вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.11.2021м. ДніпроСправа № 904/7878/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 7 274,68 грн.
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" вартість недостачі вантажу у розмірі 7 274,68 грн.
Розглянувши подані позовні матеріали, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (7 274,68 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
11.10.2021 від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих № б/н від б/д.
15.11.2021 від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення вих № 8/6145 від 10.11.2021.
Враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо збереження вантажу, що призвело до його втрати.
Позиція відповідача
Відповідач надав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.
Згідно комерційним актом ст. Енергодар № 476906/1835 від 11.11.2020, № 476906/2186 від 16.12.2020, ст. Зелене Поле № 466707/610 від 13.11.2020 на підставі вимог ст. 31 Статуту залізниць України відповідальність у повному обсязі повинен нести вантажовідправник (відправником є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля"), який визначав непридатність рухомого складу та завантажив вантаж у вагони непідготовлені та придатні для перевезення даного вантажу.
Факт технічної несправності підтверджується актами про технічний стан вагонів форми ГУ-106.
Причина втрати була зафіксована комерційними актами на станції Енергодар, які були підписані представником вантажоодержувача.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості нестачі вантажу у розмірі 7 274,68 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами, чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи відбулась втрата вантажу при перевезенні; чи наявна вина відповідача у такій втраті), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником (чи правильно позивачем розрахована вартість втраченого вантажу).
Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2020 року між AT “Українська залізниця” (далі - Перевізником/Відповідач) та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - Замовником/Позивач) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір).
Даний Договір було укладено шляхом приєднання до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, редакція якого розміщено на офіційному сайті Відповідача http://uz-cargo.com/contractcarriage.html. Укладання Договору підтверджується Повідомленням про укладання Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 року.
За умовами вказаного Договору Перевізник зобов'язався надати Замовнику послуги з перевезення вантажів, надання вантажного вагону до перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника та/або вагонах Замовника, і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п. 1.1. Договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів/надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктами 1.3, 1.4 Договору перевезення передбачено, що перевезення - це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно. Надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п. 1.5. Договору договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
В п. 1.6. Договору визначено, що договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п. 1.7. Договору).
Положеннями п. 1.9. Договору визначено, що перевізник за результатом розгляду заяви (акцепту) направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:
або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;
або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником.
До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір.
Відповідно до пункту 2.1.1. Договору замовник зобов'язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставленням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності.
Відповідно до пункту 2.2.1. Договору, замовник має право на власний розсуд укладати договори з третіми особами (вантажовідправниками, вантажоодержувачами, платниками, експедиторами, митними брокерами, особами, що володіють транспортними засобами, портовими операторами та іншими), відповідаючи за їх дії або бездіяльність, перед Перевізником як за власні, а також виступати платником в інтересах третіх осіб за Договором.
У свою чергу, у пункті 2.3.2. Договору виконавець зобов'язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.
У розділі 4 Договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків за надані виконавцем послуги.
Відповідно до п. 5.6. Договору перевезення перевізник відповідає за шкоду спричинену вантажу та/або вагонам замовника відповідно до законодавства.
Згідно п. 8.1. Договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовується власні інформаційні системи перевізника.
Пунктом 9.5. Договору передбачено, що договір укладається в електронній формі. У виняткових випадках, обумовлених правовим статусом Замовника допускається укладення договору в паперовій формі.
Згідно з п. 1.10. Договору, останній є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. договору.
Договір укладений між сторонами 25.02.2020 в редакції, що оприлюднена 30.12.2020 р. на веб-сайті http://uz-cargo.com, та яка вводиться в дію 01.01.2021.
У період з листопада по грудень 2020 року було направлено вантаж - вугілля кам'яне марки г-газовий на адресу ВП "ЗАПОРІЗЬКА ТЕС" АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" за залізничними накладними №№ 47786272, 47794243 (досильна), 47866660, 45935335 (додаються), станція призначення - Енергодар Придніпровської
Після прибуття вагонів на станцію призначення Енергодар Придніпровської залізниці та Зелене Поле Придніпровської залізниці, працівниками залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам'яного вугілля, про що було складено комерційні акти за № 476906/1846, № 476906/1835, № 476906/2186, № 466707/610.
Вантажоодержувачі (ВП “ЗАПОРІЗЬКА ТЕС” АТ “ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО” та ВП “КРИВОРІЗЬКА ТЕС” АТ “ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО”) зробили на залізничних накладних переуступні написи відправнику вантажу - ПрАТ “ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ” на пред'явлення претензії та позову до АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ”. Переуступний напис засвідчений підписами директора та головного бухгалтера, печаткою підприємства-вантажоодержувача.
Згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) “Вугілля кам'яне, антрацит; брикети, котуни та аналогічні види твердого палива, одержані з кам'яного вугілля” (код товару 2701) відноситься до групи товарів 27 “Палива мінеральні; нафта та продукти її перегонки: бітумінозні речовини; воски мінеральні”.
В залізничних накладних відсутні відомості про те, що спірні вантажі були відправлені вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані. Це підтверджується записами у графі 20 перевізного документа, зокрема: “Вантаж в твердому стані”.
Відповідно до розділу 1 ДСТУ 4082-2002 “Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу”, затвердженого наказом Держстандарту України від 19.03.2002 за № 163, цей стандарт поширюється на антрацит. кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, а також на продукти їх перероблення (в подальшому - паливо) і встановлює метод визначання грануло-метричного складу палива. З урахуванням визначення національними стандартами України кам'яного вугілля як твердого мінерального палива, при видачі вантажу з кам'яним вугіллям застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 1 % маси вантажу, що зазначена в перевізних документах.
За даними накладних:
- № 47786272 загальна маса нетто у вагоні № 68604420 складає 69 000 кг:
- № 47866660 загальна маса нетто у вагоні № 60355807 складає 69 000 кг:
- № 45935335 загальна маса нетто у вагоні № 53577813 складає 69 000 кг:
- № 47971304 загальна маса нетто у вагоні № 56236201 складає 68 300 кг.
За даними комерційних актів:
- № 476906/1846 недостача у вагоні № 68604420 складає 1200 кг;
- № 476906/1835 недостача у вагоні № 60355807 складає і 700 кг;
- № 476906/2186 недостача у вагоні № 53577813 складає 1700 кг;
- № 466707/610 недостача у вагоні № 56236201 складає 2150 кг.
За даними довідки вартості вугільної продукції:
- фактична вартість 1 тони вугілля кам'яного, що перевозилось у вагонах за накладною №47786272, складає 1 847,88 грн. з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони вугілля кам'яного, що перевозилось у вагонах за накладною №47866660, складає 1 247,58 грн. з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони вугілля кам'яного, що перевозилось у вагонах за накладною №45935335, складає 2 134,92 грн. з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тони вугілля кам'яного, що перевозилось у вагонах за накладною №47971304, складає 1 987,68 грн. з урахуванням ПДВ.
З урахуванням зазначеного, вартість втраченого вантажу розраховується наступним чином, зокрема:
1) у вагоні №68604420: 69 000 кг х 1% = 690 кг (об'єм норми природної втрати); 1200 кг-690 кг: 1 000 кг = 0,51 т (об'єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 0,51 т х 1 847,88 грн. = 942,42 грн. з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);
2) у вагоні №60355807: 69 000 кг х 1% = 690 кг (об'єм норми природної втрати); 1700 кг-690 кг: 1 000 кг = 1,01т (об'єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 1,01 т х 1 247.58 грн. = 1 260,06 грн. з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);
3) у вагоні .№53577813: 69 000 кг х 1% = 690 кг (об'єм норми природної втрати); 1700 кг-690 кг: 1 000 кг = 1,01 т (об'єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 1,01 т х 2 134,92 грн. = 2 156,27 грн. з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);
4) у вагоні №56236201: 68 300 кг х 1% = 683 кг (об'єм норми природної втрати); 2150 кг-683 кг: 1 000 кг = 1,467 т (об'єм недостачі у тонах за вирахуванням норми природної втрати); 1,467 т х 1 987,68 грн. = 2 915,93 грн. з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля).
Таким чином, загальна вартість недостачі вантажу у зазначеному вагоні складає 7 274,68 грн. з ПДВ.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до РФ “Придніпровська залізниця” АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ” із претензіями про відшкодування вартості нестачі вантажу від 29.01.2021 за № 8/472, від 05.02.2021 за №8/718, від 23.02.2021 за№8/1089, від 19.02.2021 за№8/1022 (копії претензій додаються).
Відповідач претензії неправомірно відхилив на відповідальність відправника, посилаючись у більшості випадків на ст. 31 Статуту залізниць України.
У відповідях залізниці від 19.03.2021 за №МЮ-4/81, від 23.04.2021 за №МЮ-4/186, від 02.04.2021 за №МЮ-4/141 зазначається, що відправник визначав придатність рухомого складу та завантажив вантаж у вагони непридатні для перевезення даного вантажу, наявність певних зазорів, що стало причиною втрати вантажу й підтверджується комерційними актами та актами про технічний стан вагону.
Позивач не згоден з відмовою, оскільки вважає, що твердження відповідача про обрання вантажовідправником непридатних вагонів для перевезення вантажу, не відповідає дійсності та спростовується нижченаведеним.
Згідно з ч.3 ст.32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Вантажовідправник у відповідності до Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7. 9. 13. 22, 24, 37, 39 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за №644 (надалі - Правил приймання вантажів до перевезення) визначив масу вантажу на вагонних статичних 150-тонних вагах, вжив всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення (поверхня вантажу маркована, вантаж розмішено та закріплено згідно з п.3.1 гл. 14 Додатка 3 до СМГС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01 листопада 1951 року, яка є чинною для України з 05.06.1992), про що зазначено у накладних та комерційних актах. У свою чергу перевізник перевірив дотримання вказаних вимог та прийняв вантаж до перевезення без зауважень, цим засвідчив правильність навантаження, закріплення та зважування вантажу.
Актами про технічний стан вагонів (форма ГУ-106) встановлено, що вагони були технічно та комерційно справними; в графі “Висновок про можливість втрати, псування вантажу внаслідок указаної вище несправності” міститься запис про те. що вантажовідправник міг бачити зазор та усунути під час навантаження вагону, при виявленому зазорі витік вантажу можливий.
Відповідач, не надаючи відповідних доказів, тільки припускає можливість того, що певні зазори існували під час завантаження вагонів вантажовідправником.
При цьому, необхідно зауважити на тому, що у комерційних актах міститься посилання на те, що на момент огляду течі вантажу у вагоні не виявлено. За таких обставин, недостача виникла, вочевидь, не внаслідок просипання вугілля через зазор, а внаслідок зняття верхнього шару вантажу під час його перевезення.
У відповіді залізниці від 11.03.2021 за №МЮ-4/41 зазначається про відсутність нестачі вантажу у вагоні 68604420. Позивач не згоден з відмовою, оскільки вважає розрахунок Відповідача помилковим. Так, за накладною № 47786272 за маршрутом Ароматна - Енергодар Придніпровська залізниця було відправлено вагон № 68604420, в якому маса вантажу складала 69000 кг. На станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці було виявлено, що маса вантажу у вагоні 68604420 становить 71 900 кг. У зв'язку з виявленим надлишком вантажу, який перевищував вантажопідйомність вагону на 2900 кг (комерційний акт № 453603/140 від 07.11.2020). з вагону № 68604420 було відвантажено у вагон 66937756 надлишок вантажу (2900 кг). Таким чином, маса вантажу у вагоні 68604420 стала 69 000 кг. Отже, зі станції Синельникове-1 було відправлено вантаж двома вагонами: вагон 68604420 з масою вантажу 69 000 кг за досильною накладною № 47794243 та вагон № 66937756 з масою вантажу 2 900 кг за досильною накладною № 47894175.
Після прибуття вагонів на станцію призначення Енергодар, було виявлено нестачу 1200 кг вантажу у вагоні № 68604420, про що було складено комерційний акт № 476906/1846 від 12.11.2020, та нестачу 900 кг у вагоні № 66937756 (комерційний акт № 476906/1845 від 12.11.2020). Таким чином, до станції призначення фактично доставлено 69 800 кг вантажу (67 800 кг у вагоні № 68604420 та 2000 кг у вагоні № 66937756), а не 71 900 кг (69 000 кг у вагоні № 68604420 та 2900 кг у вагоні № 66937756) як зазначено у накладних № 47794243 та № 47894175. З огляду на викладене, твердження Відповідача про відсутність нестачі не відповідає дійсності та спростовується тим, що до станції призначення залізницею не доставлено 2 100 кг вантажу (1 200 кг у вагоні № 68604420 та 900 кг у вагоні № 66937756), що підтверджується комерційними актами № 476906/1846 та № 476906/1845 від 12.11.2020.
Вантажовідправник вжив всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення, як це передбачено Технічними умовами навантаження. Вагони знаходились та були прийняті до перевезення у технічно справному стані, слідів просипання вантажу не виявлено. Факт нестачі вантажу за спірним перевезенням підтверджується комерційними актами. Виявлена нестача свідчить про те, що Відповідач не забезпечив схоронність вантажу під час його перевезення, що і стало причиною звернення з даним позовом до суду
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підтверджується складанням транспортної накладної.
За змістом статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України та ст. 314 ГК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Як зазначалося вище ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” (відправник) за залізничними накладними на станцію Енергодар Придніпровської залізниці здійснило відправлення вагонів на адресу ВП “ЗАПОРІЗЬКА ТЕС” АТ “ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО” за залізничними накладними №№ 47786272, 47794243 (досильна), 47866660, 45935335 (додаються), станція призначення - Енергодар Придніпровської залізниці, та на адресу ВП “КРИВОРІЗЬКОЇ ТЕС” АТ “ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО” за залізничною накладною № 47971304 (додається), станція призначення - Зелене Поле Придніпровської залізниці..
Маса нетто вантажу у кожному вагоні зафіксована у відповідних залізничних накладних.
Після прибуття вагонів на станцію призначення - Енергодар Придніпровської залізниці, працівниками залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України було проведено перевірку стану вантажу та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній, про що складено відповідні комерційні акти.
Відповідно до комерційних актів форми ГУ-22:
- № 476906/1846 недостача у вагоні № 68604420 складає 1200 кг;
- № 476906/1835 недостача у вагоні № 60355807 складає 1700 кг;
- № 476906/2186 недостача у вагоні № 53577813 складає 1700 кг;
- № 466707/610 недостача у вагоні № 56236201 складає 2150 кг.
При комерційному огляді у зазначених вагонах виявлено:
- навантаження вище рівня бортів на 10 см ущільнено у вигляді трапецевідної шапки, марковано V-подібними смугами. Над 1 та 7 люками навантаження нижче бортів на 20-30 см, нерівномірне , не марковано. Вагон цільнометалевий, люка закриті. Течі вантажу не має. У технічному відношені вагон справний. НВР по штатному розкладу непередбачено;
- навантаження на рівні борта, марковано. V-образними смугами. Ліворуч над 2, 3 люками мається воронкоподібне поглиблення діаметром 180 см, глибиною 70 см. В місці поглиблення маркування відсутнє. З лівої сторони нещільне прилягання кришки 2 люка до армовочного листа проміжної балки, зазор довжиною 50 см, шириною 5 см. На деталях вагона мається слід просипання вантажу. На момент огляду течі вантажу немає. Двері люка закриті. У технічному відношенні вагон справний, про що складено акт ГУ-106 № 26 від 10/11-2020р. Відсутній вантаж у вагоні вміститися міг. НВР по штатному розкладу не передбачено;
- навантаження на рівні бортів, маркування 5 поздовжнім борознами, потопне. Праворуч над 2 та 5 люками є поглиблення 20 см х 20 см. В місцях поглиблення маркування відсутнє. Праворуч нещільне прилягання кришки 2 люка до армовочного листа проміжньої балки є зазор довж. - 30 см, шир. - 2 см. Нещільне прилягання кришки 5 люка до армовочного листа проміжньої балки є зазор довж. - 35 см, шир. - 2 см. На деталях вагона є сліди просипання вантажу вугілля. На момент огляду течі вантажу немає. Двері люка закриті;
- навантаження згідно з п.3.1.гл.14 Додатка 3 до СМГС, маркування в довжину вагона: п'ять повздовжніх смуг. Фактично навантаження нижче рівня бортів на 20 см, маркування згідно документу, крім воронкоподібного заглиблення праворуч по ходу над 5, 6 люками 300 см х 200 см х 100 см.
Комісійне зважування маси вантажу вугілля кам'яного у вагонах здійснювалось на справних 150-Т тензометр вагонних вагах вантажоодержувача приписаних до залізниці.
Відомостей щодо непридатності рухомого складу для перевезення вантажу та з приводу того, що причиною виникнення незбереження вантажу є не визначення вантажовідправником придатності вагонів до перевезення вантажу, вказані комерційні акти не містять.
Належність оформлення комерційних актів та їх дійсність сторонами не заперечується.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Як зазначалося вище, завантаження вантажу у спірні вагони здійснювалось вантажовідправником - ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”, про що свідчить відмітка у графі 28 залізничних накладних.
Після завантаження вантажовідправником вугілля у вагони, останні виставлено для відправлення їх одержувачу вантажу.
Всі зазначені у спірних накладних вагони перевірено працівниками залізниці в комерційному та технічному відношенні. Залізниця, оглянувши подані до перевезення вагони за спірними залізничними накладними, прийняла їх до перевезення. Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності комерційних або технічних несправностей залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до комерційного і технічного стану вагонів на час їх прийняття до перевезення.
Тобто, залізниця підтвердила, що вагони за вказаними накладними придатні до перевезення вантажу навалом у вагонах відкритого типу, як в комерційному так і в технічному стані. Таким чином, залізниця взяла на себе відповідальність за збереження вантажу під часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 314 ГК України зазначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно з ч. 1 ст. 23 вищевказаного закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
За змістом п. “е” ч. 1 ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
За приписами ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила.
Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу. Тобто, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Згідно зі ст. 31 Статуту та п.п. 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно з п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із шапкою). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється.
Згідно з п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом № 411 від 20.12.1996 Міністерства транспорту України, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
З огляду на викладене, в разі завантаження вантажу (вугілля кам'яного) у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник (залізниця, відповідач) був зобов'язаний відмовитись від прийняття вагонів у рухомий склад.
У даному конкретному випадку, в розгляді конкретного спору, обставини справи свідчать про безспірний факт прийняття відповідачем вагонів до рухомого складу без жодних заперечень і здійснення перевезення. При цьому відповідач мав усі можливості запобігти втраті вантажу, оскільки був достаменно обізнаний з наявністю зазорів на власних вагонах, можливістю втрати вантажу при перевезенні та методами усунення виявлених зазорів під час здійснення вантажних операцій відправником. Натомість, колегія суддів вважає необхідним ще раз наголосити на тому, що вантаж у спірних вагонах був прийнятий до перевезення відповідачем.
Приписами п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.
Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Згідно зі ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитися від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталася внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
У даному випадку, матеріали справи не містять доказів наявності несправностей на спірних вагонах в технічному відношенні, які б призвели до втрати вантажу на шляху їх слідування.
Суддів відхиляє доводи відповідача стосовно того, що втрата вантажу у спірних вагонах відбулась не з вини залізниці, а внаслідок навантаження вантажовідправником вугілля у непридатні в комерційному відношенні для перевезення вагони, про що свідчать відповідні акти про технічний стан вагона (контейнера) форми ГУ-106, оскільки вказані акти містять лише припущення щодо можливої втрати вантажу внаслідок наявності зазорів та нещільного прилягання люків до армувальних листів проміжних балок. В той же час, комерційні акти містять відомості про те, що на момент огляду течі вантажу не має, люки закриті. При цьому в комерційних актах № 476906/1846 від 12.11.2020, № 476906/1835 від 11.11.2020, № 476906/2186 від 16.12.2020, № 466707/610 від 14.11.2020 зафіксовано, що не виключає його втрату через дії третіх осіб (крадіжку).
За змістом ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Під час надання оцінки вказаним обставинам, суд, у відповідності до наведеної вище статті ГПК України, виходить із того, що докази, надані на підтвердження такої обставини, є менш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з ч. 3 ст. 917 ЦК України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Оскільки вантажі у вагони відкритого типу (у даному випадку, напіввагони), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, відповідач мав можливість належним чином здійснити огляд вагонів та встановити, що вказані вагони є непридатними для перевезення вантажу того виду, що були у нього завантажені відправником, та відмовитись від приймання вантажу до перевезення.
Спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічному відношенні справних вагонах, що встановлене комерційними актами. Встановлені комерційними актами обставини, а саме наявні поглиблення у навантаженні, свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення.
Відтак, з огляду на те, що перевезення вантажу відбувалось у технічно справних вагонах, придатних для цієї господарської мети (перевезення вугілля кам'яного, марки г-газовий), саме відповідач повинен нести відповідальність за втрату вантажу позивача у спірних вагонах.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 905/96/17 та в постанові від 13.03.2019 у справі № 905/748/17, в яких втрата вантажу відбулася за таких самих обставин.
Отже, доводи відповідача про підтвердження ним технічної несправності вагонів з посиланням на наявні в матеріалах справи акти про технічний стан вагонів (контейнерів) ГУ-106 станції Енергодар № 26 від 10.11.20, № 27 від 13.12.2020 та станції Зелене Поле № 1 від 14.11.2020, суд відхиляє, як такі, що спростовані вищенаведеним.
Згідно з ч. 1 ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В силу норм ч.ч. 1, 2 ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
За змістом п. 2.7. роз'яснення № 04-5/601 від 29.05.2002 Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним бухгалтером.
При цьому, відповідач не ставить під сумнів правильність здійсненого позивачем розрахунку вартості втраченого вантажу.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
З урахуванням всього вищенаведеного, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення у повному обсязі позовних вимог ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” до АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” АТ “Українська залізниця” про стягнення вартості недостачі вантажу, у сумі 7 274,68 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 2 270,00 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76; код ЄДРПОУ 00178353) вартість недостачі вантажу у розмірі 7 274,68 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 17.11.2021.
Суддя В.Г. Бєлік