року у розмірі 240,00грн за належний період з 07.04.2020 (з урахуванням вихідного дня) по 06.05.2020 (30 днів прострочення) у розмірі 2,21грн.
Щодо нарахування штрафу на заборгованість з орендної плати, яка виникла у період з березня 2020 року по 09.04.2020, суд зазначає про таке.
У п. п.8.4. Договору сторони погодили, що до Орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань: при порушенні строків сплати понад 5 (п'ять) календарних днів Орендар сплачує штраф у розмірі 30% від суми заборгованості (п.8.5.1 Договору); при порушенні строків сплати понад 10 (десять) календарних днів Орендар, крім штрафу, передбаченого п.8.5.1. Договору, додатково сплачує штраф у розмірі 40% від суми заборгованості (п.8.5.2 Договору); при порушенні строків сплати понад 30 (тридцяти) календарних днів Орендар, крім штрафів передбачених п.8.5.1. та п. 8.5.2., додатково сплачує штраф у розмірі 50% від суми заборгованості (п.8.5.3 Договору оренди).
Відповідно до наданого ТОВ «Рентсел» розрахунку штрафу за порушення строків сплати орендної плати нараховано за березень 2020 року штраф у розмірі 30% - 7807,96грн, у розмірі 40% - 10410,61грн, у розмірі 50% - 13013,26грн; за квітень 2020 року у розмірі 30% - 270,00грн, у розмірі 40% - 360,00грн, у розмірі 50% - 450,00грн.
Контррозрахунок відсутній.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов'язковому застосуванню як норма прямої дії.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, а також приписами статті 546 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Разом з тим умовами договору сторони, крім нарахування пені, сторони погодили штраф у розмірі 30% при порушенні строків сплати понад п'ять календарних днів, додатково штраф у розмірі 40% при порушенні строків сплати понад десять календарних днів, та додатково штраф у розмірі 50% при порушенні строків сплати понад тридцять календарних днів.
Однак суд зауважує, що стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад п'ять календарних днів, штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад десять календарних днів та штраф за прострочення виконання зобов'язання на строк понад тридцять календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки, штраф накладається а відповідача у зв'язку із вчиненням єдиного порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов'язання на строк понад 5 та 10 календарних днів.
Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 5, 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 01.06.2021 у справі 910/12876/19.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача штрафу за порушення строків сплати орендної плати понад 30 календарних днів у розмірі 50%.
Перевіривши наданий ТОВ «Рентсел» розрахунок штрафу, суд встановив, що він є методологічно неправильним в частині нарахування штрафу у квітні 2020 року, оскільки розмір заборгованості, на який повинен нараховуватися штраф, становить 240,00грн.
Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу за порушення строків сплати орендної плати понад 30 календарних днів у розмірі 50%, що складає за березень 2020 року - 13013,26грн, за квітень 2020 року - 120,00грн.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як визначено п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так, у відзиві на первісну позовну заяву відповідач за первісним позовом заявив про застосування позовної давності за стягнення штрафних санкцій за березень-травень 2020 року.
Судом встановлено, що первісний позов направлений до суду 17.05.2021.
Відповідно до п.1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Так, в матеріалах справи міститься відповідь на претензію від ФОП Коваленко І.В., яка датована 04.09.2020, за змістом якої остання просить зарахувати гарантійний платіж у рахунок орендної плати за березень 2020 року як за останній місяць договору оренди, тобто, фактично відповідач за первісним позовом визнав наявний борг з оплати орендної плати за березень 2020 року.
Крім того, 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID 19)», яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України доповнено п.12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Відповідно до Постанови КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин. Постановою КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зокрема, продовжено карантин до 31.08.2021.
Таким чином строк позовної давності, встановлений ст.258 Цивільного кодексу України за вимогами позивача за первісним позовом про стягнення пені та штрафу, нарахованих на заборгованість у квітні-травні 2020 року строк позовної давності є продовженим Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ.
З огляду на викладені обставини, суд відмовляє відповідачу за первісним позовом у заяві про застосування позовної давності за вимогами щодо нарахування пені та штрафу.
Таким чином, стягненню з відповідача за первісним позовом підлягає штраф за порушення строків оплати орендної плати за період з березня 2020 року по 09.04.2020 у загальному розмірі 13133,26грн та пеня у загальному розмірі 68,52грн.
На підставі викладеного, проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованість у розмірі 39846,78грн, з яких: заборгованість з орендної плати за період з березня 2020 року по 09.04.2020 у загальному розмірі 26266,52грн, компенсація вартості комунальних послуг у розмірі 378,48грн, пеня у розмірі 68,52грн, штраф у розмірі 13133,26грн.
Розглянувши зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Коваленко Ірини Володимирівни, м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТСЕЛ», м. Маріуполь Донецької області про визнання недійсним частково договору оренди нерухомого майна в частині п.п. 8.6. та 8.7. Договору, суд зазначає про таке.
Пунктом 8.6. Договору передбачено, що у разі порушення Орендарем будь-яких умов цього Договору Орендодавець вправі застосувати без повідомлення до Орендаря наступні оперативно-господарські санкції: припинення роботи інженерних систем та обладнання в Об'єкті оренди (електропостачання, опалення, водопостачання, кондиціювання та вентиляції), яке здійснюється шляхом вимикання, відключення, накладення пломб, опечатування або вчинення інших дій з метою припинення роботи інженерних систем та обладнання в Об'єкті оренди, у випадку порушення Орендарем будь-яких умов цього договору (пп.8.6.1. Договору); обмеження доступу до Обєкта оренди, яке здійснюється шляхом заборони доступу до Обєкта оренди та/або доступу на прилеглу земельну , та вчинення будь-яких дій з метою перешкоджання доступу в Обєкт оренди представників Орендаря, відвідувачів та інших осіб, у випадку порушення Орендарем будь-яких умов цього Договору (пп.8.6.2. Договору).
У разі застосування Орендодавцем оперативно-господарських санкцій, передбачених цим Договором, Орендодавець не несе відповідальності за будь-які збитки Орендаря, спричинені застосуванням таких санкцій, та не забезпечує збереження майна Орендаря. Застосування оперативно-господарських санкцій, передбачених цим договором не звільняє Орендаря від будь-яких зобов'язань, передбачених цим Договором (п.8.7.Договору).
Відповідно до ч. 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції (ч.2 статті 236 Господарського кодексу України).
Так, з огляду на наведені приписи законодавства, перелік оперативно-господарських санкцій не є вичерпним та сторони не обмежені у визначенні інших оперативно-господарських санкцій у договорі.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб'єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб'єктивні права за своїм розсудом.
Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.
Зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 Цивільного кодексу України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб'єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України).
Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.
Враховуючи викладене, з огляду на принцип диспозитивності договору, сторони мають право визначити його умови на власний розсуд, зокрема, інші, ніж передбачені договором види оперативно-господарських санкцій.
Підписавши Договір та погодившись з його умовами в частині п.8.6. та 8.7. Договору, позивач за зустрічним позовом безпідставно та необґрунтовано посилається на невідповідність положень оспорюваного пункту Договору вимогам чинного законодавства.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок позивача довести обставини, на які він посилається, визначений у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, з урахуванням принципу свободи договору, суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог.
З урахуванням приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на часткове задоволення первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентсел», м. Маріуполь Донецької області до Фізичної особи-підприємця Коваленко Ірини Володимирівни, м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 421314,63грн, з яких 188506,52грн - заборгованості з орендної плати, 6125,78грн - компенсація вартості комунальних послуг, 474,50грн - пеня та 226207,83грн - штраф, задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коваленко Ірини Володимирівни, м. Маріуполь Донецької області ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентсел», м. Маріуполь Донецької області (87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Митрополитська, будинок 59/51, код ЄДРПОУ: 41620134) заборгованість у загальному розмірі 39846,78грн, з яких: заборгованість з орендної плати за період з березня 2020 року по 09.04.2020 у загальному розмірі 26266,52грн, компенсація вартості комунальних послуг у розмірі 378,48грн, пеня у розмірі 68,52грн, штраф у розмірі 13133,26грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 597,70грн.
У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Коваленко Ірини Володимирівни, м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТСЕЛ», м. Маріуполь Донецької області про визнання недійсним частково договору оренди нерухомого майна задовольнити частково.
Визнати недійсним пп.4.2.3.1 п.4.2. Договору оренди нерухомого майна №РЕН 108/19 від 27.09.2019 в частині: «У разі дострокового розірвання цього Договору за ініціативою Орендаря за будь-яких підстав гарантійний платіж залишається у Орендодавця і не підлягає поверненню Орендарю або зарахуванню в оплату орендної плати за останній місяць оренди, навіть за умови належного виконання Орендарем положень цього Договору».
У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентсел», м. Маріуполь Донецької області (87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Митрополитська, будинок 59/51, код ЄДРПОУ: 41620134) на користь Фізичної особи-підприємця Коваленко Ірини Володимирівни, м. Маріуполь Донецької області ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.В. Чернова
У судовому засіданні 15.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст складено та підписано 17.11.2021.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.